Облік, аналіз та контроль страхових резервів СК

           

ВСТУП

 

На сьогоднішній день саме  страхування є однією з  найпотужніших галузей економіки, що створює передумови для нейтралізації  або пом’якшення наслідків дії  небажаних факторів на основі визначення розмірів ризику та передачі його від  страхувальника до страховика. Сьогодні ринок страхових послуг – сектор фінансового ринку України, що зростає найдинамічніше.

Бухгалтерський облік  у страховій діяльності має свої особливості, зокрема в частині  формування ,використання  та аудиту страхових резервів, оскільки саме вони є джерелом додаткового доходу страхової компанії, а також підвищують її фінансову надійність. Тому саме страхові резерви визнаються одним з найважливіших об’єктів в обліку, який і є основним показником специфічної діяльності страхових компаній.

Страховий резерв - це грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування страхувальником залежно від видів страхування (перестрахування), шляхом відрахувань до 50 % від страхових платежів з цих видів страхування та доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів. Страхові компанії можуть утворювати резерви для фінансування заходів із запобігання нещасних випадків, втрат та пошкоджень застрахованого майна шляхом відрахування від страхових платежів.

Ситуація на страховому ринку ускладнюється наявністю  цілої низки проблем, зокрема  таких, як недовіра до страховиків, низька платоспроможність потенційних  покупців страхових продуктів та неповна інформованість про розвиток страхового ринку та наявні страхові продукти.

Також, однією з проблем  страхування є неефективність державного регулювання страхового ринку України.

Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного  капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик створює систему страхових резервів.

Значущість і логічна  незавершеність розробки теоретико-методологічних, організаційно-правових, інформаційно-аналітичних  засад формування страхових резервів становлять актуальність обраної теми.

Метою дослідження є теоретико-методологічні засади  управління страховими резервами страхових компаній.

Для досягнення зазначеної мети необхідно розв’язати наступні завдання:

-     визначити  сутність та необхідність страхових  резервів;

-     розглянути  складові страхових резервів;

-     виділити  методологію формування страхових резервів;

-     розглянути  структуру та динаміку страхових  резервів.

Об’єктом дослідження є управління страховими резервами як  забезпечення майбутніх виплат страхових сум та страхового відшкодування.

Предметом дослідження є особливості організації обліку та аудиту страхових резервів в страхових компаніях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Організація первинного обліку страхових резервів

 

Ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової і  статистичної звітності на кожному  підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації.

Огляд регламентів облікових  номенклатур страхових резервів наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Законодавчо-нормативні документи з обліку страхових  резервів

№ з/п	Назва документа	Реквізити, назва  видавника	Сфера застосування
1	Закон України «Про страхування»	ВРУ від 07.03.1996 №85/96-ВР	Закон регулює питання, що стосуються формування, видів страхових резервів, як технічних так і зі страхування життя
2	Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя	Державна комісія з  регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 № 3104	Правила визначають методику формування (розрахунку величини) технічних  резервів, які є оцінкою обсягу зобов'язань страховика в грошовій формі для здійснення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування
3	Правила розміщення страхових  резервів із страхування життя	Державна комісія з  регулювання ринків фінансових послуг України від 26.11.2004 №2875	Правила   встановлюють вимоги  до активів, які приймаються для представлення коштів страхових резервів із страхування життя
4	Методика формування резервів із страхування життя	Державна комісія з  регулювання ринків фінансових послуг України від 27.01.2004 №24	Установлює основні принципи оцінки вартості грошових  зобов'язань  страховика за  договорами  страхування  життя
5	Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»	ВРУ від 16.07.1999 № 996-XIV	Визначає правові засади складання фінансової звітності
6	Порядок складання звітних  даних страховика	Розпорядження Державної  комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.02.2004 №39	Визначає процедуру  складання, термін подання до Державної  комісії регулювання ринків фінансових послуг України звітних даних щодо здійснення страхової діяльності

 

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується небанківськими фінансовими установами для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку в небанківських фінансових установах, з урахуванням конкретних умов діяльності.

Облікову політику НФУ визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби.

У формуванні облікової  політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків  залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів [16,210].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Витяг з наказу про облікову політику

1. Для забезпечення  ведення бухгалтерського обліку в страховій компанії і на виконання пункту 4 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановити таку форму організації бухгалтерського обліку:

1.1. Бухгалтерський облік  здійснюється бухгалтерією страхової компанії, яку очолює головний бухгалтер:

1.1.1. Головний бухгалтер страхової компанії може мати заступника (заступників). Їх кількість визначається штатним розписом страхової компанії.

1.1.2. Кількісний та якісний склад  бухгалтерії визначається штатним  розписом і затверджується окремим наказом керівника страхової компанії.

2. Встановити, що права й обов'язки  головного бухгалтера та всіх  посадових осіб бухгалтерії визначаються  Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», цим наказом та затвердженими посадовими інструкціями:

2.1. Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», головний бухгалтер підприємства:

2.1.1. Забезпечує дотримання в страховій компанії встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання у встановлені строки фінансової звітності;

2.1.2. Організує контроль за відображенням  на рахунках бухгалтерського  обліку всіх господарських операцій (йому відомих);

2.1.3. Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах страхової компанії (якщо вони є);

2.1.4. Розробляє та забезпечує дотримання єдиних організаційних та методичних основ ведення бухгалтерського обліку всіма структурними підрозділами страхової компанії.

2.2. Розпорядження головного  бухгалтера, які стосуються становлення  та здійснення бухгалтерського  обліку в страховій компанії, є обов'язковими до виконання усіма структурними підрозділами й всіма працівниками страхової компанії.

2.2.1. Цим наказом головний  бухгалтер наділяється правом  другого підпису, який він ставить  на первинних бухгалтерських  документах, реєстрах бухгалтерського  обліку та відповідних звітах.

2.3. Головний бухгалтер  несе особисту відповідальність  перед керівником страхової компанії, призначеним на відповідну посаду Головою правління страхової компанії, згідно з переліком питань, наведених у пункті 2.1 цього наказу.

2.3.1. За відсутності  головного бухгалтера вищезазначені  (див. п. 2.1 цього наказу) обов'язки  та відповідальність покладаються на його першого заступника.

2.3.2. У разі відсутності  з поважних причин і головного  бухгалтера, і його першого заступника - на іншого працівника бухгалтерії,  згідно з окремим письмовим  розпорядженням керівника страхової компанії.

2.3.3. Відповідальність  інших працівників бухгалтерії  регулюється посадовими інструкціями, які затверджуються керівником страхової компанії.

3. Видачу документації у тимчасове користування посадовим особам страхової компанії здійснювати за письмовим дозволом головного бухгалтера, а не працівникам страхової компанії з письмового розпорядження керівника;

3.1. Видачу документів стороннім особам здійснювати за письмовим дозволом керівника страхової компанії.

4. Для проведення раптової  інвентаризації каси створити комісію у складі:

заступника головного  бухгалтера - голова комісії;

бухгалтера - член комісії.

4.1. Інвентаризація каси проводиться не рідше одного разу на місяць.

5. Форма обліку:

Застосовувати в страховій компанії комп'ютерну бухгалтерську програму "1С:Бухгалтерія". Відповідальність за рівень відповідності реєстрів обліку, порядку й способу реєстрації й узагальнення інформації, передбачених цією комп'ютерною програмою, вимогам законодавства, покладається на головного бухгалтера страхової компанії.

6. Величину резерву сумнівних боргів розраховувати за методом класифікації дебіторської заборгованості (із застосування коефіцієнта сумнівності для кожної групи боржників). Для створення резерву відкриваються окремі субрахунки за кожним дебітором.

7. Затвердити перелік  створюваних в страховій компанії резервів (фондів) та порядок формування та витрачання коштів таких фондів.

Узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням страхової компанії резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів, і включення їх до витрат поточного періоду ведеться на рахунку 49 "Страхові резерви", що передбачено Інструкцією з використання Плану рахунків.

Резерви страхової компанії:

1) технічні резерви. Сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Технічні резерви дозволяють страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження премій за цими договорами;

2) резерви зі страхування життя. Резерви зі страхування життя мають у своєму складі резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви); резерви належних виплат страхових сум. Величина резервів довгострокових зобов'язань обчислюється актуарно, окремо за кожним договором за методикою формування резервів зі страхування життя.

Посадова інструкція – документ, що видається з метою регламентації організаційно-правового статусу працівника, його конкретних завдань та обов'язків, прав, відповідальності, забезпечує умови для його ефективної роботи.

Посадова інструкція розробляється керівниками структурних  підрозділів (начальником управління, начальником самостійного відділу, начальником відділу, завідувачем самостійного сектору, завідувачем сектору) на посаду кожного працівника управління, відділу, сектору на основі вимог Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, Додатку 1 до нього, положення про відповідний структурний підрозділ та затверджується заступником керівника органу виконавчої влади.   У посадовій інструкції мають бути чітко окреслені місце та роль державного службовця в діяльності підрозділу, межі його повноважень та відповідальності [9,154].