Облік амортизації основних засобів на ВАТ «ЦГЗК»

З вище наведеного витікає, що нарахуванню амортизації слід приділити значну увагу тому, що від цього залежить той очікуваний фінансовий результат, який необхідний адже правильне визначення ступеня зносу основних засобів має дуже важливе значення для економіки виробництва, для визначення  відновлювальної вартості  основних  засобів  і амортизаційних відрахувань.

Отже, усі основні засоби, крім землі підвернені фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів  вони поступово втрачають свої якості та приходять  до непотребу.  Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни  зношених об’єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє «натуралістична» концепція.

1.2. Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік амортизації

Облік будь-якої ділянки діяльності підприємства засновується на нормативно-правовій базі, інструктивних документах та методичних рекомендаціях.  Огляд нормативної бази та законодавчих документів з питань теми дослідження наведено нами у таблиці 1.2

Таблиця 1.2

Нормативні документи з питань обліку амортизації

Продовження таблиці 1.2

Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати» визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. [10]

Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» [11] об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку його корисного використання.

На Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» [11] посилається Інструкція «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджена наказом Мінфіну №291 від 30.11.99 р. Згідно з нею до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Міжнародний стандарт №4 «Облік амортизації» від 1 січня 1977 р. (переформатовано 1994 р.) [8] установлює облік амортизації активів за звітний період як витрат (зменшення поточного прибутку) і регламентує такий порядок відображення амортизації активів у фінансовій звітності:

-                        метод, вибраний для обліку амортизації активів і строки їх корисного використання;

-                        застосовані ставки амортизації;

-                        поточна і нагромаджена сума амортизації;

-                        загальна сума амортизованих активів;

-                        величина амортизації, нарахована за звітний період.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Сума вигід від відновлення корисності об'єкта основних засобів, визнана відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 35/10315, відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів. Вигоди від відновлення корисності об'єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, відображаються у порядку, передбаченому абзацом першим пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби». [11]

1.3. Критична оцінка проблемних питань обліку амортизації

Теоретичне висвітлення будь-якої теми знаходиться у тісному зв'язку із практичним спрямуванням організації обліку. У вивченні методичних та організаційних засад обліку амортизації допомагає навчальна та спеціальна література.

Великий внесок у розробку теоретичних основ і методологічних підходів до вирішення цих питань зробили провідні вітчизняні вчені-економісти: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська, С.Ф. Голов, М.Я.Дем'яненко, В.М. Жук, Г.Г. Кірейцев, В.Г. Лінник, В.Б. Моссаковський, М.Ф.Огійчук, Ю.І. Осадчий, П.Т. Саблук, В.В. Сопко, Л.К. Сук та інші вчені; зарубіжні дослідники: В.Ф. Палій, Я.В. Соколов, Е.С. Хендріксен, М.Ф. Ван Бреда.

Так, Бутинець Ф. Ф. [15] у своїх працях надає тлумачення амортизації у економічному та бухгалтерському розумінні. Автор виокремлює перелік первинних документів з обліку амортизації, регістри аналітичного та синтетичного обліку.

Швець В.Г. [22] звертає свою увагу на гармонізацію та стандартизацію обліку амортизації. Особлива увага приділяється використанню Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(C)БО) як необхідного компонента в умовах реформування бухгалтерського обліку відповідно до ринкових відносин, виокремлює перелік Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) і основних форм бухгалтерських документів та їх зразки.

Облік амортизації відповідно до вимог національних стандартів розглянуто у Сахарцевої  І.І [20], де зазначені етапи планування та обліку амортизації. Аналітичний облік зносу (накопиченої амортизації) оборотних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів і нематеріальних активів. Особливу увагу приділено відображенню амортизації на рахунках бухгалтерського обліку. Також викладено основи організації ведення обліку, формування облікової політики, вибору програмного забезпечення.

Вибірково при написанні роботи використано періодичні виданная «Дебет-Кредит», «Головбух», «Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації». Матеріали статей подано в основному на прикладах реальних підприємств.

Таким чином, багато економістів-науковців у своїх працях детально зупиняються на вивченні зазначеної теми, що зумовлено виключною роллю амортизації в процесі господарювання. Розглянуті літературні джерела формують аналітичне мислення, вчать вміло використовувати вміння та досвід використання аналітичних інструментів для об'єктивної оцінки господарських ситуацій, які складаються.

Отже, амортизація – це система­тичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується протягом строку їх корисного викорис­тання.

За економічним змістом амортизація – резервування коштів, необхідних для реновації (заміни) основних засобів, які вибувають внаслідок їхнього зносу [16]. Таке резервування відбувається шляхом щомісячного включення у витрати виробництва частини вартості основних засобів, яку вони переносять на новостворений продукт. Із амортизаційних сум, що включаються у склад витрат на виробництво продукції, формується амортизаційний фонд, який використовується для відтворення основних фондів. Амортизації підлягають витрати, пов’язані із:

-                        придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів;

-                        самостійним виготовленням основних фондів;

-                        проведенням певних видів ремонтів, реконструкції і модернізації основних фондів;

-                        поліпшенням земель.

Нормативним документом з обліку амортизації є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби».

Цей нормативний акт визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.