Інвентаризація в системі бюджетних установ

У практичній діяльності бюджетних установ нерідко  трапляються випадки виявлення  нестач матеріальних цінностей і  грошових коштів, а також збитків  від псування матеріальних цінностей  через недбалість у роботі окремих  працівників. У такому разі відповідно до статті 130 Кодексу законів про працю заподіяну шкоду може добровільно відшкодовувати винна особа цілком або частково. Відшкодування шкоди, що не перевищує середнього місячного заробітку, здійснюється за наказом (розпорядженням) керівника установи відрахуванням із заробітної плати працівника. Розпорядження має бути зроблено не пізніш як упродовж двох тижнів від дня виявлення завданої працівником шкоди і призначено до виконання не раніш як через сім днів від дня повідомлення про це працівника. Обчислюючи розмір відрахувань, беручи до уваги обмеження, встановлені статтею 128 Кодексу законів про працю, згідно з якою під час кожної виплати заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не має перевищувати 20 %, а в окремих випадках — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівникові.

Якщо працівник не згоден із відрахуванням або з його розмірами, трудовий спір за його заявою розглядається  в порядку, визначеному законодавством. У решті випадків (відповідно до статті 136 Кодексу законів про працю) керівник установи подає позов до районного (міського) суду, після чого суд приймає відповідне рішення.

Операції  з обліку дебіторської заборгованості за розрахунками з відшкодування  завданих збитків відображають у  різних меморіальних ордерах.

Аналітичний облік за субрахунком   363 за кожною винною особою ведеться на картках ф. № 292а, в яких неодмінно зазначається сума заборгованості та дата її виникнення