Методика та органiзацiя облiку у Великобританii

     У британської системі бухгалтерського  обліку і звітністі вважають необоротними активами основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції до інших підприємств і гудвіл. Законодавство позбавлене будь-яких розпоряджень стосовно засобів оцінки необоротних активів та способів їх списання, залишаючи це повністю в компетенції професійних інститутів. Такі питання регулюються стандартами SSAP (12, 13, 19), FRS 10 і FRED 17.

     У основі оцінки необоротного активу лежить купівельна ціна, яка включає в себе і затрати на транспортування та встановлення основних засобів, а в разі виготовлення активу самою компанією оцінка (Company Act 1985, Schedule 4, Part II) може включати "в розумній пропорції й ті витрати компанії, які мають лише непрямий стосунок до продукції, виробленої цим активом, але не більш ніж протягом терміну виробництва цієї категорії продукції". Відсоткові виплати, пов'язані з придбанням активу, теж відносяться до його собівартості.

     В якості альтернативних способів у Великій Британії використовують оцінку активів за поточною та ринкової вартістю на дату останньої переоцінки. При цьому періодичність переоцінок визначається самою компанією. Хоча ніяких законодавчих розпоряджень, що стосуються частоти переоцінок, немає, ASB рекомендує робити це щорічно.

     Більшість британських компаній вибирають  для публікації своєї звітності  принцип собівартості (історичної чи початкової вартості), хоча Закон про  компанії 1985 р. дає можливість складати звітність і на базі поточної вартості. Вперше така можливість передбачалася в стандартах SSAP 7 1974 р. У 1970ті роки у Великобританії спостерігалась досить висока інфляція, і оцінка активів по поточній вартості в таких умовах була вдалим способом відбити "реальну цінність" активів фірм. Однак цей підхід не прижився у бухгалтерській практиці, оскільки вважалося, що постійні переоцінки будуть сприяти терпимому відношенню до інфляції з боку бухгалтерів і фінансистів. Для Великобританії це виявилось неприйнятним. Більшість компаній, що починали в 70 – 80 роки вести " інфляційну бухгалтерію " , зараз від неї відмовилися. Винятком є лише компанії, які надають комунальні послуги, що з особливостей своєї діяльності зобов'язані узгоджувати свої тарифи із місцевою і державною владою, підтримуючи їх у мінімальному рівні. Облік за поточними цінами дозволяє цим компаніям показувати у фінансових звітах більш низькі прибутки і високі значення вкладеного капіталу.

     Британське  законодавство надає максимальну  свободу для оцінки інвестицій. Закон про компанії 1985 р. дає право керівництву компаній визначати для цього будь-який спосіб, який видасться їм найбільш відповідним до обставин і особливостей компанії.

     Деякі складності виникають при нарахуванні амортизації, якщо облік необоротних активів ведеться за результатами періодичних переоцінок. У цьому випадку суми щорічних амортизаційних відрахувань, які відображаються в звіті про прибутки і збитки, будуть дуже різнитися – від собівартості (історичної вартості) до вартості повного заміщення. Проте складності, які виникають під час нарахування амортизації й переоцінки активів, ніяк не впливають на податкові зобов'язання фірми, оскільки, у податковому законодавстві Великобританії закріплені цілком самостійні, незалежні від способу нарахування амортизації, правила розрахунку оподатковуваного прибутку і податкових пільг.

     Особливі  правила обліку стосуються обліку інвестицій у нерухомість: SSAP 19 передбачає для них не амортизаційні відрахування, а щорічні переоцінки з зарахуванням різниці в резерв переоцінки, і якщо негативна різниця перевищує цей резерв, то перевищення відноситься на рахунок прибутків і збитків. 
 

     Облік орендованих засобів.

     Стандарт SSAP 21 виділяє два виду оренди: фінансовий і операційний лізинг. Основною ознакою фінансового лізингу є перехід всіх ризиків і вигод, пов’язаних з використанням активу, від власника до орендаря. При цьому наведена вартість встановлених на весь термін оренди мінімальних орендних виплат повинна покривати щонайменше 90% вартості орендованого активу. Випадки оренди, які не підпадають під це визначення, становлять операційний лізинг.

     Британський бухгалтерський стандарт з обліку орендованих  основних засобів вимагає відображення в обліку орендаря активів, орендованих на умовах фінансового лізингу, аналогічного відображенню власних активів. Орендоване майно підлягає амортизації. При цьому орендодавець показує кошти, одержані від орендаря, як фінансові активи.

     Операційний лізинг означає, що актив враховується на балансі орендодавця, а платежі за нього надходять на рахунки прибутків і збитків орендодавця й орендаря відповідно.

     Відповідна  визначенню межа між поняттями фінансового  і операційного лізингу досить розпливчаста. Багато британських компаній воліють оформляти відносини щодо фінансової оренди як операційну оренду. SSAP 21 містить вимог відображати роздільно зобов'язання за договорами оренди, що мають бути реалізовані: протягом наступного року; з 2-го по 5-й рік включно; через 5 років і більше. Великі суми, які відповідають останньому показнику, покажуть, що за операційною по формі приховується фінансова оренда. 

     Гудвіл (ділова репутація).

     Способи обліку гудвілу і зараз є предметом суперечок британських бухгалтерів. Гудвіл виникає при придбанні однією компанією іншої як різницю між сплаченою за неї ціною й поточною вартістю активів. Таким чином, цю різницю можна трактувати як додаткові витрати, які слід покривати зі спеціального резервного фонду й списувати негайно. Такий спосіб передбачено SSAP 22. Проте є й інша думка, яку відображено у міжнародному стандарті IAS 22: гудвіл нічим не відрізняється від інших нематеріальних активів. Його можна трактувати як додатковий актив, набутий при придбанні компанії і який можна враховувати подібно торговим маркам і ліцензіям: нараховуючи амортизацію протягом певного розумного терміну, але не більше 20 років. При цьому, оскільки деякі види нематеріальних активів і гудвілу з часом не втрачають своєї цінності, то концепції достовірного і сумлінного відображення фактів господарського життя максимально відповідає ще один підхід: знос на такі активи не нараховувати, а враховувати їх за результатами періодичних переоцінок.

     Суперечки про те, чия думка правильніша, ведуться з початку 1990-х років. Нині компанії можуть самі обирати спосіб, який вважають найкращим. Проте досвід показує, що більшість вибирає все-таки капіталізацію з наступним нарахуванням зносу, а не негайне списання. 

     Оподаткування. 

     Усі британські компанії є платниками податку на прибуток. Традиційно цей податок розглядався британцями як своєрідна данина. Однак у останні десятиліття цю думку витіснив американський погляд на цю проблему, за яким ведення бізнесу є громадською функцією. Кожен економічний суб'єкт зобов'язаний розподіляти частину обрахованої з його діяльності прибутку на користь суспільства як своєрідну плату за право вести бізнес, надане йому цим суспільством. Отже, податок на прибуток – це плата, яку вносить сам економічний суб'єкт (фірма), а не його власник. Якщо це так, то оподаткування має бути з конкретними подіями та фактами господарському житті компанії – податкові зобов'язання слід розподіляти у часі оптимальним способом. Так виникла ідея створення резервних фондів під відкладену оподаткування. Це стаття посідає у балансах британських компаній значну частину. Правила такого резервування викладені у стандарті SSAP 15, що передбачає часткове резервування відкладених податків, на противагу міжнародному стандарту IAS 12, що вимагає проводити повне резервирование. 

     Найближчі перспективы. 

     Британський комітет із бухгалтерським стандартам (ASB) було створено кінці 80-х. Нині він  відповідальний розробку й твердження британських стандартів бухгалтерського  обліку, а й покликаний вести роз'яснювальну роботи й консультації з використанню розроблених їм документів. Безумовно, така практика склалася має певні  переваги. Але з тим вона дозволяє рядовим британським бухгалтерам  брати участь у створенні стандартів, відповідно до якими вони працюватимуть, Попри те що, що кожен документ ASB як бути затвердженими ролі стандарту, виноситься до обговорення як проект, реальні рішення ухвалює лише вузьке коло членів ASB. З іншого боку, події, які у останні роках фондовий ринок, все настійніше вимагають створення Великобританії комісії з цінних паперів і фондового ринку. Така комісія має взаємодіятиме з ASB, оскільки віддавна назріла потреба розробки документів, що стосуються як докладного відображення у бухгалтерському обліку всієї необхідної інформації про участь й у становищі компанії над ринком цінних паперів, і форм звітності, дають фондового ринку якнайповнішу і достовірну інформацію про компанії. З іншого боку, глобалізація світового фінансового ринку капіталів вимагає прозорості бухгалтерської звітності економічних суб'єктів, які у різних країнах. Вплив американських стандартів (особливо в відображенні податкових зобов'язань компаній) вже помітно у діяльності британських бухгалтерських інститутів. ASB всіляко підтримує діяльність й Міжнародного комітету з питань бухгалтерським стандартам IASC. 

     Терминология 

     Відмінність концептуальні засади до бухгалтерського  обліку передусім б'ють по термінології, що створює великі труднощі під час  перекладу, бо, замінюючи іншомовні  слова – поняття російськими  еквівалентами, ми з неминучістю  викривлюємо сенс оригіналу, і весь завдання перекладача зводиться  до тому, щоб ці спотворення були мінімальні. І тоді насамперед слід звернути увагу, що одне те слово, терміни, поняття часто вже не можуть у  російській мові перекладатися одне слово і завжди однаково. Залежно  від контексту переклад і може і має меняться.

     Необхідно зупинитися на принципово важливих моментах. Liabilites - зазвичай перекладачі вживають термін “зобов'язання”. Але такий підхід не враховує значення цієї терміна в усій теоретичної системі бухгалтерського учета.

     Річ у тім, що на відміну від ухваленій  у нашій країні 1930-х ХХ в. балансовою формули: А = П, в англо-американської  бухгалтерії, як і й у російської, до її переходу в конструктивне русло  адміністративно-командної системи, основу подвійний бухгалтерії лежить балансова формула : A = L + E, що транслювалося  по- русски А = П + До, тобто актив дорівнює пасиву - кредиторську заборгованість підприємства його капіталу. Таким був початковий, не спотворений наступними домислами, сенс терміна “пасив”. Це з етимології слова passive - стражденний - і традиційної бухгалтерської його трактовки:

     “Пасив  складається з які підлягають ще виконання зобов'язань, які борги, вексельні акценти, несплачені податі тощо. Актив з відрахуванням пасиву представляє дійсне майно” ( Енциклопедичний  словник - Спб.; Ф.А. Брокгауз і Н.А. Єфрон - Т.1. - с.310).

     “Пасив - борги чи негативне майно господарського підприємства” (Енциклопедичний словник. - Т-во “Бр. А.І. Гранат і Ко“. Т.31. - с.331).

     “Пасив - загальна сума зобов'язань, лежачих  на господарстві. Перевищення по сумі активу над пасивом показує розмір належить власнику підприємства майна (майна, вільного від боргів чи приватного капіталу)” (Новий енциклопедичний словник. - Т.1. - з. 752).

     Трактування пасиву в розширювальному сенсі, включаючи як позикові, і кошти, як джерела активу дали чудовим російським бухгалтером М.С. Лунским і має загальне зізнання у роки “Великого перелома”.

     Проте старий традиційний погляд до наших дней:

     “Пасив - сукупність боргів, і зобов'язань  підприємства” (Словник іноземних  слів. - М.: Радянська енциклопедія, 1964. - з. 478)

     Отже, можна буде усвідомити, що однозначний  переклад Liabilites - як зобов'язання часом неприйнятний, бо дійшли зобов'язанням належить як кредиторська, а й дебіторська заборгованість. Тому залежно від обставин Liabilites, з контексту, слід переводити, й у тому випадку перекладачі і надходили, як пасив, пасиви, кредиторської заборгованості, заборгованість та обязательства.

     Cash - каса. У англо-американської літературі у цьому рахунку враховують все кошти, і тому ряд наших перекладачів Cash переводять не як “каса”, бо як рахунок “Кошти”. І тут можна краще зрозуміти, які об'єкти б'ють по цьому рахунку, зате спотворюється утримання поняття - рахунок “Каса”. У нашому обліку під рахунком “Каса” розуміються кошти, що перебувають у матеріальну відповідальність касира підприємства, але в рахунку “Розрахунковий рахунок” - зобов'язання банку за кошти, передані йому. У основі нашого підходу лежить юридичний принцип, хто має й де зберігаються наші кошти, основу американського - економічний принцип, які наші грошові ресурси; те й є у їх розумінні рахунок “Каса”. Перевести ці гроші інакше, означати спотворити теоретичну концепцію, що лежить основу учета.

     Income Statement - американський варіант традиційного бухгалтерського звіту - Звіту прибутки і збитках, випливає зі ідеям Луки Пачолі і відбиває одна з головних постулатів подвійний бухгалтерії - постулату Пизани, іноді його переводять не як Звіт прибутки і збитках, бо як Звіт про доходи (прибутку), але це бачиться помилковим з таких причин: плутаються поняття виручка, валовий дохід, прибуток і прибутку; підприємство замість прибутку може мати простий збиток; руйнується зв'язку з нашої бухгалтерської методологией.