Методи визначення функції витрат, їх сутність і порівняльна характеристика

Суть методу полягає в тому, що обирають найбільшу та найменшу величину показника, наприклад за обсягом виробництва, і визначають їх різницю. Далі визначають різницю у витратах за обраними обсягами. Якщо поділити визначену різницю витрат на різницю у обсягах, то отримаємо величину змінних витрат на одиницю продукції. Постійні витрати визначають як різницю між витратами за максимального обсягу та добутком змінних витрат і максимального обсягу.

Визначити величину постійних витрат, маючи наведені дані можна графічно. Якщо на осі х відкласти обсяги, а на осі y витрати у вищій –  нижчій точці, то перетин лінії, що проходить через вищу та нижчу точки з віссю у відобразить величину постійних витрат (рис. 2).

 

Рис. 2. Лінія функції  витрат, визначена методом вищої-нижчої точки

 

Регресійний аналіз – це статистична  модель, яку використовують для визначення зміни середнього значення залежної змінної величини під впливом зміни значення однієї або кількох незалежних змінних величин.

При застосуванні регресійного аналізу  для визначення функції витрат загальну суму витрат розглядають як змінну величину, залежну від певного чинника, який виступає як незалежна величина.

Лінійний взаємозв’язок між  залежною та незалежною змінними величинами можна описати графічно як лінію  регресії, або за допомогою формули (рівняння регресії).

Модель, яка використовує тільки одну незалежну змінну величину для визначення зміни незалежної змінної величини, називають простим регресійним аналізом. Вона має вигляд:

y = а + bх.

 

Регресійний аналіз передбачає застосування методу найменших квадратів.

Метод найменших квадратів –  це статистичний метод, який дає змогу розрахувати елементи функції витрат а і b так, що сума квадратів відстані від усіх точок сукупності, що вивчається, до лінії регресії є найменшою [6].

Для визначення функції витрат методом  найменших квадратів необхідно  розв’язати систему рівнянь:

 

у = na + bx;

xy = ax + bx,

 

де х – незалежна змінна величина (рівень спостережуваної діяльності);

y – залежна змінна величина (загальні або змішані витрати);

а – загальні постійні витрати;

b – ставка змінних витрат  на одиницю діяльності;

п – кількість спостережень.

Розрахувати рівняння витрат досить просто використовуючи функцію аналіз–регресія  електронної таблиці EXEL.

Спрощений статистичний аналіз –  це метод визначення функції витрат, що передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення Х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень Х та У. За цим методом функція витрат має вигляд y = a + b · x.

Величину постійних витрат (а) визначають за формулою

 

а = (YоХ1 – Y1Хо) : (Х1 – Хо),

 

де Yо і Y1 – середні значення витрат;

Хо і Х1 – середні значення обсягу діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

На сьогодні управлінський облік - це не лише облік витрат підприємства, а передусім, добре організований аналітичний облік і не лише витрат, а й таких об’єктів як основні засоби, нематеріальні активи, запаси, грошові кошти, ошти в розрахунках, капітал, зобов’язання тощо. Набуваючи нового, більш вагомого значення у сучасній економічній практиці суб’єктів господарювання, управлінський облік не просто реєструє, узагальнює, контролює факти господарського життя, він забезпечує управлінський персонал інформацією про різні аспекти діяльності підприємств, які відображаються у бухгалтерському обліку і безпосередньо впливають на якість управлінських рішень, ефективність системи управління. Такий облік покликаний забезпечити систему управління якісною економічною інформацією. Дані управлінського обліку широко використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень, для аналізу господарської діяльності та пошуку резервів скорочення витрат.

Управлінський облік здійснюють за допомогою різноманітних методів. Метод - методологічний комплекс, тобто сукупність конкретних прийомів і способів пізнання, перетворення або оцінки дійсності. Методом обліку в практичному розумінні є використання різних прийомів обробки отриманих даних, які зафіксовані документально (спостереження, вимірювання, систематизація та реєстраційне узагальнення), сукупність прийомів та способів, що дають змогу обліку виконувати контрольні, аналітичні і управлінські завдання. Основними способами управлінського обліку є елементи методу бухгалтерського обліку:

документування - кількісне і якісне відтворення господарських операцій в момент ії здійснення в установлених формах первинних документів

інвентаризація - співставлення фактичних даних із обліковими і оформлення виявленого відхилення

- узагальнення об’єктів бухгалтерського  обліку, які одержали первісну кількісну характеристику в натуральних вимірниках, грошовому співставленні

калькулювання - групування витрат та визначення собівартості продукції

подвійний запис - взаємозв’язок відображення і контролю кожної операції одночасно на двох рахунках за одною сумою

звітність - одержання системи економічних  показників, які всебічно характеризують фінансову діяльність

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Хорнгрен Ч., Фостер Дж., Датар Ш. Управленческий учёт. / Пер.с англ. - 10-е изд. - СПб: Питер, 2005.
2. Голов С.Ф. Управлінський облік. - К.: Лібра, 2004.
3. Друри К. Управленческий и производственный учёт. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2002.
4. Апчерч А. Управленческий учёт. - М.: Финансы и статистика, 2002.