Матеріальність (суттєвість) в аудиті

1. Матеріальність (суттєвість) в  аудиті.
2. Опрацювати Міжнародний стандарт аудиту №560.
3. Підготувати і скласти лист-пропозицію, лист-зобовязання.
4. Скласти програму аудиту на перевірку  діючої системи внутрішньої контролю підприємтсва, де Ви працюєте.

 

 

 

1. Матеріальність (суттєвість) в аудиті.

Істотність (Матеріальність Materiality) - принцип аудиту, згідно якому в аудиторському висновку мають бути викладені всі істотні обставини, виявлені при проведенні аудиту і ніякі інші істотні обставини не були виявлені аудиторською організацією при проведенні аудиту. Істотність (Матеріальність) - це максимально допустимий розмір помилкової суми, яка може бути, показана в звітності і розглядається, як неістотна (тобто, що не вводить користувачів звітності в оману). Істотні зобов'язання - в аудиті - обставини, що значно впливають на достовірність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта. З питання оцінки матеріальності звітності немає єдиної думки. Існують різні методики визначення істотності. Найчастіше вважається, що відхилення показників до 5% будуть незначними, а більше 10% - істотними. Рівень істотності - граничне значення спотворення бухгалтерської звітності, починаючи з якої кваліфікований користувач цієї звітності перестане бути в змозі робити на її основі правильні виводи і ухвалювати правильні економічні рішення. Абсолютна величина помилки - ця оцінка не може виступати як єдиний критерій матеріальності.

Концепція істотності існує як в  бухгалтерському обліку, так і в аудиті. Істотність, або іноді говорять “матеріальність” (буквальний переклад англійського терміну materiality), є одним з основних понять аудиту. Істотними в аудиті визнаються обставини, що значно впливають на достовірність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта. Аудитор зобов'язаний брати до уваги дві сторони істотності в аудиті: якісну і кількісну. З якісної точки зору аудитор повинен використовувати свою професійну думку для того, щоб визначити, носять або не носять істотний характер відмічені в ході перевірки відхилення порядку досконалих економічним суб'єктом фінансових і господарських операцій від вимог нормативних актів, що діють в Російській Федерації. З кількісної точки зору аудитор повинен оцінити, чи перевершують окремо і в сумі виявлені відхилення (з урахуванням прогнозованої величини невідмічених відхилень) кількісний критерій - рівень істотності. Для визначення рівня істотності при плануванні і проведенні аудиту аудитор повинен грунтуватися на власних стандартах, якщо нормативні акти, регулюючі аудиторську діяльність в Російській Федерації, не встановлюють жорсткіші вимоги. Встановити чіткі і однозначні критерії істотності зовсім непросто. Для того, щоб адекватно інтерпретувати сенс інформації, отриманої в ході аудиту, аудитор повинен продумати питання про те, які саме документи слід отримати і наскільки вони необхідні для поповнення його знань про діяльність економічного суб'єкта, що перевіряється. Аудитор документує і систематизує знання про діяльність економічного суб'єкта у вигляді постійних файлів: а) історія розвитку економічного суб'єкта; б) перелік здійснюваних видів діяльності; у) положення облікової політики і її послідовні зміни; грам) інша інформація, що має значення не тільки для подальшого аудиту економічного суб'єкта, що перевіряється зараз, але і для майбутніх аудиторських перевірок. Основними методами отримання знань про діяльність економічного суб'єкта є: а) вивчення загальноекономічних умов діяльності економічного суб'єкта, що перевіряється (наприклад, національна економічна політика, система оподаткування і митного контролю, встановлення лімітів і квот); би) аналіз регіональних особливостей, що впливають на діяльність економічного суб'єкта (наприклад, географічне положення, економічні і податкові умови регіону); у) облік галузевих особливостей сфери діяльності економічного суб'єкта; грам) знайомство з організацією і технологією виробництва; д) збір інформації про персонал економічного суб'єкта, асортимент продукції, що випускається, вживані методи ведення бухгалтерського обліку (форма, облікова політика, ступінь автоматизації); е) збір інформації про структуру власного капіталу, аналіз розміщення і котирувань акцій; же) збір інформації про організаційну і виробничу структури; маркетинговій політиці, що проводиться; основних постачальниках і покупцях; з) аналіз діяльності економічного суб'єкта на ринку цінних паперів (наприклад, видача векселів, операції з фінансовими векселями, покупка і продаж акцій); і) облік наявності і взаємин з філіями і дочірніми (залежними) суспільствами і методів консолідації фінансової звітності, порядку розподілу прибули, що залишається у розпорядженні організації; до) збір інформації про юридичні і фінансові зобов'язання економічного суб'єкта (має важливе значення на етапі планування при визначенні рівня істотності і розрахунку внутрішньогосподарчої риски); л) знайомство з організацією системи внутрішнього контролю. Аудитор може отримати знання про діяльність економічного суб'єкта з наступних джерел: а) офіційні публікації в юридичних виданнях, професійних, галузевих і регіональних журналах і монографіях; би) статистичні дані, офіційні звіти економічних суб'єктів, банківські звіти; у) нормативні і законодавчі акти, що регламентують діяльність економічного суб'єкта, що перевіряється; грам) результати відвідин спеціальних семінарів, конференцій, інших аналогічних заходів; д) роз'яснення і підтвердження, отримані від персоналу економічного суб'єкта, що перевіряється. е) запити третім особам; же) консультації з аудитором, який проводив аудит в попередні періоди; з) засновницькі документи, протоколи зборів ради директорів і акціонерів, контракти і договори, бухгалтерська звітність минулих періодів, плани і бюджети, положення про бухгалтерію, облікову політику, документообіг; робочий план рахунків і проводок; схема організаційної і виробничої структур; і) огляд цехів, складів і служб економічного суб'єкта, що перевіряється, а також опит персоналу, безпосередньо не пов'язаного з сферою обліку; до) результати проведення аналітичних процедур; виявлення незвичайних господарських операцій, порядок оформлення яких неоднозначно трактується чинним законодавством; л) ідентифікація філій і структурних підрозділів, виділених на окремий баланс; господарських операцій, методів обліку і оподаткування в них; м) результати роботи з привернутими фахівцями - експертами; н) знайомство з реєстром акціонерів; о) використання знань, накопичених з попереднього досвіду аудитора; п) матеріали податкових перевірок і судових процесів  
користувач фінансових звітів має право визначити рівень істотності інформації. Оскільки фінансова звітність має достатньо широкий круг користувачів, кожен з них має різне уявлення про рівень істотності. Так, для вкладників компанії істотною є інформація про результати діяльності підприємства, динаміці прибули і реальності активів. Для потенційних інвесторів буде істотною інформація про фінансову стійкість підприємства, потенційні зміни попиту на вироблювану продукцію, рентабельності вкладень і реальності інвестиційних проектів.

Аудитори використовують концепцію  істотності (матеріальності) таким чином:

1) як основу для планування перевірки при визначенні важливих, нетипових і таких, що містять помилки статей і рахунків, яким слід приділити особливу увагу,

2) як основу оцінки зібраних  аудиторських доказів,

3) як основу для ухвалення рішення про тип аудиторського висновку.

Формулювання стандартного аудиторського висновку визнає звітність достовірною у всіх істотних аспектах. Фраза “у всіх істотних аспектах” повинна інформувати користувачів про те, що думка, виражена аудитором в його висновку, відноситься виключно до істотної фінансової інформації. Поняття істотності важливе тому, що жоден аудитор не в змозі гарантувати точність фінансової звітності аж до останнього цента або копійки. Істотність має як якісний, так і кількісний аспекти. Спотворення факту у фінансовому звіті може бути не істотне, але, проте, дати підставу для його розкриття. Із-за подвійного впливу якісних і кількісних чинників на визначення істотності концепцію важко застосувати в роботі і спроба встановити, єдиний узгоджений стандарт даремна. Крім того, поняттю істотності неминуче властивий значний суб'єктивізм: те, що один аудитор вважає за істотний, інший оцінить як незначне. Проте точно визначити межу істотності неможливо через нестачу можливостей вимірювань в бухгалтерській справі і обмежень, що накладаються на процес і технологію аудиторської перевірки.  
Істотність може визначатися як абсолютне значення і як відносне. Встановлення абсолютної межі істотності використовується достатньо рідко. Дійсно, сума в десять тисяч рублів може бути значною для невеликого підприємства, проте для крупного холдингу вона навряд чи буде істотною. З іншого боку, деякі аудитори вважають, що погрішність зверху певного розміру буде істотною в будь-яких умовах(3). Наприклад, сума в сто тисяч рублів буде істотною (матеріальною) незалежно від інших обставин. На практиці найбільш поширеним є визначення істотності у відносних величинах від базових показників, тобто у відсотках або долях. Відносні величини можуть встановлюватися як у вигляді точкових, так і у вигляді діапазонних значень. Наприклад, при величині балансового прибутку в 500 рублів, рівень істотності може бути встановлений в 3% (тоді рублевий вираз складе 15 рублів), або в діапазоні 2-4%) (тоді еквівалентний рублевий діапазон складе від 10 до 20 рублів). При цьому 2% називатиметься нижньою межею істотності, а 4% відповідно верхній. Чинники, які беруться до уваги при встановленні рівня істотності, будуть розглянуті в наступних розділах. З погляду використання попередньої думки про істотність як бази для ухвалення рішення про достовірність статті, що перевіряється, застосування діапазонних меж переважно. При встановленні точкової межі в 3%, при помилці в 2,999% стаття буде визнана достовірною в істотних аспектах, а при помилці в 3,001% недостовірною. При цьому різниця може складати декілька копійок. Встановлення діапазонних меж дозволяє підійти до даної проблеми раціональніше. У нашому прикладі при помилці до 2% стаття, що перевіряється, вважатиметься за достовірну у всіх істотних аспектах, а понад 4% -недостоверной. Якщо помилка знаходиться в діапазоні нижньої і верхньої меж істотності аудитор, швидше за все, повинен буде розширити кількість аудиторських процедур, що проводяться. Якщо при додатковій перевірці доказу достовірності даних звітності превалюватимуть, аудитор швидше ухвалить рішення про достовірність сегменту, що перевіряється, і навпаки. За стандартну точкову межу істотності вважається 5%. (Аналогічний рівень істотності застосовується і при розкритті інформації бухгалтерської (фінансовою) звітності). У аудиторській практиці найчастіше вважається, що відхилення до 5% по все видимості буде незначним, а відхилення понад 5% - істотним. Відповідно за стандартну діапазонну межу вважається 5-10%. Критерій істотності визначається як до звітності в цілому (сумарна погрішність), так і до значущих статей бухгалтерського балансу. Визначення значущих, або істотних для перевірки статей витікає з вибіркової природи проведення аудиту. Дійсно перевірити операції за звітний період по всіх рахунках бухгалтерського обліку з однаковою ретельністю навряд чи можливо, і так же навряд чи необхідно. При визначенні істотних статей балансу беруться до уваги як кількісні, так і якісні параметри. (Для уникнення подвійності понять надалі істотні статті бухгалтерського балансу називатимемо значущими, а критерій їх достовірності - істотністю.) Як кількісний параметр, перш за все, використовується абсолютне значення оборотів і сальдо конкретного рахунку

бухгалтерського балансу, або їх частка загалом, підсумку оборотів або валюті балансу. При визначенні значущості враховується також і якість статті балансу, або її зміст.

Етапи проведення аудиту :

1. Підготовча діяльність до початку перевірки .

Для ухвалення обгрунтованого рішення необхідно цілеспрямовано і, по можливості, оперативно ознайомитися з вірогідним клієнтом. Перш за все, необхідно ознайомитися із засновницькими документами, в яких обумовлені види діяльності підприємства, причому дуже часто передбачається достатньо широкий спектр різнорідних видів господарської і комерційної діяльності..  
2. Підготовка робочої документації (витягання).

3. Збір аудиторських доказів, вживаних при аудиті. При аудиторській перевірці використовуються різні методи отримання аудиторських доказів: спостереження або участь в інвентаризації; спостереження за виконанням господарських або бухгалтерських операцій; усний опит; отримання письмових підтверджень; перевірка документів, отриманих клієнтом від третіх осіб; перевірка документів, підготовлених на підприємстві клієнта; перевірка арифметичних розрахунків; аналіз.

Вказані методи застосовуються до різних об'єктів контролю і служать для виявлення одного або декількох можливих порушень.  
4. Оформлення результатів аудиторської перевірки.

Аудиторська перевірка закінчується оформленням двох підсумкових документів аудиторського висновку і акту аудиторської перевірки бухгалтерського обліку і достовірності звітності. Аудиторський висновок офіційний документ, що дає оцінку достовірності бухгалтерського обліку і звітності аудируемого підприємства, підтверджений підписом керівника перевіряючої групи аудиторської фірми, що має ліцензію, і друком цієї фірми.

 

 

2. Опрацювати Міжнародний стандарт аудиту №560 і представте його структурно-логічну  схему 

НАЦІОНАЛЬНИЙ  СТАНДАРТ АУДИТУ 560

«Події після дати складання фінансової звітності»

 

ВВЕДЕННЯ І МЕТА

Національний  стандарт аудиту (НСА) розроблений на основі Міжнародного стандарту аудиту 560 “Наступних подій” (ISA560 “Subsequent Events”), прийнятого Міжнародною федерацією бухгалтерів (IFAC|) в редакції 1999 р.

Метою стандарту  є встановлення норм і рекомендацій, що стосуються обов'язків аудитора щод| подій, що відбулися після дати складання фінансової звітності (наступних  подій).

 

ПОДІЇ, ЩО ВІДБУЛИСЯ ДО ДАТИ СКЛАДАННЯ

АУДИТОРСЬКОГО ВИСНОВКУ

Аудитор повинен виконати процедури, призначені для отримання достатніх  і доречних аудиторських доказів  того, що були виявлені всі події, що відбулися до дати складання аудиторського  висновку, які можуть зажадати коректування або розкриття інформації у фінансовій звітності. Якщо аудиторові стає відомо про події, які істотно впливають на фінансову звітність, він повинен розглянути правильність обліку цих подій і адекватне розкриття інформації відносно цих подій у фінансовій звітності.

 

ФАКТИ, ВИЯВЛЕНІ ПІСЛЯ ДАТИ СКЛАДАННЯ АУДИТОРСЬКОГО

ВИСНОВКУ АЛЕ  НЕ РАНІШЕ ДАТИ УЯВЛЕННЯ АБО ПУБЛІКАЦІЇ

ФІНАНСОВІЙ  ЗВІТНОСТІ

 Якщо після дати складання аудиторського висновку, але до уявлення або публікації фінансової звітності аудиторові стає відомо про факт, який може істотно вплинути на фінансову звітність, він повинен розглянути необхідність коректування фінансової звітності, а також обговорити дане питання з керівництвом і зробити доречні в обставинах, що склалися, дії. Якщо керівництво не коректує фінансову звітність у випадках, коли аудитор вважає, що коректування необхідне, а аудиторський висновок ще не виданий економічному агентові, аудитор повинен висловити умовну або негативну думку.

 

ФАКТИ, РОЗКРИТІ ПІСЛЯ ДАТИ УЯВЛЕННЯ АБО

ПУБЛІКАЦІЇ  ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

 Якщо після уявлення і публікації фінансової звітності аудитор дізнається про факт, що існував на дату аудиторського висновку, і який (якщо про нього було б відомо на цю дату) змусив би аудитора модифікувати аудиторський висновок, аудитор повинен розглянути необхідність перегляду фінансової звітності, обговорити дане питання з керівництвом економічного агента і зробити доречні в обставинах, що склалися, дії1 .Новий аудиторський висновок повинен містити параграф пояснення з посиланням на додаток до фінансових звітів, в якому детальніше висловлюються причини перегляду

 

ПУБЛІЧНА ПРОПОЗИЦІЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

У випадках публічного пропозиції цінних паперів аудитор повинен врахувати правові та інші вимоги, що пред'являються до емітента і аудитора, відповідно до законодавчих і нормативних актів країн, де передбачається розміщення цінних паперів.

 

ДАТА  ВСТУПУ СТАНДАРТУ В СИЛУ

 Справжній стандарт набуває  чинності для аудиту фінансової  звітності, що охоплює періоди  починаючи з 1 січня 2001 року. Рекомендується  дострокове застосування.

 

 

3. Підготувати і скласти   лист – пропозицію, лист –  зобовязання, договір про проведення  аудиту.

 

 Зразок листа-пропозиції

 

Вих. № 27 від 24.12.2003 року

Директору

ТОВ АФ „АКОфінекспертсервіс”

Меньшиковій С. О.

 

Лист-пропозиція про проведення аудиту

 

Правління ЗАТ  „Омена” висловлює пропозицію надати нашому підприємству ЗАТ „Омена”  послуги у вигляді аудиторської перевірки фінансової звітності  за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2004 р.

Оплату вартості виконаних  робіт гарантуємо.

 

Голова Правління ЗАТ  „Омена”              _______________________

                                                                  (підпис) 

 

Зразок  листа-зобовязання 

 

Керівнику

приватного  підпримства «Сіріус»

Івановій  Марфі Василівні

 

Лист-зобов'язання про згоду на проведення аудиту

Ви звернулись до нас із проханням  про проведення аудиту руху грошових коштів та їх еквівалентів, що включає  в себе перевірку стану збереження готівки в касі, вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами та грошовими  документами, своєчасності і повноти  оприбуткування та витрачання грошових коштів. Також перевірку законності відкриття підприємством рахунків у банку, своєчасності одержання  і обробки виписок банку по всіх відкритих рахунках, стану грошових коштів на рахунках на день проведення аудиту за даними виписок банку і  за балансом підприємства. Виявлення  напрямів використання коштів, що зберігаються на банківських рахунках, оцінка правильності проведення взаємозаліків з кредитною  установою, перевірку наявності  договорів та їх реєстрації у відповідних  журналах.

Також у вашому проханні Ви зазначили, необхідність перевірки правильності документального оформлення операцій з коштами, та іншими активами, відображення цих операцій в обліку і звітності. Та перевірку дотримання підприємством  податкового законодавства по операціях, пов'язаних із рухом грошових коштів, оцінку стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових коштів та інших цінностей в касі.

Цим листом офіційно підтверджуємо  нашу згоду та розуміння домовленості на проведення перевірки. Аудит буде проведено нами з метою встановлення достовірності даних щодо наявності  та руху грошових коштів, повноти і  своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики; достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб'єкта.

Для проведення аудиту грошових коштів нам потрібно зробити аудит таких  документів, як:

1) Первинні документи з обліку  грошових коштів (касовий ордер  (КО1,2), касова книга(КО4), Журнал реєстрації  прибуткових та видаткових касових  документів (КО3), КО5, Фіскальний касовий  чек на товари (послуги) (ФКЧ 1,2), Розрахункова квитанція, Платіжна  відомість, Розрахунково-платіжна  відомість, Платіжне доручення)