Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2013 в 21:35, контрольная работа
Після прийняття незалежності Україна активно намагається інтегруватися у світову систему господарювання. На підприємствах значно виріс обсяг експортно–імпортних, реекспортних, реімпортних та інших валютних операцій. Залежність постановки обліку цих операцій від норм митного, валютного і податкового права багато в чому сприяло виникненню нової дисципліни навчального процесу, яка заглиблено викладає особливості організації бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1 Облік операцій в іноземній валюті та цінних паперів……………...4
Купівля і продаж іноземної валюти…………………………………….4
Документальне оформлення й облік розрахунків із підзвітними особами……………………………………………………………………..6
Облік курсових різниць…………………………………………………8
Поняття цінні папери та їх облік……………………………………...10
РОЗДІЛ 2 Практичне завдання………………………………………………….15
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...21
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….22
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1 Облік операцій в іноземній валюті та цінних паперів……………...4
РОЗДІЛ 2 Практичне завдання………………………………………………….15
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….22
ВСТУП
Після прийняття незалежності
Україна активно намагається
інтегруватися у світову
Бухгалтерський облік зовнішньоекономічної діяльності і валютних операцій здійснюється на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку, фінансово-господарської діяльності підприємств для операцій в національній валюті з виділенням в аналітичному обліку операцій в іноземній валюті. Основним нормативним документом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (із змінами). Відповідно до цього закону, зовнішньоекономічна діяльність є діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Зовнішньоекономічна діяльність - поняття багатогранне. Воно включає такі види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові й кредитні операції. Кожен з видів зовнішньоекономічної діяльності проводиться у певних формах. [9,с.5]
РОЗДІЛ 1. Облік операцій в іноземній валюті та цінних паперів
1.1. Купівля і продаж іноземної валюти
Залежно від виду
1.2 Документальне оформлення й облік розрахунків із підзвітними особами.
Службове відрядження за кордон - поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний термін в іншу країну для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Вільно конвертована валюта - це валюта, яка широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях, продається на головних валютних ринках світу і вказана в групі 1 Класифікатора валют НБУ.
Аванс працівнику може бути виданий в таких формах: у готівковій - через касу підприємства; у безготівковій - із застосуванням платіжних карток.
При визначенні розміру авансу підприємство використовує граничні норми добових витрат:
— якщо в рахунки готелів не включена вартість харчування - 280 грн.;
— якщо в готельний рахунок включена вартість харчування : одноразового - 224; дворазового - 154; триразового - 98 грн.
Видачу наявної іноземної валюти на витрати для відрядження здійснюють уповноважені банки. Підставою для цього служить надана підприємством заявка, в якій містяться такі відомості: номер і дата наказу (розпорядження) про відрядження; прізвище, ім'я, по батькові працівника, що виїжджає за кордон; термін перебування за кордоном; розрахунок витрат в іноземній валюті.
Одержавши аванс в іноземній валюті, відряджений працівник при перетині кордону здійснює наступні види декларування:
— усне - якщо сума іноземної валюти, яка вивозиться, і/або дорожніх чеків складає до 3 000 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленому НБУ на день перетину митного кордону України;
— письмове (з обов'язковим заповненням митної декларації) - якщо загальна сума іноземної валюти, яка вивозиться, і/або дорожніх чеків складає до 10 000 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленому НБУ на день перетину митного кордону, з представленням довідки уповноваженого банку за ф. № 01 - с.
Граничний термін знаходження у відрядженні за кордон згідно з п. 5 Постанови № 663, не може перевищувати 60 календарних днів.
Повернути залишок виданих на відрядження грошових коштів в касу підприємства або зарахувати їх на відповідний рахунок підприємства, яке направило його у відрядження, працівник зобов'язаний у встановлені законодавством терміни.
На сьогодні встановлені єдині терміни звіту, а саме: звіт про використання грошових коштів, одержаних на відрядження, представляється формою, встановленої податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому платник податків завершує таке відрядження.
Операції, що проводяться в іноземній валюті, враховуються відповідно до норм П(С) БУ 21 "Вплив зміни валютних курсів".
Дебіторська заборгованість в іноземній валюті, що утворилася в день видачі авансу підзвітній особі, є немонетарною статтею, відображається за курсом НБУ, який діяв на день її виникнення (первинного відображення), і не підлягає перерахунку у зв'язку із зміною курсу НБУ до іноземної валюти.
Первинні документи:
1) касові ордери (форми № К01 та К02);
2) звіт про
використання коштів, наданих на
відрядження або під звіт з
доданими виправдувальними документами
(квитки, рахунки, чеки, квитанції);
3) посвідчення про відрядження з відмітками
про вибуття (прибуття), наказ про відрядження.
Курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Курсові різниці визначаються тільки за монетарними статтями балансу.
Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться :
- на дату здійснення розрахунків;
- на дату балансу.
Залежно від виду діяльності, в ході якої виникають курсові різниці, вони підрозділяються на операційні й неопераційні:
Рис. 1.1. - Класифікація курсових різниць
Операційні курсові різниці відображають у складі інших операційних доходів (витрат) (субрахунок 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 945 "Втрати від операційної курсової різниці") .
Неопераційні курсові різниці відображають у складі інших доходів (витрат) 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці", 974 "Втрати від неопераційної курсової різниці", за винятком курсових різниць, що виникають по фінансових інвестиціях в господарські одиниці за межами України. Ці різниці відображають у складі іншого додаткового капіталу (субрахунок 425 "Інший додатковий капітал"). Негативна сума курсової різниці віднімається від суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться із знаком «—».
Виходячи з поняття "курсова різниця", можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між: датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків; датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період; датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку; датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.
Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Емісійні цінні
папери - цінні папери, що посвідчують
однакові
права їх власників у межах одного випуску
стосовно особи, яка бере
на себе відповідні зобов'язання (емітент).
До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств;
облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України. [2, ст.3, п.1-2]
Підставою для прийняття цінних паперів до бухгалтерського обліку є: по документарних цінних паперах - договір на придбання цінного папера, акт прийому-передачі цінного папера; "документарною" формою цінного паперу є сертифікат цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами. По бездокументарних цінних паперах - виписка з рахунку; "бездокументарною" формою цінного паперу є здійснений зберігачем обліковий запис на "рахунку у цінних паперах". [№7, с 142]. При придбанні права вимоги - договір, акт поступки права вимоги, інші документи. [4, с 142]
Всі цінні папери, що зберігаються в організації (облігації державної ощадної позики, облігації внутрішньої валютної позики, векселі, акції, облігації), повинні бути описані в Книзі обліку цінних паперів.
Книга обліку цінних паперів повинна бути зброшурована, скріплена печаткою організації й підписами керівника й головного бухгалтера, сторінки пронумеровані.
Информация о работе Контрольна робота по "Бухгалтерскому учету"