Контрольна робота по "Бухгалтерскому учету"

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 Облік  операцій в іноземній валюті та цінних паперів……………...4

1. Купівля і продаж іноземної валюти…………………………………….4
2. Документальне оформлення й облік розрахунків із підзвітними особами……………………………………………………………………..6
3. Облік курсових різниць…………………………………………………8
4. Поняття цінні папери та їх облік……………………………………...10

РОЗДІЛ 2 Практичне  завдання………………………………………………….15

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Після прийняття незалежності Україна активно намагається  інтегруватися у світову систему  господарювання. На підприємствах значно виріс обсяг експортно–імпортних, реекспортних, реімпортних та інших  валютних операцій. Залежність постановки обліку цих операцій від норм митного, валютного і податкового права багато в чому сприяло виникненню нової дисципліни навчального процесу, яка заглиблено викладає особливості організації бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

        Бухгалтерський облік зовнішньоекономічної діяльності і валютних операцій здійснюється на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку, фінансово-господарської діяльності підприємств для операцій в національній валюті з виділенням в аналітичному обліку операцій в іноземній валюті.        Основним нормативним документом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (із змінами).  Відповідно до цього закону, зовнішньоекономічна діяльність є діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічна діяльність - поняття багатогранне. Воно включає такі види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові й кредитні операції. Кожен з видів зовнішньоекономічної діяльності проводиться  у певних формах. [9,с.5]

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Облік операцій в іноземній валюті та цінних паперів

 

1.1. Купівля  і продаж іноземної валюти

          Залежно від виду зовнішньоекономічної  операції (імпорт чи експорт) виникає  потреба у купівлі або зобов'язання продажу іноземної валюти.  Основним документом, що регламентує ці операції, є Закон України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" від 23.09.94 р. №185/94-ВР .            Імпортуючи товар, підприємство зобов'язане розрахуватися в іноземній валюті. Оскільки на території України розрахунки провадяться у грошовій одиниці України, виникає потреба у купівлі іноземної валюти.     Порядок придбання іноземної валюти регламентують Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені постановою Правління НБУ від 18.03.99 р. №127.     Відповідно до п. 2.3 вищезгаданого документа, підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями є такі документи: - договір з нерезидентом, оформлений відповідно до законодавства України; - вантажна митна декларація, якщо товар ввезено на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснюється митне оформлення тимчасово ввезених вантажів із зобов'язанням про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти);       - документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);              - довідка державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням інформації про основний поточний рахунок резидента в гривнях і поточний рахунок в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентом.  Придбання іноземної валюти здійснюється через уповноважені банки. З цією метою підприємство подає заявку у вказаний банк, що містить такі дані:  повна назва підприємства;  адреса, телефон (факс);  ПІБ працівника, повноваженого приймати рішення про здійснення операції;  назва, МФО банку;  номер валютного рахунка;  мета використання валюти;  сума купованої іноземної валюти;  курс на дату купівлі і сума в гривнях;  сума комісійної винагороди банку за придбання іноземної валюти.     Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані перерахувати такі суми протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів [3,ст. 3].      У разі порушення передбачено штрафні санкції, а саме: придбану валюту уповноважений банк продає протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому додатна курсова різниця, яка може виникнути при здійсненні такої операції, щокварталу спрямовується до Державного бюджету України, а від'ємна - відноситься на результати господарської діяльності резидента.     Продаж іноземної валюти. При здійсненні експортних операцій на валютний рахунок резидента надходить виручка в іноземній валюті.    Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписування вивізної митної декларації). Виручка резидента в іноземній валюті розподіляється таким чином: - 50% від загальної суми підлягає обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку (на підставі Постанови Правління НБУ від 04.09.98 р. №349 "Про запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб"); - 50% зараховується на валютний рахунок підприємства - резидента (з подальшим продажем у разі потреби).     Валютні кошти, зараховані на валютний рахунок підприємства, можуть бути продані на міжбанківській валютній біржі України. З цією метою підприємство подає заявку в уповноважений банк. Заявка містить такі дані:  повна назва підприємства;  адреса, телефон (факс);  ПІБ працівника, уповноваженого приймати рішення про здійснення операції;  назва, МФО банку;  номер валютного рахунка;  номер розрахункового рахунка;  сума іноземної валюти, що підлягає продажу.        З метою відображення в обліку валютних операцій іноземна валюта підлягає перерахуванню у грошову одиницю України. Таким чином, на рахунках бухгалтерського обліку всі суми відображаються у двох оцінках: у гривнях та іноземній валюті (в якій здійснюються розрахунки і платежі). Крім того, відповідно до п. 20 ПБО 16 "Витрати", у разі реалізації валюти з метою бухгалтерського обліку визначається її собівартість, що складається з: - вартості валюти, перерахованої за курсом НБУ на дату продажу; - витрат, пов'язаних з її продажем (комісійна винагорода).      

1.2 Документальне оформлення й облік розрахунків із підзвітними особами.

 

Службове відрядження  за кордон - поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний термін в іншу країну для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Вільно конвертована валюта - це валюта, яка широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях, продається на головних валютних ринках світу і вказана в групі 1 Класифікатора валют НБУ.

Аванс працівнику може бути виданий в таких формах: у готівковій - через касу підприємства; у безготівковій - із застосуванням платіжних карток.

При визначенні розміру  авансу підприємство використовує граничні норми добових витрат:

— якщо в рахунки готелів не включена вартість харчування - 280 грн.;

— якщо в готельний  рахунок включена вартість харчування : одноразового - 224; дворазового - 154; триразового - 98 грн.

Видачу наявної іноземної валюти на витрати для  відрядження здійснюють уповноважені банки. Підставою для цього служить надана підприємством заявка, в якій містяться такі відомості: номер і дата наказу (розпорядження) про відрядження; прізвище, ім'я, по батькові працівника, що виїжджає за кордон; термін перебування за кордоном; розрахунок витрат в іноземній валюті.

Одержавши аванс в іноземній валюті, відряджений працівник при перетині кордону здійснює наступні види декларування:

— усне - якщо сума іноземної валюти, яка вивозиться, і/або дорожніх чеків складає до 3 000 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленому НБУ на день перетину митного кордону України;

— письмове (з обов'язковим заповненням митної декларації) - якщо загальна сума іноземної валюти, яка вивозиться, і/або дорожніх чеків складає до 10 000 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленому НБУ на день перетину митного кордону, з представленням довідки уповноваженого банку за ф. № 01 - с.

Граничний термін знаходження у відрядженні за кордон згідно з п. 5 Постанови № 663, не може перевищувати 60 календарних днів.

Повернути залишок виданих на відрядження грошових коштів в касу підприємства або зарахувати їх на відповідний рахунок підприємства, яке направило його у відрядження, працівник зобов'язаний у встановлені законодавством терміни.

На сьогодні встановлені єдині терміни звіту, а саме: звіт про використання грошових коштів, одержаних на відрядження, представляється формою, встановленої податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому платник податків завершує таке відрядження.

Операції, що проводяться  в іноземній валюті, враховуються відповідно до норм П(С) БУ 21 "Вплив  зміни валютних курсів".

Дебіторська заборгованість в іноземній валюті, що утворилася в день видачі авансу підзвітній особі, є немонетарною статтею, відображається за курсом НБУ, який діяв на день її виникнення (первинного відображення), і не підлягає перерахунку у зв'язку із зміною курсу НБУ до іноземної валюти.

       Первинні документи: 

1) касові ордери (форми № К01 та К02);

2) звіт про  використання коштів, наданих на  відрядження або під звіт  з  доданими виправдувальними документами (квитки, рахунки, чеки, квитанції); 
3) посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття (прибуття), наказ про відрядження.                               Оформлені відповідним чином первинні документи щодо розрахунків з підзвітними особами і відрядженнями працівників використовуються в бухгалтерському обліку підприємства для урегулювання заборгованості між підприємством і підзвітною особою, віднесення витрат на витрати підприємства і т. д. Сума в іноземній валюті за авансовим звітом вказується в обліку за курсом НБУ на дату видачі авансу. Залишок невикористаного авансу в іноземній валюті перераховується за курсом на дату операції .

 

3. Облік курсових різниць

 

        Курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Курсові різниці визначаються тільки за  монетарними статтями балансу.

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться :

- на дату здійснення розрахунків;

- на дату балансу.

Залежно від виду діяльності, в ході якої виникають курсові  різниці, вони підрозділяються на операційні й неопераційні:

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. - Класифікація курсових різниць

Операційні курсові  різниці відображають у складі інших операційних доходів (витрат) (субрахунок 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 945 "Втрати від операційної курсової різниці") .

Неопераційні курсові  різниці відображають у складі інших доходів (витрат) 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці", 974 "Втрати від неопераційної курсової різниці", за винятком курсових різниць, що виникають по фінансових інвестиціях в господарські одиниці за межами України. Ці різниці відображають у складі іншого додаткового капіталу (субрахунок 425 "Інший додатковий капітал"). Негативна сума курсової різниці віднімається від суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться із знаком «—».

Виходячи з поняття "курсова різниця", можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній  валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між: датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків; датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період; датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку; датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.

 

4. . Поняття цінні папери та їх облік

 

Цінним папером є  документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове  або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка  його випустила (видала), і власником  та передбачає виконання зобов'язань  згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Емісійні цінні  папери - цінні папери, що посвідчують  однакові  
права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере  
на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних  цінних паперів належать: акції; облігації підприємств;

     облігації  місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України. [2, ст.3, п.1-2]

Підставою для прийняття  цінних паперів до бухгалтерського  обліку є:  по документарних цінних паперах - договір на придбання цінного  папера, акт прийому-передачі цінного папера; "документарною" формою цінного паперу є сертифікат цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.  По бездокументарних цінних паперах - виписка з рахунку; "бездокументарною" формою цінного паперу є здійснений зберігачем обліковий запис на "рахунку у цінних паперах". [№7, с 142]. При придбанні права вимоги - договір, акт поступки права вимоги, інші документи. [4, с 142]

Всі цінні папери, що зберігаються в організації (облігації державної ощадної позики, облігації внутрішньої валютної позики, векселі, акції, облігації), повинні бути описані в Книзі обліку цінних паперів.

Книга обліку цінних паперів повинна  бути зброшурована, скріплена печаткою організації й підписами керівника й головного бухгалтера, сторінки пронумеровані.