Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Февраля 2012 в 13:26, реферат
Питання контролю неминуче вимагає історичного підходу, оскільки сам процес розвитку господарського контролю історичний. Необхідність контролю, його сутність і функції не можуть пояснюватись науково, якщо немає наукового пізнання його генезису.
Існуюча в теперішній час в Україні система контролю і, відповідно, контролюючих органів сформувал
Контроль і ревізія витрат на виробництво.
Контроль та ревізія адміністративних та загально- виробничих витрат.
Контроль і ревізія собівартості продукції.
Висновок
Бібліографічний список
При ревізії загально виробничих та адміністративних витрат з’ясовують правильність і обґрунтованість списання ТМЦ і коштів на підставі недостовірних актів і бухгалтерських довідок.
При перевірці витрат на утримання апарату управління перевіряють правильність їх відображення, тому що деякі підприємства відносять перевитрати коштів окремих статей на інші вили витрат. Наприклад, витрати на відрядження порівнюють із документами та встановленими лімітами. При цьому з’ясовують правильність віднесення витрат на відрядження на відповідні рахунки бухгалтерського обліку за даними авансових звітів і первинних документів.
Особливо ретельно досліджують можливі випадки списання непродуктивних витрат за рахунок загально виробничих витрат. Кожну суму таких витрат досліджують безпосередньо на підставі первинних документів, з’ясовують обставини виникнення таких витрат. Особливу увагу приділяють вивченню причин нанесеного збитку і відшкодуванню його за рахунок винних осіб. Це здійснюється і за іншими статями невиробничих витрат.
У деяких підприємствах списують непродуктивні витрати за рахунок відповідних витрат виробництва, витрат щодо утримання та експлуатації обладнання або інших статей і загально виробничих витрат. Також допускаються випадки, коли виявленні інвентаризаціями нестачі цінностей не відображаються в обліку, а списуються на загально виробничі витрати.
Ревізор звертає увагу на правильність розподілу загально виробничих витрат за роботи і послуги допоміжного виробництва, виконані на сторону, або на собівартість окремих видів продукції і робіт, що виконані за індивідуальними замовленнями.
При
ревізії також перевіряють транспортно
заготівельні затрати та обґрунтованість
їх списання. При їх перевірці необхідно
враховувати можливість приписок не перевезених
вантажів, що призводить до необґрунтованої
собівартості реалізованої продукції.
Собівартість – грошове вираження суми витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції, робіт, послуг. У собівартості відображені всі сторони діяльності підприємства.
Зниження собівартості продукції – визначальний фактор у формуванні прибутку. Тому під час ревізії слід встановити причини відхилень фактичної собівартості від прогнозованої, виявити резерви зниження собівартості продукції, розробити рекомендації щодо мобілізації внутрішніх резервів її зниження і усунення причин, що призвели до подорожчання продукції.
Насамперед слід визначити правильність віднесення витрат на виробництво і реалізацію продукції. Величина собівартості впливає на формування рентабельності, розмір резервного капіталу й фондів спеціального призначення. Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції, що включаються в собівартість, базується на первинній документації, якою оформляються всі операції з випуску продукції. Особливу увагу звертають на склад витрат за видами калькуляційних статей: використовують кошториси, щоб виявити допущені втрати чи перевитрати.
Ретельній перевірці підлягають статті, пов’язані матеріальними витратами, видатками на оплату праці, на обслуговування виробничого процесу. На рівень собівартості суттєво впливають непродуктивні втрати (втрати від браку, простоїв, нестач).
Разом з тим ревізор досліджує витрати виробництва, їх структуру за кілька років, що дає можливість прогнозувати основні напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженого Мінфіном України від 31 грудня 1999 року № 318, особливе значення у класифікації витрат належить класифікації витрат за економічними елементами. Згідно з цим Положенням собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартість продукції, реалізованої у звітному періоді, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та понаднормових виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції включаються прямі матеріальні витрати; витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загально виробничі витрати.
Ревізія витрат тісно пов’язана з собівартістю продукції. При ревізії цих операцій, необхідно враховувати, що вона являє собою собівартість, яка належить до виготовленої та реалізованої продукції за звітний період. Що стосується виробничих витрат, які були пов’язані з не виготовленою та нереалізованою продукцією, то вони повинні відображатися у балансі за статтями „Незавершене виробництво” або „Готова продукція на складі” .
Ревізор повинен перевірити правильність визначення як нормативної, так і фактичної собівартості продукції. У зв’язку з цим перевірку витрат на виробництво і собівартість продукції доцільно здійснювати за наступними напрямами:
- формування
витрат за економічними
- обґрунтованість і рівень витрат у окремих цехах;
- правильність ведення аналітичного обліку витрат, обґрунтованість їх списання і розподілення непрямих витрат;
- відповідність
залишків достовірним
- вивчення суті і змісту первинних документів, на підставі яких списуються витрати;
- виявлення можливих
фактів списання нестач, псування
і крадіжок матеріальних
- дослідження собівартості окремих видів продукції.
У процесі ревізії встановлюють правильність нормативних статей калькуляції собівартості продукції та порівнюють дані цієї калькуляції з даними звітної калькуляції. Особливу увагу приділяють тим статтям, де допущені значні перевитрати чи різка економія витрат за окремими цехами і видами продукції. Перевіряють також списання фактичних витрат за встановленими нормами у випадках, коли взагалі не відображають і не обліковують відхилення від норми.
При проведенні ревізії ревізор використовує матеріали поточного фактичного контролю, а саме : акти контрольних запусків і контрольного розкроювання сировини і матеріалів на виробництві, дані хронометричних спостережень, матеріали контрольних перевірок і аналізу хіміко технічних лабораторій підприємства про додержання рецептури, акти обсягу виконаних робіт і інші.
Під час ревізії витрат на виробництво, перш за все, потрібно перевірити собівартість нормативних калькуляцій окремих видів продукції за статтями витрат, а також перевірити розрахунки нормативної собівартості продукції, що реалізується.
Висновок
В умовах ринку основними аспектами виробничо – господарської діяльності підприємства є облік затрат, доходів і фінансових результатів.
Затрати на виробництво промислової продукції охоплюють усі матеріальні, трудові та грошові витрати, пов’язані з виробничо – господарською діяльністю.
Контроль і ревізія витрат на виробництво і собівартість продукції допомагають виявити невикористані резерви, непродуктивні витрати і втрати.
Під час контролю і ревізії витрат ревізору слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318.
Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму затрат, а і їхню структуру, питому вагу окремих затрат, розмір доходу. Крім того по елементний поділ витрат може бути успішно використаний під час аналізу витрат виробництва для визначених факторів, що позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва. Поелементне групування витрат є підставою для складання кошторисів.
Собівартість – грошове вираження суми витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції, робіт, послуг. У собівартості відображені всі сторони діяльності підприємства.
Зниження собівартості продукції – визначальний фактор у формуванні прибутку. Тому під час ревізії слід встановити причини відхилень фактичної собівартості від прогнозованої, виявити резерви зниження собівартості продукції, розробити рекомендації щодо мобілізації внутрішніх резервів її зниження і усунення причин, що призвели до подорожчання продукції.
Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат .
За умов ринкової економіки перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлюється самим підприємством.
При перевірці собівартості продукції потрібно проаналізувати її структуру, звернути увагу на статті калькуляції, які займають найбільшу питому вагу в загальній сумі витрат виробництва продукції підприємства чи мають найбільші відхилення від нормативних показників.
Комп’ютеризація контролю витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції займає важливе місце полегшенні роботи ревізора.
Основу контрольно – ревізійної роботи складає контроль за достовірністю витрат, пов’язаних із виготовленням продукції, визначенням собівартості продукції і рентабельності підприємства, а також виявлення резервів для подальшого розвитку виробництва.
Виходячи з цього, завдання контролю і ревізії витрат на виробництво в умовах комп’ютеризації роботи ревізора передбачає наступні види робіт:
- перевірку первинних облікових даних та повноти їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку;
- контроль обліку витрат у місцях їх виникнення;
- контроль правильності ведення аналітичного обліку витрат по об’єктах, замовленнях і договорах;
- перевірку правильності обліку і розподілу непрямих витрат;
- контроль правильності віднесення витрат майбутніх періодів;
- контроль зведеного обліку витрат виробництва;
- контроль обліку витрат на рахунках бухгалтерського обліку;
- перевірку відповідності
даних про витрати виробництва
в аналітичному, синтетичному обліку
та звітності.
Бібліографічний список