Контроль і ревізія накладних витрат

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський  національний аграрний університет 
 
 

Факультет                                                                                  Кафедра

Економічний                                                       Бухгалтерського обліку і аудиту 
 
 

Реферат

з дисципліни «Контроль і ревізія в АПК»

на тему:

«Контроль і ревізія накладних  витрат» 
 
 
 
 

Перевірила:                                            Виконала:

к.е.н., доц. Андрушко Р. П.                                                        ст. гр. Оа-43

                                                                                      Коваль Г. Р 

Львів 2012 

Зміст

 Вступ

1. Контроль і ревізія витрат на виробництво.
2. Контроль та ревізія адміністративних та загально- виробничих витрат.
3. Контроль і ревізія собівартості продукції.

Висновок

Бібліографічний список 
 

 

Вступ

     Питання контролю неминуче вимагає історичного підходу, оскільки сам процес розвитку господарського контролю історичний. Необхідність контролю, його сутність і функції не можуть пояснюватись науково, якщо немає наукового пізнання його генезису.

     Існуюча  в теперішній час в Україні  система контролю і, відповідно, контролюючих органів сформувалася  па фундаменті командно - адміністративної  системи, при якій, внаслідок сильної  централізації управлінських структур, увага зверталася на політичні  функції контролю і його масовість,  що негативно позначалося на  компетентності та об"єктивності. Тому в останнє десятиріччя в колишньому СРСР, а зараз і в Україні, все сильніше стали проявляться поряд з суб"єктивними і об"єктивні фактори, які вплинули на зниження якості контрольної діяльності.

     Система контролю розвивалася і продовжує розвиватися в Україні, як правило, екстенсивним методом, тобто шляхом формування нових органів державного контролю.

     Реалізація другого стану передбачає завершення процесу становлення контролю та окреслює перспективи подальшого розвитку і удосконалення системи контролю в Україні, а саме:

• v створення підрозділів фінансового контролю у складі існуючих судів або спеціальних фінансових судів в структурі судової гілки влади з мстою завершення формування системи державного контролю;
• v розробка та практичне впровадження інфраструктури муніципального контролю як підсистеми, що забезпечує можливість саморегулювання економічних відносин у сфері місцевого самоврядування та комунальному секторі національного господарства;
• v доповнення мережі фахових аудиторів та аудиторських фірм іншими різновидами незалежного контролю, зокрема, розв"язання проблем споживчого контролю, створення інфраструктури громадського фінансового контролю, а також врегулювання контролю економічних відносин між засобами масової інформації, громадськими організаціями, політичними партіями тощо та їх контрагентами в Україні і за кордоном, зокрема щодо фінансових санкцій у їх взаємних стосунках з органами державної влади та місцевого самоврядування;
• v розмежування сфер компетенції та повноважень щодо здійснення контролю вказаними суб"єктами, а саме - конкретне, визначене у законодавчому порядку проведення межі між сферами економіки, які контролюються органами державної влади і місцевого врядування та інституціями громадського суспільства;
• v розробка концептуальних та організаційно-методичних засад контролю процесів дотримання національної економічної безпеки, самодостатності та ефективності використання ресурсів у всіх сферах економіки і досягнення на цій основі сталого економічного розвитку національного господарства;
• v послідовне формування координаційних інституті у складі кожної системи контролю та суспільно-господарській сфері загалом;
• v розробка з урахуванням зарубіжного досвіду державних стандартів, нормативів та норм незалежного контролю

 

 

1. Контроль  і ревізія витрат на виробництво

     Під час контролю і ревізії витрат ревізору слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318.

     При цьому ревізору слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітній період віднесені на витрати виробництва за такими елементами (мал. 1) :

- матеріальні  витрати; 

- витрати на  оплату праці; 

- відрахування  на соціальні заходи;

- амортизація; 

- інші операційні  витрати; 

- інші затрати  (за видами витрат).

Мал.1 Групування витрат операційної діяльності за економічними елементами

     Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму затрат, а і їхню структуру, питому вагу окремих затрат, розмір доходу. Крім того по елементний поділ витрат може бути успішно використаний під час аналізу витрат виробництва для визначених факторів, що позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва. Поелементне групування витрат є підставою для складання кошторисів.

     Крім наведеної класифікації за елементами, для контролю за складом витрат у місцях їх проведення й визначення собівартості за видами вироблюваної продукції потрібно знати, на який вид продукції і коли їх віднести. Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат .

     До виробничої собівартості продукції належать:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі  витрати; 

- загально виробничі  витрати. 

     За умов ринкової економіки перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлюється самим підприємством.

     Для перевірки правильності визначення фактичної собівартості сировини й матеріалів ревізору необхідно дослідити первинні документи постачальника ( накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні), у яких зареєстровану ціну, зокрема націнки (надбавки), транспортні та інші видатки, пов’язані з придбанням матеріалів. Товарно - транспортні документи зіставляють з даними бухгалтерського фінансового обліку (книгою обліку надходження вантажів, журналом – ордером, відомістю), у яких показано кількість отриманих матеріалів та їхню вартість. Затрати на сировину і матеріали перевіряються шляхом визначення правильності застосування технічно обґрунтованих норм витрачення.

     Не менш вагома стаття витрат „Заробітна плата”, яка включається в собівартість продукції. Тому доцільно не тільки перевірити видатки на оплату праці, нараховану відповідно до встановлених розцінок, тарифних ставок і окладів, а й допоміжні виплати (премії, надбавки, компенсаційні виплати).

     Ретельній перевірці підлягають також розрахунки за соціальним страхуванням, амортизаційні відрахування, сплата податків і зборів, штрафних санкцій, видатків на відрядження, на ремонт основних засобів.

     Важливим питанням ревізії є вивчення планової собівартості одиниці окремих видів продукції. При цьому планову собівартість у розрізі окремих калькуляційних статей витрат зіставляють із плановою і фактичною собівартістю за минулий звітний період, із нормативами витрат і фактичним рівнем затрат за аналізований період. Таким порівнянням можна виявити значні відхилення планових показників від фактичних (перевитрати чи економію). У цьому разі ревізору слід з’ясувати причини й винних осіб.

     Планові калькуляції за статтями непрямих витрат перевіряють з врахуванням наслідків розгляду відповідних кошторисів витрат.

     Таким чином, під час ревізії витрат діяльності важливо перевірити фактичну собівартість окремих видів продукції за калькуляційними статтями витрат.

     Під час ревізії перевірці підлягають витрати за окремими калькуляційними статтями і підтвердження їх відповідними виправдувальними первинними документами. Одночасно перевіряють можливі випадки різкого зниження витрат за окремими місцями, що може свідчити про завищення нормативів витрат або необґрунтованого перенесення витрат місяця, що перевіряється, на наступні періоди. Ревізія собівартості продукції допомагає встановити обґрунтованість списання витрат на її виробництво і реалізацію. Тому ревізор акцентує увагу на виявленні фактів неправильного списання і включення в собівартість продукції витрат і втрат, які не пов’язані з її виробництвом і реалізацією ( витрати непромислових виробництв, витрат , які належать віднесенню на рахунок винних організацій і осіб, спеціальних коштів, резервів і витрат майбутніх періодів, прибутків і збитків). Особливо перевіряють витрати щодо безперспективних незакінчених робіт, а також робіт, які втратили актуальність, і приймають заходи щодо зупинення подальшого проведення затрат щодо них.

     Методи ревізії фактичних витрат на виробництво і собівартість продукції здебільшого визначаються галузевою специфікою виробництва, особливістю спожитої сировини і матеріалів, номенклатурою і характером продукції, що випускається, а також особливостями методів обліку вина виробництво і калькулювання собівартості продукції:

· нормативний;

· простий;

· попередільний;

· позамовний.  

2. Контроль  та ревізія адміністративних та загально- виробничих витрат.

      У собівартості продукції поряд з прямими витратами, що обліковуються на рахунках класу 8 „Витрати на виробництво” певну питому вагу займають непрямі витрати. Ці витрати обліковуються на рахунку 91 „Загально виробничі витрати”, де ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва. Сюди також належать і витрати на утримання машин і устаткування. За дебетом цього рахунка ревізор перевіряє законність і обґрунтованість витрат, підтверджує їх документами, а за кредитом здійснюється перевірка списання за відповідним розподілом на рахунках 23 „Виробництво” та 90 „Собівартість реалізації„ . Розподіл цих витрат повинен здійснюватися за цехами і видми продукції пропорційно обсягу продукції.