МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ВІННИЦЬКИЙ  ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ  
 

                                                                   Кафедра бухгалтерського обліку  і аудиту 
 
 
 
 

Реферат

З дисципліни «Бухгалтерський облік»

На  тему:

«Характеристика і визначення складових власного капіталу» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вінниця – 2010

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

1.Класифікація  та функції власного капіталу………………………………..5 

2.Характеристика  та відображення в обліку складових частин власного капіталу………………………………………………………………………...7

Висновок………………………………………………………………………19

Список  використаної літератури…………………………………………….22  
Вступ

 

     Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення  підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

     Майно підприємства складається з різноманітних  матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів – носив прав власності  окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

     Здійснюючи  підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові  зобов'язання підтверджують права  і вимоги кредиторів щодо активів  підприємства, тому розмір активів  визначається як сума власного капіталу і боргових зобов’язань.

     Власний капітал – це частина в активах  підприємства, що залишається після  вирахування його зобов'язань.

     Сума  власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгованості, що була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатись із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

     Завданням даної роботи є відображення власного капіталу підприємства в обліку, характеристика його основних елементів, їх формування, визначення суті та функцій власного капіталу.

     Актуальність  теми зумовлена визначальним місцем власного капіталу у створенні та функціонуванні підприємства, його особливим  статусом “гаранту” організації  бізнесу.

 

1. Класифікація та функції власного капіталу

 

     Власний капітал є основою для початку  і продовження господарської  діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших  і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

     – самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

     – відповідальності і захисту прав кредиторів -відображений в балансі  підприємства власний капітал є  для зовнішніх користувачів мірилом  відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

     – довгострокового кредитування –  перебуває в розпорядженні підприємства необмежений час;

     – фінансування ризику – власний капітал  використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

     – кредитоспроможності – при наданні  кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і  більшим власним капіталом;

     – компенсації понесених збитків  – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

     – розподілу доходів і активів  – частки окремих власників у  капіталі є основою при розподілі  фінансового результату та майна  при ліквідації підприємства.

     Створюється підприємство з метою отримання  прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

     Утворюється власний капітал двома шляхами:

     – внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

     – накопиченням суми доходу, що залишається  на підприємстві.  

     За  формами власний капітал поділяється на дві категорії:

     – інвестований (вкладений або сплачений  капітал);

     – нерозподілений прибуток.

     Інвестований  капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково  вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

     Нерозподілений  прибуток – це частина чистого  прибутку, що не була розподілена між  акціонерами.

     Власний капітал за рівнем відповідальності поділяється на:

     – Статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

     – Додатковий капітал (нереєстрований) –  це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

     Функції Статутного і Додаткового капіталів різні. Статутний капітал – це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від Додаткового капіталу Статутний капітал забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

     Власник, вкладаючи кошти в підприємство, очікує, що у майбутньому вкладений ним капітал зросте. Отриманий підприємством прибуток і означає приріст цього капіталу. Витрати, що збільшують собівартість (витрати обігу), і витрати, що відносяться за рахунок прибутку підприємства, зменшують нерозподілений прибуток.

 

2. Характеристика та відображення в обліку складових частин власного капіталу

 

     Елементами  власного капіталу є:

     – Статутний капітал;

     – Пайовий капітал;

     – Додатковий капітал;

     – Резервний капітал;

     – Вилучений капітал;

     – Неоплачений капітал,

     – Нерозподілені прибутки (непокриті збитки;

     – Цільові надходження;

     – Забезпечення майбутніх витрат;

     – Страхові резерви.

     Статутний капітал підприємства – це вартісний  вираз основних і оборотних засобів, якими воно володіє. Статутний капітал  фіксують і реєструють в установчих документах, зокрема у договорі учасників і статуті підприємства. Наступні зміни статутного капіталу можуть від­буватися лише при умові зміни статуту і повідомлення про це органу, який його зареєстрував.

     Статутний капітал на підприємствах різних форм власності (крім державної) – це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні.

     Статутний капітал може бути сформований за рахунок майна (основних засобів, оборотних  засобів), за рахунок цінних паперів (акцій, облігацій, депозитів), за рахунок деривативів – права власності на користування природними ресурсами, майном чи обладнанням, на інтелектуальну власність, коштів в т.ч. готівки та безготівкових, включаючи валюту.

     Акціонерним вважається товариство, що має Статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Статутний капітал має бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам (розмір якої діє на момент створення акціонерного товариства). З 1 січня 1999 р. мінімальний розмір Статутного капіталу акціонерного товариства становить 925000 грн. (1250 х 74 грн.). Збільшення Статутного капіталу акціонерного товариства не більше ніж на 1/3 може бути здійснене за рішенням правління за умови, що це передбачено Статутом. Зменшується Статутний капітал на суму вартості майна соціальної сфери, для якого встановлено пільги та на суму залишку використання позикових коштів, відображених на однойменному рахунку.

     Хоч величина статутного капіталу підприємства зафіксована в установчих документах і вона має дорівнювати сальдо за кредитом рахунку 40 “Статутний капітал”, на практиці виникають ситуації, коли його необхідно змінити. Такі зміни відображають як збільшення чи зменшення статутного капіталу. Так, при розширенні матеріально-технічної бази підприємства (його розбудові, придбанні основних засобів), якщо це відбувалось за рахунок прибутку підприємства, необхідно адекватно збільшити статутний капітал. Так само він збільшується при прийманні нових засновників.

     Зменшення статутного фонду підприємства може бути внаслідок знищення майна, особливо основних засобів, внаслідок стихійного лиха чи з інших причин.

     У будь-якому випадку повинні бути внесенні зміни до статуту підприємства.

     За  кредитом рахунку 40 “Статутний капітал” відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення).

     Аналітичний облік статутного капіталу ведуть за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

     Пайовий капітал – це сума пайових внесків  членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами.

     Дані  про “Пайовий капітал” використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації тощо, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

     Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які  надходять від індивідуальних та колективних членів акціонерного товариства.

     Загальними  зборами пайовиків визначаються розміри обов'язкових пайових внесків, виходячи із потреби у власних оборотних коштах. Поверненню пайовикам підлягають обов'язкові пайові внески ари вибутті з числа членів даного підприємства або при ліквідації підприємства. Сума, що підлягає поверненню, визначається з урахуванням боргових зобов'язань підприємства та його фінансового стану.

     Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборотних засобів  підприємств, на яких воно розпайоване (приватні орендні підприємства, акціонерні товариства, спілки власників тощо) призначено рахунок 41 “Пайовий капітал”.

     Рахунок 41 “Пайовий капітал” призначений для  обліку й узагальнення інформації про  суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.