Гроші та грошовий обіг

Центральний банк по згоді  з державними органами визначає суму збільшення грошової маси, обмежуючи її приріст в реальному численні. Ця дія розглядається як важлива форма боротьби з інфляцією та забезпечення стабілізації економіки. В США таргетуються всі чотири грошових агрегати (М1, М2, М3, М4), в Франції – тільки М2. Однак практика показала слабу ефективність такої форми регулювання, оскільки грошовий обіг знаходиться під впливом різних економічних факторів, а не тільки об'єму грошово-кредитних операцій. В зв'язку з цим в 80-і роки центральні банки ряду країн (Канада, Японія) відмовились від таргетування.

Тобто основними рисами сучасної грошової системи закордонних  країн є:

• відміна офіційного золотого вмісту грошової одиниці, демонетизація золота;
• перехід до нерозмінним на золото кредитним грошам, які не сильно відрізняються по природі від паперових грошей;
• збереження в грошовому обігу наряду з кредитними грошима паперових грошей в формі казначейських білетів;
• випуск банкнот в обіг в порядку кредитного господарства, держави, а також під приріст офіційних золотих і валютних резервів;
• розвиток в грошовому обігу безготівкового обороту при скороченні готівкового;
• посилення державного регулювання грошового обігу в зв'язку з постійним порушенням основного принципу грошової системи – співпадання кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту, яке веде до інфляційного процесу.

 

 

4.5. Проблеми стабілізації грошової системи

 

 Історично склалося так, що найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб стабілізувати економіку, тобто допомагати їй забезпечувати повну зайнятість ресурсів i стабільний рівень цін. Перед вченими - економістами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденції у розвитку сватової економіки. Одно з перших місць посідає аналіз iнфляцii та факторiв, що її обумовлюють.

У процесі розвитку сучасної змiшаної економіки ступінь державного втручання, а у рамках останнього - вибір адекватної макроекономічної політики, що дозволяє запобігти зростанню інфляції та безробіття, мають особливе значення.

Вище вже розповідалось, яка кількість грошей повинна бути в обігу. Тепер потрібно зазначити наслідки цього порушення. Перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться в обігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених товарами, означає інфляцію.

Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди.

Інфляція вимірюється  за допомогою індексу цін. Темп інфляції для даного року можна обчислити таким чином:

                                             Індекс цін          Індекс цін

                                           цього року -  минулого року

         Темп інфляції = -------------------------------------- х 100%

                                          Індекс цін минулого року

 

До найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:

• Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку -  т. з. дефіцит державного бюджету.
• Iнфляційно-небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки.
• Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини.
• Імпортована інфляція з іншої країни.
• Iнфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру.

Розглядаючи темпи зростання  цін, можна виділити наступні види інфляції:

1. Помірна – ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах.
2. Галопуюча – ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.
3. Гіперінфляція – ціни зростають астрономічно, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.

Зростання грошової маси в Україні в 1992 г. в більш ніж  в 16,9 разів свідчить про те, що гiперiнфляція в нашій країні є реальністю. Причини інфляції в нашій країні мають багаторічну структуру. До них можна віднести:

• народногосподарські диспропорції;
• надзвичайна мiлiтаризація економіки;
• штучне обмеження грошової маси; 
• вилучення зайвих грошей з обігу за допомогою імпорту і алкоголю;
• скорочення валютних надходження;
• розгортання соціальних програм, не підкріплених реальними матеріальними ресурсами;
• директивне управління грошовою масою.

 

 

Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, має проводити антиiнфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі, так і непрямі.

Непрямі засоби включають:

• регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.
• регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.
• обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
• операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
• регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.

Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.

 

Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в собі:

• пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.
• державне регулювання цін.
• державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.
• державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.

Грошова реформа є  одним з радикальних прийомів грошово-кредитного регулювання. Вона стає необхідною у випадках:

• зміни державних устроїв;
• глибоких економічних криз фінансової системи;
• економічних потрясінь, коли гроші і в цілому фінанси перестають виконувати свої функції;
• поглиблення дефіциту бюджету й інфляційних процесів;
• падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту.

Залежно від того, яке  завдання намічається вирішити з  допомогою грошових реформ, їх слід відрізняти таким чином:

• створення нових платіжних засобів;
• часткову заміну грошових платіжних засобів шляхом випуску грошей в обіг з новим

найменуванням, або з заміною масштабу цін;

• стабілізація грошового обігу через механізм стримання інфляції.

Із розпадом Радянського  Союзу 1991 р. Україна здобула державну незалежність, це зумовило необхідність запровадження повноцінної національної грошової одиниці (валюти). Тому у вересні 1996 р. проведено грошову реформу із відродженням національної грошової одиниці з традиційною назвою – "гривня".

 

У 1992 р. грошовий обіг в  Україні було введено тимчасову  валюту, розраховану на перехідний період – український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця взяла на себе всі удари високої інфляції 1992-1995 рр., зумовленої економічної кризою перехідного періоду. 25 серпня 1996 р. Указом Президента України було проголошено проведення в нашій державі грошової реформи, яка мала вирішити такі питання: 

• введення нової грошової одиниці;
• деномінація як елемент реформи;
• досягнення фінансової стабільності.

Грошова реформа в Україні проведена на засадах:

1. випереджаючого впровадження монетарної політики стабілізаційного типу з відповідним застосуванням ринкових механізмів самоорганізації грошового ринку та збереженням за Нацбанком лише непрямих засобів впливу;
2. безумовного виконання державою всіх прийнятих зобов'язань, що обумовило без конфіскаційний характер грошової реформи;
3. прозорості всіх основних операційних процедур реформи.

Стабілізації грошового  обігу через механізм стримання  інфляції займає нині найважливіших напрямок і, як показує досвід, досягає своєї мети лише в системі науково обґрунтованого управління.

Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Аналіз дослідження історії виникнення грошей, розвитку форм вартості, сутності грошей та інших питань даної проблеми виділив такі основні положення.

Гроші виникли стихійно, багато тисяч років тому. Вони виділились із товарного світу як особливий товар, що став надтоваром, як загальний еквівалент, що став посередником у товарному обміні.

Розвиток обміну проходив шляхом зміни наступних форм вартості:

• проста (випадкова) форма – один товар випадково обмінюється на інший;
• повна (розгорнута) форма – товар протистоїть сукупності товарів-еквівалентів;
• всезагальна форма – найцінніший товар стає загальним еквівалентом;
• грошова форма вартості - роль грошей починають грати цінні метали.

Розвиток видів грошей пройшов такі етапи:

5. поява грошей з виконанням їх функцій випадковими товарами;
6. закріплення за золотом ролі всезагального еквіваленту;
7. перехід до паперових і кредитних грошей;
8. поступове витіснення готівкових грошей з обігу.

Гроші – це особливий товар або загальновизнаний матеріальний носій, що виконує роль всезагального еквіваленту в процесі обміну товарів на ринку. Його поява ліквідувала багато недоліків, які притаманні повній, розвернутій формі вартості.

Сутність грошей полягає в тому що це – специфічний товарний вид, з натуральною формою якого зростається суспільна функція всезагального еквівалента. Сутність грошей виражається в єдності трьох властивостей:

• всезагальною обмінюваністю;
• кристалізацією мінової вартості;
• матеріалізацією всезагального робочого часу.

За допомогою грошей вирішуються протиріччя між споживчою  вартістю і вартістю товару, між конкретною і абсолютною працею в товаро-еквівалентному обміні.

Гроші виконують такі функції: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу накопичення і збереження та світових грошей.

Грошовий обіг – це рух грошового капіталу в процесі розширеного суспільного відтворення, безпосередньо включає рух грошей на стадіях розподілу та обміну. Грошовий обіг пронизує і охоплює всі сфери діяльності ринкових структур, впливає на всі стадії суспільного відтворення.

По формі грошей, що здійснюють обіг, грошовий обіг поділяється на готівковий і безготівковий. Ці дві сфери між собою тісно пов'язані, переплітаються, реалізуються через механізм взаємозаміни однієї форми в іншу. Але вони підвладні економічному закону: обґрунтованої пропорціональності, де безготівковий обіг має займати домінуючу частку. Разом вони утворюють єдиний грошовий обіг.

Кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, повинна бути рівна сумі цін  реалізуємих товарів, поділеній  на число оборотів (швидкість обігу) однойменних одиниць. З розвитком функції як засобу платежу формулювання закону дещо змінилося, а саме: до суми цін реалізуємих товарів додається сума платежів по зобав'язанням та віднімається сума платежів та сума цін товарів, проданих в кредит.

Найважливішим кількісним показником грошового обігу є грошова маса, яка являє    собою сукупний об'єм купівельних та платіжних коштів, що обслуговують господарський обіг та тих, що належать приватним особам, підприємствам усіх форм власності та державі. Для аналізу кількісних змін грошового обігу на визначену дату та за визначений період, а також для розробки  заходів по регулюванню темпів збільшення об'єму грошової маси використовуються різні показники (грошові агрегати).