Форми та види кредиту та перспективи його розвитку в Україні

Як наслідок значної емісії грошей темпи приросту грошової маси, яка обслуговувала економіку у 2010 р., зросли на 22,7% (Табл. 1). Рівень кредитування у 2010 р. залишився на рівні 2009 р., що свідчить про все ще високий рівень ненадійних кредитів в економіці та ризиків їх неповернення. Як наслідок, темпи приросту грошової маси перевищили приріст монетарної бази (Табл. 1).

Внаслідок проявів кризи зріс рівень оцінки кредитного ризику банками, що прослідковується в динаміці обсягів виданих кредитів. Тоді як обсяги скорочення кредитування фізичних осіб складали 13,1%, обсяги кредитування юридичних осіб зросли на 7,9%, за умови відбору лише якісних позичальників. При цьому обсяг кредитів протягом другого півріччя змінив динаміку на позитивну.

Тоді як у 2009 р. відтік коштів з депозитів був вищим, ніж зниження обсягів кредитування, протягом 2010 р. обсяг притоку коштів на депозити склав більше чверті ресурсів – 26,3%. Це пов’язано із зростанням доходів в економіці та підвищенням довіри до банківської системи з боку як фізичних, так і юридичних осіб (зростання депозитів на 28,5% та 22,5% відповідно)9.

Внаслідок притоку коштів вкладників до банківської системи протягом 2010 року видані кредити перевищили депозити на 74,9% порівняно з 119% у 2009 р. (Табл. 1).

При цьому притік коштів відбувся головним чином за рахунок депозитів у національній валюті (38,4%), що свідчить про повернення довіри до національної грошової одиниці та зумовлено девальваційними очікуваннями стосовно інших валют.

3.2Способи покращення кредитного сектора України

В Україні в  сучасних умовах актуальною є проблема реформування системи кредитування суб’єктів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківського сектора на першочергове кредитування пріоритетних у народногосподарському плані виробництв. Для виходу української економіки з кризи кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню.

Поки що вітчизняна кредитно-банківська система не виконує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатніми є власні кошти банків, а отже, й обсяги кредитування народного господарства. Негативний вплив на кредитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності підприємств. По суті, відсутня практика надання кредитів під виробничі програми довгострокового характеру. Банки майже не залучають ресурсів на довгостроковій основі.

Довгострокове кредитування є основною рушійною силою розвитку інвестиційної діяльності, оскільки є основним джерелом вливання довгострокових ресурсів в економіку.  Враховуючи те, що найактивнішими учасниками довгострокового кредитування на ринку України є банки, можна відзначити, що проблема нарощення обсягів довгострокових кредитів буде стосуватись і правового поля їх діяльності, і оптимізації ризиків, і багатьох організаційних аспектів.  Основні економічні та організаційні заходи щодо нарощування обсягів довгострокового кредитування в Україні слід здійснювати за такими напрямами:

·  стимулювання розвитку довгострокового банківського кредитування;

·  забезпечення правового захисту банків у їх взаємовідносинах з клієнтами;

·  вдосконалення системи управління ризиками банків;

·  підвищення ефективності банківського моніторингу та ін..

Пожвавити процеси інвестиційного, іпотечного, довгострокового споживчого кредитування в Україні можна підтримуючи та стимулюючи політику довгострокового інвестування в регіонах. Для вирішення цих завдань на регіональному рівні доцільним було б  створення інвестиційних центрів сприяння залучення інвестицій в економіку. Адже в межах роботи таких центрів можна здійснювати роботу з надання допомоги у підготовці та реалізації бізнес-планів підприємств. Особливо цей напрям роботи є актуальним для розвитку малого та середнього бізнесу.

Щодо мікрокредитування, то це загальновизнаний у світі метод боротьби з соціальною бідністю, забезпечення зайнятості населення, створення нових робочих місць.

Основними пріоритетами розвитку в Україні доступної, зручної, розгалуженої й соціально спрямованої системи мікрокредитування повинні стати такі завдання:

·  стимулювання банків та небанківських установ до розширення мікрокредитування і вдосконалення законодавчого забезпечення їх діяльності;

·  створення сприятливих умов для громадян і суб’єктів малого підприємництва в отриманні мікрокредитів, в тому числі, за рахунок спрощення порядку їх надання, зменшення відсоткових ставок, збільшення строків кредитування;

·  вдосконалення механізмів державної підтримки суб’єктів малого підприємництва в отримання кредитів та розробку національної програми мікрокредитування;

·  налагодження системи інформаційного забезпечення громадян у сфері кредитування;

·  удосконалення нормативно-правового регулювання процедур кредитування банківськими і небанківськими фінансовими установами;

·  вивчення і запозичення кращого світового досвіду у сфері розвитку мікрокредитування.

Говорячи про необхідність нарощення обсягів кредитування, важливо пам’ятати про те, що обсяги кредитування народного господарства, з одного боку не повинні перевищувати певну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних процесів, а з другого боку, мають забезпечувати стимулювання розвитку національного виробництва.

У теорії кредиту проблема впливу кредитних відносин на розвиток економіки розглядається у взаємозв'язку з економічними межами кредитування.

Економічні межі кредитування — це межі існування і поширення кредиту, межі, в яких кредитні відносини мають об'єктивну природу і зберігають свої сутнісні риси, що відрізняють їх від фінансових відносин. При порушенні економічних меж кредитування процес перетворюється в процес фінансування.

На макрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між платоспроможною потребою економіки в позиках та наявністю кредитних ресурсів. Ця відповідність обумовлюється рівнем ефективності функціонування кредитної системи країни.

На мікрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між пасивними та активними операціями комерційних банків. Від обсягу пасивних операцій залежить розмір банківських ресурсів, а отже, й масштаби кредитування. З позицій позичальника, вирішальне значення має рівень його кредитоспроможності — здатність забезпечувати своєчасне й у повному обсязі повернення позики.

Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в надмірному кредитуванні (понад реальні потреби), або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у народне господарство). Відновлення економічних меж кредитування здійснюється у ході реалізації реформи кредитно-банківської сфери.

Рис 4 Концептуальні підходи щодо вдосконалення сфери кредитування в Україні

Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах пов'язано з проведенням ризикованої кредитної політики.

Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необхідне досягнення в Україні фінансової і макроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і податкової політики, що дозволило б банкам здійснювати виробничі інвестиції, а позичальникам — відновити свою кредитоспроможність. На рис. 4 наведено концептуальні підходи, що впливатимуть на покращення діяльності банків у сфері кредитування.

Висновки

Отже, виходячи з вищенаведеного, варто зазначити, що кредит відіграє неабияку роль в розвитку економіки України загалом та окремих її секторів, адже обсяги кредитування тісно пов’язані з такими макроекономічними показниками як: динаміка грошової маси у річному обчисленні, заощаджувальна активність усіх суб’єктів економіки, а відповідно і їх фінансовий стан, та інші взаємопов’язані показники. Тому, з метою пришвидшення виходу з кризового стану банківського сектору та розвитку економіки України, слід звернути увагу на підвищення довіри усіх суб’єктів економічних відносин  до банківських установ, національної валюти, що сприятиме пожвавленню діяльності фінансових установ у сфері кредитування, а відповідно і розвитку національної економіки.

Оскільки саме кредит та сфера кредитних відносин відіграють важливу роль в розвитку економіки України, то це питання потребує і подальших досліджень зокрема, за такими напрямами: методи підвищення довіри суб’єктів економічних відносин до національної банківської системи та стимулювання їх до активної співпраці з фінансовими установами, розроблення форм та умов кредитування, які сприятимуть розвитку кредитних відносин та збільшенню обсягів кредитування.

Список використаних джерел

1.              А.Г. Загородній., Л.Г. Вознюк., Т.С. Смовженко Фінансово-економічний словник - Київ: «Знання», 2007. – 453 с.

2.              Економічна енциклопедія / за ред. Мочерний С. В., Гаврилишин Б.Д., Устенко О.А. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2002. – 397 с.

3.              Маслова С.О. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – К.: «Каравелла», 2002. – 371 с.

4.              Волик Н.Г. Удосконалення організаційно-економічного механізму довгострокового кредитування // Банківська справа. - 2009. - №4. – с. 32 – 41.

5.              Євтух О.Т. Кредит як соціально-економічне явище // Теорія фінансів. -2006. - №3. – с. 57 – 79.

6.              Рисін М.В. Економічна сутність довгострокового кредиту та його функції // Регіональна економіка. - 2008. - №1. – с. 87 – 96.

7.              Чухно А.А. Сучасне товарно-кредитне господарство // Фінанси України. - 2007. - №1. – с. 43 – 49.

8.              www.bank.gov.ua – офіційний сайт Національного банку України.

9.              Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 2006.

10.              Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 2000. — Розд. 1.