Фінансовий облік

Сума транспортно-заготівельних  витрат по витраченим матеріалам визначається за формулою:

 

           ,                       ( 3)

 

де  – транспортно-заготівельні витрати по витраченим матеріалам, В – купівельна вартість витрачених за місяць матеріалів, % – середній відсоток транспортно-заготівельних витрат.

При використанні в поточному  обліку облікових цін щоденне  відображення операцій здійснюється за умовними (обліковими) цінами. В кінці  місяця визначається фактична собівартість і розраховуються відхилення фактичної собівартості від вартості матеріалів за обліковими цінами. На відміну від суми

транспортно-заготівельних  витрат, відхилення фактичної собівартості за обліковими цінами може мати як позитивне, так і негативне значення. Якщо фактична собівартість перевищує вартість за обліковими цінами – відхилення позитивне. Якщо фактична собівартість менше вартості за обліковими цінами – відхилення негативне.

При застосуванні такої облікової  моделі для ведення обліку зручно поділяти рахунок 20, за дебетом і  кредитом, на дві графи: облікову ціну та фактичну собівартість. При такому веденню обліку в кінці місяця легко визначити відхилення як різницю  між підсумками цих граф. Виявлене відхилення, як і транспортно-заготівельні витрати, підлягає розподілу між  матеріалами відпущеними за місяць і їх залишком на складі на кінець місяця. Для цього визначається середній відсоток відхилення:

 

 ,          (4)

 

де  – відхилення фактичної собівартості від вартості за обліковими цінами по матеріалам, що залишилися на складі на початок місяця, – відхилення фактичної собівартості від вартості за обліковими цінами по матеріалам, що надійшли за місяць, – облікова вартість матеріалів, що залишилися на складі на початок місяця, – облікова вартість матеріалів, що надійшли за місяць.

Відхилення фактичної  собівартості від вартості за обліковими цінами витрачених за місяць матеріалів визначається за формулою:

 

,           (5)

 

де  – облікова вартість матеріалів, витрачених за місяць.

Операції процесу заготівлі  і придбання зображено на рисунку 2.1.

 

 

 

 

 
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

Задача 1

Відобразити на рахунках бухгалтерського  обліку операції, пов’язані з постачанням  матеріальних цінностей. Визначити  фактичну собівартість матеріалів, що надійшли у звітному періоді. Визначити фактичну собівартість матеріалів, витрачених на виробництво у звітному періоді. Визначити фактичну собівартість матеріалів, що залишилися на складі на кінець звітного періоду. Визначити обороти і кінцеві залишки на рахунках.

 

Таблиця 2.1. – Господарські операції, пов’язані із заготівлею і придбанням матеріальних цінностей

№ п/п	Зміст господарських операцій	Сума, грн.	Кореспонденція рахунків
			Дт	Кт
1	2	3	4	5
1	На складі підприємства оприбуткована  сировина за відпускною ціною (118 натур. од), за яку оплата постачальнику  не проведена (сума без ПДВ)	3000	20	63
	– сума ПДВ	600	641	63
2	Пред'явлено рахунок залізниці  за перевезення вантажу на загальну суму:	510
	– сума без ПДВ	425	20 ТЗВ	685(1)
	– сума ПДВ	85	641	685(1)
3	Пред'явлено рахунок автотранспортного  підприємства на загальну суму:	321
	– сума без ПДВ	267,5	20 ТЗВ	685(2)
	– сума ПДВ	53,5	641	685(2)
4	Оплачено рахунок постачальника  за  матеріали	3600	63	31
5	Оплачено рахунок залізниці	510	685(1)	31
6	Оплачено рахунок автотранспортного  підприємства	321	685(2)	31
7	Нарахована заробітна  плата робітникам за розвантаження  матеріалів	189	20 ТЗВ	66

1	2	3	4	5
8	Нараховані внески на соціальні  заходи	62,748	20 ТЗВ	65
9	Сировина відпущена зі складу і використана на виробництво  продукції (71 натур. од.)	1857,14	23	20
10	Списано транспортно-заготівельні витрати по витраченим на виробництво  матеріалам	674,14	23	20

Продовження таблиці 2.1

 

Примітка. За облікову вартість (ціну) матеріалів приймається відпускна  ціна.

Таблиця 2.2 – Рахунок 20

Дт		20		Кт
№ п/п	ФС	ОВ	ФС	ОВ
1	3000	3000
2	510
3	321
7	189
8	62,748
9			1857,14	1857,14
10			674,14
Разом	4082,748	3000	2531,29	1857,14
Сальдо	1551,46	1342,69

 

Визначається середній відсоток відхилення фактичної собівартості від облікової:

 

Визначається відхилення фактичної собівартості витрачених на виробництво матеріалів від їх вартості за обліковими цінами:

 

 

РОЗДІЛ 3. ОБЛІК ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЦТВА

 

Процес виробництва продукції  представляє собою сукупність господарських  операцій, пов’язаних з виготовленням  продукції.

Для здійснення процесу виробництва  потрібна наявність трьох факторів:

• предметів праці;
• засобів праці;
• самої праці.

Участь у виробництві  цих факторів призводить з одного боку до виникнення у підприємства відповідних витрат, з іншого –  до створення готової продукції.

Основними завданнями обліку процесу виробництва є:

1. Облік матеріальних витрат, витрат праці, інших витрат на виробництво.
2. Визначення фактичного обсягу як всієї виготовленої продукції, так і окремих її видів (у грошовій і натуральній формі).
3. Визначення кількості виробів, виготовлення яких не завершено на кінець звітного періоду.
4. Визначення фактичної собівартості як всієї виготовленої продукції, так і окремих її видів, а також виробів, виготовлення яких не завершене на кінець звітного періоду.

Порядок обліку витрат на виробництво  продукції регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Згідно з цим, витрати – це зменшення економічних вигод впродовж облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів, або у вигляді збільшення зобов’язань, результатом чого є зменшення власного капіталу.

В практиці бухгалтерського  обліку витрати класифікують за такими ознаками:

1. за видами;
2. за видами продукції;
3. за місцем виникнення;
4. за способом включення до собівартості продукції;
5. за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат;
6. за періодичністю витрат.

За видами витрати поділяються  на економічні елементи та статті калькуляції. Під елементами витрат розуміють  однорідні види витрат. Виділяють  наступні економічні елементи:

• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація;
• інші витрати.

Статті калькуляції –  це види витрат на окремі вироби.

Всі витрати виробництва  включаються до собівартості окремих  видів продукції.

За місцем виникнення витрати  групуються за цехами, дільницями, службами, іншими підрозділами.

В залежності від характеру  і процесів, які виконуються, виробництво  поділяється на основне, допоміжне, непромислове.

До основного виробництва  належать цехи, що приймають безпосередню участь у виробництві продукції.

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного  виробництва.

Непромислове господарство включає підрозділи, що не приймають  участі у виробництві продукції, а використовуються для задоволення  соціально-культурних потреб працівників.

За способом включення  до собівартості продукції витрати  поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції, які  можуть бути включені до собівартості прямим підрахунком.

До непрямих витрат відносяться  витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції, які  включаються до собівартості шляхом розподілу пропорційно обраній  базі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат розрізняють  умовно-змінні та умовно-постійні витрати.

До умовно-змінних належать витрати, абсолютна величина яких збільшується при зростанні обсягів виробництва  і зменшується при його зниженні.

До умовно-постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням  і управлінням виробництва, які  не змінюються в залежності від обсягу виробництва.

За періодичністю виникнення витрати поділяються на поточні  і одноразові.

Поточні витрати – це витрати, періодичність виникнення яких не перевищує місяця.

Одноразові витрати –  це витрати, які здійснюються періодично і спрямовуються на забезпечення діяльності підприємства протягом тривалого  періоду.

Планом рахунків бухгалтерського  обліку для відображення процесу  виробництва продукції передбачені  рахунки 23, 91, 92 та рахунки восьмого класу.

Найважливішим із рахунків є рахунок 23. По відношенню до балансу  рахунок є активним. За дебетом  відображається збільшення витрат на виробництво (нарахування), а за його кредитом – списання собівартості виготовленої продукції.

На підставі даних цього  рахунку визначається собівартість окремих видів продукції. Для  цього використовується інформація аналітичних рахунків, які відкриваються  до рахунку 23.