Фінансовий облік

РОЗДІЛ 1 ОЦІНКА ТА КАЛЬКУЛЯЦІЯ

 

Оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному  грошовому вимірнику з метою  узагальнення їх в цілому на підприємстві.

З методологічної точки зору оцінка є одним із найголовніших аспектів обліку. Вона має велике значення для  всього облікового процесу, реалізації звітності, аналізу діяльності підприємства з метою одержання реальних висновків  ефективного управління підприємства. Вона є складовим елементом методу бухгалтерського обліку і не тільки тісно зв’язана з усіма іншими елементами, але й є їхньою передумовою функціонування.

Так, складання балансу передбачає обов’язкову умову застосування грошового вимірника тобто грошову оцінку засобів. У свою чергу відображення операцій у відповідних документах на рахунках проведеннях інвентаризації та складання звітності не мислимо без їхнього вимірювання, узагальнення та підрахунку у грошовому вираженні. Таким чином грошова оцінка є самою суттю бухгалтерського обліку. Від її обґрунтованості та правильного застосування залежить об’єктивність характеристик наявних ресурсів та ефективність їх використання. Точність визначення результатів діяльності кожного підприємства.

До оцінки висуваються наступні вимоги:

1. реальність та відповідність проведення оцінки;
2. єдність і цілеспрямованість.

Вибрані показники повинні піддаватися  узагальненню. Оцінка передбачає визначення 3 елементів:

1. об’єкта або подій;
2. належної і кількісної оцінки власності;
3. шкала виміру.

У господарській діяльності використовують різні види оцінки: економічні, юридичні, статистичні, адміністративні, інформаційні, експертні, страхові.

Економічні оцінки покликані вирішувати завдання конкретного спостереження. Для кожного з яких, вони розраховуються  окремо і тому як правило носять калькуляційний характер. Різновидом економічних оцінок є фінансові оцінки, які призначені для визначення прибутковості підприємств та окремих видів майна.

Юридичні оцінки – це оцінки, які  здійснюються при вирішенні юридичних  питань пов’язаних з використанням  об’єктів обліку.

Статистичні оцінки – це опис сукупності об’єктів за деякими характеристиками, що дозволяють виділити загальні особливості  властиві всій сукупності.

Адміністративні оцінки – це множина  так званих облікових оцінок,які  вводять в підприємство.

Інформаційні оцінки – проводяться  з метою визначення тимчасової вартості об’єкта обліку на певний момент.

Експортна оцінка – проводиться  фахівцями для визначення ринкової вартості майна.

Страхові оцінки – це оцінки, що використовуються в договорах страхування.

Положеннями стандартами бухгалтерського  обліку передбачені різні методи оцінки. Для здійснення оцінки об’єкта  і вибору відповідного методу необхідно  з’ясувати наступне:

• що оцінюється;
• де застосовується оцінка;
• для кого проводиться оцінка;
• коли проводиться оцінка;
• для чого здійснюється оцінка;
• яким чином здійснюється оцінка;
• хто проводить оцінку.

Для проведення оцінки об’єкти обліку класифікуються на певні групи і  за кожного з них визначаються певні методи оцінки. В обліку застосовується оцінка за первісною вартістю, відновлювальною  вартістю, ринковою вартістю, номінальною  вартістю, залишковою вартістю, ліквідаційною  вартістю, тощо. Первісна вартість – це вартість об’єкта на момент його надходження на підприємство. За відсутністю інфляції  така вартість залишається незмінною протягом всього терміна використання об’єкту.

Відновлювальна вартість – це вартість відновлення об’єкта в сучасних умовах за рівнем діючих цін.

Ринкова вартість – вартість об’єкта  на ринку в даний момент.

Номінальна вартість – це вартість, що зазначається безпосередньо на об’єктах обліку (грошові кошти та цінні  папери).

Справедлива вартість – це вартість за якою об’єкт може бути придбаний, обміняний  в операціях зацікавленими, поінформованими  незалежними сторонами.

Ліквідаційна вартість – це вартість об’єктів або їх складових за ціною можливого використання, яка виникає при ліквідація об’єкта.

На дату складання бухгалтерського  балансу господарські засоби оцінюються за первісною, відновлювальною або  чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації – це очікувана  ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізації.

В поточному обліку можуть застосовуватися  такі види оцінки:

• облікова вартість;
• купівельна вартість;
• фактична собівартість.

За облікову вартість приймається  умовна вартість цінностей встановлених підприємством.

Купівельною є вартість придбаних  цінностей у постачальника.

Фактична собівартість складається  з купівельної вартості і втрат  пов’язаних з надходженням цінностей  на підприємство.

Основою оцінки господарських засобів, що виготовляються підприємством є  фактична собівартість, яка визначається калькуляцією.

Документальне оформлення калькуляційних розрахунків з визначення собівартості в розрізі встановлених статей називається  калькуляцією. А сам процес проведення цих розрахунків – калькулюванням. Таким чином, калькулювання представляє собою спосіб вимірювання собівартості продукції, її розрахунок, визначення величини витрат на продукцію.

Калькуляція передбачає узагальнення інформації про витрати виробництва  та випуск продукції. Калькулювання  здійснюється за окремими об’єктами  та калькуляційними одиницями.

Об’єктом калькуляції називають  окремий вид чи групу однорідної продукції, певну роботу або вид  послуг за якими розраховується собівартість виробництва.

З об’єктами калькуляції пов’язані  калькуляційні одиниці. В практичній діяльності застосовують: натуральні, умовно-натуральні, умовно-калькуляційні  одиниці. Калькулювання складається з комплексу робіт, які включає:

• визначення витрат, що включаються до собівартості і їх розмежування між виробничою собівартістю і повною.
• економічне обґрунтування класифікації витрат та їх групування для цілей визначення готової продукції.
• розробка і обґрунтування методів вартісної оцінки кожного елемента витрат, їх розмежування між продукцією і незавершеним виробництвом, розподіл непрямих витрат.

В процесі калькулювання вирішуються 2 основних завдання обліку:

1. на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначається конкурентно-спроможна продажна ціна.
2. дані про собівартість продукції використовують для прогнозування і управління виробництвами та витратами.

Калькуляції складають на продукцію  основного та допоміжного виробництва  кожного місяця. Калькулювання собівартості відбувається за такими станами:

• визначається собівартість всієї виготовленої продукції в цілому;
• фактична собівартість розраховується за кожним видом продукції;
• визначається собівартість одиниці продукції товарів, робіт, послуг.

Розрізняють такі види калькуляції:

1. за часом складання:

• планові калькуляції – складається на основі норм витрачення ресурсів і використовуються при встановлені ціни.

• кошторисні – складається для визначення собівартості нових видів продукції.
• звітні (фактичні) – відображають фактичні витрати за даними обліку.

2. за рівнем охоплення витрат або місцем їх здійснення:

• галузеві калькуляції – які відображають рівень собівартості певного виду продукції у конкретній галузі.
• повні калькуляції – відображають витрати на виробництво та збут продукції.
• виробничі калькуляції – складаються за всіма статтями витрат на виробництво.
• внутрішньогосподарські калькуляції  - складаються на продукцію окремих цехів основного і допоміжного виробництва.
• калькуляція змінних витрат – містять лише прямі витрати на виробництво продукції.

3. за характером виробництва:

• періодичні – складаються за певний період для розрахунку середньої собівартості одного виробу.
• індивідуальний – складаються після завершення виробництва окремого замовлення.
• проміжні калькуляції – складаються на окремі види робіт для об’єктів з тривалим циклом виробництва.

4. за властивостями калькуляційного об’єкта:

• загальні калькуляції – які відображають собівартість певного виду продукції загалом на підприємстві.
• калькуляції за центрами витрат – представляють собою розрахунок собівартості продукції певного підрозділу підприємства.

Калькуляції складаються на кожному  підприємстві за встановленим переліком  витрат. Перелік і склад статтей операцій виробничої собівартості продукції встановлюється підприємством самостійно. Підприємство може обрати наступні калькуляційні статті:

1. сировина і матеріали;
2. купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, роботи і послуги сторонньої організації;
3. паливо і енергія на технологічні цілі;
4. зворотні відходи (вираховується);
5. основна заробітна плата виробничих робітників;
6. додаткова заробітна плата виробничих робітників;
7. страхування на соціальні заходи;
8. витрати на утримування та експлуатацію обладнання;
9. загальновиробничі витрати;
10. витрати від браку;
11. інші виробничі витрати;
12. покутна продукція (вираховується).

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

Задача 1

Визначити первісну вартість верстата (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 – Перелік витрат для визначення первісної вартості основного засобу

№ п/п	Перелік витрат для визначення первісної вартості верстату	Сума, грн.
1	2	3
1	Вартість основного засобу, згідно рахунка-фактури постачальника, без ПДВ	1780
2	Сума ПДВ, що не відшкодовується  підприємству (20%)	356
3	Витрати на страхування ризиків  доставки верстату	610
4	Витрати на паливо для перевезення  верстату на підприємство	320
5	Витрати на заробітну плату  водія, який перевозив основний засіб  до місця його експлуатації	450

 

1	2	3
6	Витрати відрахувань до фондів соціального страхування (1%)	10,1
7	Витрати на установку та монтаж	860
8	Інші витрати, безпосередньо  пов'язані з доведенням основного  засобу до робочого стану	720
9	Витрати на заробітну плат робітникам, які налагоджували верстат	560
10	Витрати ввізного мита	420
11	Реєстраційні збори	880
12	Державне мито	780
	Первісна вартість верстата	7746,1

Продовження таблиці 1.1

 

Задача 2

ТОВ "Світанок", що займається роздрібною торгівлею кондитерських виробів, здійснило ліквідацію виробничої будівлі. Визначити ліквідаційну вартість даного об'єкта основних засобів на підставі наступних даних:

1. первісна вартість виробничої будівлі – 3650 грн.;
2. знос об'єкта – 83%;
3. вартість цінностей, отриманих після ліквідації будівлі – 2657 грн.;
4. витрати, пов'язані з ліквідацією: