Фінансова звітність банків

Небанківські операційні доходи і витрати поділяються  на такі групи:

• адіністративні витрати;
• інші небанківські операційні доходи і витрати. 

Адміністративні витрати  – це витрати, пов’язані з забезпеченням діяльності банківської установи. Вони включають витрати на утримання персоналу(заробітна плата, премії); сплату податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток; витрати на утримання і експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів; інші експлуатаційні витрати (роботи і послуги, які використовуються банком у процесі комерційної діяльності, SWIFT, винагорода посередникам, охорона, тощо).

Інші банківські операційні доходи (витрати) виникають у процесі здійснення небанківських операцій, які є складовою діяльності банку. Вони включають доходи (витрати) від продажу основних засобів; від орендних операцій; доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудіторські послуги, програмне забезпечення, консультації не фінансового характеру, тощо) та інших операцій. 

 
4. Методика складання  звіту про рух грошових коштів.

Метою звіту про рух  грошових коштів є надання користувачам фінансових звітів відомостей для оцінювання спроможності банку генерувати грошові кошти, а також для оцінювання потреби банку в них. 

Звіт про рух грошових коштів відображає джерела отриманих  банком 
готівкових і безготівкових коштів і напрями їх використання у звітному періоді, а також рух грошових коштів за звітний період залежно від видів діяльності - операційної, фінансової, інвестиційної. 

Операційна діяльність - це основна діяльність банку, що дає  дохід, а також інші види діяльності, що не входять до складу інвестиційної чи фінансової діяльності. 

Інвестиційна діяльність - це придбання і продаж довгострокових активів, 
а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка спричиняє зміни розміру  та 
складу власного і запозиченого капіталу банку. 

Звіт про рух грошових коштів може складатись одним із двох методів:

• прямим;
• непрямим. 

Прямий метод потребує постійного накопичення даних про  рух грошових 
коштів, узагальнення потрібних показників в аналітичному обліку. 

Непрямий метод ґрунтується  на максимальному використанні вже підготовлених показників фінансових звітів - балансу і звіту про фінансові результати та мінімальному використанні даних первинних документів, облікових регістрів та аналітичних і синтетичних рахунків бухгалтерського обліку. 

Банк самостійно обирає метод  складання звіту про рух грошових коштів. Терміни у цьому звіті використовуються у такому значенні.

Грошові кошти - це готівкові  кошти в касі та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. 

Грошові потоки (рух коштів) - це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. 

Негрошові операції - це операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів. Негрошовими операціями вважаються: формування резерву під наявний актив, амортизація дисконту чи премії за цінними паперами, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, нараховані, але не отримані доходи, нараховані, але не сплачені витрати, у тому числі нараховані, але не сплачені податки, нараховані, але не сплачені виплати працівникам; безоплатне отримання основних засобів. 

Звіт про рух грошових коштів за прямим методом передбачає обчислення: 

1. Припливу грошових коштів, а саме: "грошового прибутку; "зменшення активів; "збільшення зобов'язань; "грошового збільшення статутного капіталу. 
2. Відпливу грошових коштів, а саме: " грошового збитку; "збільшення активів; "зменшення зобов'язань; "сплати дивідендів; "грошового зменшення статутного капіталу. 

Форма звіту поділяється  на чотири розділи: 

• операційна діяльність; 
• інвестиційна діяльність; 
• фінансова діяльність; 
• вплив змін курсів валют. 

Форма звіту про рух  грошових коштів, складеного за непрямим методом, 
включає три розділи: 

• операційна діяльність; 
• інвестиційна діяльність; 
• фінансова діяльність.  
   
  5. Допоміжна звітність.

До допоміжної звітності  банків належить звітність про кредитну, депозитну діяльність, формування резервів під активні операції та дотримання економічних нормативів, а також звіт про діяльність банку з цінними паперами. 

Звітність про кредитну діяльність комерційного банку. Кредитна діяльність комерційного банку охоплює операції з надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку і надання кредитів клієнтам – юридичним та фізичним особам. 

Звіт про кредитний  портфель. Кредитний портфель –  це сукупність наданих та отриманих комерційним банком кредитів, включаючи міжбанківські кредити. Основне призначення форми - дати загальну картину кредитної діяльності банку з метою подальшої оцінки відсоткового ризику та ризику ліквідності. 

Звіт про класифіковані  активи. Якщо звіт про кредитний  портфель робить 
акцент на обсягах кредитів, наданих тим чи іншим позичальникам, то ця звітність призначена для визначення якості наданих кредитів, тобто ймовірності своєчасного погашення основної суми боргу та відсотків за нею. Інформація цього звіту використовується для визначення заборгованості за кредитами, на які нараховується резерв на можливі втрати за позиками комерційних банків. 

Деталізована звітність  характеризує окремі аспекти кредитної  діяльності 
банку. До деталізованої звітності належить звітність про обсяги та відсоткові ставки. 

Звітність про заборгованість за простроченими кредитами. Вона містить 
інформацію щодо кредитів, повернення яких викликає сумнів; заборгованість за простроченими кредитами, виданими на міжбанківському та небанківському ринках, за якими не нараховуються відсотки, а також за яким ще нараховуються відсотки. 

Звітність про заборгованість за пролонгованими кредитами. Призначення 
для здійснення контролю з боку НБУ за станом пролонгованих кредитів.

Звіт про зміни в резервах. Резерви поділяються на специфічні та загальні. Специфічними називаються резерви, які створюються можливих витрат кредитів та іншої дебіторської заборгованості, які визначаються у звітному періоді, у разі якщо ці втрати чітко передбачені керівництвом банку. 

Резерви, які створюються  понад суму визначених специфічних  резервів 
називаються загальними резервами. Загальні резерви утворюються за рахунок розподілу прибутку банку і обліковуються у капіталі банку. 

Звіт про списану безнадійну заборгованість, містить інформацію про 
аналіз обсягів втрат за кредитами згідно з типами ринків та осіб позичальників. Списання заборгованості за міжбанківськими кредитами наводиться у розрізі країн позичальників. 

Звіт про достатність  капіталу. У звіті наводяться суми елементів 
капіталу та подається їх розшифровка за окремими статтями. 

Звіт про дотримання економічних  нормативів. Одним із основних засобів 
дистанційного контролю за діяльністю комерційного банку є аналіз економічних нормативів. Мета цієї звітності - звести повну інформацію щодо дотримання банком нормативів протягом звітного періоду і визначити комплексну рейтингову оцінку. 

Звіт про стан портфеля цінних паперів. Ця форма передбачена  для оцінки 
цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку, з метою продажу та інвестицій. Цінні папери в портфелі банку класифікуються за типами емітентів, а також видами цінних паперів. Форми подаються комерційними банками-юридичними особами, а також їх філіями та дирекціями до установ Національного банку України у визначений ними термін. 

 
6. Примітки до  фінансових звітів.

Примітка - це додаткова інформація для розкриття та уточнення суми, 
сутності та класифікації операції, до якої вона належить. Усі примітки повинні розкривати користувачам фінансової звітності не тільки суми, а й методи їх розрахунку та оцінки.  У примітці 1 відображені основні принципи та методи облікової політики банку, що була застосована в процесі ведення фінансового обліку, а також у примітці 1 викладені підходи до оцінювання статей річної фінансовоїзвітності. У примітці повинні наводитись роз'яснення щодо змін в обліку, які були внесені протягом року.

Статті фінансової звітності "Інші... " за активами, зобов'язаннями, 
доходами та витратами мають відображатися окремою статтею в примітці, якщо суми становлять більше 5% від загальних сум згідно з їх категорією (за активами, зобов'язаннями, доходами та витратами відповідно). 

Кожний банк має зазначати  свої особливості щодо діяльності та обліку і 
за потреби може створювати додаткові примітки.

Інформація у примітках  дається у такому порядку: 

• Облікова політика банку. 
• Чистий процентний дохід. 
• Дивідендний дохід. 
• Чистий торговельний дохід. 
• Загальноадміністративні витрати. 
• Витрати на персонал. 
• Витрати на безнадійні і сумнівні борги.
• Податок на прибуток. 
• Непередбачені доходи і витрати. 
• Розрахунок чистого та скоригованого чистого прибутку на одну акцію. 
• Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ. 
• Кошти в інших банках. 
• Цінні папери на продаж. 
• Кредити під заборгованість клієнтів. 
• Інвестиційні цінні папери. 
• Довгострокові інвестиції до асоційованих компаній і дочірніх установ. 
• Основні засоби і нематеріальні активи. 
• Нараховані доходи до отримання. 
• Інші активи. 
• Кошти клієнтів. 
• Інші депозити. 
• Боргові цінні папери, емітовані банком. 
• Нараховані витрати до сплати. 
• Інші зобов'язання. 
• Статутний капітал. 
• Дивіденди за акціями. 
• Потенційні зобов'язання банку на кінець року. 
• Валютний ризик. 
• Ризик ліквідності. 
• Процентний ризик. 
• Операції пов'язаних сторін. 
• Звіт про рух грошових коштів. 

Для забезпечення складання  і подання користувачам реальної фінансової 
звітності банки здійснюють виправлення помилок, вносять та розкривають 
інші зміни у фінансовій звітності. Коригування фінансової звітності 
здійснюється стосовно подій, що відбулися після дати балансу. Датою 
балансу є кінець останнього дня звітного періоду. 

Події після дати балансу - це події, які відбуваються між  датою балансу 
і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, та ті, які вплинули або можуть вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів банку, а отже, можуть потребувати коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у примітках до фінансових звітів. 

Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про умови, що існували на дату балансу, потребують коригування відповідних статей активів і зобов'язань. Коригування статей активів і зобов'язань здійснюється шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду. Ці коригувальні проведення відображають уточнення оцінки відповідних статей унаслідок подій після дати балансу. 

Події, що відбуваються після  дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події слід розкривати в примітках до фінансових звітів, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення.