Економічний зміст та організація обліку розрахунків за виплатами працівникам

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відпустки  або виплати компенсації за невикористані  дні відпустки включаються:

-основна заробітна плата;

-доплати і надбавки (за понаднормову роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-погодинниками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші);

-виробничі премії (премії, які не мають разового характеру) та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;

-винагорода за підсумками річної роботи і за вислугу років;

-індексація;

-виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, службового відрядження тощо), та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Тривалість відпусток  визначається незалежно від режимів  та графіків роботи і розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки).

При цьому святкові та неробочі дні необхідно відрізняти від вихідних днів — суботи та неділі, які включаються при розрахунку відпустки як календарні дні.

Відповідно до ст. 73 КЗпП у 2012 р. на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться в такі святкові і неробочі дні:

1 січня — Новий  рік;

7 січня — Різдво  Христове;

8 березня — Міжнародний  жіночий день;

15 квітня — Пасха  (Великдень);

1 і 2 травня — День  міжнародної солідарності трудящих;

9 травня — День  Перемоги;

3 червня — Трійця;

28 червня — День  Конституції України;

24 серпня — День  незалежності України.

Отже, у разі якщо на той  період, в якому надається відпустка, припадають святкові та неробочі дні, її тривалість збільшується на кількість  таких днів, проте ці дні не оплачуються.

Обчислення середньої  заробітної плати для оплати щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або компенсації за невикористані відпустки

Розмір середньої  заробітної плати для оплати часу відпусток та виплати компенсації  за невикористані дні відпустки  визначають виходячи із середньоденного  заробітку, який обчислюють шляхом ділення  сумарного заробітку за останні  перед наданням відпустки 12 місяців  або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних  днів року чи меншого відпрацьованого  періоду (за винятком святкових та неробочих  днів (далі — с. н. дн.), установлених ст. 73 КЗпП). Отриманий результат множать на кількість календарних днів відпустки.

 

2.2.3.Нарахування виплат  за час непрацездатності

Листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів (Інструкція № 532). Отже, на підставі листка непрацездатності оплачуються:

- допомога у зв'язку  з вагітністю та пологами;

- допомога у випадку  тимчасової непрацездатності.

У свою чергу тимчасова  непрацездатність може виникнути:

- або внаслідок захворювання, або травми, не пов'язаної з  нещасним випадком на виробництві;

- або внаслідок захворювання, або травми, пов'язаної з нещасним  випадком на виробництві.

Робочі  дні за перші п’ять календарних  днів хвороби самого працівника має  оплатити роботодавець, а інші —  Фонд соціального страхування з  тимчасової втрати працездатності (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхуван­ня у  зв’язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зу­мовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-ІІІ

 

Згідно  зі статтею 37 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим  особам залежно від страхового стажу  в таких розмірах:

- 60% середньої заробітної  плати (доходу) — застрахова­ним  особам, які мають страховий стаж  до 5 років;

- 80% середньої заробітної  плати (доходу) — застрахова­ним  особам, які мають страховий стаж  від 5 до 8 років;

- 100% середньої заробітної  плати (доходу) — застрахова­ним  особам, які мають страховий стаж  понад 8 років; застрахова­ним  особам, віднесеним до 1-4 категорій  осіб, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи; одному  з батьків або осо­бі, що їх  замінює та доглядає хвору  дитину

віком до 14 років, яка  потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни, осо­бам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань, та донорам.

Також у розмірі 100% середньої  заробітної плати (доходу), причому  незалежно від страхового стажу, надається застрахова­ній особі  допомога у зв’язку з вагітністю та пологами.

Загалом розрахунок суми допомоги за листком  непрацездатності доволі простий. Необхідно  знати три величини:

- середньоденну (середньогодинну) заробітну плату пра­цівника;

- кількість робочих  днів, які припадають на період  непра­цездатності працівника;

- відсоток оплати  лікарняного листка.

А для того щоб визначити  суму допомоги, зазначені величини потрібно перемножити між собою.

При розрахунку середньої зарплати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності враховуються: основна та додаткова заробітні плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у т. ч. у натуральній формі), з яких працівник сплачував єдиний соціальний внесок. Вкажемо на окремі нюанси врахування деяких виплат при розрахунку лікарняних:

 

- до розрахунку не  включаються суми виплат, що не  мають відношення до заробітної  плати (добові, разова матеріальна  допо­мога, допомога з фондів  соціального страхування), та суми  ви­плат за невідпрацьований  робочий час (лікарняні, відпускні,  інші виплати за період, протягом  якого працівник не працював, але за ним зберігався середній  заробіток);

- якщо частину місяця  працівник не працював з поважних  причин (хворів, перебував у декретній  відпустці чи відпустці для  догляду за дитиною), заохочувальні  та компенсаційні виплати ра­зового  характеру включаються до розрахунку  пропорційно від­працьованому часу. Нагадаємо, такими виплатами разового  харак­теру є винагорода за  підсумками роботи за рік, винагорода  за ви­слугу років, премії за  виконання особливо важливих  завдань, од­норазові заохочення, не пов’язані з конкретними  результатами праці (наприклад,  до ювілейної дати).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.4 Порядок нарахування інших доплат і надбавок

Окрім заробітної плати, яку обчислюють за тарифними ставками, виробничими розцінками чи на підставі посадових окладів, працівникам  можуть виплачувати:

-доплати;

-надбавки;

-гарантійні виплати;

-компенсаційні виплати.

Працівники мають  право на отримання доплат у визначених законом порядку.

Надбавки належать до виплат стимулюючого характеру, якими  заохочуються окремі категорії працівників  за високоякісну і висококваліфіковану  роботу (

Перелік видів та мінімальних розмірів доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів працівників підприємств  для встановлення у галузевих, регіональних угодах та колективних договорах

Назви доплат і надбавок	Розміри доплат і надбавок
1	2
Надбавки
За  високу професійну майстерність	Диференційовані надбавки до тарифних ставок (окладів) робітників ІІІ розряду – 12%; IV розряду  – 16%; V розряду – 20%; VI і вищих розрядів – 24% тарифної ставки (окладу).
За  класність водіям легкових і вантажних  автомобілів, автобусів, машиністам локомотивів  та моторвагонного рухомого складу	Водіям (машиністам) 2-го класу – 10%, 1-го класу – 25 % встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм (машиністом) час.
За  високі досягнення у праці	До 50% посадового окладу
За  виконання особливо важливої роботи на певний термін	До 50% посадового окладу
Доплати
За  роботу у вечірній час – з 18 до 22 годин (за багатозмінного і режиму роботи)	20% годинної  тарифної ставки (окладу, посадового  окладу) за кожну годину роботи  в цей час
Продовження табл. 1
1	2
За  роботу в нічний час	35% годинної  тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в  цей час

 

До заохочувальних виплат, які входять до додаткового фонду  оплати праці, належать також премії. Премії – це грошові виплати працівникам, які виплачуються понад суму основної зарплати за успішну трудову діяльність.

Законодавством України  передбачено такі основні компенсаційні виплати працівникам:

а ) оплата за час виконання державних і суспільних обов'язків. За час виконання державних і суспільних обов'язків оплата здійснюється на підставі із середнього заробітку за два попередні місяці;

б) компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість. Працівникам у разі переведення їх на іншу роботу, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість, оплачуються:

1) вартість проїзду працівника і членів його сім'ї у порядку і у розмірах, встановлених законодавством для відряджень;

2) витрати на перевезення майна;

3) добові за час перебування в дорозі – у розмірі, встановленому для відрядження;

4) одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає. Сума, допомоги дорівнює розміру посадового окладу на новому місці роботи – для самого працівника та 25% від окладу на кожного члена сім'ї;

5) заробітна плата за дні збирання в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі нараховується на підставі посадового окладу на новому місці;

в) компенсації при службових відрядженнях. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

г) компенсації для працівників, що їх скеровують для підвищення кваліфікації. У разі скерування працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і здійснюються такі виплати:

середня заробітна плата  за основним місцем роботи за час навчання;

оплата вартості проїзду  працівника до місця навчання і назад;

виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для  службових відряджень;

відшкодування витрат, пов'язаних з найманням житлового приміщення у разі відсутності гуртожитку, у  порядку, встановленому законодавством для службових відряджень;

д) гаранти для донорів. За працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження у закладах охорони здоров'я і здавання крові для переливання. Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здавання крові для переливання надається день відпочинку із збереженням середнього заробітку. За бажанням працівника цей день приєднується до щорічної відпустки.

 

2.3.Порядок проведення утримань  із заробітної плати працівників.

 

Роботодавець повинен утримувати із заробітної плати працівників суму ЄСВ, яка складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати (п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010) та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги (п.164.6 ПКУ).

 

За письмовою згодою працівника (на підставі поданої заяви) можуть здійснюватися такі утримання  з нарахованої заробітної плати:

 

-                   профспілкових внесків;

-                   сум недостач матеріальних цінностей  та грошові кошти;

-                   за товари придбанні в кредит;

-                   погашення отриманої позики;

-                   невикористанні підзвітні суми;

-                   відрахування на індивідуальне  соціальне страхування;

-                   інші утримання.

 

Невикористанні і  неповерненні вчасно своєчасно в  касу підзвітні суми, надлишково виплачені суми внаслідок облікових помилок, суми збитку, заподіяні працівником підприємству в розмірі не більше середньомісячного заробітку, суми отриманих відпускних за невідпрацьований період, суми авансів, виплачених у рахунок заробітної плати утримуються без письмової згоди працівника на підставі наказу керівника підприємства.

 

Податкова соціальна пільга (ПСП) – сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб має право зменшити суму свого загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного з джерел на території України у вигляді заробітної плати та інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород.

 

Відповідно до п. 169.2 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу  України, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді  заробітної плати тільки за одним  місцем його нарахування (виплати).

 

Податкова соціальна  пільга (100%) - розраховується як 50% від  розміру прожиткового мінімуму для  працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року. Тобто базовий розмір ПСП на 2013 рік складає 573,50 грн.

 

Податкова соціальна  пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна  плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації  та винагороди), якщо його розмір не перевищує  суми, що дорівнює розміру місячного  прожиткового мінімуму, діючого для  працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (абз. 1 пп. 169.4.1 ПК). Тобто граничний розмір доходу для застосування ПСП у 2013 році складає 1610 грн.