Економічна сутність бухгалтерського обліку, його види та функції

Фінансова діяльність приводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

З погляду передбачуваності виділяють також надзвичайні доходи та витрати, що утворилися внаслідок надзвичайних подій. Надзвичайна подія — будь-яка подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Результатом діяльності підприємства є чистий прибуток або  збиток, який відповідно збільшує або  зменшує величину власного капіталу підприємства і відображається у  балансі.

Звіт про рух грошових коштів складається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" [12]. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Надходження і видаток грошових коштів розглядаються в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності

Звіт про фінансові  результати показує прибутковість  діяльності підприємства, але не показує надходження і вибуття грошових коштів у результаті цієї діяльності. Причина тут полягає в тому, що звіт про фінансові результати складається згідно з принципом нарахування: доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Для визначення руху грошових коштів внаслідок поточної діяльності підприємства необхідно трансформувати дані звіту про фінансові результати згідно з касовим методом, за яким доходи і витрати визнаються, якщо мали місце надходження або сплата грошових коштів (рис. 1.2).

Два методи ведення обліку

 

Облік за методом нарахувань                          Облік за касовим методом

 

     Коригування  сум доходів  

Зароблені до суми отриманих грошових 

  доходи                                                            коштів 

 

  Коригування суми витрат до

 Витрати  суми витрачених грошових

до сплати                   коштів

 

 

Рис. 1.2 Трансформація даних звіту про фінансові результати згідно з касовим методом

Трансформація звіту  про фінансові результати для  отримання інформації про рух  грошових коштів здійснюється за прямим методом. Він вимагає коригування кожної статті звіту. Грошові надходження від реалізації продукції зменшують на суми, витрачені у зв'язку з придбанням запасів, поточними витратами тощо.

Звіт про власний  капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст і форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги щодо розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" [13].

У міжнародній практиці поширені дві концепції капіталу:

• фінансова — прийнята більшістю підприємств при складанні фінансових звітів. Згідно з фінансовою концепцією капітал, такий як інвестовані кошти або інвестована купівельна спроможність, є синонімом чистих активів або власного капіталу підприємства;
• фізична, згідно з якою капітал, такий як виробнича потужність, розглядається як продуктивність підприємства.

Наведені концепції  капіталу приводять до таких концепцій  збереження капіталу:

• збереження фінансового капіталу, згідно з якою прибуток заробляється, якщо тільки фінансова (або грошова) сума чистих активів на кінець періоду перевищує фінансову (або грошову) суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом даного періоду;
• збереження фізичного капіталу — прибуток заробляється, якщо тільки фізична виробнича потужність (або продуктивність) підприємства (або ресурси, необхідні для досягнення такої потужності) на кінець періоду перевищує фізичну виробничу потужність на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом даного періоду.

Вибір підприємством  відповідної концепції має базуватися на потребах користувачів фінансових звітів.

Примітки до фінансової звітності — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію  й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

У примітках розкривають:

• облікову політику підприємства — як сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для складання та подання фінансової звітності;
• інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);
• інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

 

1.3 Законодавче регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності

 

Основним документом з регулювання бухгалтерського обліку в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [4] який визначає правові засади регулювання, організації ,ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Даним законом передбачено:

•   державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів й удосконалення бухгалтерського обліку та звітності;
• застосування принципів і методів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які визначаються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку ( далі - П(С)БО) та не суперечать міжнародним стандартам;
•   розробку галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П(С)БО відповідно до галузевих особливостей;
•   напрями діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку та ін.

Важливим моментом є те, що згідно зі с.т. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підприємство може самостійно визначати додаткову систему рахунків аналітичного обліку [2]. Структура Плану рахунків визначена за інтегрованим принципом, згідно з яким рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах однієї системи рахунків.

Слід зазначити, що структура Плану рахунків органічно пов'язана з структурою Балансу (П(С)БО-2) і звіту про фінансові результати (П(С)БО -3)[10, 11]. Тому у Плані рахунків чітко розмежовані балансові рахунки, що об'єднані в класи з розділами активу і пасиву балансу, та номінальні рахунки, які застосовуються для обліку доходів і фінансових результатів діяльності підприємства. Показники розділів І- III активу і II -V пасиву Балансу будуть заповнюватися на підставі даних рахунків класів 1-6, а показники «Звіту про фінансові результати» відповідно —класів 7-9.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно

правовий акт , затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принцип та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам, В Україні введено в дію тридцять чотири положення (стандарти) бухгалтерського обліку та наказ Міністерства фінансів України «Про примітки до річної фінансової звітності», який прирівнюється до положень [14]. Усі накази Міністерства Фінансів України щодо бухгалтерського обліку та складання звітності підлягають реєстрації у Міністерстві Юстиції України.

Світовий досвід показує, що принципи, викладені у міжнародних стандартах, з одного боку, найбільшою мірою відповідають інтересам потенціальних користувачів, а з другого боку—дають змогу уніфікувати фінансову звітність і зробити її зручною у користуванні. Стандарти бухгалтерського обліку повинні відповідати в цілому на два запитання: перше — який мінімум інформації має бути у фінансовій звітності, щоб на її основі можна було б приймати різні управлінські рішення? Друге — як оцінювати статті фінансової звітності, тобто активи, зобов'язання і інші показники? І тому головна основа стандартів — це правдиве відображення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів у

реальному часі.

Усі П(С)БО за змістом питань, які ними регулюються, об'єднуються у

чотири групи:

• перша група спрямована на врегулювання питань складання фінансової звітності ;
• друга група орієнтована на веденні бухгалтерського обліку майна і зобов'язань: основних засобів і нематеріальних активів, їх амортизації та оренди, товарно-матеріальних засобів, зобов'язань по кредитах, позиках, боргах

постачальникам, підрядчикам тощо;

• третя група П(С)БО пов'язана з обліковими процедурами по формуванню

доходів, витрат і фінансових результатів;

•   четверта група П(С)БО містить правила обліку інвестицій, податків, дивідендів, фінансових інструментів, впливу змін валютних курсів, цін, інфляційних процесів;

На сьогодні діє Закон  України «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні [4]. Даний нормативно-правовий акт поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій - встановлює   призначення  і  порядок  ведення рахунків   бухгалтерського   обліку   для   узагальнення   методом подвійного   запису   інформації  про  наявність  і  рух  активів, капіталу,  зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств,  організацій  та  інших  юридичних осіб (крім банків, бюджетних  установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову   звітність   за   міжнародними  стандартами фінансової    звітності)    незалежно    від   форм власності, організаційно-правових  форм і видів діяльності, а також виділених на   окремий   баланс   філій,  відділень  та  інших  відособлених підрозділів   юридичних   осіб   (далі  -  підприємства).  Ведення позабалансових  рахунків  здійснюється  за  простою  системою (без застосування  методу  подвійного запису) [51].

План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств і організацій  - застосовується підприємствами,  організаціями та іншими юридичними особами  (крім банків і   бюджетних   установ)   незалежно  від  форм  власності, організаційно-правових форм і видів діяльності,  а також виділених на   окремий  баланс   філій,  відділень та  інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства).

Нові синтетичні  рахунки  можуть  уводитися до Плану рахунків Міністерством фінансів України  за відповідними  клопотаннями  щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій.

Субрахунки до синтетичних  рахунків  уводяться  підприємствами самостійно  виходячи  з  потреб управління,  контролю,  аналізу  та звітності.

План  рахунків  бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем     реєстрації     та групування на них фактів фінансово-господарської  діяльності  (кореспонденція  рахунків)  у бухгалтерському  обліку.  У  ньому за десятковою системою наведені коди   (номери)  й  найменування  синтетичних  рахунків  (рахунків першого  порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою  коду  визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку,  третьою  -  номер  субрахунку.  Контирування  документів первинного   обліку,   ведення  регістрів  бухгалтерського  обліку здійснюється  із  застосуванням,  щонайменше,  коду  класу  й коду синтетичного рахунку.

Положення про документальне  забезпечення записів у бухгалтерському  обліку - встановлює  порядок  створення,  прийняття  і відображення у   бухгалтерському   обліку,   а   також  зберігання первинних документів,    облікових    регістрів,    бухгалтерської звітності підприємствами,  їх об'єднаннями  та  госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності,  установ та організацій,  основна діяльність  яких фінансується за рахунок коштів бюджету [52].

Окрім вище викладеного, слід зазначити, що Закон "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" також не визначає роль, функції та права професійного бухгалтерського співтовариства в створенні нормативної бази обліку, та і взагалі в реформуванні бухгалтерського обліку. Аудит, надання бухгалтерських послуг(консультування, ведення бухгалтерського обліку і тому подібне) консолідує певний круг фахівців, які, безумовно, можуть і повинні брати участь в створенні методологічного і методичного забезпечення бухгалтерського обліку. В той же час їм таке право не надано [4].

З вище приведеного можна зробити висновок, що Закон "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" не дає відповідь на питання, в чому зміст державного регулювання бухгалтерського обліку, хто є його суб'єктом, а що - об'єктом, які складові входять в національну систему обліку, який взаємозв'язок між ними є і яка їх підлеглість [4]. Наслідком такої ситуації є неврегульованість на практиці питань відповідальності за розробку і впровадження методологічного і методичного забезпечення бухгалтерського обліку, відсутність єдиних підходів до реформування бухгалтерського обліку в різних галузях національної економіки.