Економічна сутність бухгалтерського обліку, його види та функції

 

На сучасному етапі  господарювання склалася хибна думка, що все більша кількість керівників підприємств припиняє сумніватися в необхідності ведення обліку, який би відрізнявся від бухгалтерського (тобто управлінського), оскільки він орієнтується виключно на зовнішніх користувачів інформації,  – в першу чергу, на податкові органи і при цьому не відображає реального стану підприємства. На жаль, виникають ситуації, коли під управлінським обліком розуміють “дані чорної бухгалтерії”. В такому випадку, дійсно, бухгалтерська звітність дає викривлене представлення про реальний стан підприємства і потребує ведення ще однієї системи обліку, яка б враховувала “як є насправді”. Проблема в тому, що в Україні до цього часу є такі підприємства, метою створення яких є отримання максимального прибутку одразу, байдуже якими шляхами [2, с. 32].

Досить часто інформація у фінансовій звітності після перевірок відповідних

органів виявляться також  “комерційною таємницею”, крім того яскравим прикладом є досвід студентів, які  проходячи виробничу практику, в  переважній більшості випадків, на підприємствах не мають змоги  працювати з реальними документами підприємства. Цікавою  є позиція окремих дослідників щодо непотрібності фінансового обліку: “непотрібний, тому що принципи фінансового обліку, відкориговані в силу деяких багаторічних традицій на основі правила “менше інформації  – менше питань”, знижують його цінність майже до нульових величин. Практично на підприємстві він нікому не потрібний, зовнішнього користувача немає. Його дані непотрібні навіть податковим органам.

 

1.2. Бухгалтерська фінансова звітність, її сутність і класифікація. Форми фінансової звітності

 

Відповідно до чинного законодавства і нормативно-правової бази бухгалтерська фінансова звітність підприємств поділяється на:

• бухгалтерську;
• фінансову;
• консолідовану;
• зведену.

Бухгалтерська звітність є заключним кроком облікового циклу підприємства і складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб різних категорій користувачів: внутрішніх і зовнішніх.

Одна з причин для чого підприємствам потрібно складати та подавати звітність полягає в тому, що підготовка та ведення поточного обліку, поточної обліково-бухгалтерської інформації сама по собі хоча й може відігравати важливу роль в ефективному веденні справ підприємства, але є недостатньою. Інша причина зумовлена спрямуванням розвитку сучасного бізнесу та ускладненням суспільно-економічних відносин. Адже сучасні фірми — структури вельми складні. Більшою частиною це підприємства, які діють протягом досить тривалого часу і діятимуть далі в майбутньому. Вони рідко мають одного власника (деякі дуже великі підприємства належать мільйонам акціонерів). Часто власники підприємства не беруть участі в оперативному управлінні підприємством, тобто бізнесом, а призначають менеджерів, які діють від їхнього імені. Саме тому бажано, щоб підприємства подавали звітність, яка показує, наскільки успішна їхня діяльність. Крім того, підприємства платять різні податки (акциз, додана вартість тощо), мають різні суспільні зобов'язання: страхування працюючих, внески на розвиток місцевих Доріг та ще багато інших. їх визначити неможливо без балансу облікового періоду і спеціальних доказів [8, с. 46].

Основна мета складання  та подання бухгалтерської звітності  — визначити реальні результати діяльності та передати економічні показники  та інформацію про ресурси і їх джерела, а також результати діяльності облікового об'єкта, що буде корисно для тих, хто має обґрунтовані права на одержання (здобуття) такої інформації.

Бухгалтерська звітність  — це система показників, що характеризують економічно-правовий стан підприємства (активи та пасиви) на певні дати (як правило, на початок та кінець календарного циклу) та за минулий рік, квартал, місяць та результати діяльності. Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Бухгалтерська звітність  складається за вимогою користувачів. Користувачів бухгалтерської звітності  багато. Це засновники, учасники, керівники, банки, інвестори, кредитори, державні регулюючі органи, податкова адміністрації, міністерство статистики тощо. 
        Показники бухгалтерської звітності не є однаковими для різних користувачів. Тому бухгалтерська звітність поділяється на внутрішню та зовнішню.

Внутрішня звітність  регламентується самим керівництвом підприємства (засновниками або керівниками, які уповноважені засновниками).

Зовнішня звітність  є стандартизованою та визначається законодавчо, або підзаконними актами, інструкціями (фінансова, податкова тощо) [2, с. 56].

З метою впорядкування  складання звітності її класифікують за такими найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю подання, охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного господарства, характером спрямування і використання, ступенем використання обчислювальної техніки.

Насамперед слід розрізняти звітність за будовою:

• звітність, у якій інформація наводиться станом на певну дату (вона містить моментні показники);
• звітність, що містить інформацію за певний (звітний) період (її складають інтервальні показники).

За змістом і джерелами формування розрізняють статистичну, фінансову, податкову, спеціальну, внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.

Статистична звітність містить інформацію, що є необхідною для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств та побудови макроекономічних показників.

Фінансова звітність містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. її складають з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації. Цей принцип закладено у структуру звітних форм, у внутрішній і міжформовій ув'язці показників.

Звітність з метою оподаткування містить інформацію про валові доходи та валові витрати, фінансові результати та розрахунок сум податків, що підлягають сплаті до бюджету, а також надмірно сплачених сум, що підлягають відшкодуванню.

Спеціальна звітність подається з питань розрахунків і використання коштів фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості тощо.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність відображає необхідну інформацію для прийняття рішень на рівні структурних підрозділів і розробляється підприємством самостійно. 
        Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку [9, с. 48].

        За термінами подання розрізняють нормативну і строкову звітність. Нормативна подається на певну дату, строкова — у термін до 25 днів після закінчення звітного періоду. 
        За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, що подається підприємствами, і зведену, що узагальнює дані первинної звітності у межах міністерств і відомств. 
        За обсягами відображених результатів діяльності розрізняють повну і скорочену звітність.

За періодом часу, за який характеризується діяльність підприємства, тобто за періодичністю подання розрізняють річну і проміжну (щоквартальну, щомісячну) звітність. 
        З погляду охоплення видів діяльності звітність може відображати усі види діяльності, якою займається підприємство, або обмежуватися лише основним із них.

З погляду поширення  на галузі народного господарства звітність є типовою і галузевою. Типові форми звітності застосовують для відображення облікових даних однакового змісту, галузеві містять показники за специфічними видами діяльності.

За характером спрямування розрізняють внутрішню звітність, призначену для внутрішнього управління підприємством, і зовнішню, яка виходить за межі підприємства і подається органам виконавчої влади, іншим користувачам.

Звітність за способом подання користувачам поділяють на подану поштовим зв'язком, телеграфом, електронною поштою або подану власноруч.

Загальну схему класифікації звітності наведено на рис. 1.1

 Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Для суб'єктів малого підприємництва і представництв суб'єктів господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності  підприємств і порядок їх заповнення встановлює Міністерство фінансів України. Методологія та форми складання фінансової звітності регулюються в Україні затвердженими Міністерством фінансів такими національними Положеннями (стандартами):

• П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";
• П(С)БО 2 "Баланс";
• П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";
• П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";
• П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".

Призначення форм фінансової звітності розглянуто в табл. 1.2

Форми фінансових звітів є взаємозв'язаними, взаємодоповнюючими, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же операцій або інших подій.

Слід зазначити, що міжнародні стандарти, на відміну від національних, не передбачають суворо фіксованої, конкретної форми балансу, а лише містять  мінімальний перелік показників (МСБО 1, параграф 66), які необхідно відобразити в ньому. До того ж цей перелік може бути збільшений за рахунок додаткових статей, якщо керівництво підприємства вважає ці статті істотними для достовірного відображення фінансового стану.

 

 

 

 

Рис. 1.1 Класифікація звітності

 

Таблиця 1.2

Форми фінансової звітності  та їх призначення

Форми фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які  контролюються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства  Прогнозування майбутніх потреб у позиках
		Оцінка та прогнозування змін економічних  ресурсів, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати і фінансові  результати діяльності підприємства за звітний  період	Оцінка та прогноз прибутковості  діяльності підприємства, структури  доходів та витрат
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства

 

 

 

Продовження табл. 1.2

1	2	3
Примітки до фінансових  звітів	Обрана облікова політика  Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості	Оцінка та прогноз облікової  політики ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

 

Таблиця 1.2 Форми фінансової звітності та їх призначення

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Можна виділити такі особливості складання балансу:

1. зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 37. Бухгалтерський баланс складається за формою, встановленою Міністерством фінансів України [10];

2.  у балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду;

статті балансу групуються за певною ознакою;

3.  не допускається взаємне погашення активів і пасивів балансу;

4. статті балансу відображають дані бухгалтерського обліку відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації;

5. оцінка статей здійснюється відповідно до положень національних облікових стандартів.

Звіт про фінансові  результати — це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Зміст і форма звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" [11].

У звіті про фінансові  результати зіставляються доходи і витрати від здійснення різних видів діяльності підприємства, — операційної, фінансової та інвестиційної [11].

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства тобто операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

До операційної також  належать інші види діяльності, які  не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Змістом інвестиційної діяльності є придбання та реалізація необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.