Екологічний аудит

Зміст

Суть екоаудиту

Формування і вдосконалення  економічного механізму природокористування і охорони оточуючого середовища – одна з найважливіших проблем сучасної економічної науки і практики.

Перехід на принципи сталого розвитку, що забезпечує збалансоване розв’язання соціально-економічних задач на перспективу і збереження благотворної якості оточуючого природного середовища передбачає посилення екологічної складової економіки та гармонізацію екологічних і економічних інтересів суспільства на всіх рівнях управління. Як свідчить аналіз світового досвіду, одним з найважливіших в системі інструментів щодо охорони оточуючого середовища, забезпечення економічної безпеки та регулювання раціонального природокористування є екологічний аудит.

Погодження цілей економічного розвитку і господарської діяльності з екологічними вимогами та обмеженнями, обумовленими глобальною екологічною кризою, погіршенням стану оточуючого середовища, виснаженням природних ресурсів, стає актуальною задачею господарських суб’єктів, суспільства і держави.

Встановлення багатоукладності щодо форм власності на природні ресурси, природні об’єкти (земельні ділянки, ділянки лісового фонду, надр, континентального шельфу, водних об’єктів), залучення природних об’єктів у економічний оборот призвели до виникнення принципово нових громадянсько-правових відносин у економічній сфері діяльності.

Власники підприємств-природокористувачів зобов’язані виконувати вимоги не лише з раціонального природокористування, охорони середовища від негативного впливу діяльності підприємств, але й із забезпечення захищеності підприємств від негативного впливу забруднених природних об’єктів та від нехватки природних ресурсів (із забезпечення їх безпеки), із захисту від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Інвестиційна привабливість  і реальна вартість підприємств  стали визначатися не лише вартістю їх активів, економічними показниками господарської діяльності, але й у значній мірі їх “екологічністю”. Виникає необхідність об’єктивної кваліфікованої оцінки результатів не лише господарської, але й природоохоронної діяльності підприємства, діяльності з забезпечення раціонального природокористування, його власного захисту від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. В результатах оцінки зацікавлені власники підприємств, інвестори, банки, страхові організації, контрольні органи ( у галузі охорони оточуючого середовища, безпеки і захисту від надзвичайних ситуацій), податкові органи, громадськість.

Задача інтеграції держави  з перехідною економікою у систему  світового ринкового правопорядку та міжнародної екологічної безпеки, посилення вимог законодавства в галузі охорони оточуючого середовища й інші фактори висувають як пріоритет розвиток нового напрямку аудиторської діяльності – екологічного аудитування (аудиту).

Аналіз міжнародного досвіду свідчень про широке практичне  застосування державами екологічного аудитування як засобу одержання й оцінки екологічної інформації про підприємство чи інший об’єкт з метою розробки необхідних корегуючих заходів та прийняття рішень на різних рівнях управління охороною оточуючого середовища і природокористуванням.

Розвиток і розповсюдження процедур екологічного аудиту за кордоном обумовлено головний чином тим, що екологічне законодавство стає більш жорстким, уніфікацією вимог і стандартів у торгівлі, нарубкою спільної кредитної і фінансової політики у зв’язку із створенням єдиного економічного і екологічного простору. Невиконання зазначених вимог може стати причиною значних фінансових та інших втрат.

Екоаудит, початково введений в економічно розвинених країнах  у 70-х роках минулого століття як засіб захисту інтересів підприємницьких структур, направлений на зниження рівня ризику для оточуючого середовища і здоров’я людей, а також на сприяння в регулюванні заходів у галузі охорони оточуючого середовища.

З середини 80-х років  Міжнародна торгова палата розглядає  екологічний аудит як метод внутрішнього адміністративного управління, засіб посилення контролю за виробничою практикою оцінки відповідності стратегічній діяльності компаній нормам екологічного права.

До початку 90-х років  багато комерційних банків стало  використовувати екоаудит з метою попередження ризику неплатежів по позиках своїх позиковців та банкрутства у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною з впливом на оточуюче середовище.

Всесвітній банк та Європейський банк реконструкції і розвитку успішно  використовують екологічний аудит для оцінки діяльності кампаній, які вони фінансують. Рішення цих банків приймається з врахуванням одержаних висновків екологічного аудиту та виконання відповідних заходів з охорони оточуючого середовища.

У ряді країн починаючи  з 90-х років, прийняті національні стандарти і спеціальні законодавчі акти з екологічного аудиту. Основні принципи екологічного обліку і аудиту одержали розвиток у Правилах (Положенні) Європейського Співтовариства (ЄС)з екологічного менеджменту і екоаудиту, що були прийняті 29 червня 1993р. Дана програма, яка ввійшла в дію в квітні 1995р., прийнята з метою вдосконалення діяльності промислових кампаній, які приймають у ній участь, за рахунок використання систем управління оточуючим середовищем, регулярного проведення екологічного аудиту та оприлюднення заяв про вплив на оточуюче середовище. Сьогодні більше 8 тис. європейських компаній і фірм приєдналися до даної схеми екологічного менеджменту і екоаудиту.

У 1996 р. було прийнято комплекс з 6 міжнародних стандартів ІSО серії 14000, що охоплює питання екологічного аудиту і системи управління оточуючим середовищем. У 2004 році він був переглянутий.

Рядом країн, таких як США, Бельгія, Індонезія, Норвегія, ЄС, Ямайка, Болівія, Франція, а також  Міжнародними фінансовими корпораціями екологічний аудит став проводитись з метою:

• надання допомоги діловим колам в управлінні оточуючим середовищем;
• зниження ризиків фінансового ринку;
• підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку;
• посилення природоохоронної діяльності;
• залучення приватного капіталу в промисловість і енергетику;
• перевірки безпеки виробництва і надання допомоги з її забезпечення;
• визначення характеру і масштабів екологічних проблем у галузі охорони здоров’я.

Таким чином, екоаудит перетворюється з “рутинного інструменту контролю” за дотриманням природоохоронного законодавства у дієвий інструмент підвищення інвестиційної привабливості підприємств.

В Україні екологічний  аудит як складова частина Системи екологічного менеджменту і аудиту (СЕМА – ЕМАS) вперше був застосований в Українсько-Канадській програмі “Розвиток управління навколишнім середовищем (район басейну ріки Дніпро)”. Вона виконувалась за допомогою Міжнародного центру Досліджень та Розвитку Канади (ІДRС). У складі програми виконано комплексний проект «Екологічний аудит» і “зелені технології” Всеукраїнським державно-громадським Фондом відродження Дніпра. Він мав на меті cтворення нормативно-методичних і організаційно-технологічних умов для комплексного впровадження в Україні системи екологічного аудиту і “зелених” технологій на прикладі підприємств харчової галузі, які розміщені в басейні ріки Дніпро.

За результатами виконання  зазначеного проекту була напрацьована вітчизняна база впровадження в Україні  СЕМА на рівні “підприємство-галузь”. Розроблена концепція запровадження екоаудиту в Україні відрізняється комплексним підходом, систематизує інформацію методологічної і практичної направленості.

Визначено роль екологічного аудиту в реформуванні економіки України та попит на його послуги, зокрема:

• екоаудитування виводу підприємств з експлуатації при реструктуризації галузі;
• екоаудиторські оцінки екологічних ризиків пріоритетних заходів з екологічного оздоровлення підприємств, які приватизуються;
• екоаудиторська оцінка екологічних витрат;
• екоаудиторська оцінка програмних заходів ресурсозбереження;
• екоаудиторський захист корпоративних інтересів;
• екоаудиторська оцінка умов екологічного страхування;
• екоаудиторська оцінка нормативної бази.

Обґрунтована  необхідність застосування екологічного аудиту при приватизації державного майна, в інвестиційному процесі, при формуванні цін на товари і послуги з врахуванням стану навколишнього природного середовища, із запровадженням “зелених” технологій, при захисті інтересів товаровиробників. Наголошено, що запровадження екоаудиту для товаровиробників є вигідним вкладенням капіталу, так як приносить:

• зменшення витрат на видалення відходів шляхом зменшення їх маси;
• зменшення витрат на сировину шляхом більш ефективного її використання та зменшення маси відходів;
• зниження витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій та підвищення ефективності технологічного процесу;
• підвищення якості інформації, на якій базуються рішення з вибору технології, що дозволяє більш вигідно витрачати кошти;
• зменшення витрат на воду та енергію шляхом більш економічного та раціонального їх використання;
• підвищення рівня виробництва, бо працівники краще працюють там, де відчувають відповідальність керівництва та турботу про благо людей;
• розширення ринків збуту для товарів серед “екологічно свідомих” покупців;
• покращення репутації підприємства.

Ставлення до екологічного аудиту в Україні стає все більш  адекватним світовій практиці. Актуальність його як самостійного виду незалежного контролю вже безумовна. Екоаудит визнається одним з перспективних інструментів природоохоронної діяльності. Проте сьогодні розвиток екологічного аудиту в нашій країні стримується через відсутність належної правової бази. Введений в дію Закон України “Про екологічний аудит” від 24 червня 2004 року № 1862 – IV є важливим вкладом у правове забезпечення організації екоаудиту, хоча правову базу поповнює ще недостатньо. Проте й ті положення, які знайшли відображення в Законі мають велике практичне значення.

Передусім дається чітке визначення екологічного аудиту, яке поклало край багато чисельним підходам до трактування даного поняття і відрізняється від тих, які застосовуються в інших країнах: “Екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначення видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього середовища та іншим критеріям екологічного аудиту”.

Оцінка  екологічного стану діяльності підприємства

Цей тип екологічного аудиту може проводитись у складі екологічного обстеження майна підприємств, які приватизуються. Без одержання  об’єктивної інформації щодо впливу стану ділянки підприємства на довкілля не можна мати вірного уявлення про реальну вартість земельної ділянки та споруд на ній.

В оцінці екологічного стану  території, на якій розташовано підприємство, зацікавлений не лише власник підприємства, але і його потенційні покупці або інвестори.

Мета оцінки екологічного стану ділянки полягає у більш повному та достовірному встановленні існуючого і потенційного рівня її забруднення та відповідальності за неї, а також можливих шляхів оздоровлення території підприємства.

Для досягнення цієї мети необхідно розв’язати такі задачі:

• зробити історичний огляд існування земельної ділянки, провести її рекогносцирувальне обстеження та визначити екологічні ризики;
• провести дослідження забруднення ділянки та оцінити можливу відповідальність за порушення природоохоронного законодавства;
• розробити план оздоровчих заходів та орієнтовно оцінити їх вартість.

Таким чином, робота має три етапи:

1. Визначення ризиків. До складу цього етапу входить:

• збір інформації щодо використання ділянки та виробничої діяльності на ній як у сучасний, так і минулий період;

• обстеження ділянки фахівцем-екологом у супроводі особи, яка добре знає ділянку та місцеве виробництво;
• огляд екологічної документації, яка є у власника ділянки та в органах державного управління;
• підготовка звіту, в якому висвітлюються дані про існуючі та потенційно можливі джерела забруднення в межах ділянки.

При розв’язанні зазначених завдань доцільно мати на увазі:

1) еволюцію використання ділянки  та споруд на ній бажано  простежити на протязі найбільш  тривалого періоду, аж до самого початку активного антропогенного впливу на неї. При цьому важливо знайти і вивчити доступні документальні свідоцтва. Пильної уваги вимагає вивчення забруднення підземних вод, особливо тих, що є джерелами питного водопостачання. При цьому необхідно з’ясувати можливість переміщення осередку забруднення за межі ділянки. Частіше за все юридичні та фізичні наслідки при виході забруднення за межі ділянки підприємства значно ускладнюються;