Бухгалтерский учет в зарубежных странах

     Ці  спільні підприємства не пов’язані  зі створенням корпорації, товариства або іншого суб’єкта господарювання чи фінансової структури, яка є відокремленою від самих контролюючих учасників. Кожен контролюючий учасник контролює свою частку майбутніх економічних вигід через свою частку в спільно контрольованому активі.

     Багато  операцій у видобуванні нафти, газу та корисних копалин пов’язані зі спільно контрольованими активами, наприклад, багато нафтовидобувних компаній можуть спільно контролювати та експлуатувати нафтопровід.

     Кожен контролюючий учасник використовує нафтопровід для транспортування своєї власної продукції, а в обмін на це він несе узгоджену частину витрат з експлуатації нафтопроводу. Ще один приклад спільно контрольованого активу: два суб’єкти господарювання спільно контролюють нерухомість, причому кожен отримує частку одержаної орендної плати і несе частку витрат.

     21. Щодо своєї частки  в спільно контрольованих активах, контролюючомуучасникові слід визнавати у своїх фінансових звітах таке:

     a) свою частку спільно  контрольованих активів,  класифікованих згідноз  характером цих  активів;

     б) будь-які понесені ним зобов’язання;

     в) свою частку будь-яких зобов’язань щодо спільного підприємства, понесених спільно з іншими контролюючими учасниками;

     г) будь-який дохід від  продажу або використання своєї частки продукції спільного підприємства разом зі своєю часткою в будь-яких витратах, понесених спільним підприємством;

     ґ) будь-які витрати, понесені ним щодо його частки в спільному підприємстві.

     Щодо  частки в спільно контрольованих активах, кожен контролюючий учасник включає в свої облікові реєстри і визнає у своїх фінансових звітах:

     a) свою частку в спільно контрольованих активах, класифікованих не як інвестиція, а згідно з характером цих активів. Наприклад, частка спільно контрольованого нафтопроводу класифікується як основні засоби;

     б) будь-які зобов’язання, понесені, наприклад, для фінансування його частки активів;

     в) свою частку в будь-яких зобов’язаннях, понесених спільно з іншими контролюючими учасниками щодо спільного підприємства; будь-який дохід від продажу або використання своєї частки в продукції спільного підприємства, разом зі своєю часткою в будь-яких витратах, понесених спільним підприємством;

     ґ) будь-які витрати, понесені ним щодо своєї частки в спільному підприємстві, наприклад, витрати, пов’язані з фінансуванням частки контролюючого учасника в активах і з продажем своєї частки продукції. 

     СПІЛЬНО КОНТРОЛЬОВАНІ СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

     Спільно контрольований суб’єкт господарювання – це спільне підприємство, яке передбачає створення корпорації, товариства або іншого суб’єкта господарювання, у якому кожен контролюючий учасник має частку. Такий суб’єкт господарювання здійснює діяльність так само, як і інші суб’єкти господарювання, за винятком того, що контрактна угода між контролюючими учасниками встановлює спільний контроль за економічною діяльністю цього суб’єкта господарювання.

     Спільно контрольований суб’єкт господарювання контролює активи спільного підприємства, бере зобов’язання, несе витрати й отримує дохід. Він може укладати контракти від свого власного імені та залучати кошти з метою здійснення діяльності спільного підприємства. Кожен контролюючий учасник має право на одержання частки результатів діяльності спільно контрольованого суб’єкта господарювання, хоча деякі спільно контрольовані суб’єкти господарювання припускають розподіл продукції спільного підприємства.

     Типовим прикладом спільно контрольованого суб’єкта господарювання є той, коли два суб’єкти господарювання об’єднують свою діяльність у конкретному напрямку діяльності, передаючи відповідні активи та зобов’язання в спільно контрольований суб’єкт господарювання. Інший приклад – це коли суб’єкт господарювання розпочинає свою діяльність в іноземній країні спільно з урядовою (або іншою) установою в цій країні, створюючи окремий суб’єкт господарювання, який спільно контролюється цим суб’єктом господарювання та державною (або іншою) установою.

     Багато  спільно контрольованих суб’єктів  господарювання за своєю сутністю подібні до тих спільних підприємств, що їх називають спільно контрольованими операціями або спільно контрольованими активами.

     Наприклад, контролюючі учасники можуть передати спільно контрольований актив (наприклад, нафтопровід) спільно контрольованому суб’єктові господарювання з міркувань оподаткування або з інших причин. Аналогічно, контролюючі учасники можуть вносити до спільно контрольованого суб’єкта господарювання активи, які спільно використовуватимуться. Деякі спільно контрольовані операції передбачають створення спільно контрольованого суб’єкта господарювання для здійснення конкретної діяльності, наприклад проектування, маркетингу та збуту продукції або її обслуговування після продажу.

     Спільно контрольований суб’єкт господарювання веде свої власні облікові реєстри, а також складає та подає фінансові звіти так само, як і інші суб’єкти господарювання, згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності.

     Кожен контролюючий учасник робить свій внесок у спільно контрольований суб’єкт господарювання грошовими коштами або іншими ресурсами. Ці внески включаються до облікових реєстрів контролюючого учасника та визнаються в його фінансових звітах як інвестиція в спільно контрольований суб’єкт господарювання.

     Коротка характеристика суб’єктів господарювання наведена на рисунку 3.1. 

     Рис. 3.1. – Коротка характеристика видів  спільного підприємства. 

     Спільне підприємство може обрати один з методів  обліку та звітності: метод пропорційної консолідації чи метод участі в капіталі. 
 

     Пропорційна консолідація

     Пропорційна консолідація – це метод обліку і  звітності, згідно з  яким частка контролюючого учасника в кожному з активів, зобов’язань, доходів і витрат спільно контрольованого суб’єкта господарювання об’єднується на постатейній основі з подібними статтями у фінансових звітах контролюючого учасника або відображається як окрема стаття у фінансових звітах контролюючого учасника.

     Застосування  пропорційної консолідації означає, що баланс контролюючого учасника містить його частку в активах, які він спільно контролює, а також його частку в зобов’язаннях, за якими він несе спільну відповідальність. Звіт про прибутки та збитки контролюючого учасника містить його частку доходу та витрат спільно контрольованого суб’єкта господарювання.

     Для здійснення пропорційної консолідації можна застосувати різні формати звітності. Контролюючий учасник може об’єднувати свою частку в кожному з активів, зобов’язань, доходів та витрат спільно контрольованого суб’єкта господарювання з аналогічними статтями у своїх фінансових звітах на постатейній основі. Наприклад, він може об’єднати свою частку запасів спільно контрольованого суб’єкта господарювання зі своїми запасами, а також свою частку основних засобів спільно контрольованого суб’єкта господарювання зі своїми основними засобами.

     За  іншим форматом звітності контролюючий учасник може включати до своїх фінансових звітів окремі статті для своєї частки активів, зобов’язань, доходу та витрат спільно  свою частку в поточних активах спільно контрольованого суб’єкта господарювання окремо як частину своїх поточних активів; він може відображати свою частку основних засобів спільно контрольованого суб’єктагосподарювання окремо як свою частину основних засобів.

     Обидва  ці формати звітності ведуть до відображення у звітності ідентичних сум прибутку і збитку та кожного основного класу активів, зобов’язань, доходу та витрат; обидва формати є прийнятними для цілей МСБО 31.

     Незалежно від того, який формат використовується для здійснення пропорційної консолідації, згортання будь-яких активів або зобов’язань шляхом вирахування інших зобов’язань або активів чи згортання доходів або витрат шляхом вирахування інших витрат або доходів не є допустимим, якщо воно не передбачається законодавством і не являє собою очікувану реалізацію активу або погашення зобов’язань.

     Контролюючому учасникові слід припиняти  застосування пропорційної консолідації, починаючи з дати, коли він припиняє здійснювати спільнийконтроль за спільно контрольованим суб’єктом господарювання.

     Контролюючий  учасник припиняє застосовувати  пропорційну консолідацію з дати, коли він перестає брати участь у спільному контролі за спільно контрольованим суб’єктом господарювання. Це може статися, наприклад, коли контролюючий учасник продає свою частку або коли встановлюються зовнішні обмеження щодо спільно контрольованого суб’єкта господарювання, у результаті яких такий контролюючий учасник втрачає спільний контроль. 

     Метод участі в капіталі

     Метод участі в капіталі – це метод обліку, згідно з яким частку участі в спільно контрольованому суб’єкті господарювання первісно відображають за собівартістю, а потім коригують відповідно до зміни частки контролюючого учасника в чистих активах спільно контрольованого суб’єкта господарювання. Прибутки та збитки контролюючого учасника включають частку контролюючого учасника в прибутку чи збитку спільно контрольованого суб’єкта господарювання. 

     Застосування  методу участі в капіталі підтримують ті, хто наполягає на недоцільності об’єднання контрольованих статей зі спільно контрольованими статтями, а також ті, хто вважає, що контролюючі учасники мають суттєвий вплив, а не спільний контроль щодо спільно контрольованого суб’єкта господарювання. МСБО 31 не рекомендує застосовувати метод участі в капіталі, оскільки пропорційна консолідація краще відображає сутність та економічний характер частки в спільно контрольованому суб’єкті господарювання, тобто контроль за часткою контролюючого учасника в майбутніх економічних вигодах. Протее МСБО 31 дозволяє застосовувати метод участі в капіталі як дозволений альтернативний підхід при визнанні частки в спільно контрольованих суб’єктах господарювання.

     Контролюючому учасникові слід припиняти  застосовувати метод  участі в капіталі, починаючи з дати, коли він припиняє здійснювати спільнийконтроль за спільно контрольованим суб’єктом господарювання або матисуттєвий вплив у ньому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ЛІТЕРАТУРА

     1. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. – Житомир: ПП “Рута”, 2002.

2. Єфіменко В.І., Лук’яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах. Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. В.І.Єфіменка. – К.:КНЕУ, 2005.

     3.   С.В. Кочерга, К.А. Пилипенко . БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ. Київ: Центр навчальної літератури, 2005

     4.  Облік у зарубіжних країнах: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2008.

     5.  Міжнародний стандарт бухгалтерського  обліку 31 «Фінансова звітність щодо  частки в спільних підприємствах».