Бухгалтерский учет в США

5 Собівартість. Об'єкти бухгалтерського  обліку повинні бути оцінені за ціною придбання і витрат, пов'язаних з їх доставкою, установкою, наладкою і введенням в експлуатацію.

6 Консерватизм. Якщо собівартість  об'єкта вище його продажної  ціни, то об'єкт відображається  у звітності за продажною ціною. Таким чином, виник збиток відображається у тому звітному періоді, коли він був виявлений, а прибуток - в тому, коли вона була фактично отримана. Доходи, потенційно сформовані в даному періоді, повинні бути показані в тому звітному періоді, в якому вони будуть реалізовані, а витрати, потенційно сформовані в даному звітному періоді, повинні в ньому ж і вказуватися, а не ставитися на майбутні звітні періоди.

7 Значимість. Віднесення об'єкта до тієї чи іншої бухгалтерської категорії залежить від того, яке значення надає йому власник. Так, на одному підприємстві об'єкт може бути відразу ж списаний на витрати даного звітного періоду, а на іншому - віднесено до основних засобів.

8 Реалізація. В американській  системі обліку реалізація - це момент переходу права власності на цінність. Таким чином, згідно американської концепції прибуток виникає в момент відвантаження товарів. У цьому випадку прибуток є, а грошей на виплату зарплати, погашення кредиторської заборгованості та сплату податків немає. Дана обставина змушує американських бухгалтерів складати складний звіт про рух грошових коштів. У білоруській практиці обліку таких проблем не виникає.

9 Відповідність. Доходи конкретного звітного періоду повинні бути співвіднесені з витратами, завдяки яким ці доходи одержані. У зв'язку з цим в американській бухгалтерії витратою визнається не виплата грошей, а виникнення і здійснення прав на ці виплати. Відповідно, і доходом визнається не отримання грошей, а виникнення права на них. Звідси виникає величезний розрив між нарахуванням грошових сум і їх реальним станом. [2]

4.План рахунків бухгалтерського обліку США

 

Характерною ознакою Англосаксонської облікової системи є відсутність загальноприйнятих національних планів рахунків. Існують певні рекомендації щодо складання плану рахунків, що наводяться в посібниках з фінансового обліку. Але ці посібники носять чисто рекомендаційний характер і просто допомагають бухгалтерам більш низької кваліфікації в розробці реального плану рахунків. Так як більшість підприємств, які зобов'язані надавати фінансову звітність, є великими і середніми, то в них детальна структура плану рахунків прив'язана до потреб управлінського обліку та аналізу та просто забезпечує можливість сформувати звітність за наявними даними. Активне використання обчислювальної техніки для опрацювання облікової інформації дозволяє відмовитися навіть від ієрархічної структури плану рахунків. План рахунків будується на основі методу “затрати-випуск”. [5, c. 30]

GAAP не наказує дотримання  якогось плану рахунків в директивному порядку. Тим не менше існує загальноприйнятий порядок: укрупнені рубрики плану рахунків в цілому відповідають укрупненим рубриками балансового та інших важливих звітів.

Рубрики плану рахунків мають  цифрове кодове позначення.

Перша цифра коду відповідає порядковому номеру розділу плану  рахунків: 1 - активи; 2 - пасиви; 3 – власний капітал (капітал власників компанії); 4 - доходи; 5 - витрати; 6 - податки.

Друга цифра - номер рубрики  в складі розділу: 11 - кошти; 12 - короткострокові цінні папери; 13 - дебіторська заборгованість; 14 - товарно-матеріальні запаси; 15 - інші оборотні кошти; 16 - власність, будівлі, обладнання; 17 - довгострокова дебіторська заборгованість; 18 - інвестиції; 19 - інші необоротні засоби. Всі ці рубрики, кодові номери яких починаються з одиниці, відносяться до активів.

Далі йдуть рубрики, кодові номери яких починаються з двійки і які відносяться до пасивів: 21 - рахунки до оплаті; 22 - короткострокові боргові зобов'язання; 23 - податки, що підлягають виплаті; 24 - нараховані зобов'язання; 25 - Інші поточні зобов'язання; 26 - довгострокові боргові зобов'язання; 27 - відстрочені до оплати податки; 29 – інші довгострокові зобов'язання.

Рубрики, що починаються  з трійки, характеризують стан капіталу власників компанії: 31 - статутний фонд, акції; 32 - сплачена сума акціонерного капіталу понад статутного фонду; 33 - нерозподілений прибуток; 34 – засоби цільового призначення (асигновані і зарезервовані кошти); 35 - поправки з переоцінки; 36 - поправка при перерахунку іноземної валюти наростаючим підсумком; 37 - сумарний дохід.

У розділі «Доходи» за першою цифрою коду - четвіркою стоїть нуль, а рубрики нумеруються по третій цифрі.

У рубриці витрат 51 відповідає собівартості реалізованої продукції, 52 - витратам збуту (витратам на реалізацію) і т.д. Подальша нумерація рубрик варіюється, однак в цілому відображає приблизно одні й ті ж позиції, лише під різними кодовими номерами.

У рамках цих рубрик існують субрубріки, наприклад: 111 - готівкові кошти (залишки на рахунках в банку) або 131- Дебіторська заборгованість за торговими операціями. Ділення може йти і далі, наприклад: 1310 - дебіторська заборгованості від підрозділів компанії або 1317 - дебіторська заборгованість за гонорарами. При дробленні рубрик на більш дрібні різноманітність між планами рахунків різних компаній посилюється, бо у міру поглиблення деталізації в більшою мірою проявляється специфіка їх діяльності. Як правило, в залежності від розмірів компанії ступінь дроблення досягає рівня, характеризується наявністю трьох-чотирьох знаків у кодовому номері. Однак при необхідності компанії можуть використовувати і велику ступінь деталізації своїх рахунків.

Кожна фірма, враховуючи внутрішні потреби, розробляє власний план рахунків бухгалтерського обліку. [6]

 

 

 

5.Обліковий цикл в США

 

Звітність підприємств США складається на певний момент часу. Між датами складання звітності господарські операції реєструються на рахунках і потім узагальнюються для складання нової звітності. Для того, щоб правильно відобразити операції на рахунках, бухгалтер повинен вирішити три проблеми:

1) коли сталася операція - проблема визнання;

2) яка вартісна оцінка  операції - проблема оцінки;

3) на яких рахунках  записати операцію - проблема класифікації.

Ці проблеми вирішуються в процесі облікового циклу. Обліковий цикл підприємства описаний в таблиці 5.1.

                                                                                       Таблиця 5.1  

Обліковий цикл підприємства

Протягом звітного періоду	Визнання та оцінка операцій на основі документів
Протягом звітного періоду	Запис операцій в журнали  операцій
Протягом звітного періоду	Перенесення записів у  Головну книгу (щомісяця із спеціальних  журналів) та у допоміжні книги (щодня із спеціальних журналів)
В кінці звітного періоду	Підготовка пробного балансу
В кінці звітного періоду	Підготовка скоригованого  пробного балансу
В кінці звітного періоду	Підготовка звітності
В кінці звітного періоду	Закриття тимчасових рахунків
На початку наступного звітного періоду	Зворотні записи (можливий, але не обов'язковий етап)

 

Зазвичай фірма США  для реєстрації має кілька журналів та Головний журнал.

Процес перенесення з  Головного журналу в Головну  книгу називають рознесенням, і  виконується ця процедура в наступній послідовності:

• в Головній книзі знаходять  рахунок, що дебетується;

• проставляють дату здійснення операції та в графі «Довідка про  проводці» записують номер сторінки журналу, з якого перенесений даний запис;

• в графі "дебет" пишуть суму, зафіксовану в журналі, і  одночасно виводять сальдо після кожної операції;

• повторюють таку ж процедуру  по кредиту рахунку.

Головна книга складається з рахунків активів, зобов'язань, капіталу, доходів, витрат. Вона може вестися у вигляді книги, файлу, папки і т.д. Всі господарські операції записуються на відповідні рахунки Головної книги. А оскільки такі записи недостатньо інформативні про здійснені операції, то ведуться журнали операцій, де по мірі здійснення проводять їх реєстрацію з докладним описом їх сутності та кореспонденції рахунків.

Головна книга являє собою  деталізовану версію балансу, де завжди повинна виконуватися умова балансового рівняння. Після закінчення розноски даних всіх журналів виводять сальдо на кінець звітного періоду по кожному рахунку Головної книги і складають пробний баланс. Практично всі дії розноски здійснюються автоматично.

Для спрощення процесу  запису і перенесення відкриваються  Спеціальні журнали (Special Journals) для кожної групи повторюваних операцій: Журнал продажів (Sales Journal) - для запису виставлених рахунків за продажі в кредит; Журнал закупівель (Purchase Journal) - для запису закупівель, зроблених в кредит; Журнал надходжень коштів (Cast receipts Journal) - для запису отримання коштів; Журнал виплат коштів (Cast payments Journal) - для запису отримання коштів.

Переваги ведення спеціальних  журналів:

• Замість того, щоб переносити окремі суми на рахунки дебіторської заборгованості і реалізації, лише підсумкові суми заносяться в кінці місяця на рахунки Головної книги;
• Процес відображення господарських операцій можна розділити між декількома бухгалтерами. [4]

 

 

 

6.Американська система фінансової звітності

 

Фінансова звітність, яка публікується західними компаніями, являє собою барвисто оформлені буклети, які крім самих форм бухгалтерських звітів, завірених аудитором, містять багато іншої інформації. Як правило, це звернення президента компанії до акціонерів, звіт ради директорів, аналіз розвитку фірми за попередні роки, прогноз на найближчі роки, опис географії та розміру інвестицій, міжнародних зв'язків, розповідь про соціальну політику компанії з різними графіками, схемами, діаграмами, фотографіями

Така інформація не регулюється  і представляється виключно на розсуд компанії. Тим не менше вона дуже важлива для користувачів, як додаткове  джерело даних для прийняття  рішень. [3, c. 12]

У США обов'язково надання  фінансової звітності акціонерам і SEC (Комісія з цінних паперів і біржових операцій). У IRS (податкове управління) фінансова звітність автоматично не надається, також надання звітності організаціям, що здійснюють її статистичне узагальнення, є справою самого підприємства.

Фінансова звітність в  США включає такі види обов'язкових звітів:

• Баланс (balance sheet) - відображає фінансовий стан фірми на певну дату, наприклад, на кінець звітного періоду.
• Звіт про фінансові результати чи звіт про прибутки і збитки (income statement) - містить інформацію про діяльність по створенню прибутку або про засоби зароблені (витрачені) протягом певного періоду.
• Звіт про зміну власного капіталу (statement of owners equity) - показує зміни коштів, вкладених власником у фірму за певний проміжок часу.
• Звіт про рух грошових коштів (statement of cash flow) - підсумовує всі грошові надходження фірми і розкриває їх вико-вання протягом певного періоду.

Додатково можуть надаватися: звіт про накопичений нерозподілений прибуток, пояснювальна записка, висновок аудиторської фірми, екологічний звіт та ін.

Звіт про нерозподілений прибуток. Нерозподілений прибуток являє собою залишок чистого прибутку, що знаходиться в розпорядженні компанії. Нерозподілений прибуток на кінець звітного періоду дорівнює нерозподіленого прибутку в кінці попереднього облікового періоду плюс чистий прибуток за період мінус виплати дивідендів за акціями.[3, c. 18]

У вимогах КЦББ говориться, що всі компанії, зареєстровані в  КЦББ, повинні представляти порівняльні дані за два попередні роки для всіх звітів, що входять в комплект звітності, за винятком бухгалтерського балансу, для якого порівняльні дані потрібні тільки за один рік. Це правило є обов'язковим незалежно від того, за яким стандартом складена фінансова звітність.Для компаній, які переходять на МСФЗ, в рік переходу вимагається подання порівняльних даних тільки за один рік. Загальні вимоги для непублічних компаній - порівняльні дані за один рік представляються для всіх числових показників фінансової звітності.

Баланс зазвичай представлений  з окремим виділенням суми активів, яка балансується з сумою зобов'язань і акціонерного капіталу:

Склад бухгалтерського балансу  аналогічний вимогам МСФЗ, але  зазвичай статті розташовуються в порядку  зменшення ліквідності. Бухгалтерський баланс повинен бути достатньо докладним, щоб дозволяти ідентифікувати всі суттєві статті. Публічні компанії повинні керуватися детальними рекомендаціями КЦББ з даного питання.

Звіт про прибутки і  збитки представляється в одному з двох форматів:

• Одноступеневому - в якому всі витрати класифікуються за статтями і відраховуються з загальної суми доходів, в результаті чого виходить прибуток до податку на прибуток;
• Багатоступеневому - в якому собівартість продажів відраховується з виручки від продажів, у результаті чого виходить валовий прибуток, потім представляються інші доходи і витрати і відбивається прибуток до податку на прибуток.

Правила КЦББ наказують публічним  компаніям показувати витрати за статтями. Величини, що відносяться  до частки міноритарних акціонерів, відображаються як компонент чистого прибутку або збитку.

Може бути використана  одна з трьох передбачених форм:

• Єдиний звіт про прибутки, інший сукупний прибуток і накопичений інший сукупний прибуток, в якому представлені чистий прибуток, інший сукупний дохід і зміни по рахунку накопиченого іншого сукупного доходу;
• Використання двох звітів (звіту про прибутки та звіту про інший сукупний прибуток і накопичений інший сукупний прибуток);
• Виділення окремою категорією в звіті про зміни в акціонерному капіталі (як у МСФЗ).