Баланс: економічний зміст, методика і техніка складання

Зміст

Вступ. 3

1. Економічний зміст бухгалтерського балансу, як форми звітності, його структура та призначення 6

2. Загальна характеристика  активу та пасиву  балансу 16

3. Методика складання  балансу на прикладі  ВАТ „Бровар” 33

Висновок 40

Список  використаних джерел 42

Додатки

Вступ.

       На  сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни  торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерського  обліку.

       Перехід до ринкової економіки жадає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, активізації підприємництва і мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, виробляються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

       У зв'язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість  користувачів бухгалтерської інформації (фінансової звітності). Якщо вона раніш, при нашій "відкритості", призначалася досить вузькому колу користувачів (вищестоящій організації, фінансовому органу, установі, банку і територіальному органу статистики), то в ринковій економіці її користувачами стають практично всі учасники ринкових відносин: ті хто, безпосередньо зв'язані з підприємництвом (бізнесом), тобто менеджери і всі інші, хто зв’язаний з керуванням, включаючи, природно, бухгалтерів, яких у західній практиці називають бухгалтерами-аудиторами і бухгалтерами-аналітиками; ті хто, безпосередньо не працюють на підприємствах (фірмах), але мають прямий фінансовий інтерес - акціонери, інвестори, різні кредитори, покупці і продавці продукції (послуг) і так далі; третю групу представляють користувачі, що мають непрямий фінансовий інтерес - різні фінансові інститути (біржі, асоціації тощо ), податкові служби, органи статистики, профспілки й інші. Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стійкості, маневреності капіталу й ефективності його використання. Ефективність керування господарською діяльністю виміряється системою показників, що знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності. Вимір показників, факторів їхньої зміни і виявлення результатів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності є першочерговими задачами її аналізу.

       Неодмінною  умовою повного якісного аналізу  фінансово-господарської діяльності підприємства є уміння читати фінансову  звітність, і, зокрема , основну її форму - бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічний зміст кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій чи іншій статті і значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.

       Актуальність  теми дослідження полягає у оволодінні методики аналізу балансу. Вона дозволить  об'єктивно оцінити ефективність господарської діяльності і виробити обґрунтовані управлінські рішення  з метою виявлення і використання резервів поліпшення функціонування усіх виробничих ресурсів підприємства. Уміти читати баланс повинні керівник підприємства, працівники економічних і інших служб для рішення найрізноманітніших питань.

       У курсовій роботі дана загальна характеристика бухгалтерського балансу, як основного джерела інформації для аналізу фінансового стану. Розглянуто порядок складання балансу на підприємстві ВАТ „БРОВАР”.

       Об’єктом  дослідження курсової роботи є теоретичні засади складання фінансової звітності  підприємства, а особливо балансу.

       Метою курсової роботи є дослідження методтки складання балансу на ВАТ „Бровар”.

     Мета  роботи реалізується шляхом виконання  таких завдань:

• дослідити зміст бухгалтерського балансу, його структуру та призначення;
• дослідити і дати характеристику активу і пасиву балансу;
• показати методику складання балансу на підприємстві ВАТ „Бровар”.

 
 
 

       1. Економічний зміст бухгалтерського балансу, як форми звітності, його структура та призначення.

       Кінцевим  вираженням процесу обліку господарських  операцій підприємства є бухгалтерська звітність, у якій представлені дані, що відбивають майнове положення організації, стан її фінансів, результати її діяльності. Облікові дані рухаються в процесі обліку від господарських операцій безпосередньо до форм бухгалтерської звітності, проходячи при цьому кілька ступіней обліку, у кожної наступній з яких більш високий рівень узагальнення інформації. У процесі цього руху вартісні і натуральні показники здобувають риси наочності і зручності у використанні.

       На  нижній ступіні облікового процесу інформація вноситься і групується у виді різного роду первинних документів. Після відповідного угруповання дані попадають  у регістри аналітичного обліку, причому розподіл даних тут може здійснюватися по самих різних ознаках, у залежності від виду аналітичного регістра. Наступною стадією узагальнення інформації є регістри синтетичного обліку. Якщо в рамках цієї стадії необхідно виділити більш-менш узагальнені регістри, то найбільш наочним варто визнати Головну книгу й Оборотний баланс. Потім випливають форми звітності, про які потрібно сказати особливо.

       Склад бухгалтерської звітності визначений Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», її зміст, Положенням стандарт бухгалтерського обліку «Баланс». Відповідно до цих нормативних актів до складу звітних форм організації входить бухгалтерський баланс - №1.

       Дану  форму звітності варто визнати  найбільш універсальною, оскільки наочність і рівень узагальнення облікових даних знаходяться в ній на якісно більш високому рівні.

       По  своїй сутності бухгалтерський баланс це джерело інформації про майновий стан організації і його структуру, включаючи і вартість  знову створену у виді збільшення власного капіталу.

         Інші форми звітності характеризують  яку-небудь частину представленої  в балансі інформації – грошові кошти, прибуток, склад і фінанси власного капіталу. Баланс характеризує діяльність підприємства в цілому, це головна й універсальна форма звітності, всі інші форми доповнюють його, хоча в силу ідентичності облікових даних усі форми звітності необхідно розуміти як єдине ціле.

       Таким чином, у сучасному складі звітності  організації форма №1 виконує  роль своєрідного стрижня навколо  якого групуються представлені в  наочній формі дані про діяльності підприємства за визначений період часу (звітний період).

       Варто додати, що процес узагальнення даних  не закінчується складанням бухгалтерського  балансу окремого підприємства. Інформація, рухаючи по шляху узагальнення, може потрапити в зведений баланс. Але  якщо в попередніх стадіях принципи узагальнення даних визначаються формою регістрів обліку, то тут узагальнення відбувається шляхом додавання кількісної вартісної інформації. Зведений баланс являє собою ні що інше, як зведення сум постатейних показників різних балансів. Така форма угруповання даних зручна для характеристики майнового стану якої-небудь галузі. Складають його різні міністерства і відомства.

       Бухгалтерський  баланс представляє майнову масу підприємства в двох розрізах  -  з погляду складу майна, і з  погляду джерел його придбання, причому останнє розуміється не як місцезнаходження або адреса джерела придбання, а як зобов'язання за отримані цінності. Цей факт має важливе значення для розуміння структури цієї форми звітності, тому що деякі ресурси підприємства по юридичній приналежності можуть бути власними, але економічно являти собою боргове зобов'язання.

       У силу двоякого відображення майна організації  баланс має властиву тільки йому особливість, що складається в зіставленні  майна і зобов'язань. Термін баланс походить від латинських слів bis і lanx, що у зв'язуванні можна перевести як подвійна чаша, тобто символ рівноваги рівності. У силу цього в сучасному бухгалтерському обліку слово «баланс» має два значення.

       1. Рівність вартісних і кількісних характеристик, тобто збалансованість.

2. Форма звітності, виражена у формі №1.

       Представлення у формі №1 майна, як у реальному  втіленні, так і у виді джерела  його формування визначає зовнішній  вигляд балансу, що відповідно до цього  підрозділяється на двох частин. Перша частина, називаним активом, (від латинського activus – діяльний) господарські засоби підприємства класифікуються по їхньому складі. В другий – пасиві, по джерелах їхнього формування. Зрозуміло, підсумки обох частин рівні між собою, тому що в обох відбивають ті самі засоби, по-різному класифіковані і згруповані.

       До  складу активу бухгалтерського балансу  входять два розділи:

    1.Необоротні активи.

    2. Оборотні активи.

       У першому представлені засоби, використовувані  протягом тривалого періоду часу (більш 1-го року). В другому - майно  більш динамічне, що швидко змінює своє фізичне втілення.

       Третій  розділ активу балансу призначений  для відображення збитків організації, що підлягають погашенню в майбутньому.

       Економічну  природу майна організації можна  розуміти по-різному. По-перше, ресурси  підприємства мають правову або речовинну форму, можна перевірити їхню наявність і стан. По-друге, майно це витрати кимсь колись зроблені й отримані підприємством у виді правового і речовинного втілення.

       По-третє, це витрати, зроблені самим підприємством, або при створенні підприємства його власниками заради доходу в майбутньому.

       Таким чином, актив балансу це відображення господарських засобів у матеріально-витратній  формі, що тісно зв'язана з правами  й обов'язками підприємства, з метою  його діяльності, що припускає результат цієї діяльності.

       Потрібно  відзначити, що майно підприємства, представлене у формі №1 у вартісній  оцінці і реальній вартості майна  підприємства можуть не збігатися. Остання  тісно зв'язана з кон’юктурою ринку, перша – зі способом обліку й оцінки господарських засобів. У періоди високої інформації розбіжність між номінальною і реальною вартістю засобів може бути дуже велико. Крім того, точнсті оцінки цінності активу заважають суб'єктивні оцінки майна правового характеру, розбіжності між цінністю витрачених засобів і економічним потенціалом, отриманим у результаті цих витрат. (Наприклад, однакові суми засобів, витрачені на виплату заробітної плати в двох різних організаціях, не означає рівності кваліфікації штату працівників, а виходить, і рівності можливостей цих організацій).

       Сума  засобів підприємства, представлена в активі бухгалтерського балансу, є основою для ведення ними своєї господарської діяльності, при проведенні якої підприємство виступає юридичною особою.

       Саме  тому актив балансу є основою  визнання самостійного бухгалтерського балансу, одним з ознак юридичної особи, основою впливу цієї форми бухгалтерської звітності на законодавство України.

       У пасиві балансу майно представлене по джерелах його утворення, за формою його створення підприємством. Величина пасиву балансу – це сума зобов'язань організації, але ці зобов'язання неоднорідні по своїй економічній сутності. Одні, виступають як зобов'язання перед власниками, інші як зобов'язання перед сторонніми організаціями й особами. У сучасному бухгалтерському обліку джерело утворення майна розглядається як вид зобов'язань визначеної величини, тому інформація, представлене в цій частині балансу, це скоріше способи залучення засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, чим місце, з якого надійшли ресурси.

       Структура активу і пасиву нашої країни створена в порядку збільшення ступеня  рухливості. Легко помітити, що актив  бухгалтерського балансу починається  з майна, що може зберігати свою форму  до кінця свого існування і  закінчується найбільш рухливим майном, що практично миттєво може приймати іншу форму (засоби на розрахункових рахунках і в касі, засоби на валютному рахунку і т.д.). Можна сказати, що статті активу розташовуються в балансі по ступені ліквідності, тобто в залежності від того, у який час цього виду майно може прийняти грошову форму. Зрозуміло, збитки підприємства ніяким чином не можуть бути перетворені в гроші, однак оскільки вони підлягають обов'язковому відшкодуванню, отже, можуть вважатися майном найбільш нестабільним.