Аудиторская деятельность

Таблиця 4  
Відмінності в процесах операційного аудиту та аудиту фінансової звітності 

Як відомо, при  здійсненні аудиту фінансової звітності  основний час відводиться перевірці  даних обліку; співбесіди з управлінських та обліковим персоналом обмежуються укладанням угоди та поясненням змісту деяких облікових записів або порядку визначення бухгалтером бази оподаткування. Операційний аудитор більше часу приділяє опитуванню персоналу підприємства, дослідженню технологічних процесів, спостереженню за виконанням функцій, покладених на окремих працівників згідно з посадовими інструкціями, послідовністю виконання виробничих процесів, використанням ресурсів у процесі виробництва, постачанням та реалізацією продукції.  
Кому необхідний? 

Коли необхідний? 

Сучасні теоретики  та практики аудиту стверджують, що операційний  аудит більше схожий на управлінське консультування і навіть вбачають його зв’язок з контроллінгом, який частіше  трактують як систему управління процесом досягнення кінцевих результатів  діяльності компанії.  
У межах управлінського консультування операційний аудит здійснює оцінку:  
1)    поточної стратегії підприємства;  
2)    технології процесу виробництва і реалізації продукту (бізнес-процеси);  
3)    технології виконання основних функцій підприємства;  
4)    структури управління компанією.  
Аудитор, який здійснює операційний аудит, може визначити можливості для поліпшення продуктивності цих секторів за допомогою параметрів економічності. Аудит економічності розглядає можливість досягнення найкращої комбінації послуг при мінімальних ресурсах. Це прагнення до вдосконалення оптимальності витрат, продуктивності та ефективності. Важливим є поєднання цих трьох елементів.  
В Україні та інших пострадянських державах вже є перші результати проведення операційного аудиту.  
Необхідно відзначити, що дуже важливим аспектом при здійсненні операційного аудиту є чітке усвідомлення та розуміння завдань, які стоять перед аудиторами. В більшості випадків операційний аудит має справу з вивченням технологічних процесів виробництва, постачання та реалізації продукції і послуг, їх особливості необхідно враховувати при плануванні часу на проведення аудиту з метою уникнення проблем несвоєчасного виконання робіт та надання звіту.  
 
2.3 Методика організації зовнішнього аудиту на підприємствах України  

     Сьогодні  термін “аудит”  звичайний і зрозумілий основній масі суб’єктів  господарської діяльності. В економічних  умовах, що склалися, спостерігається  активний розвиток аудиторської діяльності, спрямований  в основному на надання професійними аудиторськими фірмами так званих супутніх аудиту послуг. До переліку проведених робіт, послуг, наданих суб’єктами аудиторської діяльності, належать планування й оптимізація оподаткування, ведення бухгалтерського обліку і представлення інтересів клієнтів у контролюючих фінансових органах, аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств із подальшим наданням рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності функціонування господарських суб’єктів тощо. Велике значення мають консультаційні послуги, причому не тільки в сфері бухгалтерського обліку та звітності, а й за всіма основними економічними напрямами, а також по деяких технічних та технологічних аспектах діяльності підприємств, для чого залучаються висококваліфіковані фахівці вузького профілю. І це далеко не повний перелік тих функцій, що взяли на себе вітчизняні аудиторські фірми.

Зараз із упевненістю  можна сказати, що зовнішній аудит  уже закріпився в сучасному діловому середовищі, його напрям і норми  прозоро визначені Законом України  “Про аудиторську діяльність” і  Національними нормативами (ННА). Зовнішній  аудит переважно проводиться  аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємство-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:  
1)    перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;  
2)    перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.  
Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятою формою.  
В основі технології внутрішній аудит аналогічний зовнішньому, методика проведення і використання ними процедур подібні. Водночас ці два види аудиту не тільки доповнюють один одного, а й мають певні відмінності (докладніше про це в Додатку Б).  
2.4 Суть та функції фінансового аудиту в Україні  
Фінансів аудит в нашій країні з’явився порівняно недавно і юридично оформився з часу прийняття Закону України “Про аудиторську діяльність”, (22.04.1993 р.).  
Фінансовий аудит – незалежна перевірка фінансових звітів чи інформацій, що відносяться до них, незалежно від прибутковості підприємства, його розміру та форми організації. Фінансовий аудит являє собою групування та вивчення даних про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізації коштів, необхідних для виконання планових чи проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства.  
В процесі фінансового аудиту з’ясовується:  
1)    платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;  
2)    забезпеченість власними обіговими коштами відповідно до потреб в них;  
3)                стан запасів товаро-матеріальних цінностей та джерел їх формування;  
4)                розміщення власних, позичкових, залучених та спеціальних джерел коштів в видах активів;  
5)                забезпечення повернення кредитів та ефективність їх використання;  
6)    створення та використання різних фондів та інші.  
Фінансовий аудит загалом – це взаємопов’язане дослідження. При фінансовому аудиті використовують вартісні оцінки показників. Фінансовий аудит дозволяє визначити можливості підприємства в близькій та віддаленій перспективі.  
Предметом фінансового аудиту є рушійна сила господарювання – гроші і вартісні характеристики діяльності.  
Основні цілі фінансового аудиту:  
1)    визначення наявного фінансового стану;  
2)    визначення зміни цього стану в структурно-часовому аспекті;  
3)    визначення факторів, що викликали ці зміни;  
4)    прогноз основних тенденцій в фінансовому стані.  
Фінансовий аудит балансу і звіту про фінансові результати дозволяє визначити ті чи інші незбалансованості у русі коштів підприємства, позитивні чи негативні тенденції та створити базу для подальшого більш детального вивчення на основі бухгалтерської, статистичної і оперативної звітності й інших інформаційних матеріалів. Слід відмітити, що аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричних висновків, а лише орієнтує користувача інформації щодо оцінки фінансового стану підприємства і визначення його вузьких місць.  
Основні методи фінансового аудиту:  
1)                аналіз коефіцієнтів – розрахування різних відношень показників, котрі засновані на існуванні співвідношень між окремими статтями звітності і мають певний економічний зміст. Аналіз складається з порівняння величин, розрахованих відносних показників з середньо галузевими, стандартними, нормативними величинами;  
2)                вертикальний аналіз – визначення загальної частки окремих статей фінансових звітів, їх співставлення;  
3)                горизонтальний аналіз – співставлення величин показників за декілька періодів. Визначення обсягу і напрямку змін, а також тенденцій зміни показників. Порівнюються як абсолютні, так і відносні показники. Цей метод також називають аналізом трендов (тенденцій).  
Перелічені методи мають свої переваги та недоліки. Найкращі результати досягаються при використанні цих методів у комплексі. Особливий інтерес являє проведення порівняльного аналізу підприємства з іншими підприємствами галузі. Для правильної оцінки декількох підприємств необхідно щоб інформація була стандартизована, а показники розраховувалися за єдиними методиками.  
Аудитор вивчає та описує в аналітичній записці основні параметри його маркетингової та товарної політики, які в подальшому будуть використані при складанні та виконанні бізнес-плану по виходу з кризи.  
Аудитор спільно з керівництвом підприємства готує попередні варіанти по вирішенню комплексу завдань по:  
1)    визначенню попиту на продукцію (послуги), його прогнозування;  
2)    вивченню конкурентоспроможності товарів, здатності бути виділеним споживачем серед інших аналогів;  
3)    забезпечення відповідності рівня якості товарів вимогам ринку;  
4)    розроблення концепції життєвого циклу товару;  
5)    управлінню товарним асортиментом;  
6)    розрахунку прогнозних обсягів виробництва та визначенню номенклатури;  
7)    розширенню інноваційної діяльності, спрямованої на розроблення нових товарів, з урахуванням ринкових вимог та стратегії підприємства.  
При проведенні аудиту слід брати до уваги те, що фінансовий стан підприємства і перспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але й факторів, що не мають вартісної оцінки (політичні, загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, підвищення загального рівня підготовки персоналу і т. д.).  
 
2.5 Суть добровільного та обов’язкового аудиту в Україні  
Розрізняють аудит добровільний і обов’язковий. Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку. 

Обов’язковий  аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов’язаний запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України “Про аудиторську діяльність” і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов’язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов’язковій аудиторській перевірці. Він спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб’єктів підприємницької діяльності.  
Обов’язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов’язковій аудиторській перевірці (за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням аудиторського висновку до податкової адміністрації, при отриманні банківського кредиту; перед емісією цінних паперів емітент, згідно з правилами Національного банку України, подає аудиторський висновок про свій фінансовий стан тощо).  
 
Розділ. 3 шляхи удосконалення аудиторської діяльності та вимоги щодо аудиторського висновку в Україні  
3.1 Вимоги до аудиторського висновку  
Вимоги розроблені відповідно до Законів України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про господарські товариства”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про аудиторську діяльність”, національних та міжнародних нормативів аудиту, Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами – емітентами облігацій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.01.2001 № 3 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2001 № 63/4284, та інших нормативних актів, що регулюють діяльність учасників фондового ринку.  
1. Аудиторський висновок складається за довільною формою, але повинен включати такі основні розділи:  
1.1. Основні відомості про аудитора (аудиторську фірму):  
1.1.1. назва, номер та дата видачі свідоцтва про внесення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності, виданого Аудиторською палатою України, місце знаходження, телефон (факс) – для юридичних осіб; прізвище, ім’я та по-батькові, номер, серія, дата видачі сертифіката аудитора, термін його дії, місце проживання, телефон (факс) – для фізичних осіб;  
1.1.2.  назва документа “Аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності “назва товариства”;  
1.1.3.  місце проведення аудиту та дата видачі висновку.  
1.2. Основні відомості про емітента:  
- повна назва;  
- код за ЄДРПОУ;  
- місце знаходження;  
- дата реєстрації;  
- дати внесення змін до установчих документів;  
- основні види діяльності;  
- кількість засновників (фізичні особи – прізвище, ім’я та по-батькові, частка в статутному капіталі; юридичні особи – назва, організаційна форма, місце знаходження, телефон (факс), частка в статутному капіталі).  
1.3. Основні відомості про умови договору на проведення аудиту:  
1.3.1. дата та номер договору на проведення аудиту;  
1.3.2. дата початку та дата закінчення проведення аудиту;  
1.3.3. масштаб проведення аудиту;  
1.3.4. підстава для проведення аудиту.  
1.4. Вимоги до змістової частини аудиторського висновку:  
1.4.1. повнота та відповідність фінансової звітності встановленим нормативам бухгалтерського обліку, зокрема Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку в Україні;  
1.4.2. наявність та незмінність (або обґрунтованість змін) облікової політики відкритого акціонерного товариства (підприємства – емітента облігацій) за період, що перевіряється;  
1.4.3. підтвердження правильності, класифікації та оцінки активів у бухгалтерському обліку відкритого акціонерного товариства (підприємства – емітента облігацій);  
1.4.4. підтвердження реальності розміру зобов’язань у фінансовій звітності відкритого акціонерного товариства (підприємства – емітента облігацій), підтвердження фактом проведення інвентаризації зобов’язань за звітний період;  
1.4.5. підтвердження правильності та адекватності визначення власного капіталу, його структури та призначення;  
1.4.6. підтвердження реальності та точності фінансових результатів діяльності відкритого акціонерного товариства (підприємства – емітента облігацій), відображених у фінансовій звітності;  
1.4.7. підтвердження відповідності даних фінансової звітності відкритого акціонерного товариства (підприємства – емітента облігацій) даним обліком та відповідності даних окремих форм звітності один одному.  
1.5. Аналіз показників фінансового стану акціонерного товариства та підприємства – емітента облігацій:  
на підставі отриманих облікових даних аудитор повинен здійснити аналіз показників фінансового стану відкритого акціонерного товариства (підприємства – емітента облігацій), а саме: коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта загальної ліквідності, коефіцієнта фінансової стійкості (чи незалежності або автономії), коефіцієнта покриття зобов’ язань власним капіталом; аудитор у разі потреби, може розраховувати інші показники.  
1.6. Висновок:  
аудитор робить висновок про те, що фінансова звітність відкритого акціонерного товариства (підприємства – емітента облігацій) відповідає встановленим вимогам чинного законодавства України та прийнятої облікової політики та реально і точно відображає його фінансовий стан на дату складання звітності.  
1.7. Прикінцеві положення:  
1.7.1. вищенаведені розділи аудиторського висновку є обов’язковими;  
1.7.2. аудитор на власний розсуд може доповнити висновок іншими розділами, які, на його думку, є суттєвими для оцінки діяльності та підтвердження звітності відкритого акціонерного товариства (підприємства – емітента облігацій);  
1.7.3. висновок завіряється підписом аудитора (керівника аудиторської фірми), що здійснював проведення аудиту, та печаткою.[8, ст.49-50]  
 
3.2 Проблемні питання та істотні переваги аудиту  
До проблемних питань аудиту слід віднести:  
1)    недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю;  
2)    брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;  
3)    недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси – і неосвоєний ринок аудиторських послуг;  
4)    відсутність типових форм документів з аудиту;  
5)    відсутність методичних рекомендацій з питань комп’ютеризації аудиту тощо.  
До істотних переваг аудиту слід віднести:  
1)    значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання конрольно-ревізійного апарату;  
2)    надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;  
3)    незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;  
4)    можливість вибору аудитора замовником тощо.  
Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.  
3.3 Перспективи розвитку аудиторської діяльності в Україні, а саме внутрішнього, операційного та фінансового видів аудиту  
Внутрішній аудит визначає ефективність роботи підприємства і результати зовнішнього аудиту. У зв’язку з цим уявляється актуальним, використовуючи наявну інформацію, спробувати:  
1)                проаналізувати доцільність впровадження внутрішнього аудиту на підприємствах України;  
2)                визначити роль і функції внутрішнього аудиту;  
3)                розглянути об’єкти, виділити прийоми і способи внутрішнього аудиту.  
Служба внутрішнього аудиту повинна бути укомплектована професійно придатними, кваліфікованими кадрами, які зможуть виконувати покладені на них функціональні обов’язки. Особливість організації внутрішнього аудиту полягає в тому, що він може здійснюватися одночасно із здійсненням господарської операції або слідом за нею, що дає змогу вчасно знайти недоліки в роботі підприємства і вжити заходів, спрямованих на їх усунення.  
В Україні та інших пострадянських державах вже є перші результати проведення операційного аудиту.  
Нині в процесі здійснення підприємницької діяльності особливого значення та актуальності набувають питання мінімізації витрат живої та уречевленої праці як основи вихідного матеріалу в ціноутворенні. Тільки ретельний аналіз та контроль за виробничими та торговельними витратами допоможуть вистояти в конкурентній боротьбі. Здійснення управлінсько-аналітичного обліку та аналізу, реалізація їх результатів сприятиме вдосконаленню бізнес-процесів (клієнти потребують більш досконалих товарів та послуг). Оскільки не кожне підприємство у своєму складі створює структурний підрозділ, який реалізує зазначені вище функції, виникає потреба залучення незалежних аудиторських фірм, які зможуть надати такі послуги, тобто здійснити операційний аудит. Зростання попиту на послуги з операційного аудиту потребує його задоволення та розуміння змісту й організації здійснення на підприємстві.  
На сьогоднішній день фінансовий аудит стає невід’ємною часткою фінансового життя країни, успішна робота сучасного підприємства неможлива без знання його реального виробничого та фінансового стану та конкурентного становища на ринку, на основі чого здійснюється планування подальшої діяльності. Саме ці функції і бере на себе фінансовий аудит. Саме цей вид аудиту дозволяє виявити слабкі та сильні місця підприємства і діяти відповідно. Процес вдосконалення форм та методів проведення фінансового аудиту відбувається безперервно, враховуючи зміни в економічному житті суспільного ладу, держав та окремих підприємств. Він збагачується дослідженнями та розробками вчених і практиків як країн традиційної ринкової економіки, так і молодих країн, що розвиваються.  
Проведення якісного фінансового аудиту на підприємствах України буде сприяти покращенню показників фінансово-комерційної діяльності окремих господарських одиниць та держави в цілому.  
 
Висновки  
Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступні висновки, які підсумовують викладений матеріал щодо аудиторської діяльності в Україні. 
Сьогодні у світовій практиці потреба в аудиторських послугах досить велика. Аудит знайшов широке застосування на урядовому рівні, у фінансових інститутах та в підприємницькому середовищі.  
Аудит існує лише одинадцять років, та за цей короткий термін часу зроблено не так вже й мало. Саме в наш час, ми можемо з упевненістю сказати, що аудит є незалежним. Хоча сам по собі він не має значного впливу на виробничо-господарську діяльність підприємства, виконувана інформаційна експертиза дає змогу знизити підприємницький ризик, оскільки отримана в ході аудиту інформація дає можливість прийняти більш правильне, економічно доцільне рішення як у внутрішній діяльності самого підприємства, так і з боку потенційних інвесторів та ділових партнерів.  
В роботі я розглянула такі основні питання як:  
1)           розвиток аудиту, його суть, мету та завдання;  
2)                функції та принципи встановлення внутрішнього, зовнішнього, операційного, фінансового, добровільного та обов’язкового видів аудиту на підприємствах України;  
3)                проблемні питання та переваги аудиту, перспективи розвиту деяких з видів аудиту, вимоги до аудиторського висновку.  
Провівши дослідження, я можу сказати, що потрібно від імені держави наділити аудиторські фірми визначеними повноваженнями, тобто наділити їх обов’язками створення на підприємстві системи управління прибутком через систему управління виробничими витратами, основану на інформаційному потоці, отриманому в процесі аудиту. Така система має бути побудована за принципом розвитку обліку ресурсів і витрат за номенклатурою, у часі, у просторі і, нарешті, з новим кадровим забезпеченням.  
Саме такий підхід, на мою думку, дасть змогу зсередини ознайомитися з усіма проблемами, що заважають успішному розвитку, і вжити відповідних заходів, спрямованих на підвищення ефективності підприємств.  
Функціонування служби аудиту на підприємстві, за умов додержання вказаних вимог щодо її організації, є необхідною гарантією запобігання необґрунтованим діям працівників підприємства, зниження ризику прийняття неправильних і неефективних управлінських рішень.  
На закінчення слід зазначити, що процес удосконалення форм і методів проведення аудиту відбувається безперервно, враховуючи зміни в економічному житті держави та її підприємств. Він збагачується дослідженнями й розробками вчених і практиків як країн традиційно ринкової економіки, так і країн, що розвиваються.  
Ось чому, я вважаю, що проведення якісного аудиту на підприємствах України сприятиме поліпшенню діяльності окремих господарських одиниць і держави в цілому.  
 

     Список  використаних джерел

1. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року  
№ 3125-ХІІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 14 березня 1995 року № 81-95-ВР, від 20 лютого 1996 року № 54-96-ВР.  
2.Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV // Нове діло. 2000. – № 15 (34).  
3. Закон України “Про внесення змін до статті 2 Закону України “Про систему оподаткування” від 15 січня 1998 року № 19/98-ВР // Урядовий кур’єр. – 1998.  
4 Білоусов А. Внутрішній аудит: перспективи розвитку і методика організації на підприємствах України. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2002, № 2, ст. 54-58.  
5. Білуха М. Бухгалтерська наука України в ХХІ столітті. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2001, № 2, ст. 21 та ст. 25.  
6.Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. – К.: Вища школа, 1994. – ст. 286.  
7. Богомолов А.М., Голощапов Н.А. Внутрішній аудит. Організація та методика проведення. – М. 2000, ст. 192.  
8. Величко О. Вимоги до аудиторського висновку. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2004, № 4, ст. 49-50.  
9.  Драгун Л., Вініченко О. Основні напрямки розвитку функцій аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2003, № 3, ст. 59-62.  
10. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. – К.: Основа, 1999. – ст. 274.  
11.Нетикша О. Операційний аудит: поняття, функції, практика здійснення на підприємствах України. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2002, № 5, ст. 48-52.  
12.Нетикша О. Організація процесу внутрішнього аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2002, № 8, ст. 39-42.  
13.Нетикша О. Організація процесу внутрішнього аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2002, № 9, ст. 47-52.  
14.Нетикша О. Основні елементи внутрішнього аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2004, № 4, ст. 20-22.  
15. Редько О. Генезис аудиту в Україні – між вчора та завтра. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2003, № 4, ст. 22-28. 

16.Редько О. Особливості професійної незалежності аудиту в Україні. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2003, № 5, ст. 48-53.  
17.Рудницький В. Методологія і організація аудиту. – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – ст. 190-192.  
18.Сопко В., Балченко С. Аудиторський звіт і аудиторський висновок. / Бухгалтерський облік і аудит. – 1995. - № 10. – ст. 7-12.  
19.Сопко В.В. Бухгалтерський облік.: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – ст. 574-578.  
20. Усач Б.Ф. Аудит. / Навчальний посібник. Знання –Прес. – К.: 2002, ст. 11-12 та ст. 17-18.