Аудиторська вибірка та її види

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПЕРСПЕКТИВНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ

 

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

 

Індивідуальна робота

з дисципліни:

«Аудит в зарубіжних країнах»

Варіант – 8

 

 

 

                                                                                       Виконала : студентка 

                                                                       Линів Т. А.

                                                                                               ст. гр. ЕОАс-12                     

                                                                                     Прийняв: викладач

                                                                              Білинська Н.Є.                                             

 

 

                                                                                 

 

       

 

 

Дрогобич – 2013

Зміст:

1. Теоретична частина:

1. Аудиторська вибірка та її види:

1. Визначення цілей і процес аудиторської вибірки………………
2. Визначення сукупності й одиниці вибірки допустимих відхилень..........................................................................................
3. Визначення розміру вибірки……………………………………
4. Визначення методу вибірки………………………………………

2. Аудит дебіторської заборгованості……………………………………

2. Розрахункова  частина:

3. Задача…………………………………………………………………

Список використаних джерел та літератури…………………………………...

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧПСТИНА

 

1. Аудиторська вибірка та її види
1. Визначення цілей і процес аудиторської вибірки

Термін "вибіркова перевірка" означає використання аудиторських процедур стосовно менш ніж 100 % бухгалтерських проведень або показників фінансової звітності, котрі дають змогу  аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі відібрані дані, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Вибіркові  методи використовують тоді, коли достовірні аудиторські докази неможливо одержати ефективнішим способом з інших джерел. У випадках здійснення тривалих фінансово-господарських  операцій задовільний доказ можна  отримати з аналітичного обліку, отже, тут вибіркові методи не потрібні. Проте такі аналітичні кроки не будуть ефективними там, де внутрішній контроль недостатній.

Питання про аудиторську  вибірку тісно пов'язане з такими поняттями аудиторської справи, як аудиторські докази, методи пошуку аудиторських свідчень, оцінка системи  бухгалтерського обліку та системи  внутрішнього контролю замовника.

Вибіркова перевірка може бути двох видів: на відповідність і  по суті. Завдання вибіркової перевірки  на відповідність полягає в установленні порушень норм внутрішнього контролю. Така перевірка ще називається атрибутивною. Прикладом атрибутивної вибірки  може бути перевірка такого елемента внутрішнього контролю, як дозвіл керівництва  підприємства на оплату рахунку-фактури  на купівлю матеріальних цінностей  і т.п. Вибіркова перевірка полягає  у вимірюванні порушень внутрішнього контролю У вартісному виразі, тому її ще називають кількісною.

Метод вибіркової перевірки  базується на законах теорії імовірності, під час контролю можна отримати точні дані в цілому на основі його відносно малої частини. Організація  вибіркового Дослідження передбачає визначення популяції вибірки, одиниць відбору, методів відбору та одиниць обстеження, а також обсягу вибірки.

Популяція - це набір відповідних  елементів, тобто в аудиті це можуть бути проведення, статті, записи, з яких робиться вибірка.

Плануючи процес аудиторської вибірки, його розбивають на такі етапи: визначення цілей, визначення сукупності й одиниці вибірки, установлення обмежень, визначення розміру вибірки  й методів виконання плану  аудиторської вибірки й оцінка результатів  аудиторської вибірки.

 

2.  Визначення сукупності й одиниці вибірки допустимих відхилень

Визначення сукупності, яку  необхідно перевірити, часто обумовлюється  цілями аудиту. Наприклад, якщо необхідно  встановити, чи дотримано під час  оплати рахунків-фактур усіх установлених процедур, то сукупністю будуть всі  оплачені рахунки-фактури за період, який необхідно перевірити.

Одиниця вибірки звичайно визначається як окремий елемент, що входить до складу сукупності. Такими елементами можуть бути: документи, бухгалтерські  проведення та ін.

Якщо сукупність складається  з неоднорідних елементів, то необхідно  з'ясувати можливість розподілу  цієї сукупності на дві чи більше частин і розглядати кожну з них як окрему сукупність. Такий розподіл називається стратифікацією. Стратифікація  широко використовується для вибірки  за кількісними ознаками для того, щоб зменшити розмір сукупності там, де суми мають випадковий характер.

Визначення допустимих відхилень. Перед виконанням аудиту необхідно  встановити межі допустимих відхилень. Якщо на стадії планування аудиту не визначено, яке відхилення вважати допустимим, а яке - ні (виявлене недопустиме  відхилення потребує подальших аудиторських процедур), то ефективність виконання  аудиторських процедур буде дуже низькою. Це й зрозуміло, адже за умов невизначеності аудитор, виявивши помилку, не зверне на неї уваги, бо не вважатиме її помилкою. Звідси визначення помилки або відхилення не повинно бути ні занадто загальним, ні занадто вузьким.

Як правило, найбільший інтерес  для аудиторів становлять помилки  або відхилення, які пов'язані  з твердженнями керівництва щодо компонентів фінансової звітності.

 

3.  Визначення розміру вибірки

Визначаючи розмір вибірки, дотримуються таких правил:

- розмір вибірки при  використанні статистичного і  нестатистичного методів вибірки  має бути приблизно однаковим;

- розмір вибірки повинен  збільшуватись у міру того, як  важливість проведення тестової  перевірки зростає;

- розмір вибірки повинен  збільшуватись у міру того, як  очікувана сума помилки, що  буде виявлена у сукупності, збільшується;

- розмір вибірки повинен  зменшуватись у міру того, як  важливість наявності помилки  у даній сукупності зменшується;

- чим більший розмір  вибірки, тим більша ймовірність  того, що помилка у сукупності  буде виявлена.

Із наведених вище тверджень  можна зробити такий висновок. Якщо інші аудиторські процедури  дають змогу отримати достатню кількість  аудиторських свідчень, то немає необхідності проводити тестування за допомогою  аудиторської вибірки у великих  розмірах. Однак якщо аудиторські  процедури з використанням аудиторської вибірки забезпечують основну кількість  аудиторських свідчень, то розмір аудиторської вибірки має бути великим.

Визначаючи розмір аудиторської вибірки, завжди необхідно пам'ятати  про існування пов'язаного з  цим так званого ризику неправильного  визначення розміру вибірки. Цей  ризик має два аспекти.

Перший аспект називається  ризиком неправильного відхилення. Він полягає у тому, що в результаті проведення аудиторської вибірки аудитор  вирішить не покладатися на процедури  внутрішнього контролю, оскільки вважає їх неефективними. Результатом такого неправильного висновку буде необхідність виконання додаткових аудиторських процедур, які, втім, доведуть, що фінансова  звітність подана правильно. Цей  аспект ризику впливає на ефективність окремих аудиторських процедур, але  не аудиту в цілому.

Другий аспект називається  ризиком неправильного прийняття. Він полягає у тому, що у результаті проведення аудиторської вибірки аудитор  вирішить покластися на процедури внутрішнього контролю, які не забезпечують виявлення  і виправлення помилок, що виникають  у процесі обробки інформації і підготовки фінансової звітності. Цей аспект ризику впливає на ефективність аудиту в цілому.

 

4.  Визначення методу вибірки

Існуючі методи аудиторської вибірки можна поділити на статистичні  і нестатистичні.

Статистичні методи вибірки  базуються на припущенні, що кожна  одиниця сукупності має наперед  відому (хоча і не обов'язково однакову) ймовірність бути вибраною під час  тестування.

Найчастіше використовуються такі статистичні методи:

Вибір випадковим способом. Цей метод означає, що кожна одиниця  сукупності має однакову ймовірність  бути обраною. При цьому одиниці  із сукупності вибираються випадковим способом, із можливим використанням  таблиці випадкових чисел.

Систематична вибірка. У  разі використання систематичної вибірки  одиниці із сукупності вибираються  через певні однакові інтервали. Величина однакового інтервалу визначається діленням кількості одиниць у  сукупності на розмір вибірки, яку необхідно  зробити.

Наприклад, якщо розмір сукупності 20 000 одиниць, а розмір вибірки - 100 одиниць, то величина інтервалу має бути:

20 000 / 100 = 200 одиниць.

Багатоступенева вибірка. Багатоступенева  вибірка означає кількаразове проведення вибірки на різних рівнях. Прикладом  багатоступеневої вибірки може бути вибір кількох сальдо рахунків бухгалтерського  обліку, які необхідно підтвердити, з наступним відбором кількох  рахунків-фактур чи накладних для  кожного рахунку. У такий спосіб аудитор може оцінити достовірність  цілого компонента фінансової звітності, до складу якого входять відібрані  рахунки.

Що стосується нестатистичних (довільних) методів вибірки, то у  разі їх застосування ймовірність кожної одиниці сукупності бути обраною  для тестування наперед невідома. Тому, застосовуючи нестатистичні методи вибірки, аудитор має бути впевненим, що обрані ним для тестування одиниці  сукупності є справді типовими для  цієї сукупності.

Оцінка результатів аудиторської вибірки. Оцінка результатів вибірки  є найважливішою і найважчою  частиною процесу аудиторської вибірки. Оцінюючи результати аудиторської вибірки, аудитори роблять два типи висновків: вони або залишаються задоволеними результатами аудиторської вибірки, отримавши  достатню кількість аудиторських свідчень, або вирішують збільшити обсяг  вибірки. При вибірковій перевірці  застосовують метод статистичної вибірки  до елементів популяції тоді, коли з неї вже вибрані найбільш значні елементи перевіркою суцільним  способом.

Вживається також групування елементів за однаковими ознаками, наприклад відокремлюють рахунки  на приблизну однакову суму і вибірку  роблять зі створеної підгрупи.

Існують три методи відбору  елементів вибірки: систематичний, довільний і безсистемний. За систематичного методу відбору потрібно підрахувати  інтервал вибірки, вибрати початок  відліку та всі відповідні елементи популяції. Наприклад, популяція становить 350 елементів, потрібний розмір вибірки - 35. Тоді інтервал вибірки буде (350 : 35).

 

2. Аудит дебіторської заборгованості

 

Одним з найважливіших  показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків  з дебіторами і кредиторами. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 237 від 8.10.1999 р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського  обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість, яку аудитор повинен використати  у своїй роботі.

Завдання аудиту дебіторської заборгованості:

- установлення реальності  дебіторської заборгованості та  простроченої заборгованості (за  якою минув строк позовної  давності);

- перевірка правильності  списання заборгованості, строк  позовної давності якої минув;

- перевірка достовірності  відображення в обліку дебіторської  заборгованості залежно від прийнятого  методу визначення реалізації;