Аудиторські докази та застосування вибірки в аудиті

    ПЛАН

1. Основні умови збору доказів.
2. Вимоги до кількості і якості доказів.
3. Залежність між аудиторськими доказами, ризиком та суттєвістю.

    Використані джерела. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    

1. Основні умови збору доказів.

    Для збору аудиторських доказів застосовуються різні процедури. Аудиторська процедура - це певний порядок і послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

    Аудитор отримує аудиторські докази за допомогою  застосування однієї чи кількох із вказаних нижче процедур:

    - перевірка; 

    - спостереження; 

    - опитування та підтвердження; 

    - підрахунок;

    - аналітичні процедури. 

    Перевірка складається із вивчення бухгалтерських регістрів, документів чи матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських регістрів і документів дає аудиторські докази різного рівня надійності залежно від їх характеру, джерела отримання й ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, які мають для аудитора різний рівень надійності, відносять: документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються на підприємстві.

    Процедура спостереження полягає в нагляді  за процесами чи процедурами, які  виконуються іншими особами.

    Опитування  полягає в пошуку інформації, яку  можна отримати від обізнаних  осіб підприємства чи за його межами. Опитування може варіювати від формальних письмових записів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства. Відповіді на опитування можуть дати інформацію, якою аудитор раніше не володів чи яка підтверджує аудиторські докази. Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських регістрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає пряме підтвердження сум дебіторської заборгованості, зв'язуючись із боржниками підприємства.

    Процедура підрахунку полягає в перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або в самостійному здійсненні підрахунків.

    Аналітичні  процедури передбачають аналіз найважливіших  показників і співвідношень, включаючи  підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, які стосуються даної справи, або відхиляються від очікуваних показників. Визначення понять перевірки, процедури спостереження, опитування, аналітичної процедури дає Національний стандарт № 14.

    Для того щоб отримати аудиторські докази залежно від змісту об'єктів аудиту та умов їх дослідження, використовують загальнонаукові та спеціальні прийоми документального і фактичного контролю.

    Зміст документів аудитор перевіряє суцільним  чи вибірковим способом.

    З метою отримання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, при цьому аудитор установлює їх законність, доцільність та достовірність.

    Законною  операція вважається тоді, коли її зміст  не суперечить чинному законодавству, постановам уряду, положенням та інструкціям відповідних органів управління.

    Доцільність операцій визначається їх цілеспрямованістю  на виконання завдань, які стоять перед підприємством за умов дотримання законності.

    Слід  зазначити, що операція може бути законною, але недоцільною, і навпаки. Наприклад, за рахунок коштів капіталовкладень придбано верстат, у якому на цей період не було необхідності. Така операція є законною, але недоцільною. Це дає змогу аудитору зробити висновок про недоцільність використання коштів на капітальні вкладення.

    Достовірність господарської операції встановлюється під час формальної і арифметичної перевірки документів.

    Основними прийомами фактичного контролю, які  застосовуються з метою отримання  аудиторських доказів, є: інвентаризація; контрольний замір; експертна оцінка; спостереження на місцях; контрольний запуск сировини і матеріалів на виробництво та ін.

    Інвентаризація - методичний прийом контролю фактичного стану підконтрольних об'єктів, здійснюваний з метою забезпечення збереження цінностей і раціонального використання їх у фінансово-господарській діяльності. Під час інвентаризації установлена наявність (фактична) майна приводиться у відповідність з даними поточного обліку. Таким чином, на основі зіставлення фактичних даних за об'єктами контролю з відповідними даними бухгалтерського обліку з'ясовується стан об'єкта, який перевіряється (надлишок чи нестача цінностей і грошових коштів; реальна чи нереальна дебіторська і кредиторська заборгованість тощо).

    Документи, які відображають результати інвентаризації, є доказом фактичного стану цінностей на певну дату, підтвердженого підписами членів інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальних осіб. Таким чином, у ході інвентаризації аудитор отримує докази стосовно реальності активів і пасивів, які перевіряються.

    Контрольні  заміри робіт - прийом фактичного контролю, що застосовується під час перевірки  виконаних будівельно-монтажних  робіт та проведення фактичного контролю обсягів виробництва, робіт і  послуг. За допомогою цього методу аудитор перевіряє правильність звітних даних щодо виконання будівельних, монтажних і ремонтних робіт з метою отримання аудиторського доказу про достовірність відображених в обліку обсягу та вартості робіт.

    У процесі аудиту для отримання  доказу правильності складання проектно-кошторисної та іншої технічної документації або для підтвердження якості готової продукції і виконаних робіт застосовується експертна оцінка. Для цього залучають спеціаліста необхідної кваліфікації - експерта. Висновок експерта використовується як аудиторський доказ.

    Прийом  обстеження на місцях застосовується аудитором для отримання ряду доказів, наприклад, для підтвердження  готовності об'єктів, побудованих за рахунок власних капіталовкладень, до введення їх в експлуатацію; об'єктів  основних засобів після ремонту; дотримання інструкцій щодо зберігання, оприбуткування, відпуску і вивозу матеріальних цінностей і т. д.

    З метою отримання доказів про  правильність застосування норм витрат на виробництво продукції, сировини і матеріалів аудитор застосовує прийом контрольного запуску сировини і матеріалів на виробництво. Для цього залучаються спеціалісти-технологи. Результати контрольного запуску оформляються актом, де обов'язково вказується, хто проводив перевірку (склад комісії, прізвища працівників, які брали участь у запуску); назва, кількісна та якісна характеристика сировини або основних матеріалів, направлених на перероблення; вихід продукції чи напівфабрикатів за нормативним розрахунком; фактичний випуск; назва та кількість отриманих і безповоротних відходів.

    Під час аудиту для отримання аудиторських доказів широко використовуються такі основні прийоми документального  контролю, як зустрічна перевірка  документальних даних, техніко-економічні рахунки, нормативна перевірка тощо.

    Зустрічна перевірка документів застосовується з метою встановлення достовірності операцій, зафіксованих у документах. Цей прийом дає можливість виявити факти часткового або повного неоприбуткування матеріальних цінностей на підприємстві, одержаних від постачальників або з оптових баз.

    Для виявлення подібних випадків потрібна письмова відповідь на запитання аудитора про обсяг і дату відпуску матеріалів, їхню вартість. Письмова відповідь підлягає зустрічній перевірці з документами підконтрольного підприємства.

    Зустрічна перевірка документів дає змогу виявити випадки крадіжок, які вуалюються виправленням даних в окремих документах, складанням нових, підробних документів та заміною ними справжніх; неправильним відображенням на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій або невідображенням їх у бухгалтерському обліку.

    Техніко-економічні розрахунки проводяться аудитором  під час отримання доказів  про правильність окремих показників бізнес-плану, правильність складання  кошторисів загальновиробничих та загальногосподарських  витрат, капітального ремонту, списання матеріалів на обсяг виробництва продукції або будівельних матеріалів на обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт тощо.

    Прийом  нормативної перевірки застосовується аудитором для отримання доказів  про виконання певного завдання.

    Виявлені  при цьому відхилення підлягають ретельному вивченню з метою встановлення причин їх виникнення і відповідальних осіб. На основі отриманих даних  аудитор дає оцінку виконання  показників і розробляє пропозиції, які дадуть змогу попередити в  подальшому виникнення відхилень негативного характеру.

    Під час проведення аудиту й отримання  аудиторських доказів застосовується прийом взаємного контролю операцій. Цей прийом здійснюється аналогічно зустрічній перевірці документів. Але  при цьому досліджують документи, які ведуться за операціями, що виконуються на підприємстві, котре контролюється. Контролю підлягають первинні документи, облікові регістри, машинограми. Перевірка здійснюється за допомогою вивчення і зіставлення окремих реквізитів, які повторюються в ряді документів і відображають взаємозв'язані операції.

    За  наявності в аудитора сигналів про  крадіжку товарно-матеріальних цінностей  або грошових коштів, не виявлених  проведеними на підприємстві інвентаризаціями, застосовується прийом хронологічної  перевірки руху вказаних цінностей. Це дає змогу виявити необліковані товарно-матеріальні цінності, тобто наявні цінності, оприбуткування яких не підтверджено документами; відпуск цінностей, не зафіксованих у документах тощо.

    На  практиці застосовуються й інші методи документального контролю для розкриття змісту здійснених господарських операцій та процесів і підтвердження їх законності, достовірності й правильності.

    Виявлені  за допомогою прийомів документального і фактичного контролю докази порушень чинного законодавства, постанов уряду, інструкцій аудитор систематизує і використовує в подальшому під час складання висновків за результатами аудиторської перевірки. Чим більше свідчень буде зібрано під час аудиту, тим обгрунтованішим буде висновок.

    Якість  аудиторських доказів пов'язана  з рівнем ризику і з рівнем суттєвості. Так, в умовах високого властивого ризику контролю потрібно більше достовірних  доказів (тих, до яких вищий рівень довіри), а рівень допустимої помилки встановлюється вищим. За умов низького властивого ризику та ризику контролю аудитор може довіряти внутрішнім свідченням (документам, що є на підприємстві), рівень суттєвої помилки знижується.

2. Вимоги до кількості і якості доказів.

    Якість  доказів залежить від їхніх джерел. Найціннішими вважаються відомості, зібрані  аудитором у результаті вивчення господарських операцій клієнта. Аудиторський ризик зменшується, якщо аудитор  використовує докази, отримані з різноманітних джерел і різні за формами подання. Якщо докази, отримані із одного джерела, суперечать доказам, добутим з іншого джерела, аудитору необхідно використовувати додаткові аудиторські процедури. Це дасть змогу розв'язати цю суперечність і бути впевненим у достовірності зібраних доказів та обгрунтованості отриманих висновків.

    Залежно від змісту об'єкта контролю аудитор  вибирає відповідні джерела інформації, які дають повну характеристику досліджуваного об'єкта. Такими джерелами  можуть бути:

    -дані  первинних документів, у яких відображається зміст відповідних господарських операцій чи первинних звітів, де містяться узагальнюючі дані про об'єкт контролю за певний період;

    - облікові регістри, де узагальнюється  і нагромаджується інформація  з відповідних документів і звітів у розрізі їх економічного змісту;

    - Головна книга - регістр синтетичного  обліку, де відображаються залишки  на початок і кінець звітного  періоду та обороти за дебетом  і кредитом відповідних рахунків  бухгалтерського обліку;