Аудит

 

 

План

1. Аудит, його сутність та мета.
2. Класифікація та завдання аудиту.
3. Необхідність аудиту у системі господарського контролю.
4. Аудит активів та зобов’язань підприємства.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Аудит, його сутність та мета.

 

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності  виникає необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, а це викликає потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

Нині аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже недостатньо, адже він захищає лише інтереси держави. Це стає поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту. Термін “аудит” (від латинського слова “audio”) у перекладі означає “слухати”, тобто, образно кажучи, аудитор професійно “вислуховує” певну справу, обмірковує її, аналізує і робить власний висновок [2;4].

В Україні  офіційне визнання обов’язкового аудиту відбулося 1993 р., через два роки після проголошення незалежності, у зв’язку з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність"[3].

Аудит – згідно Закону України ”Про аудиторську діяльність” це – перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів, та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам”[3].

Іншими словами, аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує й оцінює свідчення про інформацію що піддається кількісній оцінці і що належить до специфічної господарської системи, щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

 Основна мета аудиту – гарантування фінансової звітності. Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм. Аудит сприяє ефективній роботі, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку [5;11].

Основна мета аудиту може доповнюватися  договором з клієнтом про виявлення резервів кращого використання фінансових ресурсів, аналізом правильності обчислення податків, розробкою заходів щодо поліпшення фінансового становища підприємства тощо.

Аудит охоплює внутрішній контроль на підприємстві і не тільки види діяльності і функції всередині  підприємтсва, але й за його межами. Предметом аудиторської діяльності є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки. Аудит оцінює законність здійснення господарських процесів та достовірність інформації, що цікавить користувачів та замовників аудиту [1;77].

Під об’єктом аудиторських послуг розуміють окремі або взаємопов’язані  економічні, організаційні, інформаційні або інші сторони функціонування системи, що вивчається. Їх стан може бути оцінено кількісно і якісно (окремі форми фінансової звітності, первинні документи, матеріали інвентаризації, система внутрішнього контролю на підприємстві, установчі документи, результати попередніх аудиторських перевірок тощо).

Отже, аудит досліджує платоспроможність і ліквідність підприємства чи установи, перспективи зростання ділової активності, підвищення ефективності господарювання тощо. Аудит сприяє розвитку маркетингової діяльності, як основи ринкової економіки, спрямованої на рентабельне господарювання та задоволення потреб трудового колективу підприємства, а також ефективнішому прийняттю управлінських рішень.

 

 

2. Класифікація та завдання аудиту.

 

Класифікація аудиту дозволяє більш глибше зрозуміти його суть. Відповідно до Закону України ”Про аудиторську діяльність” визначається обов’язковість проведення аудиту, у зв’язку з цим перша ознака класифікації передбачає поділ аудиту по відношенню до законодавства. Відповідно до цього аудит поділяється на:

• добровільний (добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку).
• обов’язковий (проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності). За Законом України "Про аудиторську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності.

Також аудит поділяється на внутрішній і зовнішній [7;6].

Внутрішній аудит – організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого  порядку ведення бухгалтерського обліку й надійності функціонування системи внутрішнього контролю.

Внутрішній аудит – невід'ємна частина управлінського контролю підприємства; він може бути й незалежним, тобто безпосередньо підпорядковуватися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає на великих підприємствах  у зв'язку з тим, що вище керівництво  не займається повсякденним контролем  діяльності організації й нижчих управлінських структур. Внутрішній аудит подає інформацію про цю діяльність і підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутрішній аудит необхідний головним чином для запобігання втрат ресурсів і здійснення необхідних змін усередині підприємства.

Зовнішній аудит – виконують фірми (аудитори) за договорами з замовниками. Замовник у листі пропонує фірмі (аудитору) мету завдання та масштаб аудиту. Зовнішній аудит проводиться тільки незалежними особами і аудитор має право його проводити, якщо відсутній тиск на аудитора з будь-якого боку. Якщо принцип незалежності порушений аудитор не має права проводити перевірку та формулювати свою думку.

Внутрішній і зовнішній аудит багато в чому доповнюють один одного. Багато функцій внутрішніх аудиторів можуть бути виконані запрошеними незалежними аудиторами; при рішенні багатьох завдань внутрішні й зовнішні аудитори можуть використовувати однакові методи – різниця полягає лише в ступені точності й детальності застосування цих методів. Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом наведено у Таблиці 1 [10].

Таблиця 1 

 

Елементи	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Коло  питань	Визначається керівництвом підприємства, де працює внутрішній аудитор, або відповідно до плану	Передбачено законом або на прохання підприємства-замовника
Об'єкт перевірки	Визначається керівництвом підприємства, де працює аудитор. Переважають питання аудиту збереження майна і недопущення збитків	Домінує аудит стану бухгалтерського обліку і звітності
Методи	Тести перевірок майже однакові. Різниця в детальності перевірок
Звітність	Перед керництвом підприємства або перед аудиторським відділом	Перед керівництвом аудиторської фірми і підприємства-замовника

 

 

 

 

За об’єктом аудит може бути:

• фінансової звітності;
• на узгодженість;
• операційний.

За періодичністю проведення:

• періодичний;
• неперіодичний.

За приналежністю клієнта  до сектора економіки:

• аудит приватного сектора;
• аудит державного сектора [4;25].

Головними завданнями аудиту є:

• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності  здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

• виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

• реальність визначення фінансових результатів;

• оцінка ефективності внутрішнього контролю;

• надання консультаційних  послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо[5;16].

Тож аудит загалом – це складне взаємопов`язане дослідження що є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Необхідність аудиту у системі господарського контролю.

 

Господарський контроль — це контроль за законністю та ефективністю господарської діяльності підприємства, установи чи організації.

Метою господарського контролю є встановлення правильності та законності господарської діяльності, а також виявлення резервів підвищення її ефективності.

Господарський контроль за метою та цільовою направленістю:

• ревізія;
• тематична перевірка;
• аудит; [5;8].

Ревізія проводиться на підставі наказу державних органів управління. Це система контрольних процедур, що здійснюються спеціальним ревізійним апаратом, який за певний період часу перевіряє виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств з точки зору доцільності та економічної ефективності, достовірності і законності здійснених господарських операцій, забезпечення збереження засобів виробництва і предметів праці.

Тематична перевірка – це перевірка здійснення однорідних господарських операцій, що проводиться на підставі єдиної програми перевірки й може охоплювати декілька об'єктів контролю.  За результатами тематичної перевірки перевіряльники роблять висновки про стан підконтрольного об’єкта і розробляють пропозиції щодо поліпшення ситуації. Ці пропозиції розглядаються і затверджуються до виконання керівником органу, від імені якого проводилась тематична перевірка. Виконання таких пропозицій систематично перевіряється.

Аудит, як і ревізія, досліджує один предмет – фінансово-господарську діяльність підприємств і підприємців, використовуючи при цьому спільні методичні прийоми. Він виявляє негативні явища у господарюванні з метою їх ліквідації та неприпустимості в подальшому. Крім того, аудит і ревізія використовують однакові джерела інформації – законодавство і нормативні акти з питань фінансово-господарського контролю, первинну облікову документацію, регістри бухгалтерського обліку, баланс і звітність суб'єктів підприємницької діяльності. Разом з тим між аудитом і ревізією є суттєві відмінності.

Аудит розглядає лише ті питання, які на його вирішення поставив замовник (за договором), або які передбачені законодавством. Суттєва відмінність аудиту від ревізії полягає в тому, що аудит досліджує обмежені кола питань, що поставлені на його вирішення замовником або законодавством. Аудиторська діяльність може охоплювати всі економічні організації незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності та основними об'єктами аудиту є підприємницькі структури, а предметом аудиту – власність акціонерів та інвесторів. Незалежність – необхідна умова діяльності аудиторів, причому незалежність аудиторів набагато ширша незалежності державних контролерів-ревізорів. Дії аудитора принципово доброзичливі, консультаційні, він просто дає оцінку та аналізує, а висновки ґрунтуються на ретельній перевірці всієї бухгалтерської звітності. Після аудиту покарання не відбувається [6;137]. 

Отже, аудит господарської  діяльності у сфері виробництва, обігу і споживання суспільно  необхідного продукту в умовах ринку  сприяє задоволенню попиту покупців активним впливом на збільшення випуску  конкурентоспроможних товарів, послуг на ринку, дає поштовх зростанню  прибутків підприємств і через  систему податків збільшує відрахування до державного бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

4. Аудит активів та зобов’язань підприємства.

 

Активи — це все чим володіє підприємство, установа (готівка, дебіторська заборгованість, обладнанння та майно підприємства). Існує три види активів: