Аудит готовой продукции

     Підприємство  може самостійно встановлювати перелік  і склад змінних і постійних  загальновиробничих витрат і обирати  методику розподілу змінних загальновиробничих витрат, виходячи із специфіки своє діяльності. Обрану базу розподілу накладних витрат зазначають в примітках до фінансової звітності та в наказі про облікову політику підприємства.

     Не  включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва), в якому були здійснені, наступні витрати:

• понаднормові відходи;
• витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва;
• адміністративні накладні витрат;
• витрати на збут.

 

4.   Облік витрат на виробництво готової продукції

 

     У залежності від виду готової продукції  випуск її відображається в обліку по-різному. Якщо продукція має речовий  характер (вибір), то її буде передано на склад.

     Якщо  продукція не здається на склад, а  її передають покупцеві або вона не має натуральних параметрів (робота, або послуга), то факт її випуску відображається в бухгалтерському обліку.

     Розрахунок (калькулювання) фактичної виробничої собівартості продукції. Калькулювання  — це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

     Фактична  собівартість продукції необхідна  для визначення фактичних результатів  діяльності господарства, ціноутворення, визначення ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат тощо. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково обчислюють нормативну собівартість продукції. Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами – статтями затрат. Статті затрат — це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб управління.

     Якщо  об'єкт калькуляції – собівартість продукції (виробу, послуги або роботи), то калькуляційними одиницями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру — кількісної (шт. тощо) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційному. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно  знати собівартість сукупної продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо  попередньо не визначена собівартість окремого виду  продукції. Вищенаведене підтверджує те, що калькулювання собівартості продукції — це процес, який складається із трьох послідовних етапів.

     Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію  допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

     Собівартість  продукції обчислюється за допомогою  окремих способів, що залежать від  наявності або відсутності тих  чи інших факторів калькулювання. Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того безперервність технологічного процесу, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.

 

2. МЕТОДОЛОГІЯ ТА  ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ  ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ  ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ 

2.1 Завдання, напрямки та джерела інформації аудиту готової продукції та її реалізації 

     Основними завданнями аудиту готової продукції є:

     - дати об'єктивну оцінку підприємницької діяльності підприємства;

     - встановити наявні порушення, щодо правомірності підприємницької діяльності в частині виробництва продукції, виконання робіт (послуг) та їх реалізації як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

     - встановити наявні факти недостовірності даних податкової звітності з обсягів виробництва і реалізації, які впливають на оподаткування та розрахунки з бюджетом;

     - вжити заходи до реалізації матеріалів аудиту:

     а). у частині нарахування та стягнення  штрафних санкцій до бюджету за порушення  чинного законодавства про оподаткування, підприємницьку діяльність;

     б). у частині притягнення до відповідальності винних службових осіб з адміністрації підприємства;

     в). у частині усунення виявлених  порушень в обліку і звітності  попередження зловживань і порушень.

     Основні напрямки аудиту:

     1. Контроль виконання виробничої  програми з випуску готової  продукції, робіт (послуг)

     2. Контроль обсягів реалізації  готової продукції, здачі виконаних  робіт (послуг) замовникам

     3. Перевірка фактичної собівартості  реалізованої продукції та правильність нарахування, відображення ПДВ.  
 

     Основні джерела інформації:

     1. Документи на право здійснення  підприємницької діяльності: документи  про реєстрацію підприємства, установчі  документи, ліцензії, свідоцтва на  сертифікацію продукцію, господарські  угоди з покупцями і замовниками, свідоцтво платника ПДВ.

     2. Первинні бухгалтерські документи:  акти приймання готової продукції на склад, накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності, акти здачі-прийому виконаних робіт, квитанції на надання послуг.

     3. Облікові реєстри аналітичного  і синтетичного обліку: картки  складського обліку готової продукції, оборотні відомості, книга обліку продажу. 

  2.2 Планування аудиту готової продукції 

     Аудитор повинний ретельно планувати свою діяльність по трьох основних причинах: це дає аудитору можливість одержати достатню кількість свідчень про положення справ клієнта, допоможе удержати в розумних межах витрати на аудита і дозволить уникнути непорозумінь із клієнтом.

     Задачі  планування аудита:

• встановлення етапів і термінів роботи з клієнтом;
• визначення витрат;
• раціональне використання робочого часу фахівця;
• підготовка адекватної робочої групи фахівців для роботи з клієнтом;
• визначення розділів аудита, що мають найбільше значення для формування аудиторської думки;
• створення умов для здійснення послідовного контролю за аудитом;
• забезпечення взаємодій з бухгалтерією аудиторської фірми з питань фінансового планування.

     Планування  аудита складається з 6 основних етапів:

1. Попереднє планування.
2. Збір загальної інформації.
3. Збір інформації про правові обов'язки клієнта.
4. Оцінка істотності аудиторського ризику.
5. Ознайомлення із системою внутрішньогосподарського контролю й оцінка ризику контролю.
6. Розробка загального плану аудита і програми аудита.

     Для проведення аудиту готової продукції та її реалізації аудитор складає загальний план аудиту.

     Першим  пунктом загального плану готової  продукції та її реалізації є загальне дослідження підприємства. Також аудитор ознайомлюється з організаційними та технологічними особливостями виробництва, видами продукції, що випускається та ресурсами, що використовуються підприємством.

     Під організаційними особливостями  слід розуміти етапи проходження  технологічного процесу від одержання  сировини та матеріалів зі складу до здавання на склад готової продукції, після проходження відділу технічного контролю.

     Другим  пунктом загального плану буду перевірка  аудитором установчих документів на підприємстві та документів про державну реєстрацію.

     Передусім необхідно перевірити, чи дотримуються на підприємстві положень прийнятої облікової політики, чи не змінювалась протягом звітного періоду облікова політика та чи дотримуються на підприємстві вимог, встановлених наказом про облікову політику, – це наступний етап загального плану.

     Далі  аудитор перевіряє стан збереження готової продукції і її фактичну наявність на складі. Джерелом перевірки є матеріали інвентаризації.

     Наступним етапом є перевірка достовірності  звітності за операціями з обліку готової продукції та її реалізації. В результаті цієї перевірки аудитор проводить аналіз і порівняння облікових і фактичних даних відносно наявності готової продукції.

     Також аудитор проводить перевірку  собівартості продукції.

     Останнім  пунктом загального плану аудиту є написання висновку і надання  пропозиції стосовно порядку виправлення виявлених фактів порушень.

     Складовою частиною загального плану є положення  по плануванню керування і контролю якості виконуваного аудита. У загальному плані рекомендується передбачити:

     а) формування аудиторської групи, чисельність  і кваліфікацію аудиторів, залучених до проведення аудита;

     б) розподіл аудиторів відповідно до їхніх професійних якостей і посадових рівнів по конкретних ділянках аудита;

     в) інструктування всіх членів команди  про їхні обов'язки, ознайомлення їх з фінансово – господарською діяльністю економічного суб'єкта, а також з положеннями загального плану аудита;

     г) контроль керівника за виконанням плану  і якістю роботи асистентів аудитора, за веденням ними робочої документації і належним оформленням результатів  аудита;

     д) роз'яснення керівником аудиторської групи методичних питань, зв'язаних із практичною реалізацією аудиторських процедур;

     е) документальне оформлення особливої  думки члена аудиторської групи (виконавця) при виникненні розбіжностей в оцінці того чи іншого факту між  керівником аудиторської групи і її рядовим членом.

     Аудиторська організація визначає в загальному плані роль внутрішнього аудита, а  також необхідність залучення експертів  у процесі проведення аудита.

     Програма  аудита є розвитком загального плану  аудита і являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудита. Програма служить докладною інструкцією асистентам аудитора й одночасно є для керівників аудиторської організації й аудиторської групи засобом контролю якості роботи.

     Аудитору  варто документально оформити програму аудита, позначити номером чи кодом кожну проведену аудиторську процедуру, щоб аудитор у процесі роботи мав можливість робити посилання на них у своїх робочих документах.

     Аудиторську програму варто складати у виді програми тестів засобів контролю й у виді програми аудиторських процедур.

     Програма  тестів засобів контролю являє собою  перелік сукупності дій, призначених  для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю й  обліку. Призначення тестів засобів контролю в тім, що вони допомагають виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.

     Аудиторські процедури власне кажучи містять у собі детальну перевірку вірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Програма аудиторських процедур являє собою перелік дій аудитора для таких детальних конкретних перевірок. Для процедур аудитору варто визначити, які саме розділи бухгалтерського обліку він буде перевіряти, і скласти програму аудита по кожнім розділі бухгалтерського обліку.

     У залежності від змін умов проведення аудита і результатів аудиторських процедур програма аудита може переглядатися. Причини і результати змін варто документувати.

     Висновки  аудитора по кожнім розділі аудиторської програми, документально відбиті  в робочих документах, є фактичним  матеріалом для складання аудиторського  звіту (письмової інформації керівництву  економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.