Аудит фінансової звітності

ІФД – інші фінансові  доходи;     

ІД – інші доходи;     

ФВ – фінансові витрати;      

ВК – втрати від участі в капіталі;     

ІВ = інші витрати.     

Фінансові результати від звичайної  діяльності (П(З)) (рядок 190 або 195) визначається так:         

П(З) = ПЗзд – ПП,     

де Пзд – прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;     

Ззд – збиток від звичайної діяльності до оподаткування;     

ПП – податок на прибуток.

Необхідно пам’ятати, що у  квартальній звітності податок  на прибуток відповідає показникові  податкового обліку, в річній звітності  з урахуванням тимчасових різниць.       

Далі, розрахунок чистого  прибутку або збитку (ЧП(З)):

ЧП(З) = ФРзд +-Днд +- ППнд +- Внд +- ЗППнд,     

де ФРзд – фінансовий результат від звичайної діяльності;     

Днд – доход від надзвичайної діяльності;      

ППнд – податок на прибуток від надзвичайної діяльності;     

Внд – витрати від надзвичайної діяльності;     

ЗППнд – зменшення податку на прибуток від збитків від надзвичайної діяльності.      

Другий розділ звіту відображає операційні витрати за елементами. Кожному елементу відповідає рахунок  класу 8. Аудитор перевіряє правильність віднесення витрат до того чи іншого елемента та правильність перенесення залишків з облікових регістрів до звіту.       

Для перевірки розрахунків  показників прибутковості акцій  необхідно звернутися до статутних  документів та реєстру акціонерів, керуючись при цьому П(С)БО 24 “Прибуток  на акцію”.     

Варто зазначити про особливості  аудиту решти форм фінансової звітності, а саме: “Звіту про рух грошових коштів” (форма № 3) та “Примітки  до звітності” (форма № 5) (аудит  “Звіту про власний капітал” (форма  № 4) аналогічний аудиту першого розділу пасиву “Балансу”). Основна маса інформації для заповнення цих звітів береться з перших двох форм, отже суттєво скорочується обсяг робіт. Додаткові дані надає аналітичний облік.     

Отже, аудит “Звіту про  фінансові результати” (форма № 2) передбачає перевірку правильності відображення отриманих доходів  та здійснених витрат, розподіл витрат за елементами та правильність розрахунку прибутковості акцій. Підтверджуючи  звіт аудитор надає можливість користувачам реально оцінити результати діяльності підприємства [ 6 ].

 

2. 4. Аудит Звіту про рух грошових коштів

Мета аудиту — перевірити достовірність складеного Звіту  про рух грошових коштів підприємства, відповідність його Балансу та Звіту  про 

фінансові результати.

Завдання аудиту — встановити: дотримання методичних підходів при складанні Звіту про рух грошових коштів прямим і непрямим методом у результаті операційної діяльності; правильність відображеного у Звіті про рух грошових коштів за видами діяльності (операційної, інвестиційної і фінансової); оцінити зміни в чистих активах, фінансовій структурі, впливу на суми й час потоків грошових коштів з метою коригування відповідно до умов та можливостей, що змінились; розробка пропозицій аудитором щодо врахування змін у грошових та їх еквівалентах, які відбулися за звітний період та вплив фінансової діяльності на грошові потоки підприємства.

Аудитор на початку перевірки  повинен з’ясувати, який метод використано  підприємством при складанні  Звіту про рух грошових коштів. 
При використанні прямого методу аудитор має пам’ятати, що у Звіті наводять усі класи надходжень та видатків, різниця яких показує приріст або

зменшення грошових коштів.

Суть непрямого методу полягає у відображенні в Звіті  суми чистого прибутку (збитку), який коригується до величини чистої зміни  грошових коштів, за виключенням впливу не грошових операцій і операцій, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. 
Різниця у використанні прямого й непрямого методів стосується тільки розділу операційної діяльності. У філії «Нива» використовують непрямий метод складання Звіту про рух грошових коштів. 
Форми Звіту про рух грошових коштів передбачає розділи: I — «Рух коштів у результаті операційної діяльності»; II — «Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності», III — «Рух коштів у результаті фінансової діяльності» та узагальнюючий розділ «Зміна величини грошових коштів за звітний період». Дані про рух грошових коштів у ф. № 3 передбачено відображати «За звітний період» та «За попередній період» у розрізі «Надходження» (графа 3) і «Видаток».

Правильність складання  Звіту непрямим методом аудитор перевіряю у розрізі передбачених розділів за окремими видами діяльності: операційної,

інвестиційної і фінансової.

Аудит руху коштів у результаті операційної діяльності здійснюють за такими статтями: прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування; коригування на амортизацію необоротних  активів; коригування на збільшення (зменшення) забезпечень; коригування  на збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць; коригування на збиток (прибуток) від неопераційної діяльності; витрат на сплату відсотків; прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах; зменшення (збільшення) оборотних активів; зменшення (збільшення) витрат майбутніх  періодів; збільшення (зменшення) поточних зобов’язань; збільшення (зменшення) доходів  майбутніх періодів; грошових коштів від операційної діяльності; сплачених  відсотків; сплаченого податку на прибуток; чистого руху коштів до надзвичайних подій; руху коштів від надзвичайних подій; чистого руху коштів від операційної  діяльності [ 7 ].

 

 

 

2. 5. Аудит Звіту про власний капітал

Мета аудиту Звіту про  власний капітал — підтвердити  вірогідність інформації про зміни  у складі власного капіталу підприємства упродовж

звітного періоду.

Визначення змісту, форми  Звіту та загальні вимоги до розкриття  його статей передбачено П(C)БО 5 «Звіт  про власний капітал» (далі Звіт). Норми П(С)БО 5 поширюються на підприємства, організації та інших юридичних  осіб (далі — підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних  установ).

Завдання аудиту — встановити: достовірність і повно відображення у звіті результати роботи підприємства щодо збільшення або зменшення власного капіталу. Iнформація, наведена в Звіті  про власний капітал, має бути достовірною, без помилок і перекручень, які впливають на користувачів фінансової звітності. Підставою для заповнення Звіту є дані синтетичного й аналітичного обліку, які мають бути тотожними. 
Під час створення підприємства його первісний капітал К вкладається в активи А, інвестовані засновниками (учасниками), і є вартістю майна підприємства. Крім власних коштів підприємство використовує залучені кошти Зк, в результаті чого виникають борги. 
Отже, активи підприємства складаються з власного капіталу й залучених

коштів: А – К + Зк.

Боргові зобов’язання підтверджують  права й вимоги кредиторів щодо активів  підприємства.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування  його зобов’язань: К = А – З. 
Оцінка й визначення власного капіталу залежать від оцінки й визначення його активів і зобов’язань. 

Сума власного капіталу —  це абстрактна вартість майна підприємства, яка не є його поточною або реалізаційною  вартістю і тому не відображує поточну  на даний час вартість прав власників  фірми. На суму власного капіталу впливають оцінка активів і кредиторська заборгованість, які використовуються в бухгалтерському обліку підприємства. У зв’язку з цим сума власного капіталу може збігатися або не збігатися з ринковою вартістю акцій підприємства або із сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів або підприємства взагалі.

Оскільки мета створення  підприємства — отримання прибутку, то реалізувати цю мету можна лише за збереження власного капіталу. 
Збереження капіталу, наприклад за рік, здійснюється в разі, якщо підприємство заробляє прибуток (водночас зберігає й нарощує власний капітал) за умови, що сума чистих активів на кінець року перевищує суму чистих активів на початок року після вилучення виплат власникам або внесків власників протягом звітного року.

Структуру Звіту про власний  капітал побудовано за шаховим принципом  та відповідно до структури Плану  рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських  операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 892/4185.

Шаховий принцип побудови Звіту передбачає розміщення по горизонталі  джерел утворення власного капіталу, а по вертикалі — статей з відображенням  інформації про його зміни (збільшення або зменшення). 
За даними складу та змінами джерел власного капіталу користувачі фінансової звітності провадять докладну оцінку ефективності управління, визначають динаміку та перспективи економічних прав інвесторів. 
Утворення власного капіталу здійснюється у такий спосіб: 
внесенням власниками підприємства коштів та інших активів; 
накопиченням отриманого прибутку. Повне розкриття інформації про джерела формування власного капіталу мають забезпечувати дані про нього, відображені в розділі I «Власний капітал» пасиву Балансу [ 8 ].  

2. 6.  Аудит фінансового стану підприємства

Невід’ємною частиною аудиту фінансової звітності є аудит  фінансового стану підприємства. Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими  ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного  проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Фінансовий стан у вартісній формі відображає  загальні результати роботи підприємства.

Аудит фінансового стану  підприємства переслідує декілька цілей, основні  з яких :

- визначення наявного  фінансового стану;

- визначення зміни цього  стану в структурно-часовому аспекті;

- визначення факторів, що  викликали ці  зміни;

- прогноз основних тенденцій  в фінансовому стані.

Серед основних методів аудиту фінансового стану підприємства можна виділити:

- аналіз коефіцієнтів - розрахунок  різних співвідношень окремих статей звітності. Аналіз складається з порівнняння величин, розрахованих відносних показників з середньогалузевими, стандартними, нормативними величинами;

- вертикальний аналіз - визначення  загальної частки окремих статей  фінансових звітів, їх співставлення;

- горизонтальний аналіз - співставлення величин показників  за декілька періодів. Визначення  обсягу і напрямку змін, а також  тенденцій зміни показників. Порівнюються  як абсолютні, так і відносні  показники. Цей метод також  називають аналізом трендів (тенденцій).

Перевагою коефіцієнтів є  те, що вони зменшують викривлюючий вплив  інфляції на звітний матеріал, що особливо актуально при аналізі довготривалих тенденцій. Разом з тим необхідно враховувати, що коефіцієнти не мають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтовні індикатори; вони швидше є покажчиками найболючіших місць діяльності підприємства, які потребують більш ретельного аналізу.

Перелічені методи мають  свої переваги і недоліки. Найкращі результати досягаються при використанні цих методів у комплексі. Особливий  інтерес являє проведення порівняльного  аналізу підприємства з іншими підприємствами галузі. Для правильної оцінки декількох  підприємств необхідно щоб інформація була стандартизована, а показники розраховувалися за єдиними методиками.

Логіка фінансового аудиту передбачає його організацію у вигляді  двоетапної процедури:

-експрес-аудит фінансового  стану;

-детальний ( поглиблений  ) аудит  фінансового стану;

Починати аудит краще  з оперативного експрес-аудиту. В Україні він тільки починає набувати популярність, але в деяких інших країнах він вже є широко вживаним.

Метою експрес - аудиту є  проста і наглядна оцінка стану і  динаміки розвитку підприємства (та попередня  оцінка в оперативному режимі). Основними  принципами такого  аудиту є відбір ряду основних показників, котрі є найбільш суттєвими і відносно нескладними для розрахунків  та виявлення вузьких місць в господарській діяльності за допомогою методів фінансового аудиту та отримання висновків про більш детальний розгляд якого-небудь напрямку.     

Отже, аудит фінансового  стану підприємства – це складне  та взаємопов’язане дослідження, що дозволяє визначити реальний фінансовий стан підприємства, динаміку змін окремих  статей звітності та валюти балансу  і фінансових результатів в цілому, структуру активів та пасивів, доходів  та витрат. Та найголовніше, аудит фінансового  стану підприємства дозволяє виявити  причини, що спричинили зміну ситуації і своєчасно прийняти адекватні рішення [ 10 ].

 Аудиторський висновок фінансової  звітності філії «Нива»

Відповідно до Міжнародного стандарту №700 “Аудиторський висновок про фінансову звітність”  здійснено перевірку фінансових звітів філії «Нива» ДП Агрофірма «Шахтар». Аудиторській перевірці підлягали Баланс підприємства  (ф.№1)  станом на 1.01.2011 р., "Звіт про фінансові результати" (ф.№2)  за 2010  рік, “Звіт про рух грошових коштів” (ф.№3)  за 2010  рік, “Звіт про власний капітал” (ф.№4)  за 2010  рік, “Примітки до річної фінансової звітності” (ф.№5)  за 2010  рік.