Аудит фінансової звітності

Примітки до фінансових звітів - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) ( дод. 5) [ 10 ].     

Якісні характеристики фінансової звітності:     

Зрозумілість – доступність  для розуміння користувачів, які  мають достатні знання у сфері  бухгалтерського обліку. Щоб бути зрозумілою користувачам, фінансова звітність має містити відомості про: підприємство; дату звітності й звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових активів.      

Доречність – прогнозування  результатів діяльності, виправлення  помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність має містити  тільки доречну інформацію, що дає  змогу впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.

Надійність – у інформації, представленій у звітності, не повинно  бути суттєвих помилок і виправлень. Надійність забезпечують правдиве подання операцій і подій та перевага сутності над формою.     

Нейтральність, тобто відображення інформації без мети здійснення впливу на рішення для досягнення бажаного результату.     

Обачливість (обережність  під час розрахунків) – повнота (без пропусків).     

Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом  Міністрів України.     

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу та  володіння цінними паперами;

- участі в капіталі  підприємства;  
- оцінки якості управління;  
- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;  
- забезпеченості зобов'язань підприємства;  
- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;  
- регулювання діяльності підприємства [ 17 ].     

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких  принципів:

• автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;
• безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
• періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
• історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; 
• нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів;
• повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі; 
• послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
• обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
• превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
• єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці [ 2 ].

      Таким чином, мета фінансової звітності визначає цілий ряд  вимог та принципів її формування, з тим щоб довести до користувачів дійсно правдиву і неупереджену інформацію щодо фінансового стану та результатів  діяльності підприємства. 

1.2    Характеристика форм фінансової звітності     

Кожна з форм фінансової звітності з різних точок зору висвітлює діяльність підприємства. Це надає можливість користувачам фінансової звітності достатньо глибоко  аналізувати фінансовий стан та результати діяльності підприємства з метою  прийняття рішень.     

Найважливішою з обов’язкових форм звітності є бухгалтерський баланс, який містить інформацію про  структуру активів, зобов’язань  та власного капіталу. Дані в балансі (як і в решті звітах) наводяться на початок і кінець періоду, що дає  можливість виявити зміни за певний період у складі статей та проаналізувати фінансовий стан підприємства. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Основна формула балансу: Активи = Власний капітал + Зобов’язання. У статтях активу “Балансу” відображаються сальдо рахунків класу 1 “Необоротні активи”, 2 “Запаси”, 3 “Кошти, розрахунки та інші активи”. У пасиві – 4  “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”, 5 “Довгострокові зобов’язання”, 6 “Поточні зобов’язання”.      

Актив “Балансу” складається  з трьох розділів: І. Необоротні активи, ІІ. Оборотні активи, ІІІ. Витрати майбутніх  періодів. Пасив “Балансу” містить  п’ять розділів: І. Власний капітал, ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів, ІІІ. Довгострокові зобов’язання, ІV. Поточні зобов’язання, V. Доходи майбутніх періодів. Усі зазначені розділи дозволяють згрупувати однорідні статті “Балансу” для узагальнення інформації та зручності її представлення користувачам. В свою чергу, кожна стаття надає інформацію щодо окремих елементів активів чи пасивів підприємства.     

Основним показником ефективності господарювання підприємства вважається прибуток. Методологія формування прибутку, його зміст, форма звіту про фінансові  результати  і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються стандартом обліку 3 “Звіт про фінансові результати”. Метою складання “Звіту про фінансові результати” є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Інформація для заповнення “Звіту про фінансові результати” (форма № 2) – це обороти рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності”, 8 “Витрати за елементами” та 9 “Витрати діяльності”. Звіт складається з трьох розділів: І. Фінансові результати, ІІ. Елементи операційних витрат, ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій. Послідовно віднімаючи від доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) витрати на виробництво продукції та інші витрати, визначається чистий прибуток.     

Будь-яке підприємство у ході діяльності використовує грошові ресурси, за допомогою  яких здійснюються комунікаційні зв’язки  підприємства з юридичними і фізичними  особами. Грошовий потік визначає ефективність роботи підприємства, яку необхідно  так організувати, щоб приплив  грошей за певний період перевищував  їх відтік з підприємства. Метою  складання “Звіту про рух грошових коштів” є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої  та неупередженої інформації про  зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний  період. Звіт складається з трьох  розділів: I. Рух коштів у результаті операційної діяльності, II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності, III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності.     

Найважливішою складовою  фінансових ресурсів підприємства виступає власний капітал, що бере участь у  формуванні робочого капіталу (власного оборотного капіталу). Величина капіталу свідчить про потенціал та фінансовий стан підприємства, тому зміни в  його структурі та загальній величині є об’єктом контролю та аналізу. Метою  складання звіту є відображення змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Для заповнення “Звіту про власний капітал” (форма  № 4) необхідні дані рахунків класу 4 “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”.     

Крім фінансових звітів, передбачених стандартами обліку 2, 3, 4, 5, наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000 р. за №302 затверджено  примітки до річної фінансової звітності. Вони передбачають деталізацію деяких статей “Балансу”, “Звіту про фінансові  результати” та забалансових рахунків, які дозволяють провести глибший  аналіз фінансового стану, отримати додаткову інформацію про активи і зобов’язання підприємства та їх ефективність. У складі форми № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” наводиться 10 розділів: І. Нематеріальні  активи, ІІ. Основні засоби, ІІІ. Капітальні інвестиції, IV. Фінансові інвестиції, V. Доходи і витрати, VI. Грошові кошти, VII. Забезпечення, VIII. Запаси, IX. Дебіторська заборгованість, X. Нестачі і втрати від псування цінностей.     

Отже, фінансова звітність  це система взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих  показників, що в сукупності характеризують фінансовий стан та результати діяльності підприємства. На основі отриманої  інформації, в першу чергу, зовнішні користувачі, отримують можливість провести детальне дослідження динаміки та структури активів і пасивів  підприємства, розрахувати співвідношення між окремими статтями балансу (елементи фінансового аналізу), виявити тенденції  зростання (розширення) чи згортання (звуження) діяльності, виокремити фактори, що зумовили зазначені зміни. Крім того, отримана інформація дозволяє, використовуючи метод екстраполяції, передбачати  майбутній стан підприємства. Саме в цьому контексті фінансова  звітність виконує основну функцію  фінансового обліку – забезпечення управлінського апарату і зовнішніх  користувачів необхідною інформацією  для прийняття рішень в процесі  діяльності [ 11, 12, 13, 14, 15 ].

2. Аудит фінансової звітності

2.1.  Концептуальні основи проведення аудиту фінансової звітності      

Аудиторська перевірка фінансової звітності – це, певним чином, процес зворотній процесу накопичення  облікових даних, їх систематизації, відображення у регістрах аналітичного та синтетичного обліку та зрештою  у звітних формах. Успішне проведення аудиту потребує чіткого уявлення про  систему обробки та накопичення  інформації у сфері фінансового  обліку.       

Інформаційною базою та джерелом отримання аудиторських доказів  крім власне форм звітності є первинна документація, регістри бухгалтерського  обліку (журнали-ордери),  Головна книга, відомості аналітичного обліку, статистична звітність, податкова звітність, бізнес-плани, кошториси, калькуляції, матеріали перевірок проведених державними податковими інспекціями та іншими органами управління, матеріали внутрішньогосподарського контролю, письмові та усні заяви робітників  підприємства і третіх осіб стосовно досліджуваних об’єктів та ін.      

Проведення аудиту фінансової звітності проходить у кілька етапів, серед яких можна виділити наступні:

• планування аудиторської перевірки;
• ознайомлення з системою бухгалтерського обліку на підприємстві; дослідження системи внутрішнього контролю; збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта; визначення критеріїв оцінки фінансової звітності;
• оцінка аудиторського ризику;
• визначення джерел та шляхів пошуку аудиторських доказів;
• власне перевірка фінансової звітності, оцінка окремих статей, застосування додаткових аудиторських процедур, аудит фінансового стану підприємства;
• доведення до відома керівництва необхідності коригування фінансових звітів (якщо виникає така потреба);
• остаточний висновок (офіційний аудиторський висновок).

   Починається аудиторська перевірка  фінансової звітності з загального огляду. Звертається увага на заповнення адресної частини форми. Вид діяльності підприємства повинен відповідати  його Статуту, а у випадку ліцензування даного виду діяльності необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензії і строку її дії. Визначення виду діяльності підприємства забезпечує правильне  розмежування доходів і витрат підприємства по основній та іншій діяльності.

Необхідно перевірити правильність заповнення звітності за формою: наявність всіх передбачених показників, відсутність  підчисток та виправлень. Провадиться  логічний аналіз показників з метою  визначення ділянок у звітності  з найбільшим інформаційним ризиком. В залежності від цього визначають ті операції і активи, які повинні  бути перевірені більш ретельно. Це дасть можливість встановити масштаб  та глибину, а також сукупність необхідних методів та процедур перевірки.     

Важливий етап – рахункова  перевірка, тобто зіставлення  і взаємозв’язок показників, відображених в різноманітних формах бухгалтерської звітності. При цьому необхідно користуватися методичними рекомендаціями Міністерства фінансів. У додатку 1 наводиться взаємозв’язок показників звітів.     

У ході подальшої перевірки  окремих статей фінансових звітів використовуються такі аудиторські методи як обстеження, опитування, зустрічна перевірка, підтвердження, документальна перевірка, фактична перевірка та інші. Особливо ретельно здійснюється аудит потенційно ризикованих  ділянок діяльності підприємства (наприклад, операції з матеріальними цінностями), а також статей які викликали  підозру під час попереднього огляду.      

Проводячи перевірку аудитор  керується певними критеріями оцінюючи достовірність відображення у фінансовій звітності активів та пасивів, доходів та витрат [ 9].     

Завершується аудит фінансової звітності складанням аудиторського  висновку. Відповідно до ННА № 26 “Аудиторський  висновок”: аудиторський висновок складається  у вільній формі, але обов'язково в ньому мають бути наступні розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фінансову  звітність; дата аудиторського висновку; адреса аудиторської фірми; підпис аудиторського  висновку. В змістовній частині подаються  основні відомості про аудитора (аудиторську фірму) та про клієнта, умови угоди про проведення аудиту, висновок про повноту та відповідність  фінансової звітності встановленим нормативам бухгалтерського обліку, підтвердження правильності оцінки та класифікації активів, зобов’язань, підтвердження факту проведення інвентаризації активів та зобов’язань, підтвердження правильності та адекватності визначення величини та структури власного капіталу, результати аудиту фінансового  стану підприємства. Позитивний аудиторський висновок надається лише за умови  відповідності показників аналітичного та синтетичного обліку та взаємної узгодженості показників звітності, а також у  разі виявлення незначних (несуттєвих) помилок, які не мають впливу на показники  фінансової звітності, про що зазначається у пояснювальному параграфі. Якщо виявлено помилки в межах 4-5 % від загального результату фінансової звітності, надається  умовно позитивний висновок із зазначенням  причин не фундаментальної незгоди чи не фундаментальної невпевненості в окремому розділі, який передує формулюванню висновку. Відхилення більші встановлених меж спричиняють видачу негативного висновку.