Аудит баківської діяльності

Безвиїзний  нагляд використовується як система  раннього застереження, що дає змогу  наглядовим органам ухвалювати рішення  про застосування стосовно банків коригувальних  заходів до загострення ситуації або до проведення інспекційної перевірки  на місці. Проте слід зазначити, що безвиїзний нагляд може бути ефективним лише за умови, що він провадиться на основі достовірної  звітності, отриманої від банків, та у разі дотримання ними певних стандартів обліку, звітності, високого рівня комп'ютеризації банківської діяльності.

Інспекційні перевірки банків на місцях мають  проводитися кваліфікованими спеціалістами  банківського нагляду, які здатні оцінити  ступінь ризиків, можливих у діяльності того чи іншого банку, і визначити  якість управління цими ризиками. Інспектування  дає змогу органам банківського нагляду перевіряти такі аспекти  діяльності банків:

• достовірність звітності;
• дотримання законів і нормативних актів;
• надійність управління банком;
• стійкість фінансового стану банку.

Порівняно з безвиїзним наглядом інспекційні  перевірки на дають наглядовим органам  більше можливостей для виявлення  реальної якості банківських активів, якості управління банком і взагалі  реального фінансового стану  банку. Проте цей метод нагляду  є більш трудомістким, потребує більшої  кількості персоналу.

Оптимальний варіант банківського нагляду передбачає координацію зусиль безвиїзного  нагляду та інспектування, тому що ці наглядові методи є взаємодоповнюваними. Слід також додати, що представники наглядових органів повинні контактувати з керівниками банків і глибоко  розуміти банківську діяльність.

Обов'язковим  елементом системи банківського нагляду і регулювання з боку НБУ є пруденційне регулювання, або пруденційний нагляд (від англ. prudential - розсудливий, обережний).

Згідно  з Положенням "Про організацію  внутрішнього аудиту в комерційних  банках України" пруденційний нагляд - це система банківського нагляду, за якої головна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керівництва. Методика пруденційного нагляду вивчає дотримання банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, економічних нормативів тощо.

З метою  забезпечення економічних умов стійкого функціонування національної банківської  системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів комерційних банків та відповідно до Закону України "Про  банки і банківську діяльність" Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи: капіталу; ліквідності; кредитного ризику; інвестування; ризику загальної відкритої валютної позиції банку.

Контроль  за дотриманням комерційними банками  встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними  формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності за 1-ше число  місяця).

Дію зазначених економічних нормативів регламентує  Інструкція НБУ "Про порядок регулювання  діяльності комерційних банків". Вона побудована на основі останніх вимог  Базельського комітету ("Базельських  принципів").

Під час  здійснення банківського регулювання  і нагляду використовуються різні  важелі впливу з метою забезпечення ліквідності, достатності капіталу і надійності функціонування банківської  системи. Від якості банківського нагляду  значною мірою залежать своєчасність розкриття порушень в організації  банківської діяльності і можливості передбачення зловживань різного роду.

Разом з  банківським наглядом зовнішній  контроль за банками здійснюється за допомогою зовнішнього аудиту.

Органи  банківського нагляду тісно співпрацюють із зовнішніми аудиторами. Так, НБУ  висуває певні вимоги до здійснення обов'язкових аудиторських перевірок  банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків.

Зовнішній аудит - це підприємницька діяльність із незалежної перевірки бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності організацій. Метою аудиту е відображення думки про достовірність бухгалтерської звітності та відповідності порядку ведення бухгалтерського обліку законодавству.

Під достовірністю  звітності розуміють ступінь  точності її даних, яка дає можливість користувачу звітності робити правильні  висновки про результати господарської  діяльності, фінансовий та майновий стан аудійованих осіб і приймати обґрунтовані рішення, які базуються на цих  висновках.

Розширене тлумачення зовнішнього аудиту включає  супутні аудиторські послуги, у  тому числі встановлення, відновлення  і ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності; податкове консультування; аналіз фінансово-господарської діяльності, економічне і фінансове консультування; управлінське консультування, у тому числі пов'язане з реструктуризацією організацій.

Зовнішній аудит проводиться на основі договору, який укладається з аудиторською організацією. Укладанню договору може передувати лист-зобов'язання виконавця  про згоду на проведення аудиту.

Договір може бути одноразовим або довгостроковим із зазначенням у ньому: предмета договору; строків виконання аудиторських послуг; прав і обов'язків сторін; вартості аудиторських послуг, що надаються; відповідальності сторін за невиконання  або неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором.

Під час  укладання договору на виконання  аудиторських послуг пред'являються  ліцензії, номер і дата видачі яких зазначаються у договорі.

Аудиторську перевірку може також проводить  індивідуальний підприємець - аудитор, який має відповідну ліцензію, що дозволяє йому займатися аудиторською діяльністю.

Метою зовнішніх  аудиторських перевірок є підтвердження  достовірності банківської звітності, дотримання банком вимог нормативно-правових актів; аналіз діяльності банків; підготовка і представлення аудиторського  висновку.

Перевірці підлягають: стан і склад річної бухгалтерської звітності; достовірність  і повнота річного балансу  банку; можливість брати участь в  інноваційних проектах; цільове використання кредитних ресурсів та інвестицій; повнота і своєчасність формування власного капіталу банку; фінансовий стан банку.

До проведення поглиблених перевірок діяльності окремих підрозділів, наприклад  кредитного, чи оброблення даних часто  залучаються зовнішні аудитори та консультанти. Такі перевірки можуть зосереджуватися  на процедурах діяльності (операційних  процедурах). Закінчивши ці перевірки, аудитори можуть рекомендувати банку (крім усього іншого) посилити систему контролю або підвищити ефективність її діяльності. Банки часто наймають зовнішніх аудиторів та інших спеціалістів для надання допомоги керівництву в специфічних сферах діяльності, таких як оподаткування та системи управління. 

3. Задача

На початок операційного дня залишок готівки в оборотній  касі банка –32 тис. грн. Від підприємств  одержано 197,5 тис. грн. готівкою. В той  же день банк видав 184,9 тис. грн. Ліміт  залишку оборотної каси банку  – 40 тис. грн. Розрахувати залишок  оборотної каси на кінець операційного дня. Які заходи застосовує банк?

 

Залишок готівки на кінець операційного дня:

32+197,5 –  184,9 = 44,6 тис. грн.

Позалімітний  залишок оборотної каси

44,6-40=4,6 тис. грн.

Він буде перерахований в резервний фонд.

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 5-6, ст. 30 із подальшими змінами.
2. Закон України "Про національний банк України" від 20.05.1999 № 679-XIV/ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 29, ст. 238 із подальшими змінами.
3. Інструкція № 10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" // Галицькі контракти, № 3, 1997, с. 38-58.
4. Положення про міжбанківські розрахунки в Україні.
5. Васюренко О. В. Банківські операції. - Київ: Знання, 2000. - 243 с.
6. Косова Т.Д., Папаіка О.О. (ред.) Центральний банк і грошово-кредитна політика. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011.