Аналіз розрахунків підприємства з фінансово-кредитними установами

         Чекова  форма розрахунків має певні  переваги перед іншими формами. Це, передовсім, відносна швидкість розрахунків  і надходження коштів на рахунок  постачальника, що сприяє зменшенню  дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека.[12] 

         2.6. Розрахунки акредитивами

         Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений продукт.

         Акредитив застосовується в розрахунках між  постачальниками і покупцями. Документи  постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця.

         Якщо використовують акредитивну форму розрахунків, оплата документів за відвантажений продукт, надані послуги здійснюється або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, там задепонованих для цієї мети, або в банку платника - так званий гарантований акредитив. Акредитивна форма розрахунку гарантує платіж постачальнику. Ця форма розрахунків застосовується за наявності угоди між постачальником і платником щодо такої форми розрахунків.

         Постачальник  подає в банк, що його обслуговує, заяву із зазначенням разового використання задепонованих коштів (власних або залучених). Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником. Його не можна використовувати для розрахунків з іншими постачальниками чи для виплати грошей готівкою. Чинність акредитива, як правило, не перевищує 15 днів з моменту відкриття. Платнику надано право змінювати умови акредитива, достроково відкликати невикористані кошти. Після повідомлення про відкриття акредитива постачальник відвантажує продукт і не пізніше трьох робочих днів після цього подає в установу банку реєстри рахунків і транспортні або інші документи, які підтверджують відвантаження. Якщо документи відповідають умовам акредитива, кошти того самого дня зараховуються на рахунок постачальника.

         Існує кілька видів акредитивів:

         Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує кошти з розрахункового рахунка платника і переказує ці кошти в банк постачальника (банк-виконавець) на окремий балансовий рахунок «Акредитив».

         Депонування коштів в установі банку постачальника  можна здійснити також і за рахунок кредиту, отриманого платником  у банку-емітенті. Проте для кожного конкретного акредитива можна використати тільки одне джерело платежу, тобто виставляти акредитив частково за рахунок власних коштів, а частково за рахунок кредиту не дозволяється.

         Непокритий - це акредитив, якщо платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Таке клопотання банк-емітент задовольняє тільки стосовно платоспроможних клієнтів і за умови встановлення між клієнтом і банком, який відкриває акредитив, кореспондентських відносин.

         Відкриваючи гарантований акредитив, банк-емітент  дає банку-виконавцю право списувати  платежі на користь постачальника - отримувача коштів зі свого кореспондентського рахунка.

         Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником. Але банк-виконавець повинен оплатити документи, які були виставлені постачальником і прийняті банком, до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитива.

         Безвідзивний  - це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

         Використання  акредитивної форми розрахунків  обумовлюється в угоді між  постачальником і покупцем, в якій указують конкретні умови розрахунків за акредитивом, строк його дії, вид акредитива, спосіб його виконання, банк постачальника і покупця.

         Підставою для відкриття акредитива платником  є повідомлення постачальника про  готовність до відвантаження товару. Для відкриття акредитива платник подає в банк заяву встановленого зразка з необхідними реквізитами (номер договору, згідно з яким відкривається акредитив; термін чинності акредитива; рахунок платника і банк, який його обслуговує; документи, згідно з якими здійснюються виплати за акредитивом; строк їх подання; вид акредитива та сума акредитива).

         Закриття  акредитива в банку постачальника  здійснюється:

         - на заяву постачальника щодо відмови від дальшого використання акредитива       до закінчення терміну його чинності;

         - після закінчення терміну чинності акредитива;

         - на заяву покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

         Акредитив закривається в день отримання повідомлення від банку-емітента.

         Невикористана сума акредитива повертається банку  платника для зарахування на рахунок, з якого депонувалися кошти.

         Схему здійснення рахунків з використанням  акредитивної форми наведено на рис. 2.4.

         

         Рис. 2.4. Розрахунок з використанням акредитива

         1 - покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив; 2 - банк покупця відкриває акредитив; 3 - банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива; 4 - банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму; 5 - банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива; 6 - відвантаження товару; 7 - покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива; 8 - банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива; 9 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 10 - банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.

         Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику  впевненість, що відвантажений продукт  буде своєчасно оплачено.

         Для постачальників (отримувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату.

         Покупцям  розрахунки з використанням акредитива не вигідні, бо на певний час кошти  вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств-покупців.[12] 

         2.7. Вексельна форма розрахунків

         Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

         Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

         Правовою  основою вексельного обігу в  Україні є законодавчі, нормативні акти, розроблені згідно з положенням Єдиного вексельного закону, ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 року.

         Першим  реальним кроком на шляху відродження  векселя в Україні була ухвала 18 червня 1991 р. Верховною Радою України  Закону «Про цінні папери та фондову біржу». У 1992 році Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про застосування векселів в господарчому обороті України».

         Застосування  цих двох нормативних актів значно розширило можливості правового  регулювання вексельного обігу.

         Поряд зі створенням нормативної бази, що регулює вексельний обіг, видаються  нормативні акти, спрямовані на розвиток цієї форми розрахунків.

         Дальшим кроком щодо впровадження векселя як інструмента фінансово-господарської  діяльності підприємства став Указ Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності» від 14.09.94 р.

         Цим Указом було запроваджено в господарську діяльність підприємства простий товарний вексель. Його можна було застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності.

         Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає  чотири етапи:

         - оформлення та облік платіжних документів;

         - проведення заліку взаємної заборгованості;

         - вексельне оформлення прострочених заборгованостей;

         - дальші операції з векселями.

         Однак окремі питання вексельного обігу  в Україні залишаються ще недостатньо  визначеними.

         З метою розширення сфери обігу  векселів 26 липня 1995 року був виданий Указ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів», який передбачав скасування обмежень стосовно розміру суми зобов'язань на один вексель. Розмір зобов'язань встановлювався за згодою суб'єктів підприємницької діяльності.

         Отже, в Україні вже закладено законодавчі основи застосування векселів у розрахунках між постачальниками та покупцями.

         За  своєю суттю вексель є абстрактним  борговим зобов'язанням. Його абстрактність  полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань.

         Вексель - це грошове зобов'язання, тобто грошовий документ зі строго визначеним відповідним набором реквізитів. Це означає, що векселем є тільки той документ, який уміщує всі необхідні реквізити векселя, визначені Положенням про переказний і простий векселі.

         Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів  ринкових відносин функціонують в обігу  як розрахунковий засіб, боргове  зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений контрактом час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

         Розвиток  кредитних інститутів обумовлений  можливістю негайного обертання  боргових зобов'язань на гроші, що передбачає, у свою чергу, переказування даних  зобов'язань третім особам у простій  та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів.

         Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань Векселедавець, як і будь-який боржник, відповідає за векселем своїм майном. Проте нині в Україні майже не проводиться продаж з торгів майна підприємств-банкрутів. Відтак приймання в оплату векселів є досить ризикованою операцією, що значно стримує поширення вексельного обігу..

         Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і  в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться  за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками.

         Векселі казначейські -- один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:

         - для здійснення розрахунків;

         - для зарахування сплати податків до державного бюджету;

         - як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.

         Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред'явника зі строком платежу не більше одного року.

         Рис. 2.5. Класифікація векселів

         

         Приватні  векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.

         Фінансовий  вексель має в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів.

         Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх обов'язків перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.