Аналіз розрахунків підприємства з фінансово-кредитними установами

 
 

Міністерство  освіти, молоді та спорту

Чернівецький  національний університет

імені Юрія Федьковича 
 
 

Кафедра «Фінанси та кредит» 
 
 
 
 
 

ІНДЗ  на тему:

«Аналіз розрахунків підприємства з фінансово-     кредитними установами» 
 
 
 
 
 

                                                                                          Виконала:

                                                                      Студентка 383 групи

                                                                                    Клим’юк Н.Д. 
 
 
 
 
 
 
 

Чернівці 2011

План

1. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ

         1.1. Сутність грошових  розрахунків підприємств

         1.2. Безготівкові й  готівкові розрахунки

2. Методика розрахунків підприємства

               2.1. Платіжні вимоги та інкасові доручення

     2.2. Касові операції підприємства

         2.3. Розрахунки платіжними дорученнями

               2.4. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями

               2.5. Розрахунки чеками

         2.6. Розрахунки акредитивами

         2.7. Вексельна форма  розрахунків

3. Проблеми та  шляхи підвищення ефективності грошових розрахунків

Список використаних джерел

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ 

         1.1. Сутність грошових розрахунків підприємств

         У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання  різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

         Грошовий  оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:

         - забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

         - реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

         - сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

         - забезпечення спільної діяльності підприємств;

         - отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

         Таке  групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документообігом, видами й способами фінансового та банківського контролю.

         Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в  них відкрито рахунки суб'єктів  підприємницької діяльності.

         Від правильної організації грошових розрахунків  у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

         Одним із головних факторів нормалізації розрахунків  у народному господарстві є запровадження  єдиних розрахункових правил, які  визначаються відповідними нормативними актами.[1] 
 

         1.2. Безготівкові й готівкові розрахунки

         Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим  грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків  досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

         Сферу готівкових і безготівкових розрахунків  розмежовано. Готівкова форма розрахунків  застосовується за обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.[2]

         Безготівкові  розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, якщо гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

         Між готівковою і безготівковою формами  розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану  продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в  установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

         Підприємства  торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

         Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в  них відкрито рахунки суб'єктів  підприємницької діяльності.

         Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в  них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності.

         Розрахунки  за товарними операціями пов'язані  з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового  обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

         Розрахунки  за нетоварними операціями пов'язані  з фінансовими операціями: з кредитною  системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за плодами завершення кругообігу коштів підприємства.

         Відповідно  до територіального розміщення підприємств (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

         Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або якщо банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

         Міжміські - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

         Міжнародні - це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

         Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (пере-казуванням) коштів з  рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків  між покупцем і постачальником продукції.

         За  економічним змістом організація  безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській  установі.[3,8] 

         2. Методика розрахунків підприємства

         Безготівкові  розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані  з використанням різних видів розрахункових документів.

         Розрахункові  документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк. Розрахунковий документ - це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

         - платіжними дорученнями;

         - платіжними вимогами-дорученнями;

         - чеками;

         - акредитивами;

         - векселями;

         - інкасовими дорученнями (розпорядженнями).[9] 

         2.1. Платіжні вимоги  та інкасові доручення

         Платіжні  вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення  в безспірному порядку сум  фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.

         Правові основи організації безготівкових  розрахунків у господарському обороті  регламентуються законодавчими, інструктивними документами.

         Національний  банк України виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообігу, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

         Безакцентне списання коштів – це списання коштів з рахунка платника без його згоди  на підставі документів, поданих банкові одержувачем коштів. 
          Безспірне стягнення та безакцентне списання коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги. 
          1. Одержувач коштів виписує і здає в установу банку, що його обслуговує, платіжну вимогу до платника і реєстр платіжних вимог. 
          2. Банк одержувача пересилає платіжну вимогу і реєстр банку платника. 
          3. Банк платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про платіж. 
          4. На основі перевіреної платіжної вимоги установа банку списує зазначену суму з рахунка платника. 
          5. З банку платника надходять документи про перерахування коштів у банк одержувача. 
          6. Банк одержувача зараховує зазначену суму на рахунок одержувача коштів. 
          Платіжна вимога – розрахунковий документ, за яким кошти списуються з рахунка без згоди його власника; це наказ одержувача коштів (постачальника) про переведення йому коштів з рахунка платника. 
          Платіжна вимога подається стягувачем у банк, в якому він обслуговується. Платіжні вимоги приймаються банками протягом десяти календарних днів із дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не враховується. 
         У платіжній вимозі зазначається призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів. 
Відповідальність за обґрунтованість і правильність внесення даних у розрахункові документи у разі безспірного стягнення та безакцентного списання коштів несе стягувач. 
     Суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафи, нараховані державними податковими адміністраціями України, стягуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженнями). Інкасове доручення – це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства та організації у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безакцентного) стягування коштів. 
          Інкасові доручення (розпорядження) приймаються банками протягом десяти днів із дня виписки. День заповнення інкасового доручення (розпорядження) не враховується. 
          У рядку “Призначення платежу” інкасового доручення (розпорядження) вказується назва законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), і документ, на підставі якого здійснюється стягнення. 
          У випадку, якщо в інкасовому дорученні не заповнений рядок “Призначення платежу” або не зроблено посилання на акт чинного законодавства, банк повинен повернути його без виконання. 
           Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпорядження) на безспірне стягнення коштів покладається на стягувача, який оформив розрахунковий документ та надав його до банку, що його обслуговує. 
           Документи на безспірне стягнення та безакцентне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств. У разі відсутності коштів на рахунках, вони враховуються на позабалансовому рахунку № 9803. 
            Банки виконують ухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки України щодо арешту коштів юридичних та фізичних осіб. 
           Коли накладається арешт на кошти рахунка юридичної або фізичної особи, банк припиняє списання коштів за розпорядженням власника рахунка (в тому числі використання коштів на потреби підприємства та виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів), за винятком платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів.[10,1,2]

          
2. 2. Касові операції підприємства

         Касові  операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку).

         Усі підприємства, які мають поточні  рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо).

         Отримання готівки з поточного рахунка  здійснюється з використанням грошового  чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність.

         Розрахунки  готівкою підприємствами всіх видів  діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті.

         Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також систему обліку цих  операцій визначає Державна податкова адміністрація.

         Усім  підприємствам, які мають рахунки  в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

         Підприємства  мають право тримати в своїх  касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року можуть бути переглянуті. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року.

         Нова  редакція постанови НБУ від 11 листопада 1998 р. № 473 внесла відповідні зміни і  до регулювання ліміту готівки на підприємстві.