Аналіз платоспроможності підприємства

t-align:right">Таблиця 2.4.

 Аналіз статичної платоспроможності  ТОВ “Ялинка” 2010рр.

Назва показника	Розрахунок  на 1.01.2010 р.	Розрахунок на 31.12.2010 р.	Відхи-лення
1.Коефіцієнт загального покриття	4005,3/3750,0= =1,068	5267,6/5151,2=1,023	-0,045
2.Коефіцієнт проміжної ліквідності	3425,9/3750,0= =0,914	4624,0/5151,2=0,898	-0,16
3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності	7,2/3750,0=0,002	61,7/5151,2=0,012	+0,01
4.Коефіцієнт співвідношення дебіторської  і кредиторської заборгованості	3377,3/2850,5= =1,184	4520,9/4530,3=0,998	-0,186
5.Коефіцієнт забезпеченості поточних  пасивів власними коштами	256,5/4005,3= =0,064	108,8/5267,6= 0,021	-0,043

 

Коефіцієнт загального покриття (потенційна платоспроможність) вищий 1 – це свідчить про те, що поточні пасиви підприємства повністю покриті його поточними  активами, тобто у випадку необхідності ТОВ “Ялинка” може розрахуватися за своїми зобов’язаннями після реалізації своїх оборотних активів. Однак наближення коефіцієнту до критичного значення (на 31.12.10р.) свідчить про погіршення становища.

Коефіцієнт проміжної ліквідності  ТОВ “Ялинка” на рівні 0,914 на 1.01.2010 та 0,898 на 31.12.2010р. вважається позитивним, оскільки нормативне значення цього показника 0,7 – 0,8. Такий рівень свідчить про здатність підприємства виконувати поточні зобов’язання за рахунок коштів та дебіторської заборгованості. Однак, зменшення показника на кінець періоду свідчить про зниження рівня платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності  на рівні 0,002 на 1.01.2010р. та 0,012 на 31.12.2010 р. – це зовнішня ознака неплатоспроможності ТОВ “Ялинка”, оскільки нормативне значення цього показника 0,2-0,35. Це означає, що підприємство негайно може сплатити лише 0,2% короткострокових зобов’язань на початок періоду, і лише 1,2% - на кінець, але позитивним моментом є зростання рівня показника.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості на рівні 1,184 та 0,998 на початок і кінець періоду свідчить про те, що підприємство втратило здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року.

Коефіцієнт забезпеченості поточних пасивів власними коштами на рівні 0,064 на 1.01.2010 та 0,021 на 31.12.2010р. показує високий рівень залежності підприємства від кредиторів і низьку можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Зниження показника є сигналом втрати платоспроможності підприємства і підвищення залежності від кредиторів.

Для поглиблення аналізу статичної  платоспроможності підприємства проаналізуємо  показники ліквідності оборотних  активів та якості кредиторської  заборгованості ТОВ “Ялинка” [Додатки 1, 2, 3].

 

 

 

 

 

 Таблиця 2.5.

Аналіз  ліквідності оборотних активів  та якості кредиторської заборгованості ТОВ “Ялинка” за 2009 та 2010 роки

Назва показника	2009 рік	2010 рік	Відхи-лення
1.Середній період обороту товарних  запасів (в днях) (Отз).			+37
2.Середній період обороту дебіторської  заборгованості (Одз).			+145,7
3.Період  погашення кредиторської заборгованості (Окз).			+241,1
4.Період операційного циклу(Оц).	28,0 + 181,3 = 209,3	65,0 + 327,0 = 329,0	+182,7
5.Період фінансового циклу (Фц).	209,3 – 196,6 = 12,7	329,0 – 437,7 = - 108,7	Х

  

Як свідчать розрахунки, середній період обороту товарних запасів  ТОВ “Ялинка” за 2010 рік збільшився на 37 днів порівняно з відповідним періодом 2009 року.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості зріс на 145,7 днів, що в умовах зниження товарообороту свідчить про значне зниження ліквідності підприємства.

Період погашення кредиторської  заборгованості ТОВ “Ялинка” збільшився більше ніж у два рази, що свідчить про падіння рівня платоспроможності підприємства.

Період операційного циклу, тобто  перетворення купленого товару у  гроші на підприємстві збільшився більш  ніж на 182 дні, що свідчить про спад ділової активності підприємства і  неефективну політику управління дебіторською заборгованістю.

Період фінансового циклу ТОВ  “Ялинка” (період обороту грошових коштів) у 2010 році зменшився порівняно з 2009 роком, що є позитивною тенденцією, але від’ємне значення показника свідчить про те, що підприємство постійно живе “в борг”, тобто не має достатньої кількості грошових коштів (період обороту кредиторської заборгованості перевищує період операційного циклу на 108,7 днів).

Отже, наведені розрахунки свідчать про  низьку статичну платоспроможність  та ліквідність ТОВ “Ялинка”, що негативно характеризує роботу підприємства.

Але низький рівень статичної платоспроможності  може бути випадковим, тобто тимчасовим, або мати постійний характер. Для  глибокого аналізу платоспроможності  підприємства використовують показники  динамічної платоспроможності.

Розрахуємо показники динамічної платоспроможності ТОВ “Ялинка” за період з 1 січня 2009 р. по 1 січня 2010 р. використовуючи показники звітності та вже зроблені розрахунки.

Спочатку визначимо найближчу  перспективу зміни рівня платоспроможності  ТОВ “Ялинка” за допомогою коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності.

      (2.1)

де      К_зпр – розрахунковий коефіцієнт загального покриття;

К_зпн – нормативне значення (К_зпн = 2).

Розрахунковий коефіцієнт платоспроможності  дорівнює:

К_зпр = К_зп на 01.01.10р. + D К_зп,     (2.2)

де D К_зп – зміна коефіцієнту платоспроможності (загального покриття) за 2010 рік.

За даними розрахунків, що наведені в таблиці 2.4, коефіцієнт платоспроможності (загального покриття) на 31.12.10р. дорівнює 1,023 і знизився він за 2010 рік на 0,045 , тому:

Значення коефіцієнту  менше 1 означає, що в найближчій перспективі  рівень платоспроможності підприємства не зміниться на краще і буде недостатнім.

Таким чином розрахунки динамічної платоспроможності ТОВ “Ялинка” повністю підтверджують розрахунки статичної платоспроможності і свідчать про недостатній рівень платоспроможності підприємства у 2010 році.

 

3. Шляхи підвищення платоспроможності  ТОВ «Ялинка»

Одним з найвагоміших чинників, що визначають рівень платоспроможності підприємства є політика фінансування активів  підприємства.

Політика  фінансування активів підприємства представляє собою частину загальної політики управління його активами і виявляється в оптимізації об'єму і складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного та позикового капіталу, достатньої фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Існує три принципових підходи до фінансування активів підприємства [6,c.375]:

1. консервативний підхід передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинні фінансуватися постійна частина активів і приблизно половина змінної їх частини. Друга половина змінної частини активів підприємства повинна фінансуватися за рахунок короткострокового позикового капіталу. Така модель фінансування активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових коштів), однак збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування, що при інших однакових умовах приводить до зниження рівня його рентабельності;
2. помірний (або компромісний) підхід до фінансування активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинна фінансуватися постійна частина активів, в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу весь обсяг змінної їх частини. Така модель (тип політики) фінансування активів забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу, наближену до середньоринкової норми прибутку на капітал;
3. агресивний підхід до фінансування активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансується лише невелика частка постійної їх частини (не більше половини), в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – переважна частка постійної і вся змінна частини активів підприємства. Така модель (тип політики) створить проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Разом з тим, вона дозволяє здійснювати операційну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, а отже забезпечувати при інших рівних умовах найбільш високий рівень його рентабельності. Саме ця політика використовувалась у 2009-2010 рр. ТОВ “Ялинка” для формування необхідних йому активів.

Політика фінансування активів  обирається підприємством відповідно до запланованих розмірів активів і власних фінансових ресурсів.

Планування розміру активів  підприємства здійснюється відповідно до потреби в них. Розрахунок потреби  в активах підприємства здійснюється за їх видами (основні засоби, нематеріальні активи, запаси товарно-матеріальних цінностей, грошові активи та інші види активів).

Потреба в основних засобах  розраховується по окремих їх групах.

На першому етапі визначається потреба в окремих видах машин  і обладнання, що використовуються у виробничому технологічному процесі.

На другому етапі визначається потреба в окремих видах машин  і обладнання, що використовуються в процесі управління операційною діяльністю (офісні меблі, електронно-обчислювальні машини, засоби зв'язку і т.п.).

На третьому етапі визначається потреба в приміщеннях (будівлях) для здійснення безпосереднього  виробничого процесу (з усіма  допоміжними його видами) і розміщення персоналу управління.

Потреба в нематеріальних активах визначається виходячи з  технології здійснення операційного процесу.

При визначенні вартісного обсягу позаоборотних операційних активів, необхідних підприємству, враховується форма задоволення потреби в окремих їх видах – придбання у власність, фінансова або оперативна оренда тощо.

Потреба в запасах товарно-матеріальних цінностей розраховується диференційовано  в розрізі наступних їх видів:

а) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси сировини і матеріалів;

б) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси готової продукції (для промислових  підприємств);

в) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси товарів (для торгових підприємств).

Потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси товарно-матеріальних цінностей кожного виду, визначається шляхом множення одноденної їх витрати на норму запасу в днях. Норми запасів товарно-матеріальних цінностей кожного виду встановлюються кожним підприємством самостійно виходячи з галузевих і інших особливостей його господарської діяльності шляхом їх нормування.

Для усереднених розрахунків  в зарубіжній практиці застосовують наступні стандартні норми запасів: по сировині і матеріалам - 3 місяці (90 днів); по готовій продукції - 1 місяць (30 днів); по товарах, що реалізуються підприємствами торгівлі - 2 місяці (60 днів) [6,c.270].

Потреба в грошових активах  визначається на основі майбутнього їх витрачання на розрахунки по оплаті праці (виключаючи нарахування на неї); по авансових та податкових платежах; по маркетинговій діяльності (витрати на рекламу); за комунальні послуги і інші. Така потреба визначається, переважно, в розрізі перерахованих видів платежів на майбутні три місяці (що забезпечує достатній запас платоспроможності підприємства). В умовах інфляції нормативи активів підприємства в грошовій формі знижуються.

Потреба в інших активах  встановлюється методом прямого рахунку по окремих їх різновидах з урахуванням особливостей підприємства. Розрахунок потреби в інших активах здійснюється окремо по позаоборотних і оборотних активах.

За результатами проведених розрахунків визначається загальна потреба у позаоборотних і оборотних активах підприємства. Потреба у позаоборотних активах розраховується шляхом підсумовування потреби в основних засобах, нематеріальних активах і інших видах позаоборотних активів. Відповідно потреба в оборотних активах визначається шляхом підсумовування потреби в запасах товарно-матеріальних цінностей, грошових активів і інших видах оборотних активів.

Розрахунок потреби в  активах ТОВ “Ялинка” доцільно здійснювати в трьох варіантах :

1) мінімально необхідна  сума активів, що дозволяє вести  господарську діяльність;

2) необхідна сума активів,  що дозволяє вести господарську  діяльність з достатніми розмірами  страхових запасів по основних  видах оборотних коштів (матеріальним і грошовим активам);

3) максимально необхідна  сума активів, що дозволяє придбати у власність всі потрібні основні засоби і нематеріальні активи, а також створити достатні розміри страхових запасів по всіх видах оборотних активів.

У процесі розрахунків  спочатку визначаються показники мінімального і максимального варіантів потреби  в активах, а потім в рамках цих її меж формується необхідна їх сума.

Форма розрахунку потреби  в активах ТОВ “Ялинка” наведена в табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Розрахунок потреби в  активах ТОВ “Ялинка” на 2011 рік

Види активів підприємства		Варіанти розрахунку (тис. грн.)
		Мінімально необхідна  сума активів	Необхідна сума активів з  достатніми розмірами страхових  запасів	Максимально необхідна сума активів
1.         2.	Основні засоби - всього в тому числі: - будівлі, приміщення, споруди - машини, механізми Нематеріальні активи Інші види позаоборотних активів	69,0     49,0 20,0 13,6 7,0	70,0   50,0 20,0   14,0 7,0	75,0   53,0 22,0   14,0 7,0
3.	Разом позаоборотні активи	89,6	91,0	96,0
4.	Запаси товарно-матеріальних цінностей - всього в тому числі: - запаси сировини і  матеріалів - незавершене виробництво - запаси товарів Грошові активи Інші види оборотних активів	320,0 10,0 10,0 300,0 65,0 20,0	400,0   20,0 20,0 360,0 80,0 25,0	500,0   30,0 40,0 430,0 90,0 25,0
5.	Разом оборотні активи	405,0	505,0	615,0
6.	Загальна потреба в  активах	494,6	596	711,0