Аналіз платоспроможності підприємства

 

Вступ

Підприємство – самостійний  суб’єкт господарювання створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідницької, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами [1, ст. 62 п.1].

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств  вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність  підприємства як його здатність вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності – є однією з умов конкурентоспроможності підприємства, його фінансової стабільності. Здатність підприємства розраховуватись за своїми боргами в обсягах та строках, передбачених договорами та законодавством, є необхідною умовою успішного функціонування на ринку, що і обумовлює актуальність обраної теми.

Кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах  чинного законодавства. Але, ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого  й очікуваного фінансово-економічного стану підприємства.

Питання дослідження платоспроможності  підприємства висвітлено у працях як вітчизняних,так і зарубіжних вчених, серед яких слід виділити В.Г. Белоліпецького, І.А. Брижаня, С.М. Кучера, Г.П. Герасименка, О.А. Круглової, І.В.Зятковського, В.В. Ковальова, О.В. Фещенко, А.М. Подєрьогіна, В.М. Родіонову, Г.В. Савицьку, П.С. Смоленюка, М.А. Федотову та інших.

Об’єктом дослідження обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялинка», яке знаходиться в с. Жорнава, 129, В.Березнянського району, Закарпатської області.

Головною метою курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів та отримання практичних навичок аналізу платоспроможності підприємства на  базі ТОВ “Ялинка”.

Основними завданнями даної курсової роботи є вивчення сутності платоспроможності підприємства та факторів, що її визначають, загальний аналіз платоспроможності ТОВ “Ялинка”, а також, визначення шляхів щодо її підвищення.

Предметом курсової роботи є аналіз платоспроможності ТОВ “Ялинка”.

Інформаційною базою дослідження є діюча система нормативно-правових актів (Закони України, Постанови Кабінету Міністрів, Господарський кодекс України тощо), П(С)БО, фінансова інформація ТОВ “Ялинка”, матеріали публікацій та статті у спеціальній і періодичній літературі, підручники, монографії, а також інтернет ресурси, які ретельно підбиралися та опрацьовувалися.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається з трьох розділів:

- перший розділ присвячено теоретико-методологічним аспектам дослідження платоспроможності підприємства;

- другий розділ містить наслідки дослідження платоспроможності підприємства ТОВ «Ялинка»;

- в третьому розділі запропоновано шляхи удосконалення обліку доходів об’єкта дослідження.

 

 

1. Теоретичні аспекти дослідження платоспроможності підприємства

Сучасні економічні умови господарювання вимагають  від керівництва нових підходів щодо управління підприємством, в тому числі аналізу показників діяльності як невід'ємної частини цього  процесу.

Важливе місце у  системі аналізу і, як наслідок, у  роботі підприємства посідає аналіз платоспроможності підприємства —  його здатності вчасно та в повному  обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності [14,c.10]. Значення платоспроможності підприємства неможливо переоцінити. Так, згідно з положеннями французької економічної школи, платоспроможність — це одна з підвалин концепції фінансової рівноваги.

Існують різноманітні визначення платоспроможності. Так, наприклад, платоспроможність підприємства – це його готовність постійно (щоденно) виконувати свої фінансові зобов’язання з платежів, строк сплати яких настав [12,c.370]. Це здатність підприємства розраховуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби (наприклад, швидколіквідні цінні папери). Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану — воно періодично або постійно є неплатоспроможним.

Першочерговим завданням  при аналізі платоспроможності  підприємства є:

• Загальна оцінка платоспроможності та чинників, що її зумовлюють;
• Оцінка співвідношення позикового та власного капіталу;
• Визначення частки власного капіталу у загальній сумі капіталу підприємства;
• Визначення суми позикового капіталу у загальній сумі капіталу підприємства [7, с. 271].

У процесі фінансового  аналізу вивчається статична і динамічна  платоспроможність.

При дослідженні  статичної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'язаннями.

Щодо визначення суми платіжних засобів є різні  точки зору. Правильніше до платіжних  засобів відносити грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні.

До строкових  зобов'язань доцільно включати поточні  пасиви: короткострокові кредити  банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету  тощо.

Динамічна платоспроможність  – наявність платоспроможності  протягом усього періоду, що досліджується.

Перевищення платіжних  засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс [див. Додаток 1, 2]. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо).

Показниками низької  платоспроможності підприємства є  наявність:

• недоїмок з платежів до бюджету;
• простроченої заборгованості підприємства робітникам і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів;
• непогашених у встановлений строк банківських кредитів;
• заборгованості працівникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.

Аналіз динаміки загальної суми таких прострочених платежів характеризує стан роботи підприємства, спрямованої на зміцнення платоспроможності.

Питання підтримання  платоспроможності надзвичайно актуальне сьогодні в Україні, про що свідчить проблема неплатежів у вітчизняній економіці та її наслідки.

Оцінка рівня  платоспроможності цікавить широке коло агентів ринку, а саме:

1) безпосередньо  підприємство, яке бажає об'єктивно  оцінити стан своїх справ і  розробити ряд заходів щодо  покращення ситуації або підтримки  нормального стану;

2) кредиторів, які  хочуть переконатись у спроможності підприємства повернути борги;

3) інвесторів, які  мають бути впевнені щодо перспектив  розвитку підприємства і, як  наслідок, ефективності їх інвестиційного  проекту;

4) партнерів по  бізнесу, які зацікавлені в  надійних та стабільних стосунках.

Платоспроможність як економічну категорію характеризують такі моменти :

1. Стан платоспроможності обумовлюється наявним розміром грошових активів, але не обмежується ним.

2. Платоспроможність  – це не тільки здатність  термінового погашення зобов'язань  в момент оцінки за рахунок  наявних грошей, а й здатність  підприємства забезпечувати генерування  (утворення) грошових потоків,  які за обсягами та термінами  відповідають зобов'язанням та  платіжним потребам підприємства.

3. Платоспроможність  – це не статична (моментна) характеристика. Найбільшу цінність має динамічна платоспроможність.

4. Платоспроможність  не слід ототожнювати лише  з можливістю повернення боргів, оскільки платоспроможність передбачає  можливість здійснення усіх платіжних потреб, які необхідні для нормального процесу господарської діяльності.

5. Виконання платіжних  зобов'язань та потреб може  здійснюватись за рахунок не  тільки власних, але й позикових  коштів. Використання останніх не  є свідченням неплатоспроможності  підприємства, якщо воно має потенційні  можливості обслуговування та повернення позикових коштів.

У світовій практиці існує декілька методичних підходів до оцінки рівня платоспроможності  підприємства, основні з яких представлені на рис. 1.1.[14,c.11].

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Методичні підходи  до оцінки платоспроможності підприємства.

Метод коефіцієнтів базується  на визначенні коефіцієнтів ліквідності  і їх подальшому аналізі, який може проводитись таким чином:

а) порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод);

б) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

в) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками фірм — провідних у даній галузі (бенчмаркінг).

Метод коефіцієнтів простий  у використанні, не потребує спеціального інформаційного забезпечення, але має значні недоліки:

1. Оціночні коефіцієнти  надають аналітику статичну інформацію (на певну дату) про платоспроможність підприємства, і, таким чином, об'єк-тивність аналізу знижується.

2. Інфляція дуже перекручує  дані балансових звітів, що також  негативно впливає на ступінь  об'єктивності аналізу.

3. Підприємство може використати  прийом «прикрашення» звітності,  щоб створити видимість вищих  показників. Наприклад, підприємство  взяло кредити на два роки. Перед поверненням боргу кошти  утримувались декілька днів у  вигляді готівки на розрахунковому  рахунку. Якщо в цей час складався баланс, то показники платоспроможності, розраховані методом коефіцієнтів, були б значно «прикрашені». Але вже через кілька днів, після моменту погашення боргу, дані балансу давали б аналітику інше уявлення про стан платоспроможності підприємства.

Методи дискримінантних  показників платоспроможності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.

Коефіцієнти даного методу отримують у результаті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу, а саме:

— порівнюються за певний період на основі низки коефіцієнтів дві вибірки підприємств, побудовані за обсягом та/або видом діяльності, одна з яких містить підприємства, що мають труднощі з платежами, а інша включає тільки «здорові» підприємства;

— відбираються за допомогою  різноманітних статистичних тестів коефіцієнти, що дозволяють визначити  краще підприємство, представлене в  одній з двох вибірок;

— розробляється за допомогою  прийомів дискримінантного аналізу  лінійна комбінація з визначальних коефіцієнтів.

Даний метод вперше з'явився в США, де в 60-і роки минулого століття різні дослідники намагались сформулювати моделі передбачення банкрутства. Фундаментальне дослідження в цьому напрямку було опубліковано в 1968 p. Є. І. Альтманом.

Крім методу Альтмана відомий  показник платоспроможності Z Конана і Гольдера, показник платоспроможності Управління звітності Банку Франції. Опишемо один з них.

Показник платоспроможності Z Конана і Гольдера розроблено на основі двох вибірок по 95 малих і середніх промислових підприємств. За допомогою методу дискримінантного аналізу було розроблено такий показник [14,c.12]:

Z = 0,16 X1 - 0,22Х2 + 0,87 X3 + 0,10 X4 - 0,24 X5,   (1.1)

де X1 = дебіторська заборгованість + грошові кошти / всього активів;

 Х2 = постійний капітал  / всього пасивів;

X3 = фінансові витрати  / виручка від реалізації;

X4 = витрати на персонал / додана вартість;

X5 = валовий прибуток / залучений  капітал. 

Автори розрахували вірогідність платежів для різних значень Z:

 

Значення Z	+0,210	+0,480	+0,002	-0,026	-0,068	-0,087	-0,107	-0,131	-0,164
Вірогідність затримки платежів, %	100	90	80	70	50	40	30	20	10