Аналіз непрямих витрат

Сирійська Арабська республіка. В цій країні система обліку витрат організована таким чином ,що витрати на виробництво прийнято поділяти на три групи: матеріали, заробітна плата та інші витрати. Залежно від ступеню співвідношення елементу витрат з технологічним процесом виробництва і способом віднесення витрат на собівартість продукції кожна група поділяється на прямі і непрямі витрати.

В обліку цієї країни непрямі витрати являють собою  витрати, пов'язані з виготовленням  декількох видів виробів або  з різними стадіями обробки виробів. Вони розподіляються між окремими видами продукції або центрами собівартості пропорційно до визначеної бази. До непрямих витрат належать такі витрати, як цехові, управлінські, фінансові, витрати на збут тощо. Методи розподілу непрямих витрат, що застосовуються на практиці, залежать від особливостей технології і організації виробництва .

В США на сьогодні не існує чіткої системи, яка дала можливість класифікувати витрати  виробництва. В промисловості класифікація виробничих витрат залежить від інформації, яка потрібна менеджеру. Зустрічається чимало випадків, коли в середині однієї фірми зустрічаються різні групування витрат для обчислення собівартості продукції.

Як і в  Україні так і в США витрати  поділяються на прямі і непрямі.

Залежно від  методу списання виробничі витрати  поділяються на витрати певного періоду і витрати на вироби. Витрати певного періоду відносяться до невиробничих, а тому як і в Україні списуються на витрати періоду як неминучі. Величина їх залежить від кількості випущеної продукції. Такі витрати включають ринкові, торгівельні, розподільні, дослідницькі та адміністративні витрати.

З позицій управлінської  функції витрати пов'язані з  реалізацією продукції та адміністративні  витрати відносяться до поза виробничих.

В практиці США  поза виробничі витрати прийнято поділяти на :

a) пов'язані  з географічним розташуванням  ,тобто витрати на збут (навантаження, розвантаження, реклама ,заробітна  плата торгівельних працівників  ,витрати на переміщення тощо);

b) адміністративні  - це витрати на утримання керівних  кадрів ,канцелярських працівників та інші витрати на організацію виробництва і управління;

c) на пошукові  роботи (розробки) та дослідження;

d) пов'язанні  з випуском цінних паперів.

З метою контролю за діяльністю виробничих підрозділів  витрати на виробництво в промислових фірмах США класифікують за місцями їх виникнення - центрами витрат або зонами відповідальності .

В Російській Федерації  всі витрати виробництва також  прийнято поділяти на прямі та непрямі (накладні).

Принциповим для  бухгалтерського обліку являється  поділ непрямих витрат на виробничі та невиробничі. В російському фінансовому та податковому обліку прийнято відображати ці дві категорії витрат на різних рахунках. В управлінському обліку прийнято поділяти на дві групи - до загально виробничих витрат відносяться всі непрямі витрати, які виникають у виробничих та допоміжних підрозділах ,- це витрати на організацію, обслуговування та управління виробництвом. Всі витрати невиробничих підрозділів відносяться до невиробничих, оскільки вони викликані функціями управління, які не відносяться до організації виробництва.

Віднесення  витрат до прямих та непрямих здійснюється на основі прийнятої на підприємстві облікової політики та методів калькулювання  витрат. Непрямі (накладні) витрати  розподіляються відповідно до обраної  бази розподілу.

У зарубіжному  обліку відомі три методи розподілу  послуг допоміжних виробництв:

· прямий метод ,згідно з яким усі витрати підлягають списанню на витрати основних цехів;

· метод поетапного розподілу, відповідно до якого витрати  списуються поетапно на основні і обслуговуючі підрозділи і розподіляються пропорційно обсягу наданих послуг;

· метод розподілу  згідно з системою лінійних рівнянь.

Проаналізуємо ступінь використання однакових  баз розподілу накладних витрат в різних країнах світу

Таблиця 2 Використання баз розподілу накладних витрат у розвинених країнах,%

 

 

 

База розподілу	США	Австралія	Велика Британія	Японія
Пряма зарплата	31	21	29	7
Години праці  робітників	31	36	31	50
Машинно- години	12	19	27	12
Прямі матеріали	4	12	17	11
Кількість продукції	5	20	22	16
Основні витрати	-	1	10	21
Інші	17	-	-	-

Проаналізувавши облік та розподіл витрат в різних країнах світу можна зробити  висновок про те, що в кожній країні витрати поділяються на прямі  та непрямі. Непрямі витрати відповідно розподіляються на виробничі та невиробничі витрати. Виробничі витрати включаються до собівартості продукції, а невиробничі визнаються витратами періоду. Непрямі витрати розподіляються на основі обраної бази розподілу.

Відмінності віднесення непрямих витрат на собівартість продукції пов'язані зі специфікою ведення обліку, як на законодавчому рівні, так і на рівні підприємства у різних країнах світу.

 

 

 

ВИСНОВОК

Непрямі витрати  являють собою невід'ємну частину  витрат підприємства, необхідних для  здійснення господарської діяльності. Без таких витрат, яких би зусиль не докладали працівники відділу управління витратами, неможливо організувати процес господарювання.

Від того яким чином  організований процес розподілу  непрямих витрат, що обрану за базу розподілу загальновиробничих витрат, який метод розподілу непрямих витрат обрано на підприємстві й буде залежати рівень рентабельності продукції, яка виготовляється на підприємстві, прибутковість і конкурентно спроможність самого підприємства.

Під непрямими  витратами слід розуміти витрати підприємства, які прямо не можна віднести на собівартість виготовленої продукції.

Непрямі витрати  виникають у кожному операційному циклі. Непрямі витрати (накладні витрати) прийнято поділяти на виробничі накладні витрати та невиробничі накладні витрати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1) Бутинець Ф.Ф. «Бухгалтерський управлінський облік» - Житомир: ЖІТІ, 2000. 

2) Мец В.О. «Економічний аналіз» - К: КНЕУ, 200

3. Савицька В.Г. «Економічний аналіз діяльності підприємства» - К: Знання, 2004
4. Лучко М.Р. «Бухгалтерський облік в управлінні бізнесом зарубіжний досвід» - Київ: «Облікінформ», 1997