Аналіз ділової активності підприємства

Отже, розглянувши дані економічні джерела, ми можемо  зробити  висновок, що багато вчених займається вивченням та дослідженням аналізу ділової активності та стійкості підприємства. Розглядаються основні показники та їхні види, нормативні значення та вплив на діяльність підприємства. Пояснюється суть досліджуваних явищ.

 

 

2. Нормативно - правове забезпечення

Державно – правове  регулювання здійснюється шляхом прийняття законів, постанов та інших нормативно – правових актів, що регулюють ті чи інші відносини, що пов’язані з діяльністю підприємства та його діяльністю на території України та за її межами.

Нормативні акти, що  регулюють процес діяльності підприємства,

Таблиця 1.2

Нормативно  – правове забезпечення грошового  ринку

№ п/п	Документ	Зміст документа	Де використовується
1	2	3	4
1.	Конституція України від 28.06.1996р. №254 к/96 - ВР із змінами і доповненнями	Проголошуються права, обов’язки  органів управління, суб’єктів підприємницької діяльності і громадян в Україні	Забезпечення діяльності підприємства
2.	Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІV	Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі господарської діяльності між суб’єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин	При організація договірної роботи на підприємстві
3.	Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV	Цивільним законодавством регулюються цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників	При організація договірної роботи на підприємстві
4.	Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 р. № 996 – XIV	Наводяться терміни, основні принципи обліку та звітності, державне регулювання обліку, вимоги до первинних облікових документів, фінансова звітність	При організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності

Продовження табл. 1.2

1	2	3	4
5.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.	Визначення мети, складу і принципів підготовки фінансової звітності для підприємств різних форм господарювання та вимоги до визначення і розкриття її елементів	При організації обліку
6.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”.  Затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.	Цим Положенням (стандартом) визначаються  зміст  і  форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей	При оформленні звітності
7.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 3 “Звіт про фінансові результати”. Затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.	Цим Положенням (стандартом)визначаються  зміст  і  форма Звіту  про  фінансові  результати,а також загальні вимоги до розкриття його статей.	При оформленні звітності
8.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.	Норми  цього  Положення  (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств,  організацій та  інших  юридичних осіб  (далі  -  підприємства)  усіх  форм власності (крім банків і бюджетних установ)	При оформленні та поданні звітності
9.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал”.Затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99р. №87	Метою  складання  звіту  про власний капітал є розкриття інформації  про  зміни  у складі  власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.	При оформленні та поданні звітності
10.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”.Затверджено наказм Мінфіну від 29.11.99 №290	Це  Положення  (стандарт) визначає  методологічні  засади формування в   бухгалтерському   обліку інформації  про доходи підприємства  та її розкриття у фінансовій звітності.	При визначенні та відображенні доходів підприємства
11.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Затверджено наказм Мінфіну від 13.12.99 №318	Це Положення(стандарт)визначає  методологічні  засади формування  в  бухгалтерському  обліку  інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.	При визначенні та відображенні витрат підприємства

Продовження табл. 1.2

1	2	3	4
12.	Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Затверджено наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.	Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання всіх видів бухгалтерських документів та првила їх ведення	При оформленні та поданні звітності

 

Отже,роль, яку відіграє держава у регулюванні обліку та звітності підприємств є досить великою. Фінансову звітність та права суб’єктів господарювання  в Україні регулює Конституція України, Господарський кодекс та Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які визначають правові засади здійснення та регулювання діяльності підприємств будь – яких форм власності. Також до регулюючих документів відносимо постанови та інструкції, що дають змогу краще зрозуміти яким чином регулюється діяльність суб’єктів даного сегменту економіки. Вище наведені нормативно – правові документи відіграють вадливу роль у формуванні та розвитку бізнесу в Україні.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДРИЄМСТВА

 

 2.1. Сутність та основні показники ділової активності  підприємства та фінансової стійкості

Фінансовий  стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які відображають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання капіталу,  його реальні та потенційні фінансові можливості. Він є синтетичним показником, який впливає на ефективність господарської діяльності підприємства. У свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від результатів його діяльності. Якщо господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства. Брак або неправильне формування і використання активів може виявитися головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості перед постачальниками за одержану сировину та матеріали, неповного та неритмічного забезпечення необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов'язань перед найманими працівниками, власниками та державою.

Огляд і аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що серед  науковців немає єдиної точки зору щодо трактування категорій «фінансова стійкість» і «ділова активність». Дана ситуація негативно впливає на аналітичні процеси, не дає змоги задовольнити потреби підприємств в розробці фінансової стратегії. Розуміння сутності цих категорій  дуже важливе, бо визначає підхід до їх оцінки, вимірювання й управління, виявляє  необхідні умови для успішної діяльності.

Умовою  життєдіяльності й основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів і саме за ними вирізняють кілька видів стійкості.

Відповідно до підприємства як господарюючого суб’єкта існує:

— внутрішня  стійкість;

— фінансова  стійкість;

— загальна стійкість.

Внутрішня стійкість — це такий фінансовий стан підприємства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображує постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати на його розширення та оновлення.

Загальна  стійкість відображує рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення  надходження коштів (доходів) над  їх витрачанням (витратами). Умовою загальної  стійкості підприємства є його здатність  вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною  складовою загальної стійкості  підприємства є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї  його фінансово-господарської діяльності [26].

Отже, фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів, за якого підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також витрати на його розширення та оновлення.

Фінансовий  стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність та інвестиційну привабливість в несприятливих умовах свідчить про його стійкий фінансовий стан і навпаки.

Фінансовий  стан підприємства, його стійкість  і стабільність залежить від результатів  його діяльності. Якщо виробничий і  фінансовий плани успішно виконуються, це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства і навпаки. В результаті невиконання плану виробництва і реалізації продукції, підвищення собівартості відбувається зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, – погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Фінансова стійкість  аналізується за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для таких розрахунків є бухгалтерський баланс. Аналіз проводиться шляхом розрахунку і порівняння отриманих значень коефіцієнтів з базовими величинами, а також вивчення динаміки їх зміни за певний період. Базовими величинами можуть бути: значення коефіцієнтів за минулий рік, середньогалузеві значення коефіцієнтів, значення коефіцієнтів підприємств-конкурентів, партнерів, теоретично обґрунтовані або встановлені за допомогою експертного опитування оптимальні (нормативні) значення.

Аналіз фінансової стійкості  підприємства здійснюють за даними Балансу підприємства. Проведений аналіз характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, суть фінансової стійкості та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

У наукових роботах останніх часів учені-економісти виділяють абсолютний показник фінансової стійкості — наявність власних оборотних коштів. Цей показник розраховується як різниця між поточними активами і поточною (короткостроковою) кредиторською заборгованістю:

              НВОК = ІІ р. АБ – ІV р. ПБ,     (1)

де  ІІ р. АБ — поточні (оборотні) активи, тобто підсумок за II розділом активу балансу;

ІV р. ПБ — поточна (короткострокова) кредиторська заборгованість (поточні зобов’язання), підсумок за IV розділом пасиву балансу.

Алгорим аналізу фінансової стійкості розглянемо в наведеній  таблиці (Додаток А)

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт  фінансової автономії розраховують за формулою:

       (2)

Чим вище значення цього  коефіцієнта, тим більш фінансово  стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним  коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1.

Коефіцієнт фінансової залежності розраховують за формулою

        (3)

Зростання цього  показника у динаміці означає  збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %) [10,167].

Коефіцієнт  фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Його обчислюють за формулою:

        (4)  

За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості.  Оптимальне значення — К_ф.р £ 0,5. Критичне значення — 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина  власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована.