Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Сентября 2011 в 10:49, курсовая работа
У даній роботі приділено увагу становленню та розвитку поняття активів у світовій бухгалтерській практиці. Розглянуто основні напрями класифікації господарських засобів підприємства — за характером участі у господарському процесі, за формами функціонування, за функціональною роллю у процесі відтворення та за ступенем ліквідності. Також викладено сучасну концепцію економічної сутності активів згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку.
Вступ 4
Розділ 1. Розвиток поняття активів та їх економічної сутності 5
Генезис поняття активів у західній бухгалтерській думці 5
Активи в радянському бухгалтерському обліку 6
Розділ 2. Класифікація активів 9
Класифікація за характером участі у господарському процесі 10
Класифікація за формами функціонування 11
Класифікація за функціональною роллю у процесі відтворення 12
Класифікація за ступенем ліквідності 14
Розділ 3. Зміст поняття “активи” за НСБО 15
Висновок 19
Список використаної літератури 20
Нижче
наведені визначення основних видів
активів згідно Національних стандартів
бухгалтерського обліку.
Основні засоби (згідно П(С)БО 7) — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій. Очікуваний термін корисного використання (експлуатації) основних засобів більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року).
До складу Основних засобів, згідно стандарту, відносять власне основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.
Основні засоби поділяються на:
Інші необоротні матеріальні активи поділяються на:
Нематеріальні активи (згідно П(С)БО 8) — це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.
Основними групами, на які поділяються при обліку нематеріальні активи, є:
Запаси (згідно П(С)БО 9) — це активи, які:
До складу запасів відносяться:
Дебіторська заборгованість (згідно П(С)БО 10) — це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату.
Дебіторська заборгованість поділяється на:
Варто відзначити, що після впровадження Національних стандартів бухгалтерського обліку з’явився “резерв сумнівних боргів” — рахунок, покликаний коригувати суму дебіторської заборгованості, реальної до відшкодування.
Висновок
Необхідність переходу на Національні стандарти бухгалтерського обліку, які не суперечать міжнародним стандартам, в тому числі і по обліку активів господарюючих суб’єктів, продиктовано тим, що старі положення бухгалтерського обліку, які базувалися, в основному на правилах Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не давали реального уявлення про активи, що, в свою чергу, утруднювало:
Таким чином, НСБО привели значення активів до їх справедливої вартості, що дає реальне уявлення про їх величину і дає можливість користувачам звітності (інвесторам, акціонерам, засновникам тощо) оцінити ситуацію для прийняття управлінських рішень.
Так, виходячи з норм П(С)БО 9 “Запаси”, бухгалтери зрозуміють, що уся вартість малоцінних та швидкозношуваних пердметів (термін служби яких до одного року), які передані (передаються) в експлуатацію, розглядається як витрати підприємства, тобто в балансі і на рахунках не може бути показника про вартість малоцінних предметів в експлуатації, про нарахування зносу по ним. Крім того, частина малоцінних та швидкозношуваних предметів (зі строком служби більше одного року) з 2000 року включається до складу основних засобів.
Отже, після впровадження Національних стандартів розуміння активів змінилося, в першу чергу, змінилася їх економічна сутність. Активи почали розумітися, як ресурси підприємства, здатні приносити вигоду, дохід своєму власнику, тобто почав враховуватись критерій корисності. Крім того, активи почали обліковуватись виходячи з принципу обачності, який передбачає незавищення вартості активів — облік за справедливою вартістю.
Список використаної
літератури: