Активи як найважливіший об’єкт бухгалтерського обліку: економічна сутність, зміст, принципи класифікації, розширення складу під впливо

      Таким чином, бухгалтерський облік не відображав реальної вартості активів, а сама звітність давала спотворені показники та була непридатна для користувачів.

      Ситуація  кардинально змінилася лише внаслідок  реформування системи бухгалтерського обліку вже незалежної України. Але про це мова йтиме далі.

 

Розділ 2. Класифікація активів 

      Підприємство має у своєму розпорядженні численні і різноманітні засоби, які забезпечують і складають основу фінансово-господарської діяльності підприємства. Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де ці засоби розміщені і для чого призначені. Для цього використовується класифікація активів підприємства.

      Основними напрямами класифікації активів  є:

• за характером участі у господарському процесі;
• за формами функціонування;
• за функціональною роллю у процесі відтворення;
• за ступенем ліквідності.

      Вищеперераховані  напрями класифікації активів є  основними, але не єдиними способами поділу господарських засобів. Вони розглядаються у даній роботі, оскільки мають найбільшу практичну цінність з точки зору обліку активів.

      Загальну схема напрямів класифікації господарських засобів за їх складом та використанням подано на Малюнку 2.1. 

Малюнок 2.1. Напрями класифікації господарських засобів за їх складом та використанням 

 

      Тепер зупинимося на кожній класифікації більш  детально.

 

2.1. Класифікація за  характером участі  у господарському  процесі 

      Не  викликає сумнівів, що активи, які по-різному беруть участь у господарському процесі та мають різну швидкість обігу, повинні оцінюватись по різному. Тому для цілей фінансової звітності активи поділяють на необоротні та оборотні. 

Довідка з історії…

      Поділ активів на основні й оборотні прийшло в практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу наприкінці XIX або початку XX ст. Вперше зазначені терміни з’явилися, поза всяким сумнівом, в Англії, у судових звітах, попавши туди з економічної літератури того часу. Пізніше в декількох судових справах також торкалися методів оцінки фіксованих (необоротних) і оборотних активів.

      Варто також відзначити, що одна з основних вигод, яка спонукала економістів  та бухгалтерів того часу на поділ  активів на основні й оборотні складається в можливості оцінки на підставі цього ліквідності господарюючого суб’єкта. 

      Необоротні (необігові) господарські засоби (активи) підприємства — це сукупність його майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності.

      У практиці бухгалтерського обліку до них належать господарські засоби з  тривалістю використання понад рік.

      До  складу необоротних (довгострокових) господарських  засобів підприємства відносять:

• основні засоби;
• нематеріальні активи;
• капітальні інвестиції;
• довгострокові фінансові вкладення (інвестиції);
• довгострокову дебіторську заборгованість;
• інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).

 

      Оборотні (обігові) засоби — це сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і котрі повністю споживаються протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу.

      В практиці бухгалтерського обліку до оборотних активів належать майнові цінності всіх видів із терміном використання до року. Основними елементами оборотних засобів є товарно-матеріальні цінності, запаси у виробництві, готова продукція, поточна дебіторська заборгованість, грошові кошти на рахунках у банках і в касі.

      Оборотні  засоби в свою чергу поділяють  на нормовані (виробничі) (запаси, паливо, незавершене виробництво), та ненормовані (дебіторська заборгованість). 

2.2. Класифікація за  формами функціонування 

      За  формами функціонування господарські засоби поділяють на такі групи: матеріальні активи; нематеріальні активи; фінансові вкладення (активи). 

      Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму, наприклад, будинки, споруди, машини, сировина, матеріали, готова продукція тощо. 

      Нематеріальні активи — це особливий вид необоротних активів; вони не наділені фізичною (матеріальною) основою, але мають вартість, оскільки здатні приносити власнику дохід. Цінність нематеріальних активів базується на правах та привілеях власників. Основні характерні риси нематеріальних активів такі:

• відсутність матеріально-речової (фізичної) структури;
• використання протягом тривалого часу;
• здатність бути корисним для підприємства;
• високий ступінь невизначеності розмірів можливого в майбутньому прибутку від використання такого активу.

      До  нематеріальних активів належать:

а) різні права підприємства на об’єкти власності: патенти (права на винахідництво), товарні знаки, торгові марки, авторські права, ліцензії, права користування землею та іншими природними ресурсами;

б) програмне забезпечення ЕОМ;

в) організаційні витрати;

г) наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки;

д) ноу-хау;

є) ділова репутація або ціна фірми — гудвіл. 

      Фінансові активи — це група господарських засобів (активів) підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в національній та іноземній валютах, фінансові вкладення підприємства, дебіторська заборгованість. 

2.3. Класифікація за  функціональною роллю у процесі відтворення 

      За  функціональною роллю у процесі  відтворення господарські засоби підприємства поділяють на такі групи (див. Малюнок 2.2):

• засоби у сфері виробництва;
• невиробничі засоби;
• засоби у сфері обігу;
• вилучені засоби.

 

Малюнок 2.2. Класифікації господарських засобів за функціональною роллю 

 

      До  виробничих засобів належать засоби підприємства, які беруть безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це виробничі будівлі та споруди, машини та механізми, транспорт, сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо. 

      До  невиробничих засобів підприємства належать засоби, які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До невиробничих засобів підприємств належать житлові будинки, гуртожитки, готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та інвентарем у них тощо, які перебувають на балансі підприємства. 

      До  засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу (готові вироби, призначені для реалізації), грошові кошти, кошти в розрахунках та засоби, які обслуговують сферу обігу. 

      До  засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем (торгівельні приміщення, склади готової продукції, вагове господарство тощо). 

      Вилучені  засоби — це кошти, які вилучені з обороту підприємства, але протягом певного періоду перебувають на його балансі (авансові відрахування та платежі з прибутку). 

2.4. Класифікація за  ступенем ліквідності 

      За  ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяються на ліквідні і неліквідні. 

      Ліквідні господарські засоби (активи) — це група засобів підприємства, які можуть бути швидко конвертовані у грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної (балансової) вартості для своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов’язаннями. До ліквідних активів підприємства належать грошові активи в різних формах, короткострокові фінансові вкладення, короткострокова дебіторська заборгованість (крім безнадійної), запаси готової продукції, призначеної для реалізації. 

      Неліквідні  господарські засоби (активи) — це група засобів підприємства, які можуть бути конвертовані у грошову форму без утрати своєї поточної (балансової) вартості тільки протягом значного періоду часу. До неліквідних активів підприємства належать основні засоби, капітальні інвестиції, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість, безнадійна дебіторська заборгованість витрати майбутніх періодів тощо.

 

Розділ 3. Зміст поняття “активи” за НСБО 

      Після реформування бухгалтерського обліку в Україні у поняття “активи” почав вкладатися дещо інший зміст, аніж раніше. Не можна говорити, що облік було перевернуто “догори ногами”, але з’явилося багато деталей, які доповнили і покращили зміст поняття активів, зробили їхній облік значно зручнішим і логічнішим, запозичивши багато корисного досвіду із західної бухгалтерської практики.