інновація в культурному туризмі

      Інновації в туризмі, природно впливають на стан всієї галузі в  цілому. Вони змінюють наступні основні  характеристики галузі:

      1) обсяг виробництва  і продажу (в  даному випадку нових туристських брендів);

      2) поточні витрати  фірми, що займається  інноваціями;

      3) розмір створеного  і діючого майна;

      4) чисельність спеціалістів  зайнятих у проектуванні  та впровадженні  нового туристського  продукту на ринок;

      5) тривалість освоєння і впровадження нововведень споживачам.

      Ефективність  сучасного туристського продукту, темпи його розвитку визначаються інноваційною активністю і виробництвом товарів «ринкової новизни», які або задовольняють зовсім нову потребу, або істотно розширюють коло споживачів. Інноваційний процес, тобто процес впровадження нових продуктів на туристський ринок, характеризується:

      1) численністю і початкової невизначеністю  шляхів досягнення мети і високим  ризиком;

      2) неможливістю детального планування  та орієнтацією на прогнозні оцінки;

      3) необхідністю подолання опору  як у сфері відносин, що склалися, так і інтересів учасників  інноваційного процесу. Інновації  є основним засобом підвищення  вартості суб’єкта і реального сектора в цілому у нашому випадку − сектору туризму. Чим вище потенціал нововведень, тим вище очікувана реальний прибуток.

      Існує навіть наука інноватика, що займається вивченням та впровадженням нововведень. У своєму науковому напрямку вона спирається на діалектичні вчення про загальні розвитки. Будь-які нововведення приводять спочатку до створення кризових станів, вихід з яких може бути знайдений тільки при професійному відношенні до всіх стадій процесу впровадження нового туристичного продукту.

      Тому  будь-якому менеджеру з туризму  необхідно знати, що саме при відборі нововведень можуть з’явитися новації, зовсім нові форми роботи. При проведенні досліджень нововведень необхідно дотримуватися таких засад:

      1) принцип важливості;

      2) принцип заповнення існуючого  вакууму;

      3) принцип заміщення старих розробок;

      4) принцип мінімуму капітальних вкладень;

      5) принцип обов’язкової затребуваності;

      6) принцип перспективи і можливості  розвитку.

      Туристський маркетинг, про який йде мова, має  свого специфіку. Він являє собою  комплекс певних функцій, здійснюваних туристської компанією з метою розширення ринку збуту її туристського продукту і послуг. Маркетинг туристський − це сфера діяльності туристських організацій з розробки нових, більш ефективних видів туристично-екскурсійних послуг, а також з їх виробництва та збуту з метою отримання прибутку на основі підвищення якості турпродукту та обліку процесів на світовому туристичному ринку. Туристський маркетинг переслідує три основні цілі:

      1) збереження традиційного ринку;

      2) розвиток і збільшення нового  ринку;

      3) зменшення впливу сезонності.

      У туристському бізнесі є умовний  поділ на чотири сезони: Сезон «пік» (в основному це літній період і  календарні свята), «високий» сезон (сюди включаються «оксамитовий сезон» та весняні тури),«низький» сезон (канікулярний час в зимовий та осінній період) і« мертвий » сезон (решта, зимовий час). Так ось, основна задача туристського маркетингу − наблизити до споживача саме той новий продукт, який здатний бодай почасти воскресити «мертвий» сезон.

      Щоб грамотно провести маркетингове дослідження  в галузі туризму слід йти за такою простою схемою: бажання споживачів − дослідження ринку − отримання прибутку шляхом впровадження нових форм і задоволення бажань покупців.

      Після вивчення туристського ринку за допомогою  маркетингового дослідження слід грамотно планувати появу і розробку нового продукту.

      Для цього необхідні:

      1) генерація ідей - планомірний пошук нових рішень;

      2) професійна оцінка турпродукту  за допомогою результатів маркетингу;

      3) економічний аналіз − прогноз обсягу продажів, витрат і прибутку, складання бізнес-плану;

      4) розробка турпродукту − створення умовного макета нового продукту;

      5) проведення пробного маркетингу  − оцінка нового продукту в справжній реальній ринковій обстановці;

      6) комерційна реалізація визначення  того, де, кому, як правильно і результативно запропонувати інноваційний туристський продукт.

      Що  стосується складання бізнес-плану, то в даному випадку він називається  інноваційним проектом і визначається трьома основними елементами:

      1) метою розробки та впровадження  проекту;

      2) планом-календарем всіх планованих заходів;

      3) джерелами фінансових коштів.

      Грунтуючись на цих трьох елементах, а також враховуючи економічне обгрунтування інновацій, приймають рішення щодо доцільності та їх здійснення. Після правильно проведеного маркетингу, розробки проекту та впровадження його в життя, тобто доведення до споживача, слід оцінити соціальну ефективність інновацій (наскільки вони відповідають потребам суспільства). Соціальну ефективність інновацій в туризмі можна розглядати у двох вимірах. У масштабах суспільної значимості очікувані соціально-економічні результати оцінюються як зростання національного багатства за рахунок підвищення рівня виробленого товару. Інновації сприяють інтенсивному росту запасів і резервів, які визначають стійкість галузі, безперервність роботи, навіть у «низький» і «мертвий» туристські сезони, і зайнятість населення. Накопичення подібних резервів визначено розширює можливості розвитку об’єктів соціально-культурного призначення, допомагає зберегти унікальні історичні та природні пам’ятки нашої країни. Крім того, зайнятість населення в процесі виробництва і впровадження продукту покращує життєвий рівень. Інновації допомагають населенню задовольняти безперервно зростаючі потреби в нових продуктах і з користю проводити вільний час.

      У масштабах конкретної туристської  фірми або культурно-сервісної  організації реалізується єдність  його технічних, інтелектуальних і  комерційних можливостей. При нововведенні змінюються характер і умови праці. Отримані в результаті реалізації нового туристичного продукту зміни визначають соціальну ціну нововведень.

      Інноваційна сфера (в даному випадку туристська) в ідеальному варіанті повинна мати спеціальну інноваційну інфраструктуру (національні парки, культурно-розважальні  та дозвільні центри, сучасні готелі, заміські клуби, дороги, транспорт і т. д.).

      Все описане вище є якийсь інноваційний процес, тобто сукупність виконуваних  у певній послідовності наукових, виробничих, фінансових, комерційних  і організаційних заходів, що приводять  до нововведення. Велике місце на сучасному ринку турпродуктів має програмне обслуговування − комплексне уявлення певного набору послуг клієнту, підлегле одній меті (знайомство з новими місцями або певними пам’ятками старовини чи природи, навчання, самовираження, просто задоволення цікавості) за допомогою добре організованої подорожі. У зв’язку з усе зростаючою конкуренцією на ринку більшість туристських фірм пропонують клієнтам саме комплексне обслуговування, тобто певний набір запланованих послуг. У ці послуги входять:

      1) гідне проживання;

      2) добре організовані дозвілля  і розваги;

      3) різноманітне харчування;

      4) спорт у формі конкретної програми;

      5) відмінні за формою і змістом  екскурсії;

      6) доступний і зручний транспорт.

      Подібні послуги пропонуються по великому числу  тематичних спрямувань. У туризмі, як у будь-який інший галузі господарства, є свої специфічні фактори розвитку, які впливають на розробку і впровадження нового туристичного продукту. Всього можна виділити дві основні групи факторів:

      1) статичні (природно-кліматичні, географічні культурно-історичні);

      2) динамічні (політичні, соціально-демографічні, фінансово-економічні, матеріально-технічні).

      У туризмі, як і в  будь-який інший сучасної галузі, існує спеціальний  ринок нововведень, що входить складовою  частиною в загальний туристський ринок. Ринок нововведень утворюється в умовах невизначеності, яка випливає з самого характеру інноваційного процесу, і його становлення слід розглядати у зв’язку з розвитком підприємництва в туристській сфері. До ринку нововведень мають відношення попит і пропозиція нововведень, масштаб цін, покриття попиту сукупністю нововведень і т.д. Ефект від впровадження нововведення проявляється не тільки в економічній, але і в соціальній сфері, де за рахунок підвищення доходів  повніше задовольняються суспільні потреби і поліпшується рівень життя. У загальному вигляді економічна ефективність інновацій визначається зіставленням економічних прибутків з витратами, що викликали результат. Кажучи іншими словами, ефективність нового туристичного продукту залежить від того, який прибуток він принесе його проектувальникам, мінус витрачені на його впровадження гроші.

      Для того щоб нові турпродукти  краще і швидше доходили до потенційного споживача, в даний  час проводяться  періодичні туристські ярмарки − організовані в певному експозиції туристського продукту. Ці експозиції незамінні для представлення різних інновацій. Вони не нав’язують новий турпродукт, а тільки створюють атмосферу сприятливого ставлення до нього шляхом професійного представлення. Велике місце на туристських ярмарках займають виставки − презентації регіонів, що займають іноді кілька стендів під нову інформацію про маршрути і тури.

      Отже, розвиток російського національного  туризму в сучасному суспільстві  має три основи, «три кити»:

      1) мета − необхідні туристичні ресурси (природні, архітектурні, археологічні);

      2) рівень комфортності − забезпечують туристські ресурси (готелі, мотелі, розважальні та культурні центри, музеї, дороги, транспорт);

      3) активізують фактори − достатні туристські ресурси − фахівці, які планують, проектують, досліджую виконують, виводять на ринок і реалізують.

      З усього вищесказаного випливає, що основними цілями сучасного туризму  є впровадження нових моделей  розвитку туристського продукту, ефективне використання людських ресурсів, підвищення ролі людини та місцевих громад, регіональних та територіальних органів і туристських організацій, подолання фінансових, економічних та соціальних труднощів, організація нових форм проведення дозвілля, розробка інновацій та впровадження в туризм нових форм роботи.

 

РОЗДІЛ II. ЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ ТА НОВІ ФОРМИ РОБОТИ В НЬОМУ 

      2.1. Поняття «культурний туризм», його основні характеристики і

      вплив на розвиток регіону 

        Туризм є однією з найбільш  дохідних і інтенсивно розвиваються  галузей світового господарства. Доходи від туризму в загальному  обсязі експорту товарів і  послуг займають друге місце  в світі після експорту нафти  і нафтопродуктів.

      Сучасний  туризм відрізняється різноманітністю форм, видів і різновидів. Форма туризму пов’язана з перетинанням туристом державного кордону своєї країни. Тому виділяють туризм внутрішній (тобто подорожі усередині своєї країни) і туризм міжнародний (поїздки з туристичними цілями в інші країни). Міжнародний туризм, у свою чергу, підрозділяється на в’їзний (надання туристських послуг іноземним та іногороднім туристам на території будь-якої країни) і виїзний (подорожі осіб, які постійно проживають в іншій країні).