Використання ігрового методу при навчанні плаванню дітей молодшого шкільного віку

Щоб уникнути травм і  нещасних випадків на воді необхідно:

− допускати до занять з плавання лише з дозволу лікаря;

− стежити за поведінкою дітей у душових і у басейні;

− категорично забороняти без дозволу стрибати з тумбочок і з вишок;

− на тренувальних заняттях з плавання слід дотримуватися строгої дисципліни. Входження у воду і вихід з води виконувати лише за командою тренера;

− до і після занять проводити перекличку. Лише тренер може допустити до занять учня що запізнився, а також дозволити вийти з води до загального сигналу;

− під час перевірки підготовленості дітей допускати у воду одночасні не більше двох чоловік;

− заняття з тими, що не уміють плавати проводити на мілені;

− на перших заняттях (для забезпечення безпеки) розподіляти всіх хто займаються по парах;

− вивчення стрибків у воду розпочинати лише у випадку якщо діти навчаться добре плавати;

− місце для плавання, устаткування і інвентар перевіряти щодня до початку занять, несправності негайно усувати;

− тренери які проводять заняття повинні уміти самі добре плавати і знати прийоми порятунку тих, що тонуть.

1. 5. Етапи навчання дітей плаванню

 

Весь процес навчання плаванню умовно ділиться на чотири етапи.

1. Показ техніки способу плавання  кращими плавцями, що вивчається; використання засобів наочної  агітації (плакатів, малюнків, кінофільмів  ін.)

Таким чином у новачків створюється уявлення про спосіб плавання, що вивчається, стимулюється активне відношення і інтерес до занять. Якщо дозволяють умови (наявність мілкого місця у басейні), то тренер дозволяє новачкові спробувати плавати показаним способом [41, 56, 57,61].

2. Попереднє ознайомлення  з технікою способу плавання, що вивчається (положення тіла, дихання, характер гребкових рухів), проводиться на суші і у воді. Діти виконують загально-розвиваючі і спеціальні фізичні вправи, що імітують техніку плавання, також вправи для освоєння з водою.

3. Вивчення окремих  елементів техніки плавання і  потім способу, що вивчається, в цілому. Техніка плавання вивчається  в наступному порядку: положення  тіла, дихання, рухи ногами, рухи руками, узгодження рухів. При цьому освоєння кожного елементу техніки проводиться в умовах, що поступово ускладнюються, передбачають кінець кінцем виконання вправ в горизонтальному безопірному положенні (робоча поза плавця).

Кожен елемент техніки  плавання вивчається в наступному порядку:

− ознайомлення з рухом на суші. Проводиться у загальних рисах без вдосконалення деталей, оскільки умови виконання руху на суші і у воді різні;

− вивчення рухів у воді з, нерухомою опорою (на місці). При вивченні рухів ногами як опора використовують борт басейну, дно або берег водоймища і так далі. Рухи руками вивчають стоячи на дні по груди або до пояса у воді;

− вивчення рухів у воді з рухливою опорою. При вивченні рухів ногами як опору використовують плавальні дошки. Рухи руками вивчаються під час повільної ходьби по дну, або лежачи на воді в горизонтальному положенні (з підтримкою партнера);

− вивчення рухів у воді без опори. Всі вправи виконуються в ковзанні і плаванні.

Послідовне узгодження розучених елементів техніки  проводиться в наступному порядку: рухи ногами з диханням, рухи руками з диханням, рухи ногами і руками з диханням, плавання з повною координацією.

Не дивлячись на вивчення техніки плавання по частинах на цьому  етапі необхідно прагнути до цілісного  виконання техніки способу плавання, наскільки це дозволяє підготовленість тих, що займаються.

4. Закріплення і вдосконалення  техніки плавання.

На цьому етапі провідне значення має плавання способом, що вивчається, з повною координацією. У зв'язку з цим на кожному занятті  співвідношення плавання з повною координацією і плавання за допомогою ніг і рук має бути 1:1.

 

1.6. Вимоги, що пред'являються до методики проведення ігор на воді

 

Методика проведення рухливих ігор на воді визначається цілями і завданнями, які вирішуються  з їх допомогою. Всебічне виховання  і гармонійний розвиток тих, що займаються можливо тільки в результаті багаторічного, систематичного і правильно організованого процесу навчання рухливим іграм. Провідна роль в цьому належить тренеру або вчителю.

Організовуючи навчання тренер повинен прагнути:

1)  виховувати у своїх учнів високі морально-вольові якості;

2)  сприяти  формуванню життєво важливих  рухових навиків і умінь;

3) укріплювати  їх здоров'я і сприяти правильному  фізичному розвитку.

Виховання людської моралі тісно пов'язано з вибором  ігор. Потрібно підбирати ігри, що яскраво відображають  нашу дійсність, виховують необхідні якості і правильне розуміння життя. Приниження людської гідності, грубість, егоїзм в іграх недопустимі [14, 22].

Вибір тієї або  іншої гри визначається конкретними  завданнями і умовами проведення. Для кожної вікової групи характерні свої особливості у виборі і методиці проведення гри.

Значне місце  в початковій підготовці плавця, а  також на подальших етапах займають ігри, що проводяться у воді. Одні з них  для новачків, що освоюють водне середовище, − проводяться в неглибокому місці і містять прості завдання. Інші застосовуються в заняттях із спортсменами, що удосконалюються в плаванні, і направлені на закріплення швидкісно-силових якостей, виховання спеціальної техніки спортивних і прикладних способів пірнання, транспортування на воді та ін. [27, 44, 48].

У зміст ігор для новачків входять вправи, що дозволяють їм освоїться з водою, подолати водобоязнь:

− занурення  у воду з пересуванням по дну;

− спливання  і лежання на воді;

− видих у воду, розплющення очей у воді;

− ковзання по воді, вискакування з води і пірнання.

У зміст ігор і естафет, що проводяться на глибині  по груди і більш, включається  пропливання відрізків:

− за допомогою  ніг без допомоги рук;

− за допомогою  рук без допомоги ніг;

− з найменшою  кількістю гребків;

− з дошкою в  руках і дошкою затиснутою між  ногами;

− із спортивними  і прикладними способами пірнання, транспортуван-ням;

− з м'ячем (для  хлопчиків, хлопців як підготовчі до освоєння ігри у ватерполо);

− ігри з елементами фігурного плавання з ластами і без ласт (для дівчаток і дівчат).

Ігри організовуються  також в паузах під час тренувань  з великим об'ємом навантаження у  воді, а також в кінці тренувань  для емоційної розрядки і активного  відпочинку.

Очевидна необхідність забезпечення міри безпеки, особливо при проведенні ігор в природних водоймищах. 

 

РОЗДІЛ  ІІ

МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ  ДОСЛІДЖЕННЯ

 

 

1. Методи дослідження 

Для вирішення поставлених у дипломній роботі завдань використовувались наступні методи дослідження:

• Аналіз науково-методичної літератури.
• Педагогічні спостереження.
• Тестування морфофункціональних показників.
• Тестування фізичної і плавальної підготовленості юних плавців.
• Педагогічний експеримент.
• Методи математичної статистики.

Аналіз науково-методичної літератури. Теоретичне дослідження проводилось з метою узагальнення досвіду роботи тренерів ДЮСШ з навчання дітей плаванню.

Теоретичне дослідження  проводилось з метою узагальнення відомостей про особливості впливу занять плаванням на морфофункціональний стан і рівень фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку, методики навчання дітей плаванню і методичних підходів до застосування рухливих ігор при навчанні плавальним рухам. У ході дослідження було проаналізовано 62 одиниці літературних джерел з досліджуваної проблеми. Особлива увага приділялась питанням початкового навчання і тренування юних плавців. Це дало змогу отримати об’єктивну інформацію з проблеми яка вивчалась, визначити мету, конкретизувати завдання та напрямки нашого дослідження.

Педагогічні спостереження

Педагогічні спостереження  проводилися в реальних умовах навчально-тренувального  процесу, з метою визначення нових  організаційних форм і методів проведення занять з плаванням з дітьми молодшого шкільного віку. Педагогічні спостереження проводились впродовж усього експерименту. Об’єктом спостереження була поведінка молодших школярів у водному середовищі, оволодіння технікою основних плавальних вправ на суші і в басейні. У процесі спостережень фіксували: виконання учнями матеріалу експериментальної програми та реакцію їх організму на фізичні навантаження.

Тестування морфофункціональних показників включало оцінку фізичного розвитку юних плавців на початку і в кінці експерименту. 

Дослідження проводилось  стандартним інструментарієм за загально- прийнятою методикою і включало обмежену кількість ознак, що не вимагають спеціальних приладів і складності вимірів.

Довжину тіла вимірювали в см за допомогою антропометру. У момент вимірювання росту досліджуваний ставав вертикально, так, щоб одночасно спина, сідниці і п’ятки торкались вертикальної поверхні. П’ятки при цьому з’єднані. У момент вимірювання потрібно зробити вдих і затримати дихання.

Вагу тіла вимірювали за допомогою вивіреної медичної ваги, з точністю до десятих часток. Обстежувані були у легкому верхньому одязі без взуття.

Окружність  грудної клітки, см – фіксувалась у стані спокою. При вимірюванні сантиметрова стрічка накладалась позаду на нижні кути лопаток, а спереду – на нижній край соскової лінії. При вимірюванні стрічка щільно притискалася до тіла, без вдавлювання у шкіру.

Силу м'язів згиначів кисті рук вимірювали за допомогою вивіреного ручного динамометра (для дітей з розподілом до 30 кг). Натискування проводиться у положенні стоячи, пряма рука на рівні плеча без допоміжних рухів. Реєструють кращий результат з 2-х спроб кожною рукою.

Життєву ємність  легень (ЖЄЛ) визначали за допомогою портативного сухого спірометру в мл. Випробуваний попередньо робив 2-3 глибоких вдихів і видихів, потім глибокий вдих до відмови, затискував ніс пальцями  і плавно виконував повний видих у трубку спірометра. Кращий із двох спроб результат записували у протокол досліджень. 

Частота серцевих скорочень (ЧСС) визначалася у стані спокою за 15 секунд. Показники знімались пальпаторним методом.

Вимірювання артеріального тиску (АТ) проводилося тонометром за методикою Н.С.Короткова із використанням манжетки розміром 10х20 см.

Тестування фізичної підготовленості юних плавців

Вибір контрольних вправ  здійснювався на основі даних науково-методичної літератури [2, 36, 51, 52 та ін.] і вправ наведених у програмі для учнів ДЮСШ. У результаті були відібрані рухові завдання, найбільш характерні для спортивного плавання, які були диференційовані залежно від віку випробовуваних. Крім того, вправи підбиралися за принципом: тести повинні бути простими і однаково доступними всім досліджуваним контингентам без спеціального навчання.

Вибрані вправи були розподілені  по наступних групах:

1. Вправи для оцінки  силової і швидкісно-силової підготовленості,  що характеризують рівень розвитку силових і швидкісно-силових якостей плавців.

2. Вправи для оцінки швидкості і витривалості.

3. Вправи для оцінки  гнучкості, що відображають рівень  розвитку рухливості в кульшових  суглобах і суглобах хребетного  стовпа.

Нижче представлений  опис тестів стандартної програми визначення загальної фізичної підготовленості.

1. Піднімання  в сід за 30 с виконувалось з положення лежачи ноги зігнуті в колінних суглобах під прямим кутом, відстань між ступнями 30 см, пальці рук з’єднані за головою. Партнер утримає ступні обстежуваного так, щоб п’яти щільно торкались підлоги. Після команди спортсмен починає виконувати вправу: сід, торкнутись ліктями колін – повернутись у вихідне положення, торкнутись спиною і руками мата. Вправа повторюється протягом 30 с.  Результат визначається кількістю піднімань з положення лежачи в положення сидячи. 

2. Біг 30 м, с. Проводиться на стадіоні чи в спортивному залі з високого старту, у спортивній формі без шипівок. Тест проводився для визначення швидкісних якостей спортсменів.

3. Стрибки в довжину з місця, см. Стрибки виконуються поштовхом двох ніг із приземленням на дві ноги. Тестування проводять на розміченій доріжці стадіону. Враховується кращий результат із трьох спроб.

4. Вис на зігнутих руках виконували з вихідного положення руки на ширині плечей зігнуті у ліктьових суглобах, підборіддя торкається перекладини. Після цього досліджуваний повисає на зігнутих руках і утримує цю позу як найдовше. Тест припиняється, коли під впливом утоми руки починають розпрямлятися і очі досліджуваного опиняються на рівні перекладини.