Бідність в Україні: причини, особливості, шляхи подолання

3. Створення  єдиної інформаційної системи  – спрощення процедури надання  усіх видів соціальної допомоги, підвищення соціального контролю та адресної допомоги, формування та використання цільових фондів місцевих бюджетів, персональний облік громадян та база податкових інспекцій.

     4. Введення консолідованої системи  адресної допомоги та соціальних  послуг з перевіркою реального рівня життя – встановлення критеріїв межі бідності, урахування регіональних відмінностей, розмір оподаткованого доходу, впровадження нових соціальних стандартів, ефективне правове поле для благодійництва та меценатства.

     5. Поліпшення житлових умов соціально  вразливих верств населення, іпотечне  кредитування, створення спеціальних житлових фондів, субсидування оплати житлово-комунальних послуг, встановлення державних нормативів, гарантії на отримання кредитів та на будівництво чи отримання житла.

     6. Соціальна підтримка осіб з  обмеженими фізичними можливостями  – максимальна їхня адаптація до сьогодення, професійна реабілітація та ресоціалізація, створення умов до інтеграції у соціум та превенція щодо ізоляції, вільний доступ до сфери освіти, медичного забезпечення, професійної зайнятості, громадської активності, участі у формування соціальної політики.

     7. Політична площина – очищення влади від бізнесу, номенклатури, упровадження законів ринкової європейської економіки.

     8. Переорієнтування соціальної політики  на активні реабілітаційні заходи, компенсування втрачених доходів до встановленої межі бідності, встановлення науково обґрунтованої межі бідності, стимулювання активізації власних зусиль працездатного населення.

     9. Створення системи соціального  законодавства, легіслатура якого  ґрунтується на соціальних нормативах – фізіологічний мінімум, прожитковий мінімум, соціальний мінімум.

     10. Реалізація програм залучення міжнародних інвестицій та грантів на соціальні перспективи та заходи, спрямування коштів на інтенсифікацію технологічного прогресу, що має фактор впливу на соціальну політику та питання дотацій та асигнувань у соціальну сферу, побудову вільної соціальної політики на засадах конкурентоспроможності та рівності залучення усіх верств до неї, пошук міжнародних капіталовкладень у концепції подолання бідності та реалізація міждержавних прагматичних програм з подолання бідності. [3, с.84]

      Між іншим в Україні 15 серпня 2001 року був прийнятий Указ Президента України «Про стратегію подалання бідності» (Див. додаток 1)

      Упродовж  останніх років в Україні були розроблені та впроваджені певні  заходи щодо подолання та попередження бідності населення. Про це свідчить ціла низка нормативно-правових документів, прийнятих ВРУ та Урядом України. Так, довгострокова (до 2010 року) Стратегія подолання бідності (затверджена Указом Президента України від 15.08.2001 р. № 637) визначає основні напрямки політики боротьби з бідністю шляхом: – створення економічно-правових умов для збільшення доходів населення; [10]

– підвищення економічної активності працюючих  громадян;

– підвищення ефективності соціальної підтримки  шляхом реформування системи соціального  захисту.

Пріоритетним  завданням було визнано:

– необхідність підвищення рівня заробітної платні;

– забезпечення випереджального зростання заробітної платні у порівнянні з зростанням споживчих цін;

– підвищення платоспроможності населення;

– наближення основних соціальних стандартів та гарантій до прожиткового мінімуму;

– прийняття  законів та нормативно-правових актів, що визначають механізми гарантування індексації заробітної плати, пенсій, стипендій, страхових виплат та збережень  громадян;

– запровадження  страхових принципів соціального захисту робітників, що збереже їх від ризику потрапити до категорії бідних;

– втілення консолідованої системи адресної соціальної допомоги і соціальних послуг;

– проведення моніторингу ефективності і адресності заходів з соціальної підтримки окремих груп населення.

      Щодо  рекомендацій уряду, то, на думу Краснікова Л. І., Ільчина Н. В., варто виділити такі положення. Оскільки за рівнем доходів громадян у світі визначається рейтинг держави, то варто зосереджувати увагу не на розподілі доходу, а на формуванні доходної частини бюджету; здійснювати пенсійну реформу; впроваджувати адресний соціальний захист; дбати про престижність оплати праці. Водночас потрібно робити все можливе для зменшення сектору тіньової економіки та зниження корупції. В Україні має існувати прозорий бізнес, що поєднує власні інтереси з державними і перебирає на себе частину навантаження у справі розвитку країни; неабиякої уваги заслуговує політична реформа. [4;с.29] (Див. Додаток 3) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Проблеми подолання бідності

      Подоланню бідності заважають такі компоненти нашої економіки, як: звужений ринок  збуту продукції та послуг, монополізм, корупція тощо. Політика подолання  бідності повинна бути спрямована на створення відповідної законодавчої, нормативно-правової бази та сприятливих економічних умов для подолання бідності.

     Проблему  подолання бідності у нашій країні необхідно вирішувати за допомогою  реалізації наступних стратегічних напрямів: підвищення зайнятості населення  та розвиток ринку праці, збільшення рівня доходів від трудової діяльності, впровадження доцільних страхових принципів соціального захисту працівників, поліпшення житлових умов соціально вразливих верств населення, удосконалення системи соціального законодавства, ефективне використання бюджетних коштів і засобів спеціальних позабюджетних фондів, реалізація програми залучення міжнародних інвестицій та грантів на соціальні перспективи та заходи, здійснення моніторингу реалізації стратегічних напрямів подолання бідності.[6]

      Пан Ковальчук у своїй статті зазначає, що необхідно законодавчо встановити поетапне підвищення заробітної плати працюючого населення. Він вказував, що слід вийти у 2009 році на: 1) мінімальну заробітну плату не нижчу реального прожиткового мінімуму (за нашими оцінками, щонайменше 750 грн.). Зрозуміло, що конкретний розмір погодинної ставки має визначатися Верховною Радою з урахуванням індексації рівня до­ходів на кожен наступний рік у Законі «Про Державний бюджет України»; 2) погодинну оплату праці - з мінімальною оплатою від 10 грн. і більше за годину робочого часу; 3) заробітну плату в бюджетній сфері - не нижче середньої в промисловості; 4) пріоритет продукції національного виробника на внутрішньому ринку, інноваційними чинниками формувати орієнтацію населення на придбання саме вітчизняних, а не імпортованих товарів, у зв'язку з чим зростання платоспроможного попиту сприятиме зростанню ВВП і формуванню цивілізованого внутрішнього ринку.

     Необхідно заборонити адміністративно зменшувати індивідуальні розміри заробітної плати. Жоден з урядів, що діяли упродовж 15 років, не наважився здійснити реально важливий соціально-економічний маневр, щоб дати відчутний поштовх зростанню попиту і, отже, життєвого рівня населення України і завдяки цьому більшість населення по - справжньому вивести з бідності. Уряд має гарантувати працездатному населенню можливість гідно заробляти, бо саме це найкращий спосіб боротьби з то­тальною бідністю.

     Ковальчук Трохим вказує що, законодавче встановлення гарантованого мінімуму погодинної оплати праці з урахуванням міжнародних стандартів є вкрай злободенним, оскільки дасть змогу підняти на якісно новий рівень дотримання конституційних прав працюючого населення і водночас стане реальним кроком на шляху утвердження України як соціальної держави. [2] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     За  допомогою наукової та методичної літератури я вивчив і проаналізував проблеми бідності в країні.

      Так, для того, щоб подолати бідність необхідно, щоб керівництво державою приклало великі зусилля у вирішенні даної проблеми. На мій погляд, настійно необхідною є координація різнопланових зусиль, визначення пріоритетів на коротко -, середньо - і довгострокову перспективу. Досить швидко адресними діями (переважно пасивного характеру — грошовими виплатами, субсидіями, допомогою продуктами, одягом тощо) можна викоренити абсолютну бідність у найгостріших її проявах. Пом’якшення ж відносної бідності, пов’язаної насамперед з економічною нерівністю населення, потребує більше часу й зусиль в основному активного характеру (допомоги у працевлаштуванні, відкритті власної справи, отриманні необхідної кваліфікації). Що ж до суб’єктивної бідності, то для попередження викликаних нею соціальних конфліктів потрібні час, довіра до влади на всіх рівнях та узгоджені дії майже всіх соціальних інститутів суспільства.

      ХХІ століття — це боротьба з бідністю, яка стала однією з найбільш вагомих проблем і найбільш важливих завдань соціальної політики більшості країн світу. Бідність є одним з невирішених питань і серед соціально-економічних проблем в Україні. Різкий стрибок рівня бідності в Україні зумовлений тими ж причинами, що й інші основні проблеми економічного і соціального життя країни. Істотні зрушення у проблемі боротьби з бідністю в нашій країні поки що не досягнуто. Хоча Україна — держава з величезним потенціалом, який може бути повністю реалізований при розумному розпорядженні. При цьому вся необхідна законодавча та нормативно-правова база для такої боротьби вже створено. 
 
 

Джерела літературних видань:

1.Указ президента України «Про Стратегію подолання бідності» 15 серпня 2001 р.

2.Ковальчук Трохим "Бідність працюючого населення: шляхи подолання" - "Голос України", №31, 20.02.2007р.

3.Красун А. Турчин Я. «Бідність в Україні та шляхи її подолання» - Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 20, 2008

4.Краснікова Л. І., Ільчина Н. В. «Економічний аналіз бідності в Україні».

5.Лібанова Елла «Бідність в Україні: діагноз поставлено — будемо лікувати?» - «Дзеркало тижня» № 13 (337) 31 березня — 6 квітня 2001

6 Павелко М. В., Павлюк В. І. - «Проблеми подолання бідності в Україні»

7.Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 200 с: іл. — Бібліогр.: с. 187-194.

8.Шевчук П.І. Соціальна політика: 2-е вид. – Львів: Світ, 2005. – 400с.

9.«Україна. Подолання бідності» - United Nations Development Programmer Millennium Development Goals Project 

Джерела інтернетних видань:

10.http://cpsr.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=108:2010-06-24-05-27-39&catid=26:2010-06-13-21-43-34&Itemid=31

11.http://cpsr.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=26:2010-06-13-20-52-54&catid=19:2010-06-13-20-46-54&Itemid=26

12.http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=258 
 
 

ДОДАТОК 1

У К  А З П Р Е З И Д Е Н Т А У К Р А Ї Н И Про Стратегію подолання бідності

З метою  зменшення масштабів бідності та усунення її найгостріших проявів

п о  с т а н о в л я ю:

1. Затвердити  Стратегію подолання бідності (додається).

2. Кабінету  Міністрів  України за участю  Національного банку 

України розробити у тримісячний строк  Комплексну програму  забезпечення реалізації Стратегії подолання  бідності.

Президент України Л.КУЧМА  м. Київ, 15 серпня 2001 року N 637/2001

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТОК 1