Кирилиця

 Звичайно, багато  незручностей для дослідників старої української мови створило саме запровадження церковнослов'янської мови як літературної. Це не була природна мова, якою розмовляв народ. Проте становище не таке вже безнадійне, як це здається на перший погляд. Орфографія, а часом і лексика стародавніх книжок може ще подарувати сумлінним дослідникам стільки цікавих відхилень від норм церковнослов’янської мови! І саме такі помилки літописців, витягнутими на поверхню з українського мовного моря, з того середовища, в якому жив, до якого належав автор цих помилок.

 Історія кожної  мови вивчається в нерозривному  зв’язку з історією народу, який  є носієм цієї мови, її творцем. Отже, і періодизація української літературної мови тісно пов’язана з Істрією українського народу.

 Висновки.

 Українська мова  становить величезну культурну  цінність, що створювалася протягом  ряду століть багатьма поколіннями  українського народу в особі  кращих його представників –  передових письменників, вчених  і культурних діячів.

 Українська мова  – національне надбання українського  суспільства, вона повинна охоронятися  та підтримуватися державою. Мовна політика як одна із складових частин державної має бути спрямована на забезпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії. Українська мова, виконуючи інтеграційну функцію, є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення культурного та економічного розвитку нашої країни.

 Тарас Шевченко  був переконаний, що поки жива  мова в устах народу, доти живий  і народ, що нема насильства  більш нестерпного, як те, яке  прагне відняти народу спадщину, створену численними поколіннями  його предків. Ці Кобзареві думки перегукуються з роздумами визначного педагога К.Ушинського:

"Відберіть у  народу все – і він усе  може повернути; але відберіть  мову – і він ніколи вже більш не створить її; вимерла мова в устах народу – вимер і народ. Та якщо людська душа здригається перед убивством однієї недовговічної людини, то що ж повинна почувати вона, зазіхаючи на життя багатовікової особистості народу?"