Релігія та віра

Третю умовну групу становлять психічно здоровіші  й духовно розвинені люди, яких відрізняє прагнення до вищих цілей і ідеалів, часто досить ідеалізованих.

Існує й четверта категорія осіб, які  приходять у секту. Вона відрізняється  від попередніх трьох тим, що не випробовує дефіциту ні людського тепла, ні визнання духовних ідеалів, фізичне здоров'я таких осіб теж на необхідному рівні, у всякому разі, воно не є перешкодою в придбанні соціального визнання. 

    Деякі питання психопатології релігії залишаються дотепер недостатньо вивченими. Разом з тим, у зв'язку зі швидким поширенням в Україні традиційних і нетрадиційних релігійних навчань, вони залучають усе більше уваги й стають все більш актуальними. Значний розмах придбала трудноконтрольована діяльність численних релігійних тоталітарних деструктивних сект. Ретельне дослідження культової діяльності й велика клінічна робота за участю різних культів розвіяли переконання, що існували раніше, що культи залучають у свої ряди винятково психологічно вразливих або психічно хворих людей. Приблизно половина з них — здорові, нормально розвинені люди, що стають членами культу в період вираженої, але минущої уразливості, наприклад, після розлучення, смерті коханої людини або під час критичного життєвого періоду, приміром, у підлітковому віці. У другої половини членів культів, можливо, були психічні розлади, які могли вплинути на участь у секті.

    Офіційні релігії зазвичай прагнуть до дійсного прийняття теологічної доктрини, заохочують особисту допитливість і проповідують власний вибір і самостійне прийняття релігійних принципів. Деструктивні культи на противагу цьому побудовані на «неправді, залежності й страху» і мають чотири визначальні ознаки. По-перше, участь у ньому припускає повне знищення індивідуальності або підпорядкування індивідуальності лідерові культу або всій громаді. По-друге, основною метою культу звичайно є довічна експлуатація, що постійно підсилюється (наприклад, фінансова, сексуальна, фізична) членів культу. По-третє, типовий лідер деструктивного культу — авторитарна, рішуча й харизматична особистість, незвичайні переживання якої (наприклад, бачення, сни, травми) інтегруються в структуру вірувань. І останнє, найбільш важливе, — деструктивний культ використовує владу з порушенням етичних норм, забезпечуючи покірність членів.

Разом з тим, не можна заперечувати, що релігійні співтовариства надають істотну допомогу при проведенні реабілітаційних програм з наркозалежними. Як показують закордонні дослідження, уведення в реабілітаційні програми алкоголіків і наркоманів тренінгів, пов'язаних з розвитком духовності й виховання релігійного почуття, позитивно оцінюється як самими пацієнтами, так і фахівцями.

    На даний час, досить добре вивчена динаміка сектантства, причини залучення в релігійні організаціі, а також маніпулятивні заходи й техніки, використовувані в громадах для втримання сектантів. Крім того, проведена велика кількість досліджень спрямованих на вивчення особистості сектанта. Однак не вивченою сферою дотепер залишається дослідження особистісних характеристик адепта до вступу в секту. Чітко не сформульовані й не описані методи, спрямовані на коррекційну й реабілітаційну роботу із сектантом, а так само запособи запобігання залучення в секту населення.  
 

ВИСНОВКИ  

    Однією з нагальних проблем  сучасного суспільства є пошук  духовних орієнтирів, що породжує  гостру потребу у формуванні нової парадигми світосприйняття. Людина у процесі самопізнання та самотворення шукає все нових і нових можливостей реалізувати свої сутнісні сили, прагне виконати власне життєве призначення і тим самим досягти самоствердження та самовиповнення. У цьому задіяні всі сутнісні сили людини, і зокрема феномен релігійної віри, завдяки якій людина не лише переживає своє Я, а й прагне вийти за його межі.

     Глибинні зміни в суспільстві  спонукають людину переглянути  власні уявлення про сенс життя, про своє місце в ньому, про значення епохальних зрушень для душевної рівноваги людини, взаємної довіри та терпимості. Ці проблеми поглиблює невпевненістю людини, що, безперечно, заохочує до пошуку тих екзистенціалів, які спроможні слугувати їй певним прихистком. Іноді саме релігійна віра стає тим чинником, який допомагає відновити рівновагу, прилучитися до сфери Абсолютного. Адже саме вона задовольняє певні світоглядні орієнтації, оскільки дає змогу мати об'єкт поклоніння, який надає сенс існуванню. Коли людина впевнена, що її життя має сенс, вона здатна долати неймовірні труднощі.

    Людина все частіше замислюється  про життєвий шлях, прагне ставитися  до самого себе свідомо, саморозвиватися,  самовоспітиваться, займатися «самостроітельства».  Об'єктом цього будівництва є, перш за все, духовний світ людини. І релігія є невід'ємною частиною духовної культури людини. Для багатьох людей релігія відіграє роль світогляду, готової системи поглядів, принципів ідеалів, пояснюючи устрій світу і визначаючи місце людини в ньому. А релігійні норми - один із потужних соціальних регуляторів. Через цілу систему цінностей вони регулюють суспільне і особисте життя людини. У вірі знаходять розраду, заспокоєння, надію багато мільйонів. Релігія дозволяє компенсувати недоліки недосконалої дійсності, обіцяючи «Царство Боже», примирює із земним злом. В умовах нездатності науки пояснити безліч природних явищ релігія пропонує свої варіанти відповіді на болючі питання. Часто релігія сприяє об'єднанню націй, утворенню єдиних держав. Але ідеалізувати роль релігії не слід. Історичний досвід показує, що виною багатьох конфліктів, воєн є релігійні відмінності і нетерпимість. Далеко не завжди навіть глибока віра утримувала людину і суспільство від вчинення злочинів і проступків. Часто релігія і церква накладали заборони на певні види діяльності, науку, мистецтво, сковуючи творчу силу людей. Спрощена формула атеїстів «релігія - опіум для народу» не є зовсім вже безпідставною. Прогнозувати майбутнє релігії надзвичайно складно. В суспільстві відбуваються різноспрямовані процеси: з одного боку, все більше число сфер людської діяльності секулярізіруется, вивільняється з-під впливу релігії, з іншого боку, роль і авторитет церкви зростає, адже релігія займає далеко не останнє місце в духовній культурі поряд з мистецтвом, наукою , мораллю, політикою і правом.    Саме віра завжди була і залишається найважливішим властивістю людської свідомості, найважливішим способом і мірилом його духовної життя.  Релігія та віра у душі залучає людину до культури, закликає до дотримання високих моральних норм та може сприяти відродженню людства. Процес осягнення релігійної віри, попри всю його розмаїтість, містить потужний духовний потенціал, що спонукає особистість до невпинної жаги самовизначення, до значної внутрішньої зосередженості і душевних випробувань.

      У своїй роботі я зробила спробу розгляду можливих точок дотику між духовним досвідом особистості і досягненнями психології як науки. 
Видається значущим, в першу чергу, викокористування психології як інструмент, що дозволяє ідентифікувати різноманітні прояви духовності. Очевидно, що нейтрального, емпірично-верифіковані, «наукове» вивчення духовності неможливо. У якості висновків можна навести твердження Альберта Ейнштейна, який писав: «Я не можу знайти вираження краще, ніж« релігія »для позначення віри в раціональну природу реальності, принаймні тієї її частини, яка доступна свідомості. Там, де відсутнє це почуття, наука вироджується у безплідну емпірію» 
 

ЛІТЕРАТУРА 

1. Белоусов С.А. Психология духовности, веры и религии (обзор литературы). — Интернет-ресурс.
2. Гуз Н.В. Внушаемость как основа вовлечения в секту // Материалы конференции молодых ученных «Розквітання». – Одесса, 2008. – 53с.
3. Гуз Н.В. Влияние религиозных культов на психику адепта // Материалы конференции молодых ученных «Розквітання». – Одесса, 2009.
4. Джеймс У. Воля к вере. – М.: Республика, 1994.- 431 с.
5. Психология религиозности и мистицизма: Хрестоматия.- /Сост. К.В.Сельченок.- Мн.:Харвест;М.:АСТ,2001. – (Библиотека практической психологии).
6. Психологический словарь-справочник. Дьяченко М. И., Кандыбович Л. А. Мн.:Харвест;М.:АСТ,2001. – (Библиотека практической психологии).
7. Овчинников В.С. Духовные ценности современной цивилизации. - М.,2001.
8. Релігієзнавство: Навч. Посібник / За ред. С.А.Бублика. – Стер. Вид., К.: Юрінком Інтер, 2000. – 496 с.
9. Религии мира. Энциклопедия, т.6, ч.1. – М.: Аванта+,2006.
10. Фройд 3. Будуще одной илюзии // Сумерки богов. — М.: Политиздат, 1990 ;
11. Фромм Е. Психоанализ и религия // Сумерки богов. — М.: Политиздат, 1990;
12. Фромм Е. Психоанализ и религия // Сумерки богов. — М.: Политиздат, 1990;
13. Фромм Е. Психоанализ и религия // Сумерки богов. — М.: Политиздат, 1990.