Інтеграція та дезінтеграція у сучасному світі

2.2 Особливості  процесів дезінтеграції країн  світу

Прикладом наймаштабнішої дезінтеграції,на мою думку,являється СРСР. Саме цей приклад може чітко показати усі особливості процесу дезінтеграції.           Існують два рівні дезінтеграційних процесів – глобальний та локальний.

Щодо локального рівня,можна навести приклад як СРСР.

Розпад СРСР є процеси дезінтеграції,що відбувалися в економіці (народному господарстві), соціальній структурі, громадської та політичної сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР та незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.[13]

Нажаль, нема єдиної точки зору щодо причин розпаду СРСР, але найчастіше виділяють наступні :

• відцентрові націоналістичні тенденції, властиві, на думку деяких авторів,кожній багатонаціональній країні і проявляються у вигляді міжнаціональних протиріч і бажання окремих народів самостійно розвивати свою культуру й економіку;
• авторитарний характер радянського суспільства, зокрема гоніння на церкву, переслідування КДБ дисидентів, примусовий колективізм, панування однієї ідеології, заборона на спілкування з закордоном, цензура, відсутність вільного обговорення альтернатив (особливо важливо для інтелігенції);
• зростаюче невдоволення населення через перебої з продовольством, особливо в епоху застою і Перебудову, і найнеобхіднішими товарами (холодильники, телевізори, туалетний папір і т. д.), заборони та обмеження (на розмір садової ділянки і т. д.) , постійне відставання у рівні життя від розвинених країн Заходу;
• диспропорції екстенсивної економіки (характерні для всього часу існування СРСР), наслідком яких ставала постійна нестача товарів народного споживання, зростаюче технічне відставання у всіх сферах обробної промисловості (компенсувати яке в умовах екстенсивної економіки можна тільки високозатратними мобілізаційними заходами, комплекс таких заходів під загальною назвою « Прискорення »був прийнятий в 1987 році, але економічних можливостей виконати його вже не було);
• криза довіри до економічної системи: в 1960-1970-і рр.головним способом боротьби з неминучим при плановій економіці дефіцитом товарів народного споживання була обрана ставка на масовість, простоту і дешевизну матеріалів, більшість підприємств працювали в три зміни, виробляли подібну продукцію з матеріалів невисокої якості. Кількісний план був єдиним способом оцінки ефективності підприємств, контроль якості був мінімізований. Результатом цього стало падіння якості вироблених в України товарів народного споживання. Криза довіри до якості товарів ставав кризою довіри до всієї економічної системи в цілому;
• ряд техногенних катастроф (авіакатастрофи, чорнобильська аварія,вибухи газу та ін) і приховування інформації про них;
• невдалі спроби реформування радянської системи, що призвели до стагнації, а потім розвалу економіки, що спричинило за собою розвал політичної системи (економічна реформа 1965 року);
• ініційоване американським урядом зниження світових цін на нафту, що похитнулося економіку СРСР[4]

Щодо локального рівня ,найкращим буде приклад нещодавнього оголошення Шотландіі про намір у 2014 році відділитись від Великої Британії,яка є членом ЄС.

Перший міністр  Шотландії оголосив референдум щодо незалежності. 5 мільйонів шотландців повинні будуть вирішити, чи хочуть вони попрощатися зі Сполученим Королівством. Дискусії щодо переваг і недоліків повної незалежності Шотландії стають сьогодні усе гострішими. Урядом  Шотландії планується проведення референдуму у 2014 році. Передбачається, що датою буде 700-та річниця битви при Беннокберні, що стала однією з найбільших перемог шотландців над англійцями.

Думки шотландців щодо від’єднання від Великої Британії дуже розходяться.Для когось важлива самостійність дій,та незалежність,хтось категорично проти, бо можливий занепад країни.      Саме Велика Британія проти від’єднання Шотландії крім того уряд  Сполученого Королівства залишитись у складі Британії. Для останньої, втрата Шотландії становитиме велику економічну та політичну проблему. Велика Британія вважає, що референдум може пройти лише з її згоди, тоді як шотландські націоналісти кажуть, що це суто їхнє рішення. [25]

 

 

 

РОЗДІЛ 3. НАСЛІДКИ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ ТА ІНТЕГРАЦІЇ КРАЇН

При аналізі інтеграційних та дезінтеграційних процесів,першим постає питання,що ж є найвигіднішим для країн, ії об’єднання ,що навпаки розпад об’єднаних вже країн. Щодо інтеграції,можна виділити головні плюси її процесу:

1)інтеграція  є шляхом модернізації економіки подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності товаровиробника, вихід на світові ринки.

2) інтеграція сприяє зростанню продуктивності економіки та темпів технологічної модернізації під впливом конкуренції на єдиному європейському ринку та забезпеченню вільного доступу до новітніх технологій, капіталу, інформації; підвищенню кваліфікації робочої сили за умов їх вільного руху в межах єдиного ринку; створенню більш сприятливого інвестиційного середовища; створенню передумов для прискореного зростання взаємообміну в галузях з підвищеним рівнем науки та техноємності; підвищенню якості регулятивних інститутів у бюджетній, банківській, фінансовій сферах та корпоративному управлінні.

3) Головна мета інтеграції, як доводить досвід практично всіх нових країн членів ЄС, стала потужним стимулом необхідних для цього соціально-економічних перетворень.

Визначивши  ці три головні плюси інтеграційних  процесів,можна зробити висновок,що для країн,що розвивають свій рівень економіки,цей процес є достатньо вигідним,так як за його присутності, ми бачимо багато переваг щодо інновацій, виходу на світовий ринок,та сприянню розвитку працевлаштування у країнах. Тільки для країн з успішним економічним рівнем цей процес може не відігравати ролі,а для країн, що потребують стрімкого підняття рівня економічних аспектів,дуже вигідним є підняття питання процесу інтеграції. На мою думку щодо вдосконалення даного процесу слід внести деякі аспекти.

Розвиток інтеграції передбачає наявність певних  передумов. По-перше,інтегровані країни повинні володіти близьким рівнем економічного розвитку та зрілості ринкової економіки. Господарські механізми повинні бути сумісними . Як правило,інтеграція являється найбільш міцною та ефективною, якщо інтегруються розвинуті країни. По-друге , наявність загальних кордонів та історично склавшихся економічних відносин. Зазвичай об’єднуються країни,що знаходяться на одному континенті у безпосередній географічній близькості, яким легше вирішувати транспортні,мовні та інші проблеми. По-третє , визрівання у групі країн економічних проблем, вирішення яких потребує спільних зусиль. Слід підкреслити, що позитивний ефект   інтеграції одних країн стимулює інші країни до підключення до цього процесу. До того ж країни, які опинились за межами регіональних об’єднань, найчастіше відчувають додаткові труднощі.

Розглядаючи світовий досвід інтеграційних об'єднань,слід зазначити, що їх створенню сприяє , перш за все, близькість рівнів економічного 
розвитку і ступінь ринкової зрілості економік країн, які інтегруються.

Зазвичай міждержавна інтеграція відбувається або між розвиненими країнами,або між країнами, які розвиваються. Усередині названих груп країн інтеграційні процеси переважно відбуваються між державами, які знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку. Якщо ця умова відсутня, то інтеграція починається з укладання різних перехідних угод, спрямованих на зближення рівнів розвитку країн, які висловили бажання інтегруватися. Основаними для інтеграції можуть також служити географічна близькість країн, наявність спільного кордону та економічного зв'язків, що склалися історично.

Очевидно, ті країни, що знаходяться на етапі формування основ ринкової економіки, не можуть бути учасниками інтеграційних об'єднань на рівні з розвиненими ринковими державами.     Економічні вигоди для окремих країн від участі в інтеграційних об'єднаннях можуть мати як короткостроковий, так і довгостроковий характер. Ці вигоди виникають переважно за рахунок «ефекту масштабу »- як результату вузькоспеціалізованного виробництва, орієнтованого на експорт. 
Адже, як відомо, при певній організації та технології виробничого процесу середні витрати скорочуються в міру збільшення обсягу продукції, що випускається, в результаті чого виникає економія, обумовлена ​​масовим 
виробництвом. 
          Отже, країнам вигідно вести торгівельні відносини між собою, спеціалізуючись в тих відраслях, де може виникати ефект масштабу (або 
масового виробництва). Однак для реалізації подібного ефекту необхідний досить ємний ринок, який і формується в результаті поступального розвитку інтеграції.             Мінус інтеграційних процесів у тому,що регіональна інтеграція стає крупною дилемою,адресованою як економістам так і політикам.    Головною проблемою, що заважає розвиткові процесів інтеграції, є ненапрацьованість відповідної нормативно-правової бази. Тому виникає необхідність вдосконалення, систематизації наявної та підготовки необхідної законодавчої бази  (у тому числі розроблення державної цільової програми інтеграції наукових, освітніх організацій і підприємств), яка б стимулювала прийняття ефективних інтеграційних рішень  (згідно зі спеціально розробленими державними критеріями)  та забезпечувала синергію взаємодії      учасників інтеграційного процесу.         Розглядаючи процеси дезінтеграції,ми бачимо достатньо аспектів для її розвинення,так як загалом,у наші часи економіка більшості країн потребує удосконалення. Так як дезінтеграційні процеси починаються з занепаду економіки,відносин країн, політичної недосконалості , то можна зробити висновок,що у сучасності стан окраїнної економіки потребує редагування.

Виділимо одні з основних пунктів,щодо уникнення  дезінтеграції світових процесів.

• по перше, великою потребою для уникнення є усунення тягаря в економічній, військовій або політичній царинах для всієї спільноти, або якоїсь її складової частини (особливо, якщо це зростання тягаря відбувається на ранньому етапі, до того як інтеграція укорінилась і призвела до народження глибокої політичної лояльності та звичаїв).По-друге,важливим пунктом являється уповільнення піднесення соціальної мобілізації та політичної активності, та піднесення до рівня процесу громадянської асиміляції і набуття загальної політичної культури спільноти.
• третім пунктом,щодо уникнення має бути усунення регіональної, економічної, культурної, соціальної, лінгвістичної або етнічної диференціації, яке за наших часів більш швидке і сильне, ніж будь-який компенсуючий інтеграційний процес.
• четвертою невід’ємною частиною плану,щодо уникнення, виділимо удосконалення царини політичних і адміністративних можливостей уряду й політичної еліти вирішувати поточні завдання та нести тягар.
• не менш важливим,п’ятим пунктом є розвиток політичної еліти, яка посилено гальмує доступ нових членів та ідей, що призводять зростання ворожих контр еліт серед потенційних членів правлячої еліти, які до неї так і не увійшли.
• та останнім зі шляхів уникнення дезінтеграції,виділимо,покращення роботи уряду,проводження потрібних реформ та вирішування питань, яких бажає чи очікує населення; та завчасне реагування на занепад або втрату деяких привілеїв чи домінуючих позицій.

Отже, наслідки інтеграції загалом позитивні,за наших  часів об’єднання країн дають  позитивний економічний результат, та,для окремих країн,вони є найкращим  способом для вирішення багатьох проблем,зв’язаних з економічними затруденнями. Щодо інтеграції, то проаналізувавши її наслідки,робимо висновок,що вона не є вигідним варіантом для країн. І процес дезінтеграції починається лише за негативного становища країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Економічна  інтеграція характеризується деякими істотними ознаками, що у сукупності відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн: взаємопроникненням і переплетенням національних виробничих процесів; широким розвитком міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм; глибокими структурними змінами в економіці країн-учасниць; необхідністю цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розробки скоординованої економічної стратегії і політики; регіональністю просторових масштабів інтеграції, тому що необхідні передумови першорядно складаються між країнами, де установилися тісні господарські зв'язки.                                     В основі процесів дезінтеграції лежать відповідно відцентрові та доцентрові тенденції. Вони є взаємозалежними та взаємо-обумовленими, що знайшло відображення у т.зв. "парній" концепції відцентрових та доцентрових тенденцій у соціальному житті.                                                                     Аналіз інтеграційних та дезінтеграційних процесів у сучасному світі показує,що країни потребують більш стрімкого розвитку економічних відносин, та економіки в цілому. Токож за сучасності потрібен більш істотний розвиток інтеграції,та розв’язання проблем для уникнення процесів дезінтеграції у світі.                                                                                             Процеси інтеграції безпосередньо позитивно впливають на покращення економічного стану. А процеси дезінтеграції набувають користі у більшій кількості випадків для незалежності країни

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Міжнародна економіка: навчальний посібник / О.В. Носова, Т.В. Андросова, К.Я. Петрова та ін. – Харків: ХДУХТ, 2010. – 322 с.

2. Міжнародно-економічні відносини: навчальний посібник / К.Ю. Величко, О.А. Кулініч, Л.О. Мельник, А.В. Янчева. – Харків: ХДУХТ, 2007. – 183 с.

3.Міжнародні  економічні відносини: навчальний  посібник /В.В. Козик,Л.А.Панкова,Н.Б  Даниленко – Київ :Знання , 2008.-406 с.

4.Міжнародні  економічні відносини: підручник /І.М Школик, В.М.Козьменко,О.В.Бабінська – Чернівці : 2007.-544с.

5.Міжнародна економіка: Підручник / за ред.. Ю.Г Козака,  Д.Г Лук’яненка,  Ю.В Макогона, 2009. – 560с.

6.Міжнародна  економіка: навчально-методичний  посібник / В.В Липов,- к. : ВД «Професіонал», 2008.- 368с.

7.Міжнародна  економіка: навчальний посібник / В.О Бабенко, 2010.- 184 с.

8.Міжнародні  економічні відносини : навчальний  посібник / С.В Фомішин, Ю.В Колесник, 2010. – 360с.

9.Міжнародні  відносини:Історія ,Економіка,Право:навчальний посібник / М.З Мальський, 2010

10.Європейська  та Євроатлантична інтеграція  України: навчальний посібник / М.В  Кордон. – К. : центр учбової літератури, 2008.- 172 с.

11.Міжнародна  економіка : Підручник / За ред.  В.М Тарасевича , 2006. – 224с.

12.Международные экономические отношения: учебник / Под ред. Н.Н Левенцева, 2006. – 684 с.

13. Міжнародна  економіка: підручник / За ред.  А.П Румянцева, П.Н Климко, В.В  Рокоча , 2006. – 479 с.

14.Мировая экономика  и международные экономические  отношения: учебник Часть 2 / под. ред. Р.И Хасбулатова, 2006.- 718 с.

15.Міжнародна  економіка: навчальний посібник / За ред. О.Г Гупала, 2007. -368 с.

16.Міжнародна  економіка: навчальний посібник / К.С Солонінко, 2008.- 382 с.

17.Міжнародна  економіка: підручник / За ред. В.М Тарасевича, 2006. – 224 с.

18.Міжнародні  економічні відносини : підручник  / А.С Філіпенко, 2008. - 408 с.

19.Н.Н Грущинская Особенности развития интеграционніх и дезинтеграционніх процесов в современном мировом пространстве [ Електронний ресурс] Н.Н Грущинская–стаття-2010- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ech/2010_11-12/5_Grushchynska.pdf(переглянуто 10 березня 2012 року)

20.Альтовский Е. Мировая внешняя торговля в 1998 – 1999 г.г. (обзор) // Внешняя торговля. – 1999 г. – №4. – С. 33-34

21.Філіпенко А.С. Світова економіка: Підручник / А.С.Філіпенко та ін. - К.: Юніверс, 2009. - 385 с.

22. Мальський М. З. Теорія міжнародних відносин: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / М.З.Мальський, М.М.Мацях - К.: Знання, 2007. - 461 с.