Трансакція

      З точки зору Коуза, механічне  протівопоставня конкуренції і  плану, ринку і ієрархії за  принципом «або - або» неспроможні.  Не в тому,звичайно, сенсі, що  добре було б до ринку додати  трохи «свідомогоконтролю ». Мова  йде про оптимальні розмірах  фірми. А вони, як показав Коуз, визначаються кордоном, де витрати  ринкової (цінової) координації порівнюються  з витратами централізованого  бюрократичного контролю. До цієї  межі вигідна ієрархія, після  - ринок. Зрозуміло, для кожної  галузі або технології оптимальний  розмір фірми буде свій.

    У неокласичної теорії поняття фірми  фактично зливалося з поняттямвиробничої функції. Внаслідок цього в ній  навіть не виникало питаньпро причини  існування фірм, особливості їх внутрішнього пристрою і т.п. трансакційна теорія фірми являє собою спробу подолатиподібні  спрощені уявлення. У "Теорії фірми" Р. Коуз вперше вдалосяпоставити і частково розв'язати питання, яке традиційно навіть неставилося: чому сущест-яття фірма, якщо є ринок? Якщодецентралізований  ринок здатний, як стверджувала неокласична  теорія,забезпечити оптимальне розміщення ресурсів, то вкраплення такихадміністративних  структур як фірми марно. Звідки ж  посеред ринковоїстихії беруться "острівці свідомого контролю"?

      Коуз поміщав проблему в порівняльно-інституційну  перспективу,протиставляючи два  можливих способи координації  - децентралізований,притаманний ринку,  і централізований, характерний  для свідомо керованихорганізацій. На його думку, міркування економії  трансакційних витратє вирішальними  при виборі організаційної форми  та розмірів фірми. Будь-якагосподарююча  одиниця стоїть перед вибором:  що для неї дешевше і краще  --взяти ці витрати на себе, купуючи необхідні товари і  послуги на ринку,або ж залишитися  вільною від них, виробляючи  ті ж товари і послугивласними  силами? Саме прагненням уникати  витрат з укладенняугод на  ринку можна, на думку Коуза,  пояснити існування фірм, уяких  розбраті-поділ ресурсів відбувається  адміністративним шляхом (за допомогою  наказів, а не на основі цінових  сигналів). Фірми, що згідно зйого  теорії, виникають у відповідь  на дорожнечу ринкової координації  і в світібез трансакційних  витрат були б зайві. У межах  фірм скорочуютьсявитрати на  ведення пошуку, відпадає необхідність  частого переукладанняконтрактів,  справа-ші зв'язку набувають стійкості.  У тій мірі, в якійадміністративний  контроль забезпечує економію  трансакційних витрат,організація  витісняє ринок. 

    Але тоді виникав зворотний питання: навіщо потрібен ринок, якщо всяекономіка може бути організована на зразок єдиної фірми? Відповідь Коузаполягав у  тому, що адміністративний механізм також  не вільний від витрат,які наростають у міру збільшення розмірів фірми (втрата керованості,бюрократіза-ція і т. п.). Тому її кордони будуть проходити  там, деграничні витрати, пов'язані  з використанням рин-ка, порівнюються зграничними витратами, пов'язаними  з використанням ієрархічноїорганізації.

 Робота  Р. Коуза відкрила зовсім нову  галузь економічнихдосліджень. На  закладеній ним теоретичного  чеський основі виросло цілесімейство  концепцій, раз-вива ідеї трансакційної  підходу іспрямованих на більш  повне і глибоке осмислення  феномену фірми.  Теорія трансакційних  витрат. Економічна теорія прав  власності. Рональд Коуз (1910р.  нар.) — американський економіст  англійського походження. 1991 p. він  одержав Нобелівську премію за  праці з проблем трансакційних  витрат — «Природа фірми» (1937), «Проблеми соціальних витрат»  (1960). Тоді ці публікації мало  кому були відомі. А згодом  про них заговорили як про  епохальні праці, зокрема статтю  «Проблеми соціальних витрат»  визнано чи не найбільшим досягненням  економічної думки після другої  світової війни. Одна з найважливіших  заслуг Коуза полягає в тім,  що він визначив і запровадив  у науковий обіг таку категорію,  як трансакційні3 витрати (витрати  на пошук інформації про ціни, попит, пошук партнерів, укладання  контрактів тощо). Це знаменувало  появу в інституціоналізмі так  званого контрактного підходу  до теорії інститутів, що зумовило  виникнення нової міждисциплінарної  науки: поєднаний права, економічної  теорії та організації.

    Господарська  система — це своєрідно впорядкована система зв'язку між виробниками  матеріальних і нематеріальних благ і послуг та споживачами. Координація  цього зв'язку, тобто вирішення  що виготовляти, як виготовляти, для  кого виготовляти, може здійснюватися  двома способами: спонтанним, або  стихійним порядком і ієрархією.

    Спонтанний  порядок — це ринок, який виник  природним шляхом, у процесі розвитку людської цивілізації. За умов ринкової системи інформацію щодо наявності  товарів, цін на них, щодо смаків споживачів розпорошено. За цих умов інформація, необхідна суб'єктам господарювання, може передаватися лише через механізм коливання цін. Пошук інформації (щодо цін, попиту, пошуку партнерів  тощо) потребує великих витрат, які  Коуз назвав трансакційними.

    Іншим способом одержання інформації про  те, що, як і для кого виготовляти, є ієрархія, тобто система, коли з  одного центру йде низка наказів  і доручень до виконавця (виробника). Прикладом ієрархічного порядку  був соціалізм, де панувала командно-адміністративна  система, і всі накази щодо виробництва  й розподілу ресурсів віддавала  держава через систему державних  органів і партійних інституцій.

    Ієрархія  має місце в будь-якій фірмі, де керівник віддає накази своїм підлеглим. У фірмі робітники не займаються пошуком інформації, вони одержують  наказ. Це забезпечує скорочення трансакційних  витрат. Таку саму роль виконує й  держава. Відтак може скластись враження, що саме ієрархія, тобто централізоване керівництво, ефективніша, бо потребує менших трансакційних витрат. Насправді  це залишається справедливою тільки щодо фірми. Що ж до держави, то вона взагалі не може здійснювати ефективного  регулювання всіх економічних процесів. В одному центрі неможливо сконцентрувати всю необхідну інформацію про  наявність ресурсів, їх використання, попит, смаки споживачів тощо. Отже, ставити питання, що краще — спонтанне  регулювання (ринок) чи ієрархія (фірма, держава), або, як ми часто говоримо, «ринок чи план» — неправомірно. Вирішувати це питання слід з позицій  економії трансакційних витрат. Щоправда, це не єдиний критерій, але з економічного погляду надзвичайно важливий.

    Скорочення  трансакційних витрат, отже, підвищення ефективності функціонування економіки  забезпечується існуванням правових норм і їх дотриманням. Зв'язок між юридичними нормами (правами власності) і трансакційними витратами було сформульовано Коузом у його знаменитій теоремі. Коуз зазначав, що визначення прав власності є важливою попередньою умовою ринкових угод. Якби спонтанний, ціновий механізм не передбачав витрат часу й коштів на пошук інформації та укладання  контрактів, то не було б і необхід­ності  в опрацюванні прав власності (юридичних  норм). Але функціонування економіки  без трансакційних витрат неможливе. І не випадково американський  економіст Дж. Стіглер писав, що світ з нульовими трансакційними витратами  такий же страшний, як природний  світ без тертя.

    У чому ж суть економічної теорії прав власності? Скажемо, передовсім, що, крім Коуза, її опрацьовували А.Алчіан, а  згодом Й. Барцель, Д. Норт та інші. Своєрідність цієї теорії полягала в трактуванні  власності та її використанні як методологічної й теоретичної основи економічного аналізу. Поняття «власність» прихильники  теорії замінили терміном «право власності». Власність є не ресурс сам по собі, а низка прав або принаймні  частка права використання ресурсу.

    Ця  частка включає 11 елементів: право володіння, право користування, право управління, право на дохід і под. Права  власності є не що інше, як певні  «правила гри», санкціоновані суспільством. Друга особливість теорії права  власності полягає в тім, що категорія  власності виводиться з проблеми обмеженості ресурсів. Ті ресурси, кількість  яких не обмежена, не стають об'єктом  власності. З приводу їх використання між людьми не виникає ринкових відносин.

    Права власності мають бути чітко визначені, і саме вони стають об'єктом купівлі  і продажу. «Якщо права на здійснення певних дій можуть бути куплені, або  продані, — пише Коуз, — їх зрештою  придбають ті, хто вище цінує даровані ними можливості виробництва або  розваг»'. Отже, чітке визначення прав власності, усунення інших осіб від  вільного доступу до ресурсів змінюють і поведінку суб'єктів господарювання. Ці обставини сприяють створенню  умов для придбання прав власності  тими, хто їх цінує вище і здатний  одержувати від них більшу користь. Для ринку не має значення, хто  персонально володіє ресурсом. Важливо, щоб був такий власник. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

    На  думку Коуза, для успішного функціонування ринку важливе значення мають  як трансакційні витрати, так і права  власності. Якщо трансакційні витрати  невеликі, а права власності чітко  визначені і виконуються суб’єктами господарювання — ринок здатний  до саморегулювання настільки, що може усувати навіть соціально значущі  зовнішні ефекти (екстерналії). Зовнішні ефекти — це витрати, або вигоди, зв’язані з економічною діяльністю, що стосуються осіб, які не є учасниками даної ринкової угоди. Наприклад, забруднення  навколишнього середовища якимось підприємством, шум аеропорту тощо. Той, хто спричиняє ці «ефекти», часто змушує населення збільшувати витрати на охоронні заходи, але далеко не завжди компенсує їх.

    Американський економіст переконує читача - без  поняття трансакційних витрат неможливо розібратися в роботі економічної системи, не можна з користю проаналізувати багато проблем і немає підстави для визначення політики. Існування трансакційних витрат «буде підштовхувати охочих торгувати до запровадження різних форм ділової практики, які забезпечують -БЕЗПЕЧУЮТЬ скорочення трансакційних витрат у тому випадку, коли витрати повиробленні таких форм надаються менше, ніж економія на трансакційних витратах. Вибір партнерів, тип контракту, вибір пропонованих продуктів і послуг - все може при цьому змінюватись ».  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури 

1. Г.М.  Сорвіно. Економічна думка XX століття: сторінки історії: 

 Лекції. - М.: «Российская політична енциклопедія»  (РОССПЭН), 2000.

- 224.

2. Віхи  економічної думки. Теорія фірми.  Т.2. Під редакцією В.М. 

 Гальперіна. - СПб.: Економічна школа. 2000. - 534с. 

3. Нуреев  Р.М. Курс мікроекономіки. Підручник  для вузів. - М.: Видавнича група  НОРМА - ИНФРА * М, 1999. - 572с. 

4. Сажина  М.А., Чибрик Г.Г. Економічна теорія. Підручник для вузів. - М.: Видавнича  група НОРМА - ИНФРА * М, 1998. - 456с. 

5. Піндайк  Р., Рубінфельд Д. "Мікроекономіка: Скор. пер. с англ./Науч. ред.: В.  Т. Борисович, В. М. Полтеровіч, В. І. Данилов та ін М.,  "Економіка", "Дело", 1992.

6. Олійник  А. Інституціональна економіка.  Теорема Коуза і трансакційні  витрати// Питання економіки. 1999. №  5

7. Малахов  С. трансакційні витрати в російській  економіці// Питання економіки - 1997 .- № 7 .- С. 77-86.

8. Малахов  С. трансакційні витрати і макроекономічна  рівновага// Питання економіки. - 1998. - № 11. - С. 78-96

9. Кокорєв  В. Інституційні перетворення  в сучасній Росії: аналіз динаміки  трансакційних витрат// Питання економіки. - 1996 .-

 №  12 .- С. 61-63.

10. Барсукова  С.Ю. Трансакційні витрати входження  на ринок підприємств малого  бізнесу// Проблеми прогнозування  .- 2000 .- № 1 .- С. 108-119.

11. http://ise.openlab.spb.ru

12. http://ie.boom.ru

13. http://www.libertarium.ru