Валеологічна компетентність, валеологічна культура

Бондаренко Олена Миколаївна. Формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів у процесі професійної підготовки. : Дис... канд. наук: 13.00.04 - 2008.

Актуальність дослідження. Сучасна  державна політика у галузі вищої  педагогічної освіти спрямована на реалізацію основних положень компетентнісного підходу до підготовки фахівців. Проблема якості підготовки майбутніх учителів, здатних ефективно вирішувати питання здоров’язбереження та здоров’ятворення свого та своїх вихованців, актуалізує питання формування їхньої валеологічної компетентності.

Проблема набуває особливої  значущості у зв’язку з трансформаційними  процесами сучасного українського суспільства, прискореними темпами  соціально-економічного розвитку, негативними  наслідками практичної діяльності людини у довкіллі, тенденціями щодо зростання  захворюваності учнівської та студентської молоді, масовим поширенням шкідливих  звичок у молодіжному середовищі, знеціненням індивідуального й  суспільного здоров’я в ньому, погіршенням  екологічної ситуації в Україні.

Необхідність розв’язання проблеми збереження здоров’я підростаючого  покоління знайшла відображення у Державній національній програмі „Освіта” („Україна ХХІ століття”), постанові Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 № 14 „Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми „Здоров’я нації на 2002–2011 роки”, Концепціі „Здоров’я через освіту”, Концепціі неперервного валеологічного виховання та освіти в Україні тощо.

Концептуальні підходи щодо формування здорового способу життя та збереження здоров’я дітей і молоді визначені  Національною програмою „Діти України” (1996). В ній наголошується, що здоров’я підростаючого покоління – це показник суспільного розвитку, могутній чинник впливу на економічний і культурний потенціал держави.

У цьому контексті серед чинників формування валеологічної компетентності у науково-технічній, соціально-економічній, гуманітарній, природничій галузях пріоритет належить освітній. Саме в умовах навчально-виховного процесу педагогічних університетів можливе створення теоретичних та методичних основ ефективного формування валеологічної компетентності майбутніх учителів, які мають здійснювати виховання валеологічної складової кожної особистості як у професійній діяльності, так і в повсякденному житті.

Ідеї та висновки науковців філософської (В. Казначеєв, В. Скумін), психологічної (А. Маслоу), педагогічної (Т. Бойченко, Г. Голобородько, М. Гриньова, Т. Книш, Г. Кривошеєва, І. Поташнюк), медичної (Г. Апанасенко, І. Брехман, Є. Буліч, Ю. Лісіцин, Л. Попова) галузей свідчать про наполегливі пошуки вченими шляхів розв’язання проблеми збереження здоров’я школярів і студентської молоді, навчання та виховання їх відповідно до засад здорового способу життя, попередження шкідливих звичок, що поширюються у молодіжному середовищі тощо. Особливого значення сьогодні набуває проблема навчання студентської молоді уміння не тільки, як дбати про своє здоров’я, а й як донести ці знання до інших людей. Ефективна підготовка такого спеціаліста зумовлена рівнем його валеологічної компетентності та рівнем соціальної адаптації.

Аналіз результатів досліджень науковців у галузі формування здорового  способу життя (В. Бобрицька, С. Кириленко, С. Лапаєнко, В. Нестеренко, Н. П’ясецька, Є. Чернишова та ін.) свідчить, що у вітчизняній педагогіці відчувається брак наукових досліджень, у яких обґрунтовувались би теоретичні та методичні підходи до формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів.

Проблемі формування валеологічної компетентності студентської молоді присвячені праці вітчизняних учених (О. Жорнова, Л. Карпова, І. Коцан, В. Нестеренко).

У педагогічних університетах приділяється певна увага професійній підготовці майбутніх учителів як пропагандистів та вихователів здорового способу  життя, безпечної організації життєдільяності серед учнів. Проте, залишаються недостатньо розробленими сутнісні основи поняття „валеологічна компетентність студентів педагогічних університетів”, не окреслено його складові, не розроблено критерії її діагностування у майбутніх учителів. Все означене вище зумовило вибір теми дослідження – „Формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів у процесі професійної підготовки”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного  плану наукових досліджень кафедри  педагогіки і соціальної роботи Черкаського  національного університету імені  Богдана Хмельницького і є  складовою комплексної теми „Наукові основи педагогічної освіти в університеті” (РК № 01960012722). Тема дисертації затверджена вченою радою ЧНУ імені Богдана Хмельницького 29 березня 2005 року (протокол № 5) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 20 грудня 2005 року (протокол № 10).

Об’єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх учителів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації.

Предмет дослідження: формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів у навчально-виховному процесі.

Мета дослідження: розробка методики формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів у процесі їх фахової підготовки та її апробація.

Гіпотеза дослідження – процес формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів буде ефективним за умов:

удосконалення змісту навчальної дисципліни „Валеологія” шляхом доповнення інформацією щодо розв’язання проблем збереження, зміцнення здоров’я людини в історичному контексті;

систематизації і структурування навчального матеріалу дисципліни „Безпека життєдіяльності” в напрямі поглиблення знань щодо надання першої медичної допомоги при нещасних випадках та надзвичайних ситуаціях, безпечної організації життя людини у повсякденній діяльності;

реалізації особистісно орієнтовного підходу до формування структурних компонентів валеологічної компетентності у студентів на основі урізноманітнення інтерактивних методів навчання;

формування у студентів позитивної мотивації, усвідомлення особистої  причетності до здоров’язбереження та здоров’ятворення на основі впровадження й урізноманітнення форм та методів самостійної роботи.

Відповідно до мети і  гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

здійснити ретроспективний аналіз проблеми збереження здоров’я людини у вітчизняній і зарубіжній теорії й практиці;

з’ясувати сутнісні характеристики поняття „валеологічна компетентність” стосовно майбутніх учителів та визначити його структурні компоненти;

визначити критерії, показники та рівні валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів;

розробити методику формування валеологічної компетентності та здійснити дослідно-експериментальну перевірку її ефективності;

підготувати навчально-методичні  посібники з організації самостійної  роботи студентів педагогічних університетів  у процесі вивчення дисциплін  „Валеологія” та „Безпека життєдіяльності”.

Методологічну основу дослідження  становлять філософські та психолого-педагогічні  положення про єдність свідомості і діяльності у розвитку особистості; про активність особистості як суб’єкта діяльності у виборі стилю свого  життя, про вплив способу життя  та рівня здоров’я на розвиток особистості; діяльнісний та особистісно орієнтований підходи до розвитку особистості.

Теоретична основа дослідження  базується на наукових працях вітчизняних  і зарубіжних учених, присвячених  проблемі „компетенізації освіти” (К. Абульханова-Славська, В. Баркасі, І. Єрмакова, Л. Лук’янова, А. Маркова, О. Овчарук, В. Піщулін, О. Пометун, І. Родигіна та ін.); працях з проблем неперервної професійної освіти (В. Андрущенко, С. Гончаренко, І. Зязюн, А. Капська, В. Кремень, Н. Ничкало, С. Сисоєва та ін.), наукових доробках з проблеми формування здорового способу життя, валеологічної культури, культури здоров’я (В. Бобрицька, В. Горащук, С. Кириленко, Г. Кривошеєва, В. Нестеренко, І. Поташнюк, Н. П’ясецька, Є. Чернишова, Т. Шаповалова та ін.), науково-методичних працях з проблеми формування цінностей здорового способу життя (С. Закопайло, С. Лапаєнко, О. Смакула та ін.), положеннях програмних державних і міжнародних документів, що визначають шляхи та засоби валеологічного виховання та освіти дітей і молоді України.

Відповідно до завдань дослідження  і перевірки гіпотези дослідження  були використані такі методи: теоретичні – аналіз наукової та навчально-методичної літератури, узагальнення одержаної  інформації для визначення історико-педагогічного аспекту проблеми формування валеологічної компетентності взагалі і майбутніх педагогів зокрема, а також для визначення предмета дослідження, його мети; систематизація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних дали можливість уточнити суть понять „компетенція”, „компетентність”, „валеологічна компетентність”, а також розробити методику формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів; емпіричні – спостереження, анкетування, бесіди, інтерв’ювання, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) – з метою одержання фактичних даних щодо стану досліджуваної проблеми, визначення критеріїв, рівнів сформованості валеологічної компетентності, а також виявлення результативності експериментальної роботи; статистичні – методи математичної статистики з метою кількісного та якісного аналізу змін рівнів валеологічної компетентності студентів та встановлення наукової достовірності результатів дослідження.

Дослідження здійснювалося протягом 2002–2007 років упродовж кількох етапів. На першому етапі (2002–2003 рр.) проводився аналіз сучасних наукових підходів щодо розуміння понять „компетенція”, „компетентність”, „валеологічна компетентність” у філософській, психолого-педагогічній науково-методичній літературі, стану розробки їх у педагогічних дослідженнях, зокрема в теорії і практиці підготовки майбутніх учителів. Визначалися об’єкт, предмет й завдання дослідження, формулювалася робоча гіпотеза дослідження, визначалися основні напрями і методика експериментальної роботи.

На другому етапі (2003–2004 рр.) здійснювалася  дослідно-експериментальна робота, в  ході якої визначалися критерії та показники, за якими здійснювалася  діагностика рівнів сформованості  валеологічної компетентності студентів у навчально-виховному процесі педагогічних університетів; проводилося вивчення стану розробки означеної проблеми у науковому і соціальному аспектах на основі оброблених і узагальнених даних, одержаних у процесі констатувального експерименту; розроблялася методика формувального етапу науково-дослідної роботи; коригувалися та вдосконалювалися експериментальні матеріали.

На третьому етапі (2004–2007 рр.) здійснювався формувальний педагогічний експеримент, узагальнювалися результати науково-дослідної  роботи, проводився аналіз і теоретична інтерпретація фактичного матеріалу; формулювалися висновки і обґрунтовувалися положення щодо доцільності формування валеологічної компетентності студентів у навчально-виховному процесі педагогічних університетів, готувався рукопис дисертації.

Експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася  у Черкаському національному  університеті імені Богдана Хмельницького, Криворізькому державному педагогічному  університеті, Слов’янському державному педагогічному університеті. У педагогічному  експерименті брали участь 489 студентів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше визначено та науково обґрунтовано структурні компоненти валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів, запропоновано методику її діагностування на основі розроблених критеріїв прояву рівнів сформованості означеної компетентності; уточнено та конкретизовано змістову та функціональну суть понять „компетентність”, „компетенція” та „валеологічна компетентність студентів педагогічних університетів” у сучасному контексті; дістала подальшу розробку ідея щодо доцільності популяризації та використання досвіду збереження здоров’я людиною в історичному контексті як умови формування валеологічної компетентності майбутніх учителів; теоретично узагальнено основоположні історико-педагогічні засади розвитку проблеми збереження здоров’я людини; систематизовано наукові підходи до проблеми формування валеологічної культури особистості.

Практичне значення дослідження полягає  у розробці та впровадженні методики формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів, а також у розробці та впровадженні у навчально-вихований процес навчальних посібників для самостійної роботи з дисциплін „Валеологія” та „Безпека життєдіяльності”.

Матеріали дослідження можуть бути використані у професійній підготовці майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах, стати основою  створення навчальних посібників, навчальних курсів, спецкурсів для студентів, а  також застосовуватися у практичній роботі вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, в інститутах післядипломної педагогічної освіти.

Результати дослідження впроваджені  у практику професійної підготовки студентів Криворізького державного педагогічного університету (довідка  № 16 від 26.09.07), Полтавського державного педагогічного університету імені  В. Г. Короленка (довідка № 4417/01-37/41 від 07.09.07), Слов’янського державного педагогічного  університету (довідка № 68-06-256 від 24.09.07), Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького (довідка  № 483/03-а від 29.10.07), а також у  навчальний процес перепідготовки вчителів валеології, безпеки життєдіяльності, класних керівників Черкаського  обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 01-06/258 від 07.09.07).