Cуть та специфіка застосування індивідуальної та групової психологічної корекції при психічних розладах

Дата добавления: 28 Марта 2013 в 13:58
Автор: o*****@mail.com
Тип работы: реферат
Скачать полностью (32.66 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

ІНДЗ групова корекція.doc

  —  139.00 Кб

Міністерство  освіти і науки України

Рівненський державний  гуманітарний університет

 

 

 

 

           

             Індивідуальне науково-дослідне завдання

на  тему:

«Cуть та специфіка застосування індивідуальної та групової психологічної корекції при психічних розладах»

 

 

 

 

 

                                                                                         Підготувала:

                                                                                                        студентка ІV курсу

                                                                                                        групи ПСП-41

                                                                                          Балабей С. М.

                                                                                        Перевірила:

                                                                              к.псих.н., доц. Купавцева Н.О.

 

 

Рівне-2010

ЗМІСТ

 

Вступ

   

1. Індивідуальна  і групова психологічна корекція

   

2. Сучасні методи психологічної корекції і консультування

   

3. Психологічні  основи групової психокорекційної  роботи

   

4. Практична психологія та психокорекційна практика

   

Висновки

   

Список  літератури

   
     
     
     
     

 

 
   
     
     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Під психологічною корекцією розуміють – доцільно організовану систему психологічних впливів, спрямованих на зміну визначених особливостей (властивостей процесів, станів, ознак) психіки, які грають важливу роль у прояві хвороб, у їх патогенезі. Ці патологічні стани підвищують імовірність рецидивів і загострень хвороби, а також впливають на інвалідізацію і соціально-трудову адаптацію людей, які перенесли ті чи інші захворювання. Застосуванню психологічної корекції повинна передувати системна, комплексно організована психологічна діагностика, спрямована на виявлення психічних особливостей і сторін особистості клієнта, що тісніше всього пов’язано з проблемою його соціальної і трудової реабілітації. Програми цього психодіагностичного і психокорекційного комплексу і його методів повинні бути відібрані й адаптовані з урахуванням вікової специфічності контингенту хворих, а також їх патопсихологічних характеристик. Важливою умовою роботи з психокорекції є її тривалість і можливість здійснення в наступних консультативно-лікувальних бесідах, які підтримують досягнення психолога і клієнта в минулих зустрічах, що сприяє його соціально-трудової реадаптації. При цьому особливо важливо, щоб система організації допомоги з психокорекції була досить гнучкою і динамічною.

“Психологічна корекція – це спрямований психологічний вплив на визначені психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування індивіду”. Цей термін з’явився в колишньому СРСР у 70-х роках, коли психологи в нашій країні стали активно працювати в області психотерапії. Але психотерапія є лікувальною практикою, якою за законом може займатися тільки лікар, який має вищу медичну освіту. Щоб подолати ці обмеження, психологи і придумали цей чудовий термін.

Сьогодні настільки суворого обмеження на заняття психотерапією не існує: дипломований психолог може пройти спеціальну підготовку по психотерапії на базі медичної освітньої установи і цілком офіційно одержати кваліфікацію психотерапевта.

У медичній психотерапії під  психологічною корекцією розуміють діяльність психотерапевта, який вирішує завдання психопрофілактики. В останні роки найбільше поширення, особливо в системі освіти, одержало трактування поняття психологічної корекції, як системи психологічного впливу для попередження чи усунення відхилень у розвитку і поведінці людини.

Поняття психокорекції почало застосовуватися не так давно. Його народження й розвиток пов’язані  з поступом практичної психології. Як відомо, корекція — це внесення поправок не в процес, а в явище, якому  притаманна статичність. Спостерігається незбіг процесу виховання з процесом психокорекції, покликаним нівелювати деформації особистості, оптимізувати її стосунки з оточенням. Проте й психокорекція, й виховання зорієнтовані на розвиток особистості, хоча вони й різняться в методах і засобах досягнення цілей. Виховання ближче до прямого внесення поправок у поведінку, й лише побічно позначається на структурних особливостях психіки вихованців, таких, як настановлення, переконання й т. п. Результативність виховання перебуває в залежності від пластичності психічних процесів. Психокорекційний же процес має відродити пластичність, мобільність психічної організації суб’єкта й тому зорієнтований на вивчення статичних якостей психіки та виявлення їхніх дисфункцій. Психокорекція слугує відродженню та розвиткові лабільності й пластичності особистісних якостей суб’єкта.

Там, де виховання наштовхується  на необхідність переробки, “перековки”  певних особливостей психіки, воно єднається  з процесом психокорекції. Таке зближення  ілюструє теорія “вибуху” А. С. Макаренка. Механізми цих явищ відображає теорія позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції в контексті активного соціально-психологічного навчання. Хоча треба пам’ятати, що поняття “виховання” стосується передовсім дітей, а психокорекція — дорослих.

Ще одна суттєва відмінність  психокорекції від виховання  полягає в тому, що виховний процес у цілому пов’язаний зі впливом  на суб’єкта, психокорекція ж передбачає процес “разом із суб’єктом” — взаємодію  та рівність позицій.

Успішна психокорекція передбачає єднання зусиль у пошуку причин труднощів спілкування та взаємин між людьми. Власні розробки питань групової психокорекції мають напрям на забезпечення пізнання першопричин тих проблем, які відчуває людина у спілкуванні з іншими, а не наведення поверхової “косметики”. Без дослідження цих причин і без внесення корективів у диспозиційні утворення неможливо добитися довготривалого успіху. 

1. НДИВІДУАЛЬНА  І ГРУПОВА ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ

Розрізняють психологічну корекцію індивідуальну і групову.

У першому випадку відбувається безпосередній вплив на конкретну людину з боку психолога, який використовує для цього різні методи роботи.

В другому – вплив здійснюється на групу людей, як правило близьких за віком і які мають майже  подібні проблемами. Тут вплив на конкретного індивіда здійснюється шляхом організації спеціального процесу взаємодії учасників групи, у результаті якого і досягається мета корекції.

Незважаючи на розмаїтість  формулювань, можна сказати, що психологічна корекція як вид психологічної практики – діяльність психотерапевта, яка направлена на усунення людини від різних психологічних і соматичних проблем за допомогою психологічних методів.

У загальному виді можна  виділити дві загальні моделі в ділянці  психологічної корекції. Перша з  них дотримує медичної моделі взаємодії психотерапевта і клієнта (пацієнта). Психологічна корекція в цьому випадку спрямована на допомозі клієнту позбутися хворобливих симптомів, за допомогою спеціальних процедур. Психотерапевт виступає тут як авторитетний експерт, якій цілком контролює процес психотерапії і який несе всю повноту відповідальність за результат своїх дій. Сюди можна віднести когнітивні і поведінкові моделі психологічної корекції, наприклад раціонально-емотивну терапію А.Елліса, нейролінгвістичне програмування, патогенетичну психотерапію й ін.

Інша модель припускає  збільшення відповідальності пацієнта за процес і результат психологічної  корекції; ціль терапії – не стільки  позбавлення хворого від симптомів, скільки особистісна зміна і  розвиток пацієнта під впливом психотерапевтичного досвіду. Фахівець із психологічної корекції виступає тут як рівноправний співрозмовник, жива незалежна особистість, яка допомагає іншої особистості відшукати в собі і своєму найближчому оточенні ресурси для зміни і розвитку своєї психіки. Відповідальність за процес і результат психотерапії в більшому ступені тут переходить до пацієнта. Така модель реалізує себе в рамках клієнт-центрованої терапії К. Роджерса, гештальт підходу Ф. Перлза, екзистенціальної психотерапії й ін.

Далі детальніше будуть розглянуті саме групові методи.

2. СУЧАСНІ  МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ  І КОНСУЛЬТУВАННЯ.

Робота з психокорекції  – неминучий елемент діяльності практикуючого психолога. Вона може бути успішної і плідною при наявності  точних уявлень як у клієнта, так і в терапевта про цілі і сутність проведеної роботи.

На відміну  від класичної ситуації клієнт – терапевт, багаторазово описаної в літературі, у ситуації реальної взаємодії звичайно включається деяке третє лице – замовник. Це батько, педагог, завуч, лікар, якій лікує, а іноді і представник правоохоронних органів. Кожний з них висуває свої вимоги до людини і психолога: “Зробіть, щоб він…” Для психолога в цій ситуації важливо зберегти власні цілі, уявлення про результати і методи своєї праці.

Перший крок – визначитися, яка робота має  бути:

* консультативна,

* з психокорекції,

* психотерапевтична.

Консультативна  робота психолога спрямована на те, щоб за допомогою спеціально організованого процесу спілкування актуалізувати в клієнта додаткові психологічні ресурси і здібності, що можуть забезпечити йому знаходження виходу з важкої життєвої ситуації. Увага при цьому типі надання допомоги приділяється не стільки наявним проблемам і порушенням, скільки ресурсам особистості клієнта, його можливостям.

Психологічна  корекція-метод комплексного психологічного впливу на цілі, мотиви і структуру поведінки клієнта, а також розвиток його деяких психічних функцій: пам’яті, уваги, мислення. Основною задачею є навчання і тренінг нових навичок поведінки, спілкування, згадування і т.д.

Психотерапія  – це комплексний лікувальний вербальний і невербальний вплив на емоції, судження і самосвідомість людини при психічних, нервових і психосоматичних захворюваннях. Методи клінічної психотерапії – гіпноз, вселяння і самонавіяння, раціональна терапія й ін. Ці методи спрямовані на зменшення або усунення хворобливої симптоматики.

Психологу, який працює в системі народної освіти, консультативних службах, лікарнях, часто приходиться проводити  роботу з психокорекції. В залежності від досвіду психолога, місця й умов праці, контингенту психолог застосовує різні методи і методики психологічної корекції.

Одним з найважливіших  принципів роботи з психокорекції  є конфіденційність: усе, що розповідає дитина психологу в ході бесіди, не може бути повідомлено педагогам і навіть батькам дитини. Виключенням з цього правила можуть бути тільки ті вкрай рідкі випадки, коли інформація має загрозливий характер для життя і здоров’я навколишніх, наприклад, підліток повідомляє про убивство, що готується, і т.п. Якщо інформація стосується здоров’я самого обстежуваного підлітка (вагітність, венеричне захворювання, вживання наркотиків, прагнення до самогубства, необхідно разом з підлітком прийти на консультацію до лікаря відповідного профілю і (по можливості) переконати його розповісти про те, що трапилося, батькам.

У залежності від  віку клієнта, бажаний заключити  з ним договір про цілі роботи з психокорекції і методи перевірки  її досягнення. Важливим моментом є  установлення визначеного довірчо-ділового стилю спілкування з дитиною, що відрізняється від системи відносин учитель-учень, дитина-батько рівністю партнерів, більшою волею творчого самовираження. Цьому може сприяти і ряд чисто технічних моментів устаткування кабінету, робоча поза, час роботи і т.д.

Якщо робота з психокорекції не є частиною психодіагностичного обстеження, то варто досить інтенсивно розрізняти (для себе і клієнта) ситуації діагностики і корекції. Це допомагає змінити стиль спілкування і поведінки в ході роботи. Діагностичне обстеження проводиться за робочим столом психолога; “робоче місце” обстежуваного повинне бути розташоване так, щоб йому було зручно розглядати матеріал пропонованої методики, читати, писати, малювати. Для роботи з корекції бажане розміщення дитини в м’якому кріслі так, щоб психологу було добре видно уся фігура клієнта. Для дітей молодшого віку нормою може бути розташування клієнту і психолога сидячи на підлоги.

У залежності від  виду роботи з психокорекції може знадобитися спеціальне устаткування кабінету: магнітофон, відеомагнітофон з відеокамерою, спеціальні іграшки і посібники, м’яке покриття підлоги і т.п. Тривалість одного сеансу роботи з психокорекції звичайно триває близько 1 години. але в залежності від віку дитини, його індивідуальних особливостей, складності проблеми може варіюватися в досить широких межах. Необхідно, щоб кожен сеанс був позитивно довершений: клієнт справився з проблемою, або якоюсь її частиною, навчився чомусь новому і т.п. Не можна припиняти сеанс, якщо дитина почуває себе засмученою, розгубленою, знаходиться у стані гніву або горя, особливо якщо робота ведеться не в стаціонарі, а в режимі амбулаторних візитів.

Індивідуальна робота з психокорекції.

Індивідуальна робота з психокорекції проводиться  в самому простому варіанті в ході психодіагностики: дитина заохочується, якщо вона правильно виконує завдання, разом з нею виробляється оптимальна стратегія навчання, робляться спроби корекції самооцінки.

Існують наступні показання для індивідуальної (а  не групової) роботи з психокорекції:

* дошкільний вік дитини;

* наявність  істотних дефектів зовнішності  або важких соматичних захворювань;

* ситуації “швидкої  допомоги” ( якщо в ході обстеження  виявляються інтенсивні агресивні  й аутоагресивні тенденції);

* інтимний характер  проблеми (потерпілі від сексуального насильства, дисморфомания і т.п.);

* кризи втрати  сенсу життя;

* шизоїдна акцентуація  і психопатія.

Страницы:123следующая →
Описание работы
Під психологічною корекцією розуміють – доцільно організовану систему психологічних впливів, спрямованих на зміну визначених особливостей (властивостей процесів, станів, ознак) психіки, які грають важливу роль у прояві хвороб, у їх патогенезі. Ці патологічні стани підвищують імовірність рецидивів і загострень хвороби, а також впливають на інвалідізацію і соціально-трудову адаптацію людей, які перенесли ті чи інші захворювання. Застосуванню психологічної корекції повинна передувати системна, комплексно організована психологічна діагностика, спрямована на виявлення психічних особливостей і сторін особистості клієнта, що тісніше всього пов’язано з проблемою його соціальної і трудової реабілітації.
Содержание
Вступ

1. Індивідуальна і групова психологічна корекція

2. Сучасні методи психологічної корекції і консультування

3. Психологічні основи групової психокорекційної роботи

4. Практична психологія та психокорекційна практика

Висновки

Список літератури