Агрессивность и методы ее исследования

    С. Розенцвейг по напрямку реакції виділяє  три типи: Экстрапунитивная спрямованість (Е) - це спрямованість реакцій особистості  зовні, на навколишнє. Інтропунитивна спрямованість (І) означає спрямованість  поведінкових реакцій на себе. Імпунитивна  спрямованість (М) виражає ступінь  прагнення вирішити ситуацію без  жертв. 
Виходячи з мети початого дослідження, можна зупинити свій вибір на «Методиці діагностики показників і форм агресії» А. Басса й А. Дарки, що дозволяє оцінювати не тільки схильність до агресії, але й форми її прояву й тесті С. Розенцвейга «Рисункова асоціація». [42]

Висновок з теоритичної частини

    В даний час термін «агресія» вживається надзвичайно широко. Даний феномен  пов'язують і з негативними емоціями (наприклад, гнівом), і з негативними  мотивами (наприклад, прагненням нашкодити), а також з негативними установками (наприклад, расовими упередженнями) і  руйнівними діями. У психології під  агресією розуміють тенденцію (прагнення), що виявляється в реальній поведінці  чи фантазуванні, з метою підкорити  собі інших або домінувати над  ними. Метою агресії може бути як власне заподіяння страждання (шкоди) жертві (ворожа агресія), так і використання агресії як способу досягнення іншої  мети (інструментальна агресія). Агресія  буває спрямована на зовнішні об'єкти (людей чи предмети) чи на себе (тіло чи особистість). Агресія набуває  найрізноманітніших форм — явних  чи латентних. Найбільш звичними проявами агресії вважаються конфліктність, лихослів'я, тиск, примус, негативне  оцінювання, чи погрози застосування фізичної сили. Приховані форми агресії виражаються у відході від контактів, бездіяльності з метою нашкодити комусь, заподіянні шкоди собі і самогубстві. Агресія може виконувати такі важливі для індивіда функції, як відстоювання автономії, усунення джерела чи погрози страждання, знищення перешкод на шляху до задоволення потреб, вирішення внутрішнього конфлікту, підвищення самооцінки. При цьому агресія може частково чи цілком не усвідомлюватися її хазяїном. У спілкуванні і взаємодії можуть виявлятися різні види агресії, такі як інструментальна і навмисна агресія. Інструментальна (операційна) агресія — це застосування агресивного засобу впливу в досягненні позитивних цілей, який супроводжується негативним ефектом (вирвати зуб без наркозу; знести будинок бульдозером на очах мешканців тощо). Навмисна (інтенціоналъна) агресія — прагнення нанести шкоду з усвідомленням наслідків. Таким чином, агресія як внутрішня спонукальна тенденція — це невід'ємна частина особистісної динаміки (як у нормі, так і при порушеннях різного ступеня виразності). Агресивність як схильність конкретної людини виявляти цю тенденцію у формі конкретних внутрішніх і зовнішніх дій — індивідуальна особливість. Агресивна поведінка може мати різні (за ступенем виразності) форми: ситуативні агресивні реакції (у формі короткострокової реакції на конкретну ситуацію); пасивна агресивна поведінка (у формі бездіяльності чи відмови від чого-небудь); активна агресивна поведінка (у формі руйнівних чи насильницьких дій). У змістовному плані провідними ознаками агресивної поведінки можна вважати такі її прояви, як: • виражене прагнення до домінування над людьми і використання їх у своїх цілях; • тенденцію до руйнування; • спрямованість на заподіяння шкоди навколишнім людям; — схильність до насильства (заподіяння болю). Існує дві полярних точки зору на проблему джерел агресивності. 1. Агресія є щось уроджене, біологічно обумовлене, існує у формі потягу, інстинкту. Отже, агресивність як форма прояву активності споконвічно притаманна організму і передається в спадщину. Людині дані від народження як мотивація, так і форма реакцій. Основні теорії, які підтримують цю точку зору: а) фрейдизм і теорія катарсису. За 3. Фрейдом, агресія — ірраціональна ворожість, властива природі людини. Однак, як з'ясували вчені, успадковується не властивість, а схильність реагувати певним чином; б) такий науковий напрямок, як «соціальна етологія»; його представники стверджують, що агресія — не що інше як атавізм, успадкований від тварин інстинкт; в) нейрофізіологічна концепція. 2. Агресія — результат научіння, виховання, єдине її джерело — зовнішні умови. Теорії, що підтримують цю точку зору: а) агресія є реакцією на фрустрацію (Е. Аронсон та ін.). б) необіхевіористи (Дж. Міллер, Дж. Доллард) пов'язують агресію з поведінкою, реакціями на ситуацію; в) теорія соціального научіння (А. Бандурка). У появі агресивної поведінки беруть участь багато факторів, у тому числі вік, індивідуальні особливості, зовнішні фізичні і соціальні умови. Агресивна поведінка досить звичайне явище для дитячого і підліткового віку. Більш того, у процесі соціалізації особистості агресивна поведінка виконує ряд важливих функцій. У нормі вона звільняє від страху, допомагає відстоювати свої інтереси, захищає від зовнішньої загрози, сприяє адаптації. У зв'язку з цим можна говорити про два види агресії: доброякісно-адаптивну і деструктивно-дезадаптивну. У цілому для розвитку особистості дитини і підлітка небезпечні не стільки самі агресивні прояви, скільки їх результат і неправильна реакція оточуючих. Як індивідуально-особистісні характеристики, що потенціюють агресивну поведінку, звичайно розглядають такі риси, як страх суспільного несхвалення, дратівливість, підозрілість, забобони (наприклад, національні), а також схильність відчувати почуття сорому замість провини. Важливу роль у підтримці схильності до насильства може грати переконаність людини в тім, що вона є єдиновладним хазяїном своєї долі (а іноді і доль інших людей), а також її позитивне ставлення до агресії (як до корисного чи нормального явища). Провідне значення для формування агресивної поведінки, на думку більшості дослідників, мають соціальні умови розвитку особистості. Одним з найбільш суперечливих питань можна вважати вплив засобів масової інформації на агресивну поведінку особистості. Формування агресивної поведінки через спостереження можливо при виконанні декількох умов. По-перше, побачене повинно виглядати реально і захоплювати. По-друге, побачене повинно сприйматися саме як агресія. По-третє, агресія переймається, коли глядач ототожнює себе з агресором, а потенційний об'єкт агресії для конкретної особистості асоціюється з жертвою агресії у фільмі. У той час як вплив засобів масової інформації на поведінку особистості залишається не цілком зрозумілим, родина в даний час визнається основним соціальним джерелом формування агресивної поведінки. Форми прояву агресії в родині різноманітні. Це можуть бути пряме фізичне чи сексуальне насильство, холодність, образи, негативні оцінки, пригнічення особистості, емоційне неприйняття дитини. Важливим є питання агресивності і делінквентної поведінки. Агресивність і делінквентність є тісно пов'язані. Агресивна асоціальна поведінка в цілому викликає стійке негативне ставлення суспільства і є серйозним бар'єром між особистістю і оточуючими її людьми. Варто зазначити, що в силу ряду причин соціальний вплив на особистість з вираженою агресивною поведінкою часто виявляється малоефективним. Оскільки агресія має глибокі біологічні і соціальні корені, викорінити агресивну поведінку, як видно, неможливо. Можна лише говорити про необхідність зниження її проявів через створення системи ефективного соціального контролю на декількох рівнях — суспільства, родини і малих груп, самої особистості. На жаль, ніяке суспільство не вільне від проявів насильства. Більш того, історія знає чимало прикладів, коли сама держава виступала ініціатором злочинних діянь. Злочинами проти людства визнані наслідки політики ряду держав: знищення мільйонів євреїв фашистами, сталінські репресії і депортації, масові вбивства вірмен турками, чеченська війна Отже, розглянувши основні сторони агресії та агресивної поведінки, слід ще раз підкреслити, що агресія (наряду з коханням) присутня у найрізноманітніших формах людського існування. Агресія має як негативне, так і позитивне значення. Очевидно, що в нормі агресія носить оборонний характер і служить виживанню. Вона також виступає джерелом активності індивіда, його творчого потенціалу і прагнення до досягнень. Особистість може і повинна вміти розпізнавати різні прояви агресії, виражати агресію в соціально прийнятних формах, нарешті, уникати насильства над іншими чи собою. Доля власної агресії — справа особистого вибору кожної дорослої людини, а задача оволодіння своєю агресією — одна з найважчих психологічних задач узагалі З огляду на вищесказане, можна назвати наступні задачі корекційної роботи: розвиток адекватної оцінної діяльності; розвиток емпатії і почуття гумору; формування терпимості до точки зору інших; зміна атрибуції ворожих намірів; виховання інтересу до навколишніх людей, а також розуміння і готовності приймати соціальну відповідальність за ефективне спілкування. Отже, агресивної поведінки можна запобігти (чи, принаймні, зменшити інтенсивність її проявів).[25] 

    Розділ 2

Експеримент який я провела включає кілька серій.

В першій серії  нашого експерименту ми провели анкетування  підлітків в контрольній та експериментальній  групах. Результати анкетування свідчать про те, що серед підлітків, які  навчаються у загальноосвітньої  школи, не відмічалось високого рівня  агресивної поведінки, вони більш впевнені в собі, вважають себе більш признаними і принятими в групі своїх  ровесників. Тоді як серед підлітків  експериментальної групи (до якої вийшли учні ПТУ) виявляється більше агресивних підлітків, агресія яких спрямована в більшій мірі на оточуючих їх людей і в меншій-на себе. По відповідям , які дали підлітки які навчаються в ПТУ можно побачити ,що у деяких з них низький рівень самооцінки який впливає на їх поведінку і ставлення до себе.

В другій серії  нашого дослідження ми провели методику по виявленню форм агресивної поведінки  Басса та Дарки.

Ціль: досліджувати рівень агресивності в підлітків  Одеської ЗОШ №82 і Одеського ПТУ№ 14

Таблиця1.1.Форми прояву агресивної поведінки (контрольна група).

Таблиця 1.2.Форми прояву агресії ( експериментальна група)

Позначення в  таблиці:

1. фізична агресія

2. непряма агресія

3. роздратування

4. негативізм

5. образа 

6. підозрілість

7. почуття провини

8. вербальна  агресія

9. індекс агресивності

10. індекс ворожості

Процентні показники  форм прояву агресії представлені в  наступних таблицях. 

Таблиця 2.1.Процентні показники форм прояву агресії (контрольна група)

Таблиця 2.2