Агресивна поведінка підлітків

Перебування в нетверезому стані  сприяє проявам агресії тільки в 11-16% молодих людей. Співвідношення типів реакцій у різних вікових  груп приблизно рівне. Однак дівчини рідше вибирають прямі форми агресії.

Ненавмисна словесна образа не провокує агресії в більшості (близько 80%) респондентів усіх підгруп. Інші вибирають  вербальну-активну-пряму форму (підлітки), фізичну-пасивну-непряму (повнолітні), вербальну-пасивну-пряму (дівчата) [12].

Навмисну словесну образу більшість  усіх груп опитаних співвідносить з  вербальною-активною-прямою формою агресії ("дурень – сам дурень"). І  все-таки відповідна агресія частіше  виявляється у підлітків і  дівчат.

На ненавмисний поштовх більшість (82-87%) респондентів у всіх підгрупах реагує неагресивно. У випадку агресивної реакції підлітки і дівчата частіше вибирають вербальну-активну-пряму форму, а юнаки – ще й фізичну-активну-пряму.

Навмисна фізична агресія з  високим ступенем імовірності  викликає відповідну агресію. Така реакція спостерігається в 82% підлітків, 66% повнолітніх респондентів, у 69% юнаків і 78% дівчат. Юнаки в основному прибігають до активних і прямих форм фізичної (41%) і вербальної (стільки ж) агресії, дівчата віддають перевагу останній (55%). Ці типи реагування, доповнені фізичною-пасивною-непрямою формою, частіше використовуються підлітками, ніж повнолітніми.

В ситуації створення перешкод "мені чи моїм друзям" агресивно реагує кожен другий опитаний у кожній підгрупі. Основними формами агресії тут виступають вербальна-активна-пряма і фізична-пасивна-непряма.

Перебування в компанії друзів по-різному  впливає на ступінь агресивності вікових підгруп. На наявність агресивних реакцій у цьому випадку вказало 11% підлітків у порівнянні з 29% більш дорослих респондентів. Обидві групи частіше вибирають вербальну-активну-непряму форму, але підлітки в більшому ступені схильні до прояву фізичної сили. Статева приналежність не впливає на специфіку реагування.

Специфічна ситуація наказу до агресивного поводження примушує поводитися відповідно 18% підлітків і 12% повнолітніх, 20% юнаків і 29% дівчат. Основний тип агресії – фізичний-пасивний-непрямий.

 

Таблиця 1.2

Типологія форм агресивного поводження (за А. Бассом) [12]

Типи	Приклад
Фізична-активна-пряма Фізична-активна-непряма Фізична-пасивна-пряма Фізична-пасивна-непряма Вербальна-активна-пряма Вербальна-активна-непряма Вербальна-пасивна-пряма Вербальна-пасивна-непряма	Нанесення побоїв людині Змова з найманим убивцею, закладка мін Сидячий страйк Відмовлення виконати наказ Словесна образа людини Поширення наклепу, пліток Відмовлення розмовляти з людиною Відмовлення захистити людини, яку  незаслужено критикують

 

Таблиця 1.3

Соціальні ситуації і відповідні їм типи агресивного поводження (у %) [12]

Тип агресії ("Мені доводилося…")	Тип ситуацій
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Вилаяти (образити) когось Поширювати про кого плітки, слухи Відмовлятися від спілкування  з кимсь (демонстративно не розмовляти) Мовчачи спостерігати як когось незаслужено  лають, ображають	4   49     10   559	16   27     36   113	34   4     23   1	6   4     1   1	8   2     7   1	67   8     27   6	9   1     2   1	48   2     16   4	17   9     12   5	3   14     2   4	4   1     2   2	15   17     27   220
Спеціально штовхнути/вдарити когось, заподіявши йому фізичний біль Підмовити іншого штовхнути/ударити когось Поводитися так, щоб фізично перешкодити іншому досягти своїх цілей Відмовитися виконати чи прохання вказівку іншого Немає агресії	43   81     54   7 7	7   7     17   50 119	5   1     3   37 336	7   1     2   5 887	2   1     1   9 880	11   4     4   22 119	5   1     0   4 884	39   6     3   16 227	8   3     13   17 552	1   2     2   2 779	0   0     0   18 775	13   7     19   31 334

 

Отже, результати дослідження виявляють  існування деяких стереотипів у виборі тих чи інших поведінкових моделей. Так, у ситуації контакту з людиною, до якої суб'єкт відчуває антипатію, частіше виникає бажання відмовити їй у виконанні якогось прохання. Такий же тип поводження в поєднанні з прямими словесними нападками провокується поганим настроєм чи контактом підлітка (частіше юнака) з людиною, яка чимось їй заважає. На навмисні словесні образи і фізичну агресію більшість молодих людей реагують аналогічним чином, не намагаючись себе стримувати. Перебування в групі однолітків підвищує імовірність поширення пліток і слухів про недоброзичливців (пліткарям завжди була потрібна публіка). Дія всіх цих ситуацій зумовлена визначеними особистісними характеристиками індивіда, зокрема, його статтю і віком. У цілому, результати дослідження дозволяють зробити висновок про те, що ситуативні фактори відіграють істотну роль в актуалізації агресивного поводження молоді.

1.4. Діагностика агресивної поведінки

Відкрита, явна агресивність легко  діагностується спостереженням за станом і поведінкою учня. Ворожий, озлоблений стан не можна сплутати ні з яким іншим. Звичайно, першою реакцією педагога буде запобігання біді, що насувається. Так чинять завжди: стан розгарячілого учня необхідно спочатку вгамувати, а потім вже звертатися до здорового глузду і з'ясування причин. Бачивши агресивні наміри учня, його готовність перейти до дії або сам початок акту жорстокості чи насильства, вчитель буде:

• не роздумуючи рознімати дітей, відводити розгарячілу дитину, що рознервувалася, в таке місце, де та могла б побути якийсь час одна, поки не заспокоїться;
• негайно з'ясовувати причину виникнення агресивного стану школяра. Якщо його було навмисно спровоковано образливою поведінкою іншої сторони – вигуком образливих слів, плювками, киданням предметів – учинити строгий розбір поведінки, застосувати при необхідності "шокову терапію", повести справу так, щоб кривднику надалі неповадно було здійснювати подібні дії. Образлива поведінка учнів повинна присікатися найрішучішим чином;
• при розборі поведінки брати до уваги не всю передісторію відносин між дітьми, в якій ніхто і ніколи не розбереться, а лише останній, попередній інциденту вчинок. Так більше шансів вчинити справедливо. Застосовуючи цілеспрямоване спостереження, можна зрозуміти більшість станів, попередніх агресивній поведінці дітей.

Ознаки агресивності:

• впертість, постійні заперечення, відмови навіть від легких доручень, ігнорування прохань вчителя;
• забіякуватість;
• постійна або тривала пригніченість, роздратованість;
• безпричинні спалахи гніву, озлобленість;
• жорстоке поводження з тваринами;
• прагнення образити, принизити;
• владність, прагнення наполягти на своєму;
• егоцентризм, нездатність зрозуміти інших;
• емоційна глухота, душевна черствість;
• самовпевненість, завищена самооцінка [12].

Щоб упевнитися, чи немає помилки у ваших діагностичних оцінках, постежте додатково, як дитина реагує на:

• ваші доручення, прохання, вимоги;
• звертання, пропозиції, прохання однокласників;
• раптову зміну ситуації.

Якщо реакції неадекватні, то з  великою часткою ймовірності  можна стверджувати, що агресивний стан має місце. Для того, щоб переконатися в агресивному стані дитини, її намірі, прихованому спонуканні, агресивній фантазії, можна використовувати спеціальні тести, твори на задану тему, бесіди з учнями.

Для вивчення особливо важких випадків, загальної емоційної занедбаності, психічних відхилень можуть бути призначені консультації з лікарями, педагогічні консиліуми, психіатричні експертизи. У всіх випадках діагностичні обстеження проводяться так, щоб діти не могли здогадатися, про що саме хоче дізнатися вчитель.

Для роботи в класі

Діагностичні методики

Назва: Одне речення.

Форма, метод: Твір на задану тему.

Мета: З'ясувати, як оцінює себе дитина, які свої якості вона вважає найважливішими і хоче про них сказати всім.

Обладнання: Листочки паперу, ручки  всім дітям.

Реалізація: Попросіть дітей дописати речення "Я...". Нехай напишуть, що захочуть. Звичайно, пишуть те, що є головною частиною їх "Я-концепції", наприклад: "Я вчуся на "добре" і "відмінно"", "Я люблю тварин", "Я допомагаю своїй мамі".

Варіації: Можна ускладнити завдання і попросити дітей назвати  одне або декілька своїх головних якостей, наприклад: "Я високий і сильний". Не потрібно підказувати, стежте, щоб діти не списували один у одного. В останньому випадку це завдання виявиться даремним.

Обробка результатів: Відповіді вивчіть, зробіть висновки. Найцікавіші і невідомі вам відомості внесіть в особисті картки учнів. Порівняйте з матеріалами, які вже є у вашому розпорядженні. Якщо ви ведете статистичний аналіз, то додайте відповідні бали в графи учнів.

Висновки: Встановлюються діти, що вимагають  підвищеної уваги і корекції поведінки.

Діагностичні методики

Назва: Пізнай себе.

Форма, метод: Тест.

Мета: Скласти уявлення про агресивні  схильності учнів.

Устаткування: Планшет для тестів з новим завданням.

Реалізація: Дітям пропонується тест і визначається час на його заповнення (не більше 2 хв.). Потім планшети з відповідями збираються і обробляються.

Тест:

Говорять, що ти:

1. Порушуєш шкільні правила.

2. Любиш сміятися над іншими.

3. Можеш ударити товариша.

4. Любиш битися.

5. Лаєшся поганими словами.

6. Не маєш друзів.

7. Можеш зламати дерево.

8. Обзиваєш дітей.

9. Б'єш свою кішку, собаку.

10. Говориш одне, а робиш інше.

Варіації: Залежно від віку і  рівня розвитку дітей можна "розбавити" тест нічого не значущими питаннями, щоб приховати його спрямованість. Об'єм тесту зросте.

Обробка результатів: 8-10 відповідей "так" – у дитини можуть бути агресивні  схильності. 6-8 позитивних відповідей – агресивні схильності виявляються  помірно, 4-6 – слабо.

Висновки: Не сподівайтеся, що відповіді  будуть відвертими. Не можна з цього тесту робити суттєві висновки. Його результати лише доповнять відомості, що є у вас, і дещо прояснять ваші уявлення про дитину.

Коректувальні методики

Назва: Я та інші.

Форма, метод: Коректувальна гра.

Мета: З'ясувати, як дитина оцінює себе порівняно з іншими дітьми. Важливо, щоб вона задумалася над тим, що інші з нею поступають точно так, як і вона з ними. Результати цього тесту стануть приводом для етичної бесіди на цю ж тему.

Обладнання: Листи паперу, ручки  всім дітям.

Реалізація: На дошці вчитель показує зразок заповнення листочка з відповідями. Сторінка ділиться навпіл вертикальною лінією. У лівій колонці пишемо "Я", а в правій – "Інші" Дітей просять написати одне під іншим всі свої якості, а також якості, які вони спостерігають у однокласників. Наприклад [12]:

Я	Інші
Чесний	Не допомагають мені
Добрий	Жадібні
Сміливий
Не злий
Допомагаю іншим

 

Варіації: Можна задавати готові якості. Важливо, щоб діти їх розуміли і вміли  достатньо чітко визначати. У 3-4 класах тест може пропонуватися під назвами: "Як до мене ставляться інші?", "Чому до мене ставляться добре (погано)?", "Що мені необхідно зробити, щоб інші ставилися до мене добре?".

Обробка результатів: Важливі не кількісні  дані – хто більше якостей виділить у себе і в інших, а уявлення про загальний клімат взаємостосунків у класі. Зіставлення "Я – інші" завжди висвічує багато прихованої і несподіваної інформації.

Висновки: В кінці серії цілеспрямованих  справ діти повинні виразно зрозуміти, що свою поведінку кожна людина зобов'язана  коректувати по відношенню до інших людей. "Як ти, так і до тебе" – головний результат корекції поведінки.

Коректувальні методики

Назва: Я чиню так.

Форма, метод: Тест-гра.

Ланцюг: Накопичити інформацію для  проведення коректувальних вправ і  бесід.