Контрольна робота з «Основи фотожурналістики»

Дата добавления: 24 Октября 2013 в 10:46
Автор: k**************@ukr.net
Тип работы: контрольная работа
Скачать полностью (348.28 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

К.КУПРІЄНКО.Контрольна робота з фото.docx

  —  352.35 Кб

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут  заочного та дистанційного навчання

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

з дисципліни

  «Основи фотожурналістики»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка ІЗДН ІІ-го курсу

Купрієнко Катерина Олексіївна

Напрям 6.030301 «Журналістика»

Група №  Ж-201з

№ зал. книжки 13.0603

 

 

 

 

КИЇВ 2013 
ЗМІСТ

 

  1. Побудова фотографічного знімка
  • Поняття «композиція зйомки». Вимоги до композиції фотознімку.
  • Ясність і чіткість змісту кадру. Закони композиції. Закон рівноваги. Закон єдності і супідрядності.
  • Ритм, контраст, нюанс, тотожність. Пропорції. Масштаб. Цілісність композиції. Підпорядкованість композиції. Композиційний центр. Урівноваженість композиції.
  • Статичність і динамічність. Замкнута та відкрита композиція.
  • Правило однієї третини. Структура фотознімку. Тема та ідейний зміст, характер і мета призначення фотографії.
  1. Зображальні можливості фотографії.
  • Форма та об’єм об’єктів. Світло. Тінь. Світлотінь.
  • Масштаб зображення, план зйомки. Дальній, загальний, середній, половинний, крупний, детальний, макро- і мікроплани. Простір, в якому перебувають об’єкти фотографії.
  • Процес кадрування як творчий пошук.
  • Вибір точки зйомки. Відстань між камерою і об’єктами зйомки. Напрямок зйомки. Висота точки зйомки. Зміни у сприйнятті предметів у зв’язку з вибраною точкою зйомки.
  • Лінійна перспектива.
  • Фотографування з рівня очей, низька точка зйомки («жаб’яча перспектива»), висока точка зйомки («Перспектива пташиного польоту»).
  • Тональна перспектива.
  1. Висновки.
  1. Список використаних джерел.

 

 

 

  1. Побудова фотографічного знімка

 

Композиція в перекладі з латинської  означає творення, з'єднання, складання, зв'язок тобто побудова зображення, встановлення співвідношення окремих його частин (компонентів) створюючи в кінцевому результаті єдине ціле – завершене і закінчене фотографічне зображення. Композиція визначає закономірність художньої побудови фотографічного зображення.

Кожен знімок має зміст. Частина знімка, яка найбільше  привертає погляд, називається зоровим  центром, а частина, в якій найчіткіше  виражена ідея знімка, – смисловим  центром. Ці два центри повинні збігатися. Тому всі частини зображення повинні  підлягати головному сюжету.

Композиція є одним  з основних організуючих компонентів  кожного фотографічного твору. Саме композиція надає йому цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому. Композиція «тримає» простір, організує його і підпорядковує так званим законам композиції.

Закони композиції

Закон рівноваги

Рівновага залежить від  розташування основних мас композиції, від організації композиційного центру, від пластичної і ритмічної побудови композиції, від її пропорції, від колірних, тональних і фактурних відносин окремих частин між собою і цілим і та ін. Рівновага проявляється по-різному в симетричних і асиметричних композиціях. Наявність симетрії ще не є гарантією врівноваженості в композиції. Кількісна невідповідність симетричного елемента і площини (або диспропорція частин і цілого) робить її візуально неврівноваженою. Людина завжди тяжіє до рівноваги форм, що створює її психологічний комфорт, гармонію проживання в предметно-просторовому середовищі. Урівноважити симетричну композицію набагато легше, ніж асиметричну, і досягається це простішими засобами, оскільки симетрія вже створює передумови для композиційної рівноваги.

Вдало знайдена симетрична композиція сприймається легко, незважаючи на складність її побудови. Асиметрична  ж часом потребує тривалішого  осмислення і розкривається поступового. Проте, твердження, що симетрична композиція є виразнішою неправомірне. Історія мистецтв доводить, що асиметрично побудовані за законами гармонії композиції ніяк не поступаються, з погляду художньої цінності, симетричним.

Закон єдності  і супідрядності

Необхідною умовою організації  гармонійної композиції з деякої кількості елементів є вимога, щоб вона (композиція) була єдина. Це має бути виражено в єдності пластичного  рішення, образного і змістового розкриття теми, в єдності формоутворення, колористичного і фактурного рішення. Єдності можна досягти шляхом підпорядкування.

Засоби гармонізації композиції

Ритм

Категорія ритму — це майже найважливіший аспект фотографічної  творчості. Для багатьох фотографів минулих часів і часів сучасних ритм в фотографії залишається провідним формотворчим елементом. У літературі ритмічно структурований матеріал слова, у фотографії методом ритму структуровані не тільки лінії, плями чорного і білого, світлові та тонові маси, але й простір і час, або, застосовуючи сучасний культурологічний термін, — хронотоп (час-простір) Фотографія несе в собі специфічне відношення до часу і простору.

У просторово-часовому ритмі  не тільки фіксуються основні принципи композиції фотографічного твору, але і ведеться робота на розкриття змісту. Час у фотографії багатошаровий, і це пов’язано не тільки зі специфікою розуміння часу сучасною культурою. Фотографія зупиняє і одночасно структурує час. Тобто, час і простір — це особливі субстанції, в діалектиці яких полягає сила фотографічного образу.

Ритм надає композиції динамізм і породжує рух з складнішою характеристикою. Динаміка ритму обумовлюється закономірним чергуванням однорідних елементів і простору. У мистецтві ритм розуміється як синтез кількості та якості у виразі художньої форми.

Ритм буває простим, коли змінюється якась одна закономірність (форма, колір, фактура або відстань між елементами), і складним, коли зміни відбуваються відразу за декількома параметрами. Наприклад, змінюється конфігурація форми і відбувається насичення за кольором, або змінюється відстань між елементами і одночасно зменшується форма, яка також змінює свою фактурну характеристику. Ритм не лише збагачує композицію, але й допомагає її організувати. Без ритму важко обійтися як в площинний композиції, так і в об'ємно-просторовій. Ритм може бути виражений за допомогою всіх образотворчих засобів: існують ритми форм (крапки, лінії, плями та їх поєднання), ритми кольору (ахроматичні та хроматичні), ритми, виражені фактурою. В одній композиції може виявитися велика кількість композиційних елементів, побудованих на ритмі, що розвиваються відносно один одного паралельно, перетинаючись або навіть рухаючись в протилежному напрямку. Знання закономірностей ритмічної побудови багато в чому вирішує проблеми створення композицій будь-якого виду, їх єдності і підпорядкування, рівноваги як цілого твору, так і його частин.

Контраст, нюанс, тотожність

Якщо контраст — це максимальна зміна якостей образотворчих засобів, нюанс — мінімальне, то тотожність — повторення цих якостей. Для того щоб контраст або нюанс став засобом гармонізації, потрібно скласти йому пару — тоді з'явиться можливість для порівняння. Наприклад, контраст великого і малого елемента, округлого й квадратного, чорного й білого, зеленого й червоного, гладкого й шорсткого й та ін. Як тільки з'явилося це порівняння, з'явилося і співвідношення кількості білого і чорного, зеленого і червоного, малого і великого. Тому у створенні гармонійної композиції дуже важливим є момент співвідношення. Характеризуючи одну роботу, ми говоримо, що в ній основне композиційне завдання виконав контраст тону, в іншій художній образ може бути вирішеним за рахунок багатства колориту, його нюансової опрацьованості.

Усі три вищезгаданих засоби застосовуються митцями для вираження  відповідних художніх образів і для створення роботи, що відповідає законам гармонії.

Контраст, нюанс  і тотожність як засоби гармонії народжені самою природою і цілком успішно в ній співіснують: розмаїття відтінків у звичайній траві — це колірний нюанс. В одній рослині можна побачити повторення форми листя: більші знаходяться знизу, та чим вище, тим дрібніше вони стають. Це нюанс форм. Тут же можна помітити і нюанс кольору: нижнє листя вже пожовкли, середні яскраво пофарбовані, а верхні бліді. А якщо квітка складається з подібних пелюсток, то це тотожність. Цей приклад доводить, що засоби гармонізації — контраст, нюанс, тотожність — підказані фотографу самою природою. Тому вони знайшли таке органічне застосування у мистецтві фотографії.

Пропорції

Пропорції (зв'язки частин і цілого) — один з найважливіших засобів гармонізації. Під пропорцією розуміється відношення частин цілого між собою і цим цілим.

Основні пропорції:

арифметична

геометрична

гармонійна

золотий перетин

Вибір та використання такого засобу гармонізації, як пропорції, дозволяє фотографу створювати роботу, що максимально відповідає законам гармонії і естетичним потребам людини. Застосування певних пропорційних відносин може надати велику виразність художньому образу, глибше розкрити його. Щоб робити гармонійні, тобто цілісні знімки, фотограф повинен вивчати та застосовувати закони природи.

Необхідно сказати, що проблема пропорцій — одна з найскладніших  художніх проблем, що вимагають осмислення.

Масштаб

Масштаб визначається правильним застосуванням систем пропорцій. Розділяючи форму на окремі деталі, можна тим самим досягти потрібного масштабу. Форма буде сприйматися більш або менш значущою. Необхідної виразності образу у вигляді масштабу можна досягти, працюючи не тільки з формою, а й грамотно застосовуючи інші образотворчі засоби, такі як колір і фактура. Масштабність знімку не визначається абсолютною величиною. Невеликий за розміром знімку може мати великий масштаб, висловлювати монументальні образи. І навпаки, значний за величиною знімок сприймається часом як камерний. Володіючи таким інструментом, як масштаб, фотограф здатний створювати різні хвилюючі його художні образи незалежно від розміру знімку.

Крім вищезгаданих категорій  існують принципи аналізу зображення, які розробляв у своїх теоретичних  роботах російський дослідник Олександр  Лапін. Він стверджував, що кадр, перш за все, існує для порівняння його частин, тому головним в фотографії є саме її структура, проте фабула як така зовсім не обов’язкова. Лапін  розробив систему аналізу фотографічного зображення, в умовах якої формальні  якості більш важливі, а в середині фотокадру має бути та міра умовностей, яка дозволить зрозуміти зміст. Велику роль Лапін відводить асоціаціям, які повинні виникати при спогляданні фотографії. Крім того, він говорить про існування трьох типів зв’язків між частинами фотокадру: зовнішні змістовні, внутрішні змістовні, внутрішні зображальні. Він пише: «Если же материал фотографии пластически организован, а разнообразные структурные связи, возникающие, как следствие такой организации (зрительные геометрические, тональные, а так же связи, буквально невидимые в изображении — семантические), образуют сцепления и «созвучия», подобные таковым в поэтическом тексте, — тогда эта фотография поэтическая

по конструкции».

 

Композиція має такі властивості: цілісність, підпорядкованість, врівноваженість, симетричність, динамічність.

Цілісність  композиції - це нерозривність елементів композиції, підпорядкованість їх єдиної конструктивної ідеї.

Критерії оцінки цілісності композиції:

  • Простота, лаконічність, ясність композиції,
  • Можливість легкого охоплення цілком всієї композиції одним поглядом,
  • Незамінність всіх складових композиції. Незамінним вважається такий елемент композиції, який не можна прибрати з композиції без шкоди для неї в цілому.
  • Підпорядкований зв'язок первинних елементів зі вторинними, який забезпечує їх гармонію один з одним в логічному, емоційному, естетичному плані і пластичну єдність.

Таким чином, причиною цілісності композиції слід вважати супідрядність  всіх її елементів.

Підпорядкованість композиції позначає наявність в ній першорядних і другорядних елементів, взаємопов'язаних між собою.

Підпорядкованість композиції - це така властивість , яке характеризується наявністю композиційних центрів  в ній. 

Композиційний центр - це частина композиції, передбачена для управління увагою глядача. Саме на композиційних центрах зображення увага глядача концентрується в першу чергу. За відсутності композиційних центрів погляд зупинити ні на чому. Реакцією в даному випадку може бути або байдужість до зображення або взагалі - роздратування. Завдання композиційного центру полягає не стільки в розкритті ідеї сюжету зображення, скільки у формуванні сприйняття самої композиції. Наявність композиційного центру важлива для картин і зображень різного характеру, в тому числі - абстрактних і формальних.

Композиційних центрів  на зображенні може бути кілька, але  один з них все ж повинен  бути першорядним.

Композиційний центр не обов'язково є точкою. Як правило, композиційний  центр займає деякий простір на зображенні. Так, на портретах у фас в переважній більшості випадків очі будуть композиційним центром. У цьому випадку якась точка області очей не вважатиметься центром. Центром композиції вважатиметься вся область очей. Велике значення у формуванні композиційного центру грають формальні елементи зображення - точки, плями, лінії, штрихи і ін.

Врівноваженість композиції - це таке розміщення на композиційному просторі елементів композиції, при якому зорова асоціація з "вагою" цих елементів створює враження стійкості композиційного простору.

Страницы:1234следующая →
Описание работы
Композиція в перекладі з латинської означає творення, з'єднання, складання, зв'язок тобто побудова зображення, встановлення співвідношення окремих його частин (компонентів) створюючи в кінцевому результаті єдине ціле – завершене і закінчене фотографічне зображення. Композиція визначає закономірність художньої побудови фотографічного зображення.
Содержание
Побудова фотографічного знімка
Поняття «композиція зйомки». Вимоги до композиції фотознімку.
Ясність і чіткість змісту кадру. Закони композиції. Закон рівноваги. Закон єдності і супідрядності.
Ритм, контраст, нюанс, тотожність. Пропорції. Масштаб. Цілісність композиції. Підпорядкованість композиції. Композиційний центр. Урівноваженість композиції.
Статичність і динамічність. Замкнута та відкрита композиція.
Правило однієї третини. Структура фотознімку. Тема та ідейний зміст, характер і мета призначення фотографії.
Зображальні можливості фотографії.
Форма та об’єм об’єктів. Світло. Тінь. Світлотінь.
Масштаб зображення, план зйомки. Дальній, загальний, середній, половинний, крупний, детальний, макро- і мікроплани. Простір, в якому перебувають об’єкти фотографії.
Процес кадрування як творчий пошук.
Вибір точки зйомки. Відстань між камерою і об’єктами зйомки. Напрямок зйомки. Висота точки зйомки. Зміни у сприйнятті предметів у зв’язку з вибраною точкою зйомки.
Лінійна перспектива.
Фотографування з рівня очей, низька точка зйомки («жаб’яча перспектива»), висока точка зйомки («Перспектива пташиного польоту»).
Тональна перспектива.
Висновки.
Список використаних джерел.